неділя, 23 грудня 2018 р.

"Література - сила, яка зближує народи"

В межах реалізації проекту популяризації німецької мови «німецька мова: країни і люди» в бібліотеці проходив літературний перегляд творчості німецького письменника Ліона Фейхтвангера (нім. Lion Feuchtwanger) (07 липня 1884, Мюнхен — †21 грудня 1958, Лос-Анджелес).



Народився 7 липня 1884 р. у Мюнхені. Навчався в університетах Мюнхена і Берліна, де вивчав філософію, але досить рано звернувся до літератури. Зробивши ряд подорожей, написав у роки Першої світової войнынесколько антивоєнних п’єс, які були заборонені. Славу письменнику доставили історичні романи, написані з огляду на новітні віяння в психології, в т. ч. Єврей Зюсс (Jud Süß, 1920-1922), Успіх (Erfolg, 1926), Потворна герцогиня (Die häßlische Herzogin, 1923) і трилогія про війну іудеїв з римлянами (Іудейська війна – Der Jüdische Krieg, 1932; Сини – Die Söhne, 1935; Настане день – Der Tag wird kommen, 1942). Піднесення нацизму, описане в романі Сім’я Оппенгейм (1933), змусило Фейхтвангера шукати притулку у Франції; у 1940 він влаштувався в США. Серед пізніших його творів – Зброя для Америки (Waffen für Amerika, 1947-1948), Гойя (Goya, 1951), Мудрість дивака (Narrenweisheit, 1952) і Іспанська балада (Spanische Ballade, 1956).

Помер Фейхтвангер в Лос-Анджелесі 21 грудня 1958.

четвер, 20 грудня 2018 р.

По Україні з краю в край Ходить Святий Миколай

В бібліотеці №11 до Дня Святого Миколая відбулися святкові вітання.





Дев'ятнадцятого грудня - день святого Миколая. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.

Народні традиції на Миколая

1. Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!"

2. На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.

3. На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік - четвертий і останній "полаз". В ці дні також першим перейти подвір'я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!"

4. На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

5. Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

6. В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.

Народні прикмети:

1. Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.

2. У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

3. Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.

4. Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

5. Морозяний день - на уроду хліба й городини.

6. З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".

7. Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7

січня).
       8.   "Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"

четвер, 13 грудня 2018 р.

13 грудня до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  у бібліотеці №11 пройшла година пам'яті.



Аварія, що сталася в квітні 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства.

14 грудня 1986 року на Чорнобильській АЕС було завершено спорудження захисного саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це, по суті, була перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху.

14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС». Це визначено Указом Президентом України № 945/2006 року від 10 листопада 2006 року.

За роки, що минули, ми всі пройшли складний шлях усвідомлення і переосмислення того величезного комплексу проблем, який пов'язаний з використанням високих і, нерідко, небезпечних технологій. Незмінним залишається лише одне – найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося зі зруйнованого четвертого блоку ЧАЕС. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити
значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.

У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР.
Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, задля збереження життя і здоров'я майбутніх поколінь.

вівторок, 11 грудня 2018 р.

Правова подорож

10 грудня до Дня прав людини у бібліотеці № 11 відбулася правознавча година.


Декларація прав людини стала першим світовим документом, який сформулював положення про права людини. 
У далекому 1950 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала усім державам святкувати 10 грудня як День прав людини, бо саме в цей день в 1948 році цією ж організацією було прийнято Загальну декларацію прав людини. 

У цьому документі задекларовано наступні принципи: рівність людей: 
  • усі люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії тощо; 
  • право кожного на життя, свободу та особисту недоторканість; 
  • заборона рабства и работоргівли; 
  • заборона катувань або жорстокого поводження; 
  • право кожного на правосуб’єктність; 
  • рівність усіх перед законом; 
  • право на звернення до суду; 
  • заборона самовільних арештів; 
  • презумпція невинності та заборона зворотної сили карного закону; 
  • право на свободу пересувань та вибір місця мешкання; 
  • право на громадянство; право на шлюб; право володіти майном; 
  • право на свободу переконань;
  •  право на мирні збори; 
  • право на участь в управлінні громадськими та державними справами; 
  • право на працю тощо. 
Загальна декларація прав людини є видатним документом в історії людства. Цим документом закріплено, що права людини – невід’ємний елемент людської особистості і людського буття. Процес формування прав людини пройшов довгий шлях свого розвитку, тісно пов'язаний з історією розвитку суспільства. Загальною декларацією прав людини започатковано процес створення системи міжнародних стандартів у галузі прав людини, набуття ними універсального характеру. 

Уривок з виступу Генерального секретаря ООН: "Освіта в галузі прав людини — це значно більше, ніж просто урок в школі або тема дня; це процес ознайомлення людей з механізмами, які їм необхідні для того, щоб жити в умовах безпеки та з почуттям гідності. У цей Міжнародний день прав людини давайте докладемо спільних зусиль по формуванню та вихованню в майбутніх поколіннях культури прав людини, сприяння торжества свободи, зміцненню безпеки та миру у всіх країнах»". 

В останнє десятиліття День прав людини проходить кожен рік під певним гаслом, серед яких: «Людська гідність та справедливість для всіх нас», «Недискримінація», «Правозахисники в усьому світі, що борються за викорінення дискримінації», «Вшановуємо права людини!», «Мій голос має значення», «20 років боротьби за ваші права», «Права людини 365 днів в році», «Борись за чиїсь права сьогодні!» та інші.

вівторок, 4 грудня 2018 р.

Голос української землі

В бібліотеці 05 грудня 2018 року з нагоди 140-річчя від дня народження  українського письменника, поета та драматурга Олександра Олеся проходила година інформації.

