вівторок, 30 серпня 2022 р.

100 років від дня народження Павла Глазового (1922 - 2004)

    Павло Прокопович Глазовий (30 серпня 1922, Новоскелюватка — 29 жовтня 2004, Київ) — український поет-гуморист і сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
    11-річним хлопчаком Павло пережив голодомор. У страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат. Після восьмирічки закінчив педучилище в Новомосковську Дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. Один рік попрацював учителем молодших класів. В армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із ВНЗ після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. Це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.
    Високий, поставний, з красивим відкритим обличчям, що ледь-ледь (наче здалеку) підсвічувала тепла усмішка, навіть на людях він здавався самітником, зосередженим на своїх думках – наче над отією книгою, що кожен Майстер пише все життя. Павло Глазовий створив у своїх творах строкату й різноманітну галерею персонажів, що самі промовляють за себе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гіршими, але скрізь – справжніми. Котрі, то на жаль, то на радість, втілюють риси, характерні для свого часу і свого народу.
    Помер Павло Глазовий 2004 р. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
"Коли у мене на могилі
Чудесний виросте будяк,
Хотів би я, щоб друзі милі
Про мене згадували так:
– Ти пам’ятаєш Глазового?
Невже забув? Це ж той Павло,
Який життя прожив для того,
Щоб людям весело було." 

    Пропонуємо вашій увазі декілька книжок, які має наша бібліотека. Від прочитання отримаєте масу задоволення

понеділок, 29 серпня 2022 р.

“Уклін всім тим, хто край свій боронить."



   Сьогодні наша країна відзначає День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Вшановуються однаково і військові ЗСУ, і учасники добровольчих формувань.
  Символікою цього дня є квітка соняха, адже у серпні 2014 року, на полях саме із цією рослиною полягло багато українських воїнів.
  На території Міністерства оборони України збудовано Меморіальний комплекс "Зала пам"яті"
  Комплекс включає в себе:
1. Залу з книгою Пам"яті. Кожна сторінка має список імен воїнів які загинули даного числа того чи іншого року.
2. Стела із Дзвоном пам"яті.
3. Плац, на якому проводяться церемоніальні заходи.
  У Меморіалі щоденно з 8.45 до 9.30 відбувається ритуал поіменного згадування воїнів у день ритуалу починаючи з 1992 року. Після кожного імені бьє Дзвін пам"яті.
   Станом на 1 грудня 2021 року в книгу Пам"яті було внесено 4490 імен.
   Якщо на початку 2020 року в книзі Пам"яті було 17 пустих сторінок, то на на сьогодні Дзвін пам"яті мовчатиме лише 21 жовтня та 29 лютого.
  Починаючи з початку 2022 року внесення імен воїнів загинувших за Незалежність України тимчасово призупинено до настання Перемоги.
  Всі бажаючі можуть переглянути книгу Пам"яті в електронному варіанті "Зала пам"яті".
  Сьогодні вся країна в жалобі. Мають бути приспущені прапори.
  Кожен українець має вшанувати пам"ять наших воїнів хвилиною мовчання та молитвою.

  В нашій бібліотеці проводиться виставка книжок присвячена війні України з росією. Кожен відвідувач зможе вибрати для себе книгу. Є романи,  хроніки, щоденники, поезія.

Євген Положій 

«Іловайськ» – книга про мужність неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів тероборони, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.


Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії. В 2-х томах.
Роман Зіненко (нар. 1974 р.), колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська.

Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників.
 Результати окремих журналістських досліджень, а також звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України також вміщені на сторінках цієї книжки. Переважна більшість зібраних фактів оприлюднена вперше. Перша частина видання висвітлює хронологію подій, що відбувалися 7–24 серпня 2014 року, коли бої точилися як в Іловайську, так і навколо нього. Друга частина видання висвітлює період з 25-го по 31 серпня 2014 року – від Дня Незалежності до відходу українських військових з Іловайська.

