вівторок, 29 січня 2019 р.

Кануть сльози з ікон Софії І кривавляться рани Крут

29 січня у бібліотеці проходила година пам'яті до 100-річчя Крут.


Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) або 17 (30) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент розвернути підкріплення, направлене на цей напрямок, на його придушення.
Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
У бою під Крутами оборонці української державності виконали наказ командування і зупинили стрімкий наступ ворога. Українські частини організовано відійшли, руйнуючи за собою колії і мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
 Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.
Сучасників особливо вразило поховання 27 сильних в повному розквіті сил юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».
Бій став важливою частиною української історичної пам'яті, а через заборону теми в радянський час і мало надійної інформації (серед головних джерел довгий час була праця Д. Дорошенка «Історія України. 1917—1923», написана 1930 року в Берліні, яка містить чимало перекручень) він обріс міфами, чимало з яких популярні й донині.
2006 року на місці бою під Крутами встановлено пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні.

неділя, 27 січня 2019 р.

України слава стане поміж народами


27 січня у бібліотеці відбулася зустріч - літературний портрет до 180-річчя з дня народження Павла Чубинського (1839–1884),  фольклориста, етнографа, поета, автора слів Державного Гімну України




Павло́ Плато́нович Чуби́нський (15 (27) січня 1839, хутір Чубинський, (нині в межах м. Бориспіль, Київська область — 17 (29) січня 1884, Київ) — український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.

Початкову освіту одержав від матері та домашніх учителів. Змалку починає захоплюватися географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення Другої київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомиться з географом Семеновим-Тянь-Шанським Петром Петровичем, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо-Маклаєм.

У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Тарасом Шевченком.

1861 року захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» і здобуває науковий ступінь кандидата правознавства.

Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для «Основи».

У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі.

Восени 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу.

Через рік він оселяється в Архангельську, де працює судовим слідчим, потім секретарем губернського статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі. Сім років у засланні в Архангельську українець Чубинський працював на російську науку, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо.

Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю (невипадково, що українські полярники, які відправляються на зимівлю в Антарктиду, покладають квіти до пам'ятної дошки Чубинського на будинок гімназії, де він навчався).

У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України. Узимку 1869 року перебирається в Петербург, стає дійсним членом Географічного товариства та у травні 1870 року очолює етнографічно-статистичну експедицію в Південно-Західному краї. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії України, частини Мінської, Гроднянської (Білорусь), Люблінської і Седловецької губерній (Польща) та Бессарабію, де компактно проживали українці.

1873–1875 — секретар (1875—1876 — заступник голови) Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в малоросійських і столичних губерніях.

У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка.

Помер 17 січня 1884 р. Прощалися з Чубинським у Церква Різдва Христового. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі.





середа, 23 січня 2019 р.

Художній твір – надбання, яке належить усім

23 січня в бібліотеці пройшла інформаційна година з приводу 100-річчя з часу заснування Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (1919).



Захід відвідали учні шостого класу 159 школи.








Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (колишня назва — Київський музей західного та східного мистецтва) — художній музей у Києві, найвизначніша збірка закордонного мистецтва в Україні.
Наявність у музейній колекції надзвичайно вартісних та унікальних пам'яток мистецтва забезпечила музею славу далеко за межами країни. В підмурках музею і картинної галереї лежить приватна збірка родини Ханенків і колекція картин, що зібрав вчений-хімік Щавинський Василь Олександрович (1868—1924).
Головні розділи
Мистецтво Стародавнього Єгипту (невелика збірка, більша в Одесі)
Мистецтво Стародавньої Греції (кераміка, танагрські скульптурки, археологічні речі)
Мистецтво етрусків (одиничні речі)
Мистецтво Стародавнього Риму (2 мармурові портрети, античне скло, археологія)
Мистецтво Візантії (Енкавстичні ікони, мозаїки археологія)
Мистецтво західноєвропейського середньовіччя (Франції, Нідерландів, Італії тощо)
Мистецтво доби відродження (переважно Італії)
Мистецтво Нідерландів 15-16 ст.
Мистецтво Фландрії 17 ст. (одиничні картини і гобелени)
Мистецтво Голландії 17 ст. (живопис майже без великих імен, делфтський фаянс)
Мистецтво Іспанії
Мистецтво Франції доби рококо 18 ст.
Мистецтво Німеччини (тільки порцеляна)
Мистецтво країн арабського сходу та Індії (одиничні речі)
Мистецтво середньовічного Китаю (скульптура, вироби з бронзи, зразки пластики з поховань, живопис на шовку у жанрах портрет, пейзаж і «птахи і квіти», китайська порцеляна, лакові вироби Китаю)
Мистецтво Японії
Мистецтво закордонних країн 19-20 ст. (одиничні твори)
Кабінет гравюр
Бібліотека.

