Мій родовід: З чого почати сімейне дослідження

Сьогодні в нашій Публічній бібліотеці для дорослих №11 пройшов практичний тренінг з генеалогії до Міжнародного дня сім'ї.

Мета: національна та особиста ідентичність, збереження пам'яті, самопізнання, медична генеалогія, зв'язок поколінь,отримати цілком практичні та конкретні результати – підтвердити родинні зв’язки, права на нерухомість, довести національність предка (польську, чеську, німецьку, єврейську) з метою переїзду в іншу країну на підставі коренів, дізнатися про родові захворювання і таке інше

 

Дослідження родоводу: з чого почати та як проводити?Замислювались коли-небудь: "Ким був мій прадід?" Або, може, просто ловили себе на думці: "Що я взагалі знаю про своє походження?" Ці питання живуть, напевне, у кожному з нас. Буває, згадаєш якусь історію про прабабусю, яка пережила Голодомор, чи про дідуся, що пройшов війну, і одразу ж з'являється цей внутрішній потяг: дізнатися більше про своє коріння, про тих, хто подарував тобі життя.
І тут допоможе генеалогія. Звучить по-науковому, правда? Ніби це щось тільки для архівістів у пильних бібліотеках. Але насправді генеалогічне дослідження – це набагато більше, ніж просто історія. Це справжня пригода, така собі експедиція у минуле власної родини. Можна розплутати давні таємниці, віднайти забуті імена та знову оживити історії, які, здавалося б, давно зникли.
Наше минуле, хочемо ми того чи ні, формує нас теперішніх. І що найкраще — сьогодні зайнятися дослідженням свого родоводу може буквально кожен.

Що таке дослідження родоводу?
Якщо говорити просто, генеалогічне дослідження — це цілеспрямований пошук інформації про ваших пра-пра-предків, їхнє життя, всі ті події, що їх стосувалися, і, звісно, місця, де вони мешкали. 

Це не просто збір даних, ні. Це серйозна, майже наукова робота, яка включає в себе пошук рукописів у старих архівах, їхнє кропітке вивчення, глибокий аналіз знайдених відомостей і, як фінальний акорд, побудову родовідного дерева. Адже те, як побудувати родове дерево — це лише візуальна "вершина айсберга".
Основна ж маса інформації — всі ці біографії, чудернацькі чи сумні історії, точні факти народження, шлюбу та смерті — все це сховано "під водою" цієї схеми.

Існує кілька способів дослідження:
Самостійний пошук — ви самі крок за кроком занурюєтесь у пошук. Це вимагає чимало часу та певних знань.
Глибоке архівне занурення — робота безпосередньо з документами у державних архівах.
Онлайн-дослідження — використання доступних цифрових баз даних та платформ.Часто комбінуються всі варіанти. Тільки так можна зібрати повну картину.

