четвер, 27 січня 2022 р.

"Студенти - воїни, які боролись за свою державу"

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році, відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу та незалежність. Уряд Української Народної Республіки, опинившись без війська, кинув на протистояння з російською армією, що йшла на Київ, кілька сотень погано озброєних українських студентів та гімназистів. Майже всі вони полягли у нерівному бою.

В бібліотеці представлена книжкова виставка про події, що відбувалися біля станції Крути та молодь, які загинули.
                 
На кінець 1917 року Українська революція пройшла складний і, загалом, результативний шлях. Під проводом Центральної Ради національний ентузіазм, прагнення нації до всебічного відродження вдалося втілити в реальні досягнення. Так, всупереч величезній протидії Тимчасового уряду, було запроваджено автономію України. А після збройного повалення Тимчасового уряду й приходу до влади в Петрограді більшовицької Ради Народних Комісарів (Раднаркому), Центральна Рада отримала реальні можливості проголосити незалежність України та зосередити свої зусилля на внутрішній розбудові держави. Підґрунтям цього міг слугувати один із перших документів Раднаркому «Декларація прав народів Росії», яка урочисто проголошувала рівність і суверенність народів Росії та їх право на вільне самовизначення аж до відокремлення й утворення власної держави.

7 листопада 1917 року Українська Центральна Рада видала Третій Універсал, в якому декларувалося створення Української Народної Республіки (УНР) у межах дев’яти губерній.


В умовах загрози взяття Києва патріотизм виявила студентська та учнівська молодь. 5 (18) січня 1918 р. на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і новозаснованого Українського народного університету, скликаних за ініціативою студентів-галичан, було ухвалено приступити до створення Студентського куреня Січових Стрільців для участі у боротьбі проти більшовицьких військ. Збори вирішили, що до куреня мають записатися всі студенти-українці.
Крім студентів, до складу куреня було залучено учнів двох старших класів 2-ї Української імені Кирило-Мефодіївського братства гімназії. Загалом записалося близько 200 осіб. Військова влада призначили командиром старшину (сотника) Омельченка – штаб-капітана російської армії, який у 1917 році вступив до Українського народного університету. Його заступником був гімназист 8-го класу, прапорщик Павло Кольченко.
Трагічна загибель молоді одразу набула резонансу й стала аргументом у політичній боротьбі, яка точилася всередині політичного проводу. Опоненти Центральної Ради використовували це як аргумент у протистоянні з нею й саме на неї поклали всю відповідальність за трагічні
наслідки бою. Велелюдні похорони відбулися 19 березня 1918 року.

Тодішня преса широко висвітлювала перепоховання героїв: «Похорон жертв боротьби за волю України» – «Народня Воля», «Два похорони» –«Боротьба», Всеволод Чаговець «Pro patria mori» – «Киевская мысль» та ін. Практично всі газети переказали промову М. Грушевського. Подвиг молодих героїв надихнув Павла Тичину на вірш «Пам’яти тридцяти»
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих …



Свіча Голокосту не згасне



Міжнаро́дний де́нь па́м'яті жертв Голокос́ту,   пам'ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року . Відзначається щорічно — 27 січня. Саме цього дня 1945 року солдати 1-го Українського фронту з лав Радянської Армії визволили в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.


За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн людей. За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни, разом з 4,5 млн дорослих, стали 1,5 млн дітей.

"Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість", — йдеться в резолюції ГА ООН. Ініціаторами ухвалення документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами - ще понад 90 держав.

Аушвіц (Аушвіц Біркенау) — один із найбільших нацистських концтаборів, що існував із кінця тарвня 1940 до січня 1945 року біля міста Освенцима (Польща).