  “Як жити хочеться!..”

Як жити хочеться! 
Несказанно, безмірно…
Не надивився я ні на зелену землю,
Ні на далекі сині небеса.
Я не наслухався ні шуму рік широких,
Ні шелесту лісів дремучих, темних,
Ні голосу пташок, що вихваляють світ.
Я все життя горів на огнищі людському,
Я все життя неначе був розп’ятий
За злочин чийсь на вічному хресті.
Я все життя збирався тільку жити,
Дивитись, слухати і пити
Нектар із келиха краси…
1919



Олександр Іванович Кандиба (справжнє ім'я Олександра Олеся) народився 5 грудня 1878 р. на хуторі біля містечка Білопілля (нині Сумська область), у родині дрібного службовця, який походив із чумацького роду. 

Олександр навчався в хліборобській школі. 1903 р. вступив до Харківського ветеринарного інституту. У цей час він розпочав літературну діяльність. 1907 р. побачила світ збірка поета «З журбою». 1909 р. в Петербурзі вийшла друком друга збірка, що дістала назву «Поезії. Книга II», а згодом у Києві було видано «Книжку третю».  

Молодий поет захоплювався музикою: грав на арфі, лірі й кобзі. 1911 р. Олесь переїхав до Києва й зосередився на творчо-видавничій праці. 1913 р поет побував в Італії, під враженнями від цієї країни він написав низку віршів з морськими мотивами («Мов келих срібного вина», «Італійська ніч підкралась» та ін.).  

1919 р. Олександр Олесь емігрував з України. Поет мешкав у Відні, а з 1923 р. й до кінця життя – у Празі. Збірки, написані в еміграції: «Чужиною» (1919), «Поезії» (1931), «Кому повім печаль мою» (1931), насамперед перейняті мотивом ностальгії. Не обминув поет і болісну тему Голодомору 1921-1922 рр. (цикл «Голод»), створив також низку іронічно-сатиричних відгуків на емігрантське життя: збірка «Перезва» (1921). Чимало творів Олесь написав для дітей. Це вірші, віршовані казки і п'єси – «Злидні», «Грицеві курчата», «Мисливець Хрін та його пси», «Водяничок» та ін.  

Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 р., похований на Ольшанському цвинтарі в Празі.  

" Олександр Олесь – найпопулярніший український лірик початку XX століття. У його особі Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка". 
Михайло Грушевський 

"Романтичне світосприйняття, щедро напоєне народнопоетичною образністю, музичним ладом народної пісні, динамічно визрівало до вершин бездоганного словесного інструментування. Читачів буквально зачаровували алітерації та асонанси поезій Олеся". 
Микола-Жулинський 


Свято для тих, хто не “здається”

03 грудня у бібліотеці №11 до Міжнародного Дня людей з інвалідністю проходив урок толерантності.
 

Відзначають Міжнародний День інваліда в першій декаді грудня. День було засновано в 1992 році Генеральною Асамблеєю ООН. Традиційні заходи Дня людей з обмеженими можливостями присвячуються висвітленню й вирішенню їхніх нагальних проблем.

За оцінками Світового банку 20% найбільш бідних верств жителів Землі є людьми з обмеженими можливостями і вимагають до себе особливої уваги. Загальна поширеність офіційно зафіксованої інвалідності в світі вже становить приблизно 10%, проте тільки на 2016 рік у світі налічувалося понад один мільярд людей (15 відсотків населення), які страждали різними формами інвалідності за медичними показаннями і критеріями ВООЗ.

Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо самостійно подбати про себе залежить рівень цивілізованості цього суспільства. Не дивно, що в давні часи і навіть аж до сучасної історії у людей, яких ми зараз відносимо до категорії - люди з інвалідністю, було дуже мало шансів на виживання взагалі. Це страшна правда - завжди і у всі часи турбота про людей з інвалідністю в основному трималася на щирій добрій волі окремих людей. Які шанси сучасних людей з інвалідністю на благополучне виживання без сторонньої допомоги зараз? Шанси не змінилися, їх просто немає.

Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе звичайними людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.

Сучасне суспільство нарешті вирішило зробити крок до власної цивілізованості. Не можна не відзначити, що ті заходи, які були вжиті з боку офіційних державних структур багатьох країн, громадських організацій і громадянської позиції не байдужих до проблем інвалідів людей, принесли в нашу цивілізацію ті ноти надії, які раніше просто ігнорувалися. В кінці двадцятого сторіччя, з 1983-го по 1992-й рік, Організацією Об’єднаних Націй було проведено своєрідне «Десятиліття людей з інвалідністю». Час, у який наше суспільство постаралося дати собі відповідь, знайти себе в цій проблемі. Результати цього пошуку дали позитивні результати. Про проблеми людей з інвалідністю заговорили, питання перевели в площину активних практичних рішень, права людей з інвалідністю почали закріплювати на законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер. 

На своїй 47-й сесії у 1992-му році Генеральна Асамблея ООН в спеціальній резолюції № A/RES/47/3 проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу - 3-е грудня стало датою Міжнародного дня людей з інвалідністю. Цілі цього Дня були виражені окремою резолюцією № A/RES/47/88, прийнятої на тій же сесії. Заходи, до яких в цей День закликає всі країни ця шановна міжнародна організація, повинні бути спрямовані на інтеграцію людей з інвалідністю у життя нашого суспільства. 


"Своя правда, і сила, і воля"

1 грудня 1991 року відбувся всеукраїнський референдум, який надав всенародної легітимності проголошенню самостійної України дня 24-го серпня...