Архіви та джерела інформації.
- FamilySearch. Це справжній велетень серед генеалогічних ресурсів, один з найбільших у світі! Тут тисячі архівних матеріалів, зокрема й з України. Знайдете метричні книги та списки з київських, львівських архівів. А ще, що важливо, є безкоштовні курси для новачків.
- Ancestry. Ще один глобальний гравець, величезний онлайн-портал, де зібрані мільярди записів – від метрик до імміграційних документів з усього світу. Тут можна не лише будувати своє родовідне дерево, а й шукати родичів за їхніми базами даних чи навіть робити ДНК-тести. Тільки майте на увазі: більшість "фішок" тут платні.
- Національний банк репресованих. Якщо в родині були ті, хто постраждав від радянських репресій (а таких, на жаль, було багато), цей проект Українського інституту національної пам’яті – ваш перший і дуже важливий крок. Тут сотні тисяч імен за період 1917-1991 років. Знайшли когось? Тоді можна глибше копати в архівах СБУ чи МВС.
- Колекції документів та метричних книг з Головного архіву давніх актів у Варшаві. Чимало метрик з українських земель (особливо Львівщини, Перемишльщини, Волині, Прикарпаття) за 1728-1951 роки доступні онлайн саме тут. Обов'язково зазирніть, раптом ваші предки там!
- Szukaj w archiwach (Шукай в архівах). Цей польський ресурс – просто знахідка! Десятки мільйонів цифрових копій документів з польських архівів. Якщо ваші корені тягнуться з тих країв, це незамінний, і головне, абсолютно вільний та безкоштовний помічник.
- Pra.in.ua - База жителів України 1650-1920 рр.. Це амбітний український проєкт, що вже зібрав понад 3,3 мільйони записів. Ви можете навіть самі доповнювати базу своєю інформацією, а система швиденько підкаже вам потенційні родинні зв'язки. Єдиний нюанс: тут поки що немає посилань на самі оригінальні документи.
- Інформаційний портал "Перша світова війна 1914-1918". Це офіційний банк документів про учасників Першої світової війни. Якщо хтось із ваших рідних служив у російській імператорській армії, тут можна знайти відомості про поранених, загиблих, зниклих безвісти, нагороджених. І, що зручно, можна завантажити скан-копії архівних документів до свого родоводу.
- Електронний банк документів "Пам'ять народа". Незважаючи на деякі ідеологічні моменти, це чи не найкращий ресурс для пошуку інформації про учасників Другої світової війни в Червоній Армії. Тут зібрані дані з "Меморіалу" та "Подвигу народа", є доступ до сканів документів, інформації про місця поховань та нагороди.
- Ще є цікавий ресурс Family Historian 7 – це відома програма для Windows 10, що дозволяє точно й легко створювати та переглядати сімейні дерева. Користувачі відзначають її простоту у використанні та точність відображення даних про родини. Програма пропонує багато можливостей для форматування, кольорів та шрифтів. Вона інтегрується з веб-базами даних, розширюючи можливості пошуку.

– Український Генеалогічний Форум (УГФ);
– Відкритий список (репресовані 1917–1991 років);
– Victimsholodomor — єдиний реєстр жертв Голодомору (списки загиблих у Голодомор українців за областями);
– Реєстр Війська Запорозького 1649 року;
– Запити про радянських військовополонених, які перебували під вартою у Німеччині у 1941–1945 роках (назву перекладено з російської);
– Yad Vashem — центр досліджень Голокосту пропонує базу імен людей, які загинули під час Голокосту.

Багато інформації по укаїнців є на російських сайтах:
– Меморіал (банк даних про воїнів Другої Світової Війни);
– Пам’ять народу;
– Подвиг народу;
– Портал про Першу Світову;
– Великий російський альбом (база фотографів і фотоательє);
– Сталінські розстрільні списки;
– Списки украдених (архівні переліки остарбайтерів).

Для пошуків родичів-емігрантів будуть корисні такі посилання:
– National Archives of Australia — національний архів Австралії. Тут є списки пасажирів, які прибули на континент у період 1898–1972 роках.
– The Statue of Liberty―Ellis Island Foundation — організація зі збереження Статуї Свободи. На сайті можна знайти списки пасажирів-емігрантів, які висадилися в Нью-Йорку. Із 1892 до 1954 року через острів Елліс до США прибуло 12 млн людей із різних країн, тому з 1982 року тут діє музей. Один із напрямів його діяльності — генеалогічні дослідження. Всі охочі можуть створити акаунт на сайті музею і зробити запит про предка.
– Canada.ca — офіційний сайт уряду Канади. Тут можна знайти дані з канадських портів Галіфакс, Нова Шотландія, Монреаль і Квебек, Сент-Джон, Нью-Брансвік (різні періоди з 1608 по 1935 рік).
– CEMLA — організація, що досліджує міграцію в Аргентині. На сайті є списки пасажирів, які прибули до країни (дані за 1882–1932 роки й окремі книги за 1930–1950-ті роки).- Скористайтеся зведеним каталогом метричних книг України. Також можете пошукати інформацію в Міжархівному пошуковому порталі — станом на кінець 2022 року до цього проєкту приєдналося 4 архіви.
- Ще одна цінна база для пошуків — «Український мартиролог XX ст.», де станом на кінець 2022 року зібрана інформація про 103 562 репресовані особи (1920-1950-х років).