Концтабір Аушвіц був створений за наказом Рейхсфюрера СС Г. Гіммлера від 20 травня 1940 року.
Про концтабір Аушвіц та деякі спогади  ви можете прочитати у книзі Тімоті Снайдера "Криваві землі". 
 Основними таборами були:
   Аушвіц І, перший табір, що служив адміністративним центром для всього комплексу. В ньому загинуло понад 70 000 полонених, в основному поляки та радянські військовополонені.
   Аушвіц ІІ (Біркенау), табір винищення. Став місцем знищення близько 1 млн євреїв, 75 000 поляків та 19 000 циган.
   Аушвіц ІІІ (Моновіц), робочий табір . Полонені використовувались як робоча сила на фабриці по виробництву фарби Buna-Werke концерну I.G. Farben.
    Комендантом табору був призначений оберштурмбанфюрер СС Рудольф Гьосс . Пізніше на цій посаді його замінили Артур Лібеншель та Ріхард Бер . На Нюрнберзькому процесі Гьосс свідчив, що за його період загинуло понад 3 млн людей, пізніше він зменшив цю цифру до 1,1 млн.

  Освенцім являв собою цілий табірний комплекс, до складу якого входили кілька таборів.
   Слід розділяти «концтабір Аушвіц» і «табір військовополонених Аушвіц». Табори військовополонених і концентраційні табори — це не одне і те ж. Концентраційні табори підпорядковувалися СС. Табори військовополонених відрізнялися за своїми підпорядкування — вермахту, люфтваффе або флоту. Табори військовополонених поділялись на «Dulag» — транзитні табори, «Oflag» — табори для офіцерів-військовополонених і «Stalag» — табори для полонених з числа рядового та сержантського складу. Крім того, існували табори для інтернованих («Лад») та ін.


кухонні бараки, паркан під напругою та ворота основного табору Освенцім (Освенцім I). На передньому плані напис "Arbeit Macht Frei" ("Робота робить вільним"). Фотографію зроблено після звільнення табору радянськими військами. Освенцім, Польща, 1945
  Основний табір, Освенцім I, був першим табором, організованим поблизу міста Освенцім. Будівельні роботи розпочалися у травні 1940 р. у передмісті Освенціма, у покинутих артилерійських казармах, які раніше займала польська армія. Есесовська влада постійно розширювала територію табору, використовуючи примусову працю ув'язнених. За перший рік існування табору есесівці та поліцейські розчистили зону площею близько 40 квадратних кілометрів, назвавши її «зоною забудови», призначеною виключно для використання як табір.
  Першими ув'язненими Освенціма стали німецькі кримінальники-рецидивісти, переведені з концентраційного табору Заксенхаузен у Німеччині, а також 728 польські політичні ув'язнені, переведені з Лодзі 14 червня 1940 року.
  Так само як і більшість інших німецьких концентраційних таборів, Освенцім I виконував три основні цілі:
 1) утримувати ув'язнення реальних та підозрюваних ворогів нацистського режиму та німецької окупаційної влади Польщі протягом необмеженого часу;
 2) постачати робочу силу для примусової праці на належних СС підприємствах будівельної промисловості (пізніше також на підприємствах, які робили боєприпаси та іншу військову продукцію); 
 3) здійснювати фізичне винищення невеликих цільових груп населення, знищення яких, на думку есесівської та поліцейської влади, було необхідним для забезпечення безпеки нацистської Німеччини.
Протягом двох років кількість ув'язнених варіювалася від 13 до 16 тисяч, а до 1942 досягла 20 000. СС відбирало деяких ув'язнених, переважно німців, для стеження за іншими. Ув'язнені в таборі ділилися на класи, що було візуально відбито нашивками на одязі.
Усі заарештовані ділилися на категорії та отримували трикутники різного кольору, які пришивались на тюремні роби разом із номерами. Червоний трикутник носили політичні ув'язнені, євреї – шестикутну зірку, що складалася з трикутника жовтого кольору та трикутника, що показує причину арешту. Чорні трикутники носили "антисуспільні елементи" (наприклад, цигани). Гомосексуалісти носили рожеві трикутники, а "Свідки Єгови" - фіолетові. Інші були марковані зеленими трикутниками.