Ігор Родін  
Батальон "Донбас". Записки добровольца

Ігор Родін — воєнний історик і публіцист із Києва. Ви­вчав період Першої світової та Громадянської воєн, захоплював­ся російськими полководцями, ідеями Білого руху. Але 2014 року, у віці 53-х років, пішов захищати Україну від «русского мира». На фронт ішов добровольцем у складі батальйону «Донбас». При виході з Іловайська потрапив у полон до російських військових. Був звільнений під час обміну полоненими. До війни на Донбасі Ігор Родін написав дві книги і сорок вісім статей з російської воєнної історії. Тепер пише історію своєї країни. Першим результатом є ця книга.

"Спокійної ночі" автор Максим Петренко

Роман-щоденник добровольця 2014 року. Сюжет охоплює проміжок від 20 лютого по 24 липня 2014 року.
  Закінчення Майдану. Формування другого добровольчого батальйону НГУ. Бойові дії під Слов’янськом. Повернення на ротацію.
Це все тут є. Але у фокусі дещо інше.
Спілкування. Важливе, як кисень, в сучасному світі. Саме переписка дала можливість відновити цю історію в деталях.
Колишнє життя. Від нього важко відірватися, а чи можливо до нього повернутися?
Суспільство. Яким його бачить боєць?
Вибір. Що може зробити людина коли її світ руйнується на очах?
Тут усе справжнє. Кожен крок пережитий автором та іншими.

 «раКУРС» автора Світлана Талан
Роман про різні, але однаково переділені війною долі українців! Такі різні, але рівні перед війною, перед лихом герої однаково намагаються випросити у долі ще трохи щасливого життя. Якщо не для себе, то для наступних поколінь. Ця книга — про долі людей, чиє життя тепер матиме чіткі «до» і «після», про надії та втрати, про боротьбу й силу волі, про помилки, вічне шукання істини і непереборне бажання жити далі.




"72. Записки комбата" автор Олександр Вдовиченко

Про російсько-українську війну написано багато спогадів, мемуарів. Серед цієї літератури — літератури факту, літератури безпосереднього свідчення, прямої мови — трапляються книги, читаючи які, ти забуваєш, що їх писав не професійний автор, а справжній військовий. не є справжнім письменником. Друг Слов'ян написав, як на мене, чесну, відверту «місцями — досить жорстку». книгу, і зробив це цікаво та талановито. Це кінематографічне бачення подій, які автор оцінює зсередини, проза динамічна, проста у викладі, з точними описами персонажів, їхньої мови, їх характерів. У цьому випадку вона пишеться серйозно і впевнено.

Слов’янськ. Початок війни  автор Артем Шевченко

«Слов’янськ. Початок війни» — це документальне дослідження та хронікальний літопис найважливіших епізодів битви за місто Слов’янськ Донецької області, захоплення якого загоном бойовиків Гіркіна-«Стрєлкова» 12 квітня 2014 року стало початком гібридної збройної військової агресії РФ на українському Донбасі. Кожен розділ книжки має символічну назву зі словом «перший», яка відбиває суть того, що відбувалося навесні 2014 року: «Перша кров», «Перша зрада», «Перша страта», «Перший бій», «Перша перемога»… У книжці використано архівні фото й записи інтерв’ю з ключовими військово-політичними керівниками України, які ухвалювали головні рішення в ті буремні часи. Також у кожному з епізодів з’являються спогади героїв, що безпосередньо брали участь у тих драматичних, героїчних і трагічних подіях.

Тимчук В. Зі сходом сонця : поезії / В. Тимчук. – Львів : Простір-М, 2020. – 114 с. : іл.

Збірка «Зі сходом сонця» є своєрідним щоденником автора, який на лінії фронту українського Приазов’я (місто Волноваха, села Новотроїцьке, Старогнатівка, Гранітне, місто Маріуполь) провів 8 місяців.