Найперші архіви для досліджень — обласні. Тут нас цікавлять три види документів:
– Метричні книги — церковні документи, де записували хрещення (народження), вінчання (одруження), смерть людей певного населеного пункту.
– Сповідальні книги (сповідний розпис, сповідальна відомість) — щорічний обов’язковий подвірний перепис на Великдень, де зазначали причину, якщо хтось з членів родини не йшов до сповіді.
– Ревізійні казки — акти обліку платників податків Російської імперії. Усього відбулось 10 ревізій. У них містяться відомості про власника двору: ім’я, по батькові та прізвище, якщо таке вже існувало, соціальний стан, вік (за минулим переписом і актуальним), а також відомості про родичів, які мешкали із ним.

Органи реєстрації актів цивільного стану (РАЦСи)
Тут можна отримати документи про близьких родичів (бабусь, дідусів): свідоцтво про народження, шлюб чи смерть. Це може знадобитися, щоб довести спорідненість (прямий кровний зв’язок між предком і нащадком).

Надалі можна продовжувати роботу в центральних архівах у Києві (тут можуть бути більш давні відомості). Як правило, на сайтах архівів є форма для запиту, яку треба заповнити. Важливо вписувати інформацію по одній конкретній людині, проте максимально точно й повно.
Нерідко потрібні вам справи можуть зберігатися у зовсім іншому архіві, ніж той, у який ви звернулися.

Архіви Міністерства внутрішніх справ (МВС) та Служби безпеки України (СБУ)
У ці архіви теж треба писати запит (електронний або паперовий лист). Кожен запит реєструють як офіційний, після цього архів не більш як через місяць має надіслати відповідь.
Якщо потрібних документів немає в СБУ, архів може порадити, куди ще можна звернутися. Наприклад, документи про депортацію, виселення, розкуркулення та кримінальні справи, пов’язані з Голодомором зберігаються в архіві МВС.
Навіщо це все?
Попри всі ті виклики, про які ми говорили, дослідження родоводу неймовірно цінне. Це те, що вартує кожної вашої хвилини, кожного зусилля. Бо це те, що залишиться з вами, і навіть після вас, назавжди.
Однозначно, буде цікаво.

“Оберіг моєї родини”

 Традиційно 8 липня в Україні святкують день родини. Пропонуємо Вашій увазі вікторину присвячену родинним оберегам та екскурс в історію.

  

День родини був заснований з ініціативи православної церкви, яка 8 липня вшановує пам’ять святих князя Петра і княгині Февронії Муромських, яких вважають взірцем подружньої любові та вірності, а також покровителями шлюбу.

  "Житіє святих Петра і Февронії" було написане у ХVІ столітті й ідеться там, звісно, про життя цих двох, тоді ще не святих, людей. Головною героїнею "Житія" сміливо можна назвати Февронію – жінку надзвичайно мудру і розважливу.

