Віктор Близнець
Віктор Семенович Близнець (10.04.1933 – 02.04.1981) народився в с.Володимирівка на Кіровоградщині в багатодітній селянській родині, де Віктор був четвертою дитиною. Немовлям мало не помер, бо в Україні були часи голодомору. Саме в рідному селі, за його словами, він “… побачив світ, далекі імлисті обрії, сиві полинові рівнини. … Небо й степ – оце й заповнило душу, все моє життя.”
Найдорожчою людиною був для письменника, за його власними словами – батько. Працював він столяром, умів дуже гарно про все розповідати. І був для своїх шістьох дітей “… першою книгою, першою школою, відкривав землю батьків, … це було як причастя до святині, до таїни нашого земного бога”.
У 1957p. закінчив факультет журналістики Київського університету. Публікуватися почав 1959p., а перша книжка оповідань "Ойойкове гніздо" вийшла 1963p.
Віктор Близнець був дитячим письменником за природою свого таланту: він умів розглядати проблему "від початку", звертатися до найпершого значення слова й метафори, відкривати нове в давно знайомому. Звідси й закономірний інтерес до історії народу в таких творах, як "Паруси над степом" (1965), "Древляни" (1968), "Підземні барикади" (1977), "Вибух" (1980). Більшість написаних книжок — для дітей.
1968-й рік, коли вийшли друком "Древляни", — це час перелому в бік догматизму й стагнації у всіх сферах життя, розгортання масштабної боротьби проти національної інтелігенції, проти всіх виявів національної свідомості народу. Сама назва твору свідчила про спробу автора протистояти цій політиці. Персонажі твору, в якому чимало автобіографічного, — предки оповідача, кілька поколінь Поліщуків.
Повість «Звук павутинки» (1970) змусила критику говорити про автора як про одного з найяскравіших дитячих письменників України.
У написаній повісті «Мовчун» (1972) автор пішов зовсім іншим шляхом, хоч і в ній відчувався полемічний потенціал, світоглядне протистояння системі. Це твір суто реалістичний. Дія відбувається в роки війни. Головний герой — підліток Сашко, батько якого на фронті, а сам він із матір'ю — на окупованій території. Сашкова мати зраджує батька з гультіпакою Гринею, і син відчуває докори сумління, щось на зразок співучасті, власної вини.
Образом мовчуна Сашка В. Близнець започаткував в українській літературі традицію, що продовжилася хоч і в небагатьох, але надзвичайно вартісних творах, де діють маленькі герої, які передчасно дорослішають через воєнне лихоліття. Втрачаючи дитинство, вони зберігають найдорожчу якість душі — гідність.
Переказав з давньоруської мови для юного читача "Повість минулих літ" (1980).
Дитяча література 70-х років розвивалася під знаком неписаного правила, за яким вважалося, що читання трагічних творів шкідливе для дитячої психіки. В. Близнець порушив це правило в багатьох своїх творах. Письменник наполегливо культивував трагічний конфлікт в українській літературі для дітей, наголошуючи цим на необхідності говорити з юним читачем про найважливіше — життя і смерть, правду й кривду, любов і ненависть — без присідання й без сентиментального рюмсання.
Помер письменник 2 квітня 1981 року, власноруч вкоротивши собі життя.
Твори Віктора Близнеця перекладені на російську, білоруську, чеську, словацьку, англійську мови та відзначені літературними преміями ім. О. Копиленка і М. Рильського.
У 1988 році письменникові посмертно було присвоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки, а в 2003 році Міжнародним освітнім фондом імені Ярослава Мудрого започатковано Літературну премію «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця.
На Компаніївщині у селі Першотравневка при загальноосвітній середній школі створено кімнату-музей Віктора Близнеця, де свого часу навчався письменник, і де щороку в день його народження збираються колеги по перу та шанувальники його таланту.
Немає коментарів:
Дописати коментар