"Хустка – дзеркало душі"

Зустрічайте це диво Вкраїни
Гарну хустку у всій її пишній красі.
Кожна барва хустини – це життя українців:
Це червоне і чорне, це весіль барвограй.
Розмаїту! Червону! Цю вічну й сучасну!
Оберіг наш родинний в нашім колі стрічай!

8 грудня в бібліотеці №11 відбувся яскравий та пізнавальний захід, присвячений Дню української хустки. Тематична народознавча мандрівка під назвою "Хустка – дзеркало душі" зібрала мешканців нашої громади, аби разом поринути в багатий світ українських традицій та краси.

У теплій атмосфері учасники дізналися про багатогранний символізм української хустки, її місце в побуті, обрядах та народних звичаях. 

Чому хустка є символом душі?

 Хустки в Україні мають багатий історичний спадок, починаючи з XVI століття. Вони стали невід'ємною частиною жіночого вбрання поряд з намітками. 

Намітка — традиційний головний убір одружених українок княжої Русі, виготовлений з легких тканин, який зав'язували навколо голови. 

 У XIX столітті хустка повністю витіснила намітку і стала символом статусу одруженої жінки. Молоді жінки носили білі або яскраві хустки, тоді як старші обирали темні, а вдови — чорні. 

Хустка була невід'ємною частиною життя жінки від її народження до останніх днів. З давніх-давен на українських землях існує традиція: коли в родині з'являлася дівчинка, на воротах в'язали невелику хустку. Якщо ж народжувався хлопчик, то вішали вишитий рушник.

Бібліотекар Леся Вікторівна провела майстер-клас з зав'язування хусток, адже це справжнє мистецтво. Учасники мали можливість приміряти традиційні образи, дізнаючись про їхнє значення, а також спробувати створити власний варіант зав’язування. Практична частина викликала справжнє захоплення, адже кожен зміг відчути, як хустка перетворюється на мистецький елемент образу.

Детальнішу інформацію про традиції ми отримали з добірки книг, що є в нашій бібліотеці №11. Ми також вивчили, як у різних регіонах носили хустки та які головні убори були популярні за часів Київської Русі.

Під час заходу бібліотека перетворилася на живу галерею української культури. Учасники охоче ділилися власними спогадами про хустки, які збереглися в своїх родинах, а також робили фотографії на пам’ять у барвистих національних образах. 

Завершився захід дружнім пам’ятним фото в унікальних образах.

Хустка – це більше, ніж просто аксесуар. Це наша історія, наша душа, наш зв’язок із предками.

Ми вдячні всім, хто долучився до цієї народознавчої мандрівки. Сподіваємося, що отримані знання та навички надихнуть вас на подальше дослідження наших традицій та їх збереження для майбутніх поколінь.

 

До нових зустрічей у бібліотеці №11!