 6 днів на тиждень, крім неділі, ув'язнені повинні були працювати. Виснажливий графік робіт і мізерна їжа стали причиною численних смертей. 
У таборі Освенцім 1 існували окремі блоки, що служили для різних цілей. У блоках 11 і 13 покарання для порушників правил табору. Людей по 4 особи поміщали в так звані стоячі камери розміром 90 см x 90 см, де їм доводилося стояти всю ніч.Більш жорсткі заходи мали на увазі повільні вбивства: провинившихся або садили в герметичну камеру, де вони помирали від нестачі кисню, або просто морили голодом до смерті.

Як і багато інших концентраційних таборів, Освенцім I був оснащений газовою камерою та крематорієм. Спочатку есесівські інженери спорудили імпровізовану газову камеру у підвалі тюремного барака (блок 11). Пізніше, більша постійна газова камера була побудована в першому крематорії, розміщеному в окремій будівлі за межами зони бараків для ув'язнених.

Перше випробування отруєння людей газом «Циклон Б» було проведено 3 вересня 1941 за наказом заступника коменданта табору оберштурмфюрера СС Карла Фріцша. Тоді загинуло 600 радянських військовополонених і 250 польських в'язнів, які страждали на хвороби.

  У таборі Освенцім I есесівські лікарі проводили медичні експерименти в госпіталі, що знаходився в бараку (блок10). Вони проводили псевдонаукові експерименти на новонароджених, близнюках і карликах, виконували примусову стерилізацію, кастрацію та експерименти з сильного охолодження. Найвідомішим із цих лікарів був штурмбанфюрер СС д р Йозеф Менгеле. 
  Між крематорієм та бараком, де проводилися медичні експерименти, знаходилася «чорна стіна», біля якої есесівські охоронці стратили тисячі в'язнів.
Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду і охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства .


Творець країни Задзеркалля (190 років від дня народження Льюїса Керролла, 27 січня)

В нашій бібліотеці, до 190 річчя від дня народження Льюїса Керролла  представлена виставка. Льюїс Керролл / Lewis Carroll - творчий псевдонім видатного британського письменника, математика, логіка, диякона, фотографа Чарльза Доджсона / Charles Dodgson. 
 27 січня 1832 року в будинку парафіяльного священика в селі Дарсбері , графство Чешир - народився Льюїс Керролл.
  Вчитися почав удома, показав себе розумним та кмітливим. Його освітою займався батько. У травні 1850 був зарахований в Крайст-Черч , один з найбільш аристократичних коледжів при Оксфордському університеті , і в січні наступного року переїхав в Оксфорд. Навчався не дуже добре, але завдяки визначним математичним здібностям після здобуття ступеня бакалавра виграв конкурс на читання математичних лекцій у Крайст-Черч. Він читав ці лекції протягом наступних 26 років. Письменницьку кар'єру розпочав під час навчання у коледжі. У 1854 році його короткі гумористичні та сатиричні оповідання почали друкувати популярні журнали The Comic Times та The Train, під псевдонімом «Льюїс Керролл».  До дитячих захоплень письменника входили прогулянки околицями зі спусками в покинуті шахти. Мабуть, так зародилася ідея з падінням Аліси в кролячу нору.
Під своїм справжнім ім'ям він випускав книги з математики, геометрії, математичної логіки, матричної алгебри – лише близько 12 наукових праць. У книзі " Логічна гра " (1887) він вперше представив логіку інтерактивно за допомогою діаграм, а в " Символічній логіці " (1889) застосував координатний метод. 
Льюїс Керролл , був людиною епохи Відродження в епоху Вікторіанства.
Він прославився завдяки своїм книгам " Аліса в Країні чудес " та " Аліса в Задзеркаллі ". 






4 липня 1862 Чарльз Доджсон (Льюіс Керролл) склав неймовірну казку про пригоди Аліси. 
До Різдва 1864 року подарунок Алісі Лідделл був готовий - вигадливо оформлений рукопис «Пригоди Аліси під землею» з 37 ілюстраціями автора: в ранній юності Доджсон, серйозно подумував стати художником.
На прохання маленької Аліси Лідделл, перед розставанням одного вечора маля сказала: «Містер Доджсон, як би мені хотілося, щоб ви записали для мене пригоди Аліси». Так і з'явилася казка про  Алісу,  яка спочатку називалася "Пригоди Аліси під землею".