Війна традиційно є і моментом, і тяглістю, коли осмислюються і зважуються життя і цінності, орієнтири і стосунки з почуттями. У поетичній збірці є чи не все: подвиг і постава, загибель і відродження, туга і любов.

Як людина, офіцер, учасник безпосередніх подій все тут пережите, побачене, оцінене свідомістю, пропущене через призму серця. Без описів історій, людського болю, щоденної високої напруги, автор спробував правдиво показати не тільки хід війни з її трагічними наслідками, але Людину, яка перейшла з мирного життя і одразу опинилася в епіцентрі зони бойових дій. Тут поступово відбулося її переосмислення вартості самого життя, сприйняття переживань, коли війною війнуло в лице.

Тимчук, В.
Вогнити! Вижити! Перемогти! / Володимир Тимчук. – Львів: Вид-во «Астролябія», 2016. – 160 с.

Війна на українському сході викрила досі нехтувану грань в українському мистецтві, присвячену героїзмові, звитязі та злободенності війни. Володимир Тимчук відгукнувся на цей мистецький виклик поетичними творами, джерелом натхнення для яких стали знайомі та незнайомі йому захисники України, а також перекладами чи не перлин мілітарної поезії зі світової поетичної скарбниці. Також подано низку поезій близького спрямування, написаних автором до 2014 року.


28 серпня в нашій бібліотеці була проведена книжкова онлайн-виставка. 
Посилання на сторінку Фейсбук


 

середу, 24 серпня 2022 р.

«Україна — наша вічна Берегиня»

    Наша країна, наш народ вже в котре святкує річницю, відколи здійснилася споконвічна мрія українців - бути господарями на своїй прекрасній і чарівній землі. Майже тисячу років, з часів Київської Русі, українці прагнули вільно жити, сповідувати свої традиції та звичаї не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків. Та історичні умови складалися так, що на українській землі панували більш згуртовані центральною владою народи-сусіди. Та попри все українці боролися за свою свободу. І завдяки цій боротьбі з 1991 року Україну визнала 171 країна світу, що стало значним поштовхом до розвитку нашої країни донині.
    Цього року слово «Незалежність» набуває нового змісту для кожного. Ми проходимо через жахливі випробування, але проходимо їх з гідністю та хоробрістю, якими без перебільшення захоплюється весь світ.
Незалежність сьогодні — це всі ми та наша боротьба проти російської війни. Кожен з нас захищає нашу Незалежність, свободу та право обирати власне майбутнє, ми прагнемо вільного демократичного майбутнього для нашої держави як повноправного члена ЄС.
    Саме цими днями стадія нашої Незалежності підходить зрілості. Тільки тепер більшість українців зрозуміла, що справжня Незалежність нашої держави можлива тільки після повного розриву з московськими виродками, дикою ордою, яка прагне знищити нашу державу та стерти українську націю з лиця землі. Незалежним бути легко, приємно. Незалежність –– це відчуття самодостатності, гідності, власної сили, гордості за свою націю та власну державу. Незалежність –– це свобода, можливості робити те, що хочеш, відсутність страху, це… Люди, які живуть багато років у незалежних державах, ніколи не озираються на сусідів, не зважають на чужу думку. Бо вони самодостатні. Бо вони сильні.
    Ми платимо найвищу ціну за захист нашої незалежності та свободи проти загарбницької війни росії. За нашу Незалежність гинуть Герої. Вічна їм слава!
Для нашого народу незалежність та свобода — серед найвищих цінностей, які ми захищаємо ціною власних життів. Хочу від усього серця подякувати нашим військовим за їхню хоробру та самовіддану боротьбу на фронті.
    Усі великі успіхи нашої держави складаються з успіхів кожного небайдужого українця. Тож давайте з нагоди найважливішого свята України щиро покладатися на успіх наших спільних зусилль — військових, дипломатичних, волонтерських, зрештою кожного з нас — ми обов’язково переможемо. Слава Україні!