На теренах України музей входить до трійки найкращих художніх музеїв закордонного мистецтва, де є також:
Львівська галерея мистецтв;
Музей західного і східного мистецтва (Одеса).
У січні 2011, враховуючи унікальність колекції музею, його внесок у розвиток музейної справи, провідну роль у вивченні, збереженні та популяризації західноєвропейського і східного мистецтва, загальнодержавне та міжнародне визнання діяльності музею, Президент України Віктор Янукович своїм указом постановив надати музею статус національного і надалі іменувати його — Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

вівторок, 22 січня 2019 р.

Це лунає вічно В серці молодім В Двадцять Друге Січня Давній волі дзвін


22 січня у бібліотеці пройшов урок історії з приводу святкування Дня Соборності.




22 січня ми щорічно святкуємо День Соборності, свято, встановлене у честь проголошення Першої Незалежності та Акту злуки УНР і ЗУНР.

Незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради у 1918 році, а вже за рік, у той же день, на Софійському майдані в Києві, відбулось офіційне об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в одну державу.

«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Фактично, саме цей день є Днем Незалежності України, а не 24 серпня 1991 року. Другу дату можна вважати днем Відновлення Незалежності після тривалої окупації.

Переговори щодо об’єднання ініціювала саме Західноукраїнська Народна Республіка, в обличчі її лідерів. Та ініціатива ця не була якимсь спонтанним рішенням, адже існував цілий об’єднавчий рух, який ставив собі за мету соборність Української держави.

У період радянського режиму, День Соборності не святкувався і вважався «контрреволюційним святом», а всі офіційні згадки про нього ретельно знищувались.

Перше офіційне та масштабне святкування відбулось аж у 1939 році, в столиці Карпатської України, місті Хуст. На той час ці землі знаходились у складі Чехословаччини, а День Соборності став найбільш масовим заходом українців за 20 років. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців.

В сучасній Україні, на державному рівні, вперше відзначався цей день вже у 1999 році. Хоч свято досить молоде, але ж насправді у цьому році відбудеться вже 20-та річниця!

Українці завжди влаштовували різноманітні способи вшанувати цей день, але останні декілька років, свято набуло неабиякого значення та навіть нового сенсу. Адже зараз як ніколи гостро стоїть питання Соборності України.

Ще один цікавий факт: у 2011 році, указом президента-утікача, Віктора Януковича, День соборності 22 січня був скасований на офіційному рівні. А відновлено вже у 2014 році, після його втечі.

Попри ці офіційні дати чисельних встановлень та скасувань свята, українці набагато довше святкують День Соборності, не змінюючи своїм традиціям.

Живий ланцюг — символ та голова традиція дня соборності

Головною традицією у День Соборності став живий ланцюг — історія цієї традиції починається з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили так символічно продемонструвати державну єдність. Він протягувався з Києва до Львову та Івано-Франківську, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного.

З 2000-х років у Києві щорічно влаштовують живий ланцюг вздовж моста Патона, котрий пролягає між правим та лівим берегами Києва, таким чином символізуючи об’єднання Сходу та Заходу України.

Також у різних містах України влаштовують символічний живий ланцюг, в знак поваги до цього свята. Усі охочі долучитись до дійства беруть із собою державні жовто-блакитні прапори, та просто приєднуються, ставши частинкою ланцюга.


неділя, 20 січня 2019 р.