 «Аліса в Задзеркаллі» – надзвичайно захоплюючий, казковий твір про подорожі дівчинки Аліси в чарівну країну Задзеркалля, де все було навпаки: вчинки, слова, думки.
У 1963 році рукопис потрапив у видавництво, де автору відразу ж запропонували його надрукувати. Книга мала гучний успіх серед дітей, і серед дорослих. Декілька років її щорічно перевидавали, що приносило автору стабільний дохід. 
У 1876 році була з успіхом опублікована його фантастична поема « Полювання на Снарка ». 
Залишивши в 1881 викладацьку діяльність, Льюїс Керролл продовжував жити в Оксфорді до самої смерті. У 1889 та 1893 він опублікував дві частини свого останнього роману « Сільві та Бруно », але великого успіху вони не мали. 

Багато чого в ньому знаходили дивним. Наприклад, його одержимість постановочними фото. Обов'язково з перевдяганнями, з довгим підбором пози – і те, що на час зйомок він перетворювався з милого молодого професора на майже тирана.
Цікаві факти.

Чарльз Лютвідж Доджсон винайшов спосіб писати у темряві.
В 1891 він винайшов ніхтограф. Пристрій є картою з 16 квадратними отворами (в два ряди по вісім), до якої додається посібник для користувача, що допомагає вводити стенографічний код, що складається з точок і штрихів. Також Доджсон вважав цей пристрій корисним для сліпих.

Цікава ідея
Саме Льюїсу Керролу ми зобов’язані в тому, що маємо книги такими (в обкладинці), тому що свого часу коли він отримав свою книгу з друкарні того часу він сказав, звернувшись до видавця: «Надрукуйте на обгортці назву і автора, тоді книгу не треба буде виймати з неї. »

Льюїс Керролл з самого дитинства любив ляльковий театр, і навіть змайстрував свій власний. У той час було дуже актуально спостерігати за ляльковими героями.  Ще в дитинстві маленький Льюїса виявився талант сценариста, в його ляльковому театрі народжувався світ чарівництва і веселощів.
 
 
Льюїс Керролл помер у результаті пневмонії 14 січня 1898 року у віці 65 років у будинку своєї сестри в Гілдфорді, де і був похований.   


понеділок, 24 січня 2022 р.

Освіта надає людині гідність (Міжнародний день освіти спрямований на відзначення ролі освіти для миру та розвитку, на реалізацію права кожної людини, 24 січня)

24 січня світ відзначає Міжнародний день освіти.

Освіта – це найпотужніший інструмент для зміни світу. Вона відкриває шлях до перспективного майбутнього.
У 2018 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила 24 січня Міжнародним днем освіти для відзначення ролі освіти для миру та розвитку.

Прийнявши Порядок денний на період до 2030 року, світова спільнота визнала той факт, що освіта є ключовим фактором у досягненні всіх 17 цілей сталого розвитку.
В усьому світі цей день покликаний звернути увагу на актуальні проблеми в галузі освіти.

Сучасні тенденції демонструють, що до 2030 року
 показники в галузі освіти в країнах із середнім рівнем доходу залишаться на колишньому рівні, а в франкомовних африканських країнах скоротяться майже на третину. 
Крім того, в разі відсутності стрімкого покращення ситуації 20% молодих людей і 30% дорослого населення в усьому світі як і раніше не будуть вміти читати до встановленої дати ліквідації неписьменності.
 Освіта є надзвичайно важливою для біженців. Це вірний шлях до відновлення особистої мети в житті та гідності людини після травми внаслідок вимушеного переміщення. Це шлях до ринку праці та економічної свободи, що ставить крапку у фінансовій залежності від інших.

