четвер, 21 червня 2018 р.

Ті, кому вже немає куди повернутися

20 червня в бібліотеці №11 відбулася інформаційна година з приводу Всесвітнього дня біженців.

Під час зустрічі, присутнім розповідали про історію свята. Так, у 2001 року Генасамблея ООН одноголосно прийняла спеціальну резолюцію – вираз солідарності з Африкою, в якій є велика кількість біженців і яка традиційно проявляє до них свою великодушність. Згідно з цією резолюцією, Генеральна Асамблея в 2001 році відзначала п’ятдесяту річницю Конвенції про статус біженців 1951 року. Тоді ж Організація африканського єдності (ОАЄ) погодилася з тим, щоб Всесвітній день біженців (en:World Refugee Day) відзначали одночасно із Днем африканських біженців – 20 червня.
У XX сторіччі кількість біженців стрімко зростала. Намагаючись допомогти понад мільйону біженців після Другої світової війни, у 1951 році було засновано Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН). Планували, що Управління проіснує три роки, виходячи з міркування, що невдовзі біженці адаптуються у суспільствах, які надали їм притулок; після цього був намір розпустити цю організацію. Проте так не сталося. У 1975 році налічувалось близько 2,4 мільйона біженців. Через десять років – 10,5 мільйона. У 1995 році кількість людей, що отримали захист і допомогу від УВКБ, зросла до 27,4 мільйона.
Нині кількість таких людей сягнула рекордних показників за всю історію спостережень ООН. За даними цієї організації, торік у світі було зафіксовано майже 60 мільйонів біженців, понад половина з яких – діти. Основна частина біженців – у Африці, в зоні афганського конфлікту, на Балканах. Це робить проблему біженців однією з найгостріших в сучасному світі.


середа, 20 червня 2018 р.

Неначе зорі очі діточок ясні

03 червня у Бібліотеці № 11 проходив майстер-клас з приводу Міжнародного дня захисту дітей.



Світ почав відзначати Міжнародний день захисту дітей  з 1950 року, після затвердження Міжнародною демократичною федерацією жінок на спеціальній сесії в листопаді 1949 року.

А 20 листопада 1959 року  Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй проголошено Декларацію прав дитини. Нажаль, Декларація ООН не мала обов'язкової сили, а носила лише рекомендаційний характер. Тому незабаром права дітей закріпили на рівні міжнародного права. 20 листопада 1989 року ООН прийняла Конвенцію про права дітей. Її підписала 61 країна, а 13 липня 1990 року документ ратифікував СРСР.

В Україні Міжнародний день захисту дітей став державним святом з 1998 року, після підписання Президентом Указу №568/98 "Про день захисту дітей". Ініціатором святкування стало Міністерство у справах сім'ї та молоді, Всеукраїнський комітету захисту дітей, Національного фонду соціального захисту матерів і дітей "Україна - дітям".

                         
                                     
                                           

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ

з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумове, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принцип 3. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянство.

Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.

Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства.

Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Принцип 8. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.

Принцип 9.Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі. Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.

Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

"СНІД: проблема соціальна"

  1 грудня , відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом. 945 нових випадків ВІЛ-інфекції зареєстровано в Україні у жовтні цього року.  Н...