«Тут жив мій прадід, сади, простори…. Тепер паради країни чужої»

    20 січня в бібліотеці проходила інформаційна година з приводу Дня АР Крим.





Цього дня в 1991 році більшість кримчан на загальнокримському референдумі висловилися за відновлення Кримської автономії, що визначило статус Криму у складі України.
Враховуючи волю кримчан, 12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки». У період загальної ейфорії суверенізації Крим пережив чи не весь світовий досвід державного будівництва, у тому числі президентську і парламентську форми правління і період лихоліття - без Конституції і повноважень, не раз опинявся на межі міжнаціональних і соціальних конфліктів.
Але кримчанам вистачило мудрості не переступити межу і з точки зору здорового глузду побудувати конструктивні відносини з державою, між органами влади, людьми різних національностей, що було необхідною передумовою для соціально-економічного розвитку.
На початку 2014-го року, зусиллями Російської Федерації і її агресивними діями відносно України, ці передумови було віроломно перекреслено, кримська територія окупована, а кримське суспільство позбавлене привілеїв української автономії. Український народ, що відрізняється від російського агресора своєю толерантністю, консолідувався. Почалася боротьба за мирне повернення Криму, який і зараз по діючим міжнародним протоколам є територією України.



четвер, 10 січня 2019 р.

Світ фантастичних звірів

10 січня 2019 року в бібліотеці проходила виставка-портрет присвячена 110 річниці від дня народження Марії Примаченко (1909 - 1997), художниці, майстрині народного декоративного розпису. 





Народилася Марі́я Оксе́нтіївна в селі Болотня на Київщині, де і провела все життя. Батько, Оксентій Григорович, був теслею-віртуозом, майстрував дворові огорожі у вигляді стилізованих головкатих зображень. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання (сама Марія вбиралася у сорочки, вишиті власноручно).
Марія Примаченко об'єднала у своїй творчості малюнок і живопис. Це — і живописна графіка, і графічний живопис водночас. За типологією роботи Примаченко можна умовно поділити на сюжетні (фігурні), знакові, ритміко-орнаментальні. 
Талановиті люди, як відомо, талановиті в усьому. Не виняток і Марія Приймаченко, яка не тільки малювала, вишивала, розписувала керамічні вироби, а ще володіла й поетичним даром, про що свідчать чисельні підписи до її робіт на зразок:

Три буслики в горосі
Живуть у нас і досі.
***
Сорока каже: «чі-чі-чі»,
Ой де ж нам спаи? – На печі.
Що ж нам пити? – Горілочку,
Бо приїхали по дівочку.
***
Журяться рябушки:
А вже скоро зима,
А в нас хати нема
Обізвався зайчик –
А я зими не боюся,
У снігу сховаюся.

вівторок, 1 січня 2019 р.

Віднайдений час Бредбері

 
 Рей Дуґлас Бредбері (22 серпня 1920, Вокіґан, Іллінойс, США – 5 червня 2012, Лос-Анджелес) – один із найвідоміших американських письменників-фантастів, автор близько 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п'єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв. Твори письменника є впізнаваними за їх емоційним, психологічним стилем. На думку критиків, Бредбері є унікальним явищем в американській літературi. А за його внесок до жанру фантастики він став лауреатом премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (1985).
Цікаві факти з життя Рея Бредбері 
  • Рей Бредбері мав унікальну пам’ять. За його словами, він пам’ятав все, що почув і побачив, чи не з моменту народження. Пізніше з такою ж легкістю він запам’ятовував все прочитане.
  •    Коли Бредбері виповнюється 14 років, сім'я здійснює ряд переїздів, врешті осідаючи у Лос-Анджелесі у 1934 році. Рей закінчує середню школу, не маючи змоги продовжити навчання й мусячи заробляти на життя продажем газет, він, по суті, цим і обмежує свою "офіційну" освіту. Сам він говорив, що закінчив кілька бібліотек замість коледжу: "Мене виростили бібліотеки. Я не вірю у коледжі та університети. Я вірю у бібліотеки, бо більшість студентів не мають достатньо грошей [на освіту]. Коли я завершив школу, тривала Депресія й грошей не було. Я не міг відвідувати коледж, а тому проводив у бібліотеці три дні щотижня впродовж 10 років."
  • А в перший час він жив за рахунок дружини. 
  • Перша публікація Бредбері була в 1938 році. Розповідь називалася “Дилема Холлерброшена”.
  •   Світогляд письменника сформувався серед книжок, що супроводжували його із вельми юного віку:
 "Жюль Верн був моїм батьком. Веллс –мудрим дядечком. Едгар Аллан По доводився мені двоюрідним братом, він як кажан – вічно мешкав у нас на темному горищі. Флеш Гордон та Бак Роджерс – мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. Ще додам, що моєю матір'ю, цілком ймовірно, була Мері Воллстонкрафт Шеллі, авторка Франкенштейна. Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом із такою сімейкою."
  •  Писати перші оповідання почав в 12 років. До 20 років він твердо вирішив, що стане письменником.
  • Перший великий твір Рея Бредбері, що був опублікований, — це «Марсіанські хроніки». До сьогодні цей роман з новел залишається одним з найпопулярніших у письменника.
  • Одні з перших публікацій Бредбері виходили… у Playboy. Так, у 50-і роки журнал містив також літературні сторінки.
  • Поштовхом для написання роману "451 градус за Фаренгейтом", як говорив сам Рей Бредбері, було спалення бібліотеки в Олександрії. Датувань цієї події як мінімум три. 
  • Бредбері не користувався комп’ютером, а свої тексти набирав старою друкарською машинкою.
  • Існує премія Рея Бредбері, яка присуджується за кращий фантастичний кіносценарій. А першим його володарем став Джеймс Кемерон зі своїм “Термінатор-2: Судний день”.
  • Рей Бредбері отримав 20 літературних премій. А деякі з них, як от Hugo Award, Bram Stoker Awards і SFWA Grand Master — двічі.
  •  У сім’ї Бредбері існувала легенда про чаклунку в їхньому родоводі. Буцім, пра-пра…прабабуся Рея була спалена під час відомого Салемського процесу над відьмами у 1692 році. Тож із самого дитинства Рей вважав себе нащадком чарівниці. Напевно, саме тому в його історіях нечиста сила радше добра, людяна й навіть змучена від недобросердечності навколишнього світу, ніж зла й мстива. А повість «Ті, що постали з праху» чудово передає атмосферу великої родини, де кожен не без дивацтв.
  • У останні роки життя – після перенесеної хвороби – був прикутий до інвалідного візка.
  • Онук Рея став актором, чим фантаст дуже пишався. Він жартома казав, що той проживає життя Рея, роблячи те, чого сам письменник не встиг.
  • На честь Рея Бредбері названо астероїд 9766 Бредбері.
За власними словами письменника, за життя він написав понад 400 оповідань. Майже всі вони видані у різноманітних збірках, скомпонованих як за часом написання, так і тематично, і на сьогодні їх 15. Тож якщо ви не знаєте, з чого розпочати знайомство з Бредбері, просто оберіть збірку собі до смаку.



Бредбері Р. Смерть — діло самотнє : роман / Р. Бредбері ; пер. з англ. В. Митрофанова. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018.- 320 с.

У новому романі Р. Бредбері порушується одвічна тема боротьби Добра зі Злом, Світла з Мороком, викладена в досить незвичній для письменника детективній формі. Атмосфера, в яку поринає читач, відразу ж приголомшує своєю понурістю та страхом. Тут усе просякнуте вмиранням, і здається, що сама Смерть уже дихає тобі в спину у пошуках Самотніх душ. Але прагнення жити перевершує цей смуток і зневіру, а пам’ять про минуле допомагають зберегти численні побутові дрібнички, які оточують нас усіх, але на які мало хто по-справжньому зважає: старі газети, котрими встелені пташині клітки, конфеті з використаних трамвайних квитків чи навіть платівки з голосом Карузо.