Однією з гуманітарно-освітніх програм, спрямованих на забезпечення біженців в Україні доступом до вищої освіти є освітня стипендія DAFI ім. Альберта Ейнштейна.   
                     
Програма DAFI дозволяє молодим біженцям розкрити свій потенціал. Багато з них стають активістами, волонтерами. Їхнє бачення світу дуже розширюється і вони починають надихати навіть своїх українських друзів.
Багато випускників середніх освітніх шкіл і ліцеїв замислюються про те, щоб здобувати вищу освіту за кордоном. І відразу виникає питання – які переваги навчання за кордоном?
Освіта без кордонів.
  • Досить високий рівень освіти.
  • Дипломи європейських університетів затребувані у всьому світі.
  • Під час навчання можна вдосконалити свої знання іноземної мови.
  • Навчання за кордоном передбачає нові знайомства і поява нових корисних зв’язків.
  • Роботою можна обзавестися ще до випуску.
  • Сам навчальний процес ніхто не нав’язує.
  • Є можливість подорожувати.
Але не все так гладко – в даному питанні є і свої недоліки:
  • Висока вартість навчання.
  • Проблема мовного бар’єру.
  • Досить багато питань доводиться вирішувати під час оформлення всіх необхідних документів.
  • Чи можуть виникнути проблеми зі вступними іспитами.
  • Велика відстань від рідних і близьких.
 Як вступити до закордонних університетів у 2022 році?

Громадян України запрошують узяти участь у стипендіальній програмі від уряду Угорщини.
Уряд Франції пропонує щомісячні стипендії для навчання в магістратурі та подвійній аспірантурі.Стипендія для навчання в магістратурі (Master) за будь-якою дисципліною передбачає виплату 700 євро на місяць протягом 5–9 місяців.
Навчання в аспірантурі під французько-українським подвійним науковим керівництвом для роботи над дисертацією передбачає три наукові стажування по 3 місяці впродовж 3 років з виплатою 1415 євро на місяць.
Участь в конкурсі можуть взяти громадяни України віком до 30 років, які мають диплом про вищу освіту українського навчального закладу  за ступенем бакалавр / спеціаліст / магістр.
    За кордоном можна отримати не лише вищу освіту а й середню, і в деяких країнах навіть безкоштовно*

Освіта в Україні виклики і перспективи.
    Іноземні громадяни можуть навчатися у більш ніж 240 вищих навчальних закладах України і здобувати вищу освіту за різними спеціальностями. Основні мови навчання у ВНЗ України – українська, російська, англійська. Щорічно навчальні заклади України запрошують студентів з більш ніж 150 країн світу. В Україні здобувають вищу освіту понад 76 000 іноземців. 
 Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України (ст.4 Закону України «Про вищу освіту»).


Найпопулярніші університети серед іноземних студентів.
  • Харківський національний медичний університет
  • Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
  • Одеський національний медичний університет
  • Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
  • Тернопiльський національний медичний університет iменi I.Я. Горбачевського МОЗ України
  • Буковинський державний медичний університет
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка
У житті кожного школяра приходить момент, коли потрібно визначитися з майбутньою професією. Для того, щоб студентське життя наситити цікавими подіями, пригодами, корисними ситуаціями, потрібно правильно вибрати не тільки майбутню професію, а й вищий навчальний заклад. 
На допомогу у виборі вищого навчального закладу допоможуть довідники, які є в бібліотеках та онлайн (перейдіть за посилання Довідник ВНЗ) 


Здобувай освіту, про яку мрієш!



неділя, 23 січня 2022 р.