    Сьогодні ми пропонуємо вам пригадати, яка чудова наша Україна, які цікаві місця є в кожній області:

вівторок, 23 серпня 2022 р.

"Знамення сяє сонцем золотим, Небесною виблискує блакиттю…"

Сьогодні, 23 серпня по всій Україні звучить Державний Гімн і майорять у блакитних просторах Державні Прапори, сповіщаючи про загальнодержавне свято.

 Прапор - одна з офіційних емблем України, яка символізує її суверенітет. Тож 23 серпня у День Державного Прапора України не забудьте вивісити на свій будинок синьо - жовтий стяг, як символ гордості за свою країну.  

    Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Колірна гамма прапора існує вже тисячі років. Появу  синто - жовто кольорів пов’язують з Великим переселенням народів, яке відбувалося 3000 років до н.е.

18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України постановою «Про прапор України» надала синьо-жовтому прапору статус офіційної символіки країни.28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Державний прапор України», за якою проголошувала: «Затвердити Державним прапором України національний прапор, яким є прямокутне полотнище, що складається із двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

Цікаві факти про наш Прапор в нашій вікторині. 

вівторок, 16 серпня 2022 р.

60 років від дня народження Юрія Романовича Іздрика (1962)

    Юрій Романович Іздрик (нар. 16 серпня 1962, місто Калуш, Івано-Франківська область, УРСР) — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проєкту «Четвер». Живе і працює у Калуші.
     Батько, Роман Андрійович, молоді роки провів у селищі Грем'ячинськ Пермської області, куди вони (шестеро дітей) були заслані з матір'ю, а їхній батько, отець Андрій Іздрик, перебував в ув'язненні у сталінських концтаборах.

    Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому, надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.


Іздрик "Флешка-2GB", 2009 р.
Під цією майже чорною обкладинкою ховається збірка есеїв одного з найконцептуальніших письменників-модерністів сучасної української літератури. Тож якщо четвер для вас не лише один із семи днів тижня – ця книга саме для вас. Як зазначив Тарас Прохасько – «… це найпрозоріша книжка найточнішого Іздрика. Вона є підбіркою «Есею, шкіців та колажів Юрія Іздрика, вперше зібраних під однією обкладинкою» (сама обкладинка теж є бездоганним шкіцом і колажем того ж Іздрика).


Іздрик "Таке", 2009 р.
Адже існує містика слова, містика словосплетінь, яка заворожує при читанні настільки, що врешті-решт перестаєш замислюватися над змістом сказаного чи прочитаного: просто - тече - Мова. Ці дивні ігри з мовою, з мовою що неспроможні знайти шанувальників. Вони, природно, є у письменника Юрія Іздрика, для якого слово є не просто носієм інформації, а – живою матерією, яку можна вирощувати, плекати, плекати, та – зачаровувати. А ще – змушують розшифрувати філософські ідеї, зашифровані у цьому потоці слів.


Іздрик "Після прози", 2020 р.
«Після прози» – добірка поетичного доробку Юрія Іздрика. Знайдемо тут і «перехідні» у стосунку до прози верлібри, і ритмізовані нариси, і традиційну римовану поезію.
Не всім він прийдеться до смаку, ба більше того - я б порекомендував читати "Після прози" дозовано. Настільки шикарні алегорії і максимальна влучність тоді проникнуть глибоко під шкіру і поселяться там. Іздрик-прозаїк і Іздрик-поет, певно, не взаємовиключні, а нерозлучні, хоча я знайома поки що тільки з другим. І точно скажу, що в його вірші закохалася. Але, мабуть, всі представники Станіславського феномену такі - вони гіпнотизують, прилюблюють і чарують, а коли оговтуєшся, то все - рятуй, мамо.


Іздрик "Папіроси", 2017 р.
Папіроси: 25 віршів без фільтра — добірка найновіших віршів Юрія Іздрика. Цього разу — жодної слинявої романтики і мармеладної лірики. Це жорстка пацанська поезія про життя і смерть, про пошуки сенсів і способів виходу з безвиході.