Насувається лихо. Роман/ Пер.с англ. - М.: "Гра-техніка", 1992. - 208с.               
 Закрутилася моторошна карусель, в зловісний Дзеркальний лабіринт увійшли перші відвідувачі - це приїхав роз'їзний карнавал. Маленьке містечко виявився у владі злих і жорстоких сил, і тільки чисті душею здатні врятувати жителів містечка від перетворення в жахливих зомбі.

Кульбабове вино/Р. Бредбері : - Навчальна книга-Богдан, 2015. - 432 с.                                          Літо у неіснуючому містечку Ґрін Таун 1928 року… Веселі пустощі чотирьох безтурботних хлопчаків… І кульбабове вино, яке готує дідусь… Воно – як чарівна капсула часу, що вбирає у себе досвід минулих літ, воно – як ностальгія за дитинством, у яке зможе хоча б на мить повернутися кожен, хто візьме до рук фантастичну повість Рея Бредбері «Кульбабове вино». Ця книга – острівець, на якому зупиняється час. Її сторінки дихають далекими дитинно-безмежними спогадами – теплими, п’янкими, вічними, проте яких нам не спіймати ніколи.

Зелені тіні білий кит: роман/Р. Бредбері; пер. з англ. Ю.Вітяка. - Тернопіль: - Навчальна книга-Богдан, 2019. - 352 с.                             Оксамитова зелень, запони туману, що чергуються із повсякденним дощем — це звичний антураж ірландського краю, про який не до снаги було не написати й Рею Бредбері. Утім, роман далеко не про пейзажі. Кожна декорація намертво прикріплена до тамтешніх обивателів; за непримітною, здавалося б, побутовою балачкою, а то й безмовною мізансценою, криється життя народу, на котрий автор впритул поглипує, прислухаючись до його серцебиття. «Зелені тіні, Білий Кит» належить до автобіографічних творів. У ньому йдеться про враження письменника від Ірландії, куди той приїхав, аби створити сценарій для кінокартини про легендарного Мобі Діка. Тут ви не натрапите на фантастику, однак отримаєте колосальну втіху від комічних епізодів, поринете у роздуми під впливом екзистенційних реплік, краєм ока побачите видатні мистецькі полотна, пуститесь в історичний екскурс, здивуєтесь, вгамуєтесь, запрагнете і руху, і непорушності.
А заразом, сподіваємось, відчуєте любов до ірландців, у якій переконливо зізнався сам автор. 

  Марсіанські хроніки: роман/Р. Бредбері; пер. з англ. О. Тереха - Тернопіль: - Навчальна книга-Богдан, 2015. - 392 с.                                   Чи можливе переселення людей із Землі на Марс? Чи існують насправді марсіани? Доки наші науковці з’ясовують ці питання, ми можемо пофантазувати і знайти відповіді на них у «Марсіанських хроніках» Рея Бредбері. Люди прилетіли на червону планету зі спустошеної ядерною війною Землі й взялися її колонізувати. Звичайно ж, за своїм образом і подобою. Почалося все з витіснення корінного населення, марсіан, і засмічування незайманого світу старим мотлохом своїх земних уявлень та уподобань... До чого все це призведе? Що трапиться з Марсом? Чи виживуть марсіани після контакту з людьми і навпаки? Приємної Вам мандрівки на загадкову планету Марс…

Жовтнева гра: роман/Р. Бредбері;  - Тернопіль: - Навчальна книга-Богдан, 2016. - 432с.       
       На сторінках цієї книжки Бредбері підкорює жанри ґорору та містики, вишукано поєднуючи сюжетну майстерність з характерним ліризмом та особливим поетичним баченням світу, що стало прикметною рисою творчості цього славетного американського письменника.

Усмішка/Р. Бредбері;  - Тернопіль: - Навчальна книга-Богдан, 2016. - 368с.   
Збірка оповідань автора «Усмішка».

"Книги тільки одне з вмістилищ, де ми зберігаємо те, що боїмося забути."  - Рей Бредбері






"СНІД: проблема соціальна"

  1 грудня , відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом. 945 нових випадків ВІЛ-інфекції зареєстровано в Україні у жовтні цього року.  Н...