Едуард Мане - від реалізму до імпресіонізму (190 років від дня народження Едуарда Моне (1832-1883))

 

Едуард Мане народився в Парижі 23 січня 1832 року. 
  Його мати була похресницею шведського принца Карла XIV Юхана, батько, Огюст Мане, був французьким суддею. 
   У 1860 році син написав їх портрет, що став шедевром раннього періоду його творчості. 
  Ранні роботи "Сніданок на траві" та "Олімпія" створені у 1863 році знаменують початок модерного мистецтва у Європі. 
  Публічна кар'єра Едуарда Мане тривала з 1861 року, в рік його першої участі у паризькому салоні до смерті в 1883 році. Художник створив протягом життя 430 олійних картин, 89 пастелей і більше 400 робіт на папері.
  Твори зберігаються в  Луврі, Музеї д' Орсе в Парижі, а також в Інституті Курто в Лондоні.
30 квітня 1883 -  після тяжкої та тривалої хвороб Єдуард  Мане помер.
Його останньою великою роботою була картина „Бар Фолі-Бержер“,яку він малював з натури.
  Мане постійно відчував невдоволення тогочасними обмеженнями  дріб'язково-буржуазним суспільством. Вщухало воно лише коли Мане стикався зі світом іспанців, іспанського мистецтва. Різкий контраст іспанської музики, палких і пристрасних танців, манер, іспанського одягу з одягом паризьких буржуа, їх посередніми смаками і жалюгідними бажаннями, привели художника до деякої ідеалізації Іспанії в його творчості. Бурхливе життя іспанців і відмітив художник в "Лолі з Валенсії".

Коротенька і товста Лола заробляла танцями. Мане подав її у повний зріст на тлі театральних лаштунків. Навіть умовний одяг Лоли сприймався правдивим і щирим. Мане малював цей одяг старанно, делікатно виписував кожен візерунок шалі, золотої прикраси на руці, червоних китиць на чорній спідниці. Це водночас портрет і сценічний образ.

Нині ця екзотична іспанська квітка прикрашає колекцію Музею д'Орсе, Париж.

Щоб популяризувати свої картини, Мане звернувся до створення офортів. У 1862 році було створено 13 офортів і після їх друку популярність Мане підвищилася. Сприяла цьому і стаття про майстрів-аквафортистів, надрукована поетом Шарлем Бодлером.


Перлинами живопису вважають натюрморти Едуара Мане, який формально не входив до кола імпресіоністів. Він добре відчував фактуру і красу простих речей, овочів, фруктів, особливо квітів. До того ж, малювання квітів виявило його колористичні здібності у повній мірі, більш, ніж у жанрових композиціях.


Цікавинки з життя Едуарда Мане:
  
Едуард Мане збирався виставити на Паризькому салоні 1865 дві нові картини — «Осміяння Христа» та «Олімпію». Проте члени журі, які формували виставку, пославшись на те, що перед ними «мерзотні виверти», відмовилися давати картинам місце в залі.

Через деякий час заборона була знята — це був демонстративний жест у суперечці з пресою та громадською думкою: члени журі ніби показували, що станеться, якщо прибрати «моральний фільтр», проти якого так сильно виступало суспільство. Салон проходив у Палаці промисловості, більше відомому як Палац на Єлисейських полях. Щоб потрапити в зал з художниками на літеру М ,який знаходився в самому торці — треба було пройти весь палац.
Поки Мане йшов через увесь зал до своїх картин, критики та перші відвідувачі виставки намагалися потиснути йому руку, вітаючи з неймовірним успіхом його краєвидів, — незважаючи на те, що ні «Олімпія», ні «Осміяння Христа» краєвидами не є. Два морські краєвиди справді висіли поруч із картинами Мане, і, хоча ці роботи були явно чужої кисті, підписані вони були його ім'ям, та ще й помилково — «Monet». У Парижі про існування Клода Моне ще нічого не знали,тому поява картин, підписаних схожим з Мане прізвищем, була сприйнята заслуженим художником як провокація і спосіб нажитися на заробленому ним авторитеті.
Клода Моне на той час у палаці не було. Але він, звичайно, почув про лють Мане: у Парижі про це було багато розмов. Салон взагалі вийшов надзвичайно гучним та скандальним. Мане звинувачували в аморальності та вульгарності. Антонен Пруст (журналіст, перший міністр культури Франції) пізніше згадував, що «Олімпія» вціліла лише завдяки запобіжним заходам, прийнятим адміністрацією виставки.«Ніколи і нікому ще не доводилося бачити що-небудь цинічніше, ніж ця «Олімпія». Це самка горили, зроблена з каучуку і зображена абсолютно голою, на ліжку. Її руку ніби зводить непристойна судома... Серйозно кажучи, молодим жінкам чекаючим дитину, а також дівчатам я радив би уникати подібних вражень».