   Жив і княжив у Муромі князь Павло, а в нього був молодший брат Петро. Якось до дружини князя внадився лукавий змій, який спокушав її весь час на перелюб. Жінка була як жінка, але коли прилітав змій, то шаленіла й робилася сама не своя. Довго журилася з того горя вся княжа родина, аж поки молодший брат Петро, зрештою не вбив клятого змія. І все було б добре, якби не краплина крові гада, що пропекла шкіру княжича. Від тієї краплі пішла по його тілу страшна болячка – рани, що весь час гноїлися й кривавили. Звісно, рідні кинулися по лікарях і знахарях, але марно – ніхто не міг вилікувати від гаспидської хвороби молодого князя.
   І ось, майже зневірившись у порятунку, в лісовій глушині, на кордоні з іншим князівством, Петро зі слугами натрапляє на хижу, в якій мешкає Февронія, донька бортника. Дівчина погодилася вилікувати знаного гостя за однієї простої умови: він мусить взяти її за дружину. Князь був у безвиході й одразу ж сказав «так», хоча, насправді й гадки не мав брати шлюб з простолюдинкою. Але й дівчина була не з лика шита: вона приготувала мазь, наказала віднести князя в баню, добряче його викупати, а потім змастити все його тіло маззю, залишивши на нозі одну невеличку ранку. Слуги так і вчинили, і скоро від болячки й сліду не залишилося.
    Петро скочив на коня, та й подався додому. Але, як виявилось, радість князя була скороминущою – не встиг він під’їхати до стін рідного міста, як побачив, що хвороба повертається. І стало йому так зле, що мусив він, бідолашний, повертатися до Февронії, й умовляти її, аби та зцілила його. Зрештою дівчина його вилікувала й вони побралися.
    На цьому б можна було б поставити крапку, але історія Петра і Февронії має продовження. Князь Павло помер і замість нього почав правити Петро. Місцеві бояри люто зненавиділи Февронію (звісно, на місці доньки бортника, яка стала княгинею, могла б бути котрась із їхніх дочок, або сестер) – тут почалися лихі намовляння й заміри, але Петро ні на що не реагував, адже любив дружину. Бояри висунули вимогу: «Дай їй усілякого добра, посади на корабель, й відправ подалі з міста, бо ми далі її не терпітимемо». «Запитаймо мою дружину», – сказав на те Петро. Покликали Февронію, й на запитання, чи погоджується вона добровільно залишити місто, вона відповіла згодою, але за умови, що бояри віддадуть їй те, що вона в них попросить. Ті радо погодилися, а Февронія попросила у них власного чоловіка. «Це все, що я хочу забрати», – резюмувала мудра жінка.
    Шкода боярам було відпускати князя, який був добрим правителем, та робить було нічого – відпустили. І ось попливли вигнанці рікою все далі й далі від рідного краю. На кораблі разом із княжою родиною був почет, і один із чоловіків почав задивлятися на Февронію. Та одразу ж зрозуміла його наміри, підізвала до себе й попросила зачерпнути води по правий бік корабля, потім по лівий і попити. Той так і зробив. «А що, чи є різниця?», – запитала княгиня. «Ні, вода та й годі», – знизавши плечима, відповів чоловік. Февронія ж сказала наступне: «Отак і природа наша жіноча, всюди однакова. Чому ж, маючи дружину, задивляєшся на інших?».
   Плили вони собі плили, але у князя розпочалася страшна депресія. Але й тут Февронія не розгубилася й діяла як дипломований психотерапевт: «Бач, понівечене дерево знову зеленіє, так і людина, з Божою поміччю не втрачає надії й живе на світі».
    Невдовзі їх наздогнали бояри й попросили повернутися й знову посісти престол, бо в місті почалася ворожнеча й кривава боротьба за владу. Петро і Февронія, як і належить ревним християнам, пробачили кривдників і повернулися до Мурома. Правили вони ще довго й щасливо, у любові та злагоді. На схилі життя Петро і Февронія прийняли чернецтво в різних монастирях з іменами Давид і Евфросинія, і благали Бога, щоб їм померти в один день. Поховати себе вони заповідали разом в спеціально приготованій труні з тонкою перегородкою посередині.
Вони померли кожен в своїй келії в один день і годину 8 липня 1228 року.
Люди вважали нечестивим ховати в одній труні ченців, тому порушили волю спочилих: їх тіла були покладені в різних обителях. Проте, вже наступного дня вони опинилися разом. Двічі їх тіла розносили по різних храмах, але двічі вони дивним чином виявлялися поруч. Так і поховали святе подружжя разом в місті Муромі, біля соборної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Через 300