Іздрик "Острів КРК та інші історії", 1998 р.
До цієї книжки увійшли речі, написані кількома роками раніше, коли світ ще не виглядав таким приреченим, але, безперечно, вже був приречений. «Острів КРК», повість «про кохання як порятунок і свободу як прокляття», та кілька коротких новел — ото, властиво, і весь її вміст. Та ще авторські коментарі, котрі, можливо, крім самого автора, нікому не потрібні. Та ще передмова Юрія Андруховича, більше схожа на післямову до всього корпусу теперішнього українського письменства.


Іздрик "Ліниві і ніжні", 2018 р.
До збірки «Ліниві і ніжні» увійшли найкращі вірші геніального поета, а також нові роботи – про любов, життя та Бога, які не залишають байдужим. Всього 50 творів, кожен з яких має особливу ніжність, теплоту. Читаєш, і одразу відчувається, що це Іздрик, - неповторний, загадковий. Його вірші зносять наповал, залишають свій слід у душі, занурюють у глибини підсвідомості. Певною мірою, вони філософські, водночас, легкі й невимушені. Кожен окремий вірш – це лабіринт, яким можна пробігти у своїй уяві. І коли це робиш, то відчуваєш, як він буквально матеріалізується. Однак треба бути обережним, щоб не заблукати. Бо доведеться розпочати заново.


Іздрик "Інші речі", 2021 р.
Вірші Юрка Іздрика мають особливий оптичний ефект наближення до самої зіниці ока. Так близько, що опиняєшся всередині вірша, зрештою, всередині життя поета чи ліричного героя і проживаєш як своє власне, таким воно є реальним. Може, в цьому і полягає феномен Іздри­ка. Яким би він не був тонально різним — чи пронизливо ліричним, чи жорст­ко іронічним, він залишається рідним, твоїм, тобою віддзеркаленим. Тут, окрім віршів, є ще й колажі поета, ці «інші речі» проступають у словах і малюнках, тим самим творять тіло однієї єдиної речі — книжки як артефакту життя.


Іздрик "Флешка. Дефрагментація", 2009 р.
Під старою авторською обкладинкою – новий книжковий проект письменника. Для тих, хто вже читав перше видання «Флешки», «Дефрагментація» видасться цілком новою книжкою. Так воно і є.Перечитана автором, виправлена, доповнена новими кілобайтами інформації, Іздрикова «Флешка» розкриває нові сторони нових(старих) текстів і здогадок. Автор намагається простіше і системніше подати ті тексти, які побачили світ два роки тому, хоча значення вони вже набули иншого. Тобто, за словами Іздрика «зібрати порох в первинний камінь».


Іздрик "Воццек & воццекургія", 2002 р.
Герой цієї книги майже невловимий — у пошуках власного «я» він то розпадається на кількох осіб, то об'єднує в собі цілі гурти найрізноманітніших особистостей, а то й просто зникає в нетрях безконечних рефлексій. Історія його життя й кохання подана в фрагментах снів і марень; уся ця книга, зрештою, — один великий сон, часом моторошний, часом веселий, часом сумний.
«Воццек», безперечно, належить до найпомітніших творів української прози 90-х років. «Воццек» так само показує, що про Іздрика треба говорити не лише в контексті української літератури, а в контексті Кафки і Музіля, Кундери й Боргеса, європейських традицій та інтелектуальних шукань у двадцятому столітті. «Воццек» — роман для літературних ґурманів.
#бібліотека_11_ #бібліотеки_соломянки #інформаційна_година #письменники_України #письменники #сучасні_письменники #книги 

вівторок, 9 серпня 2022 р.

95 років від дня народження Деніеля Кіза (1927 - 2014)

    Деніел Кіз (9 серпня 1927, Нью-Йорк — 15 червня 2014, Флорида) — американський письменник. Насамперед відомий як автор науково-фантастичного роману «Квіти для Елджернона». 2001 року отримав звання «Заслуженого автора фантастики» від «Американського товариства письменників-фантастів».
    Деніел Кіз народився в Нью-Йорку 9 серпня 1927 року. У 17 років вступив до морської служби США та вийшов у море, як стюард корабля. Повернувшись з плавання, Кіз відновив своє навчання в Бруклінському коледжі та закінчив його отримавши ступінь бакалавра в області психології.
    Працював помічником редактора журналу "Наукова фантастика", займався фотографією та викладав англійську мову у школі. Захистив дисертацію з філології, після чого викладав англійську мову і літературу, вів курси письменницької майстерності в різних університетах. .
    Популярність Деніелу Кізу принесло оповідання "Квіти для Елджернона" та однойменний роман на його основі. Роман перекладено багатьма мовами і вивчається в школах і коледжах по всьому світу. У 1968 році режисер Ральф Нельсон зняв за романом "Квіти для Елджернона" фільм "Чарлі". За роль Чарлі Гордона актор Кліфф Робертсон отримав премію "Оскар".
    Ми пропонуємо вам ознайомитися із творчістю автора:

Деніел Кіз "Квіти для Елджернона", 1966 р., 
Чарлі Гордон — розумово відсталий, але у нього є друзі, робота, захоплення і непереборне бажання вчитися. Він погоджується взяти участь у небезпечному науковому експерименті, який може зробити його найрозумнішим... Яку ціну маємо ми платити за свої бажання? Чи варті вони того? Вперше опублікований в квітневому номері Журналу фентезі і наукової фантастики за 1959 рік. Премія Г'юґо за найкраще коротке науково-фантастичне оповідання (1960).


Деніел Кіз "Притулок пророцтв", 2009 р., 
Насправді зброя не здатна вбити. Поки вона лежить у шухляді чи в арсеналі, це звичайний предмет, такий самий, як ложка чи ручка. Зброя — лише інструмент. Знаряддям убивства вона стає тільки тоді, коли опиняється в руках убивці. Рейвен ніколи й нікому не хотіла завдати шкоди. Але вона — бомба сповільненої дії. Те, що зберігає її пам’ять, здатне занурити світ у кровопролитну війну. Або врятувати сотні невинних життів. Рейвен — смертельна зброя. Усе залежить від того, до чиїх рук вона потрапить…


Деніел Кіз "П'ята Саллі", 1980 р., 
Саллі Портер — на перший погляд проста мешканка Нью-Йорка. Вона працює офіціанткою та нещодавно розлучилася з чоловіком. Але є дещо, про що Саллі довгий час не здогадувалася — всередині неї живе ще чотири особи. Норовлива художниця Нола, зухвала шукачка пригод Деррі, сексапільна Белла, яка зачаровує своїми танцями та співом, та нарешті, Джинкс — найнебезпечніша особистість, здатна на вбивство... Одного разу Саллі знаходять непритомну на пляжі. Все вказує на те, що вона намагалася накласти на себе руки. Так дівчина опиняється в лікарні, під наглядом лікаря Роджера Еша, якому випадає непросте завдання — об'єднати суперечливі особистості в одну.


Деніел Кіз "Відверто про Клавдію", 2019 р., 
Її звали Клавдія Яско. Колись вона звернулася до Деніела Кіза з проханням написати книжку за її історією… У 1978 році в місті Колумбус, штат Огайо, сталося жорстоке вбивство. Клавдія зізналася, що вбивця — вона. Проте події у її викладі не відповідають висновкам слідчої групи. Хоча низка подробиць з її вуст вражає точністю: їх міг знати лише той, хто перебував на місці злочину. Дівчину заарештували, та вбивства продовжилися. Клавдія вперто доводить свою провину, плутається у свідченнях. Вона має дивну особливість, якої сама не усвідомлює. Ким Клавдія є насправді? І чи є вона взагалі? Бо все, що відбувається довкола неї, — ілюзія. І чомусь вона стала занадто реальною.


Деніел Кіз "Таємнича історія Біллі Міллігана", 1981 р.,
Біллі прокидається і виявляє, що знаходиться в тюремній камері. Йому повідомляють, що він звинувачується у зґвалтуванні і пограбуванні. Біллі вражений: він нічого цього не робив! Останнє, що він пам'ятає, - це як він стоїть на даху будівлі школи і хоче кинутися вниз, тому що не може більше так жити. Йому кажуть, що з тих пір пройшло сім років. Біллі обіймає жах: у нього знову вкрали шматок життя! Його запитують: що значить "вкрали шматок життя"? І чому "знову"? Виходить, таке трапляється з ним не вперше? Але Біллі не може відповісти, тому що Біллі пішов...


Деніел Кіз "Війни Міллігана", 2019 р., 
Коли здавалося, що всі неприємності вже позаду, життя кидає Біллі нове випробування. На нього чекає курс лікування у психіатричній клініці для злочинців у Лімі. Це місце вважалося справдешнім пеклом на землі. Те, що коїли з пацієнтами у цих стінах, мало залишатися моторошною таємницею. І побиття та щоденні знущання було далеко не найжахливішим з того, що чекало тут на Біллі. Але він не такий, як інші хворі. Він має 24 особистості та безмежну волю до життя. У голові Біллі точаться запеклі війни, і його намагатимуться знищити, не розуміючи, що мають справу не з ним одним… Яка боротьба буде простішою — із системою чи із самим собою?

вівторок, 2 серпня 2022 р.

Закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави»

 

   Закон «Про утворення Фонду Національної Бібліотеки Української Держави» ухвалений Радою Міністрів був підписаний 2 серпня 1918 р. Гетьманом Української Держави П. Скоропадським.

  Цим Законом закладалися основні функції бібліотеки: розповсюдження знань, підтримка наукової діяльності, збирання пам’яток (друкованих і рукописних) духовного життя українського народу та України. Очолював її перший президент УАН В. Вернадський. За його задумом установа мала бути триєдиним комплексом – бібліотечним, інформаційним та освітнім, провадити науково-дослідну роботу.
   "...Завдання бібліотеки –  закласти на Вкраїні велику книгозбірню всесвітнього типу, яка гуртувала б в собі все, що витворено людською думкою та знаттям по всіх науках, – таку книгозбірню, щоб давала спромогу, не виїздячи з країни, познайомитися в якнайповнішій мірі з світовою літературою по всіх паростях людського знаття, писаною геть усіма мовами..."
  Як окреме важливе завдання ставилася мета організувати відділ україніки (Ucrainica), "щоб збирати все, що друкувалося будь-коли і будь-де українською мовою <...> літературу, писану всіма мовами про історію і культуру українського народу, його фольклор, мову, словесність, мистецтво, побут, соціальні та економічні умови життя і т. ін.", про природу України, народи, які живуть на її території, їх духовне життя та історію, економічні й соціальні відносини. 
  Бібліотека була покликана виконувати не лише суто бібліотечні функції, а й бути науковою, книгознавчою, бібліографічною, освітянською, культурно-просвітницькою установою, довідковим, інформаційним, каталогізаційним центром.
  Станом на 1923 р. у бібліотеці було сконцентровано універсальний науковий та національний за змістом і складом спеціалізований українознавчий книжковий фонд, колекції та зібрання – загалом понад 1 млн пр. видань.
  З початком Другої світової війни співробітників НБУ та частину її найцінніших фондів удалося евакуювати в тил. Із серпня 1941 р. до повернення в Київ у травні 1944 р. бібліотека працювала в евакуації у столиці Башкирії Уфі. 
   У період нацистської окупації НБУ було реорганізовано спочатку в Центральну бібліотеку рейхскомісара України, а потім – у Крайову бібліотеку при Київському управлінні архівів, бібліотек, музеїв. Книгозбірня під владою окупантів зазнала значних збитків: до Німеччини було вивезено понад 320 тис. унікальних, рідкісних, цінних видань і колекцій, однак повернути у повоєнний час до Києва вдалося не все.
   Загальні втрати бібліотеки під час війни було оцінено в 38 млн 832 тис. 642 руб.
У 2011 році Німеччина повернула Україні 210 писанок та керамічну таріль

Фонди НБУ є універсальними як за змістом, так і за видами документів на різних носіях – від клинописних табличок і єгипетських папірусів до книг, журналів, продовжуваних видань, колекцій карт, нот, образотворчих матеріалів, рукописів, стародруків та рідкісних видань, газет, електронних бібліографічних баз даних і цифрового ресурсу книжкової культурної спадщини.


   У 2019 р. сукупний обсяг фондів становив 15,9 млн од. зб., за цим показником НБУ входить до числа найбільших бібліотек світу.
  Фонд рукописів, стародруків, рідкісних видань, історичних колекцій, архівний фонд України та депозитарій НБУ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2001 р, внесено до Переліку наукових об’єктів, що становлять національне надбання України.
  У фондах НБУ зібрано абсолютну більшість книжок, виданих українською мовою і мовами інших народів України та світу. Здійснюється активне поповнення виданнями у відділі зарубіжної україніки.
  Бібліотека має найповніше в державі зібрання пам’яток слов’янської писемності та рукописних книг 10–12 ст., писемні пам’ятки культур різних народів, архіви та книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та культури, у т. ч. видатних українських письменників 19–20 ст., загальним обсягом майже 600 тис. од. зб.
   Серед унікальних пам’яток писемності, що зберігаються в Інституті рукопису НБУ: Київські глаголичні листки (10 ст.) – один із найдавніших слов’янських рукописів; 
Пересопницьке Євангеліє (1556–1561), яке є символом української державності (на ньому присягають президенти України під час інавгурації); грецькі, латинські, польські, єврейські, східні та інші рукописи 11–18 ст., колекції історичних документів. 


  Унікальний фонд документів та рукописних книг налічує понад 400 тис. од. зб.
 Маємо надію, що той розвиток бібліотечної справи ,який  100 років тому почав Гетьман П.Скоропадський, сьогоднішня влада не тільки збереже, а й відновить, розширить та знову почне популяризувати, адже всім відомо, що "На початку було Слово...". Українське слово.

Книжкова країна.

 Всеукраїнський тиждень дитячого читання розпочався, гасло цього року – «Наближаємо Перемогу з книгою».  До Всеукраїнського тижня дитячого ч...

Мітки

8 березня (4) Безпека дитини (8) безпечний Інтернет (9) Великдень (6) Винаходи (4) Виставка картин (3) Виставка робіт (3) виставка художніх робіт (5) Відомі люди (20) Всесвітній день біженців (4) Всесвітній день читання вголос (4) голодомор (5) Голокост (5) День Гідності та Свободи (5) День Державного Прапора України (5) День захисника України (7) День книги (10) День незалежності України (9) день пам'яті (9) день родини (7) День Соборності (7) День української мови та писемності (6) Екологія (15) Європа (7) здоровий спосіб життя (34) книги (37) книжкова виставка (24) літературна мандрівка (6) майстер-клас (16) Масляна (5) Математика (3) Мистецтво (16) Музика (6) Небесна Сотня (7) Новий рік (14) Обереги (6) Пам'ятки культури (4) патріотичне виховання (5) Письменники (58) Письменники України (53) Подорожі (5) Різдво (6) Святий Миколай (6) свято (25) Сторінка історії (46) У світі права (9) Україна (111) українська мова (7) українська письменниця (12) українська поетеса (6) український письменник (12) Українські сучасні письменники (14) Урок історії (16) художник (5) художня виставка (5) художня виставка Катерини Баужі (1) Цікавинки (103) Чорнобиль (2)