  Налякана адміністрація поставила біля полотна двох охоронців, але цього було недостатньо. Натовп, регочучи, завиваючи та погрожуючи тростинами та парасольками, не боявся і військової варти. Декілька разів солдатам доводилося оголювати зброю. «Олімпія» збирала сотні людей, які прийшли на виставку лише для того, щоб лаяти картину і плюнути на неї. 
  Едуард Мане був зовсім збентежений подібною реакцією і на кілька місяців припинив працювати; щоб прийти до тями, поїхав до Іспанії. Повернувшись за кілька місяців до Парижа, він зустрів у гостях у друзів свого мимовільного кривдника — Клода Моне і побачив його нову картину «Дама у зеленій сукні».
  Ця зустріч стала початком багаторічної дружби між художниками, автор «Олімпії» неодноразово допомагав своєму молодшому другові та іншим імпресіоністам. 
Ця дружба тривала майже двадцять років, аж до 30 квітня 1883 - дня смерті Едуарда Мане.
   Але в історії відносин двох художників розпочинався новий хвилюючий епізод. Моне вирішив домогтися, щоб картини Мане зберігалися у Луврі разом із полотнами головних художників світу. Він вирішив діяти сам: знайти гроші та придбати у вдови Мане «Олімпію», а потім подарувати її державі. Таким чином, картина гарантовано потрапить до державного музею — Моне сподівався, що цим музеєм стане Лувр. До цієї ідеї багато хто ставився скептично, навіть найближчі друзі покійного художника.
 Моне досяг свого через сімнадцять років: у лютому 1907 року за розпорядженням Жоржа Клемансо, голови ради міністрів та друга Моне, картину перевезли в Лувр.
   У 1986 році всю колекцію імпресіоністів, у тому числі «Олімпія», було передано в музей д"Орсі, де виставлено і зараз.

четвер, 20 січня 2022 р.

В Двадцять Друге Січня Давній волі дзвін (до дня соборності України, 20 січня)

День Соборності України — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.
 День Соборності України в нашій бібліотеці пройшов активно. Відвідувачі зацікавившись історією України, уважно слухали підготовлену розповідь бібліотекарів та надихнулися на прочитання деяких історичних книжок. 





3 січня 1919 року Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки у місті Станіславі схвалила закон про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в Народну Республіку. 21 січня 1919 року в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття.
    
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві Директорія УНР проголосила Акт злуки про об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Україну. ЗУНР перетворено на Західні області УНР.
  Акт Соборності почав своїм привітанням представник Української національної ради, голова Галицької делегації Лев Бачинський, а Лонгин Цегельский зачитав заяву президії УНР і Державного секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в єдину Українську соборну державу. Цю заяву всі учасники сприйняли довготривалими оплесками.

Промовляв голова Директорії Володимир Винниченко. Текст Універсалу Соборності виголосив професор Федір Швець. Після цього архієпископ Агапіт відслужив із духовенством молебень у намірах українського народу й Української держави. Відбувся військовий парад галицького легіону Січових стрільців, якими командував полковник Євген Коновалець.

Акт Злуки вперше проголосив незалежну соборну національну державу Україну, став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу.
 
“Музей-вагон злуки УНР та ЗУНР” став частиною Фастівського залізничного вокзалу. 

Саме на станції «Фастів» на шляху до Києва в грудні 1918 року зупинявся потяг, де політичні діячі підписали попередній текст Договору про об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). 


День архітектора України

               День архітектури України     День архітектури України відзначається 1 липня. Засновано у відповідності до Указу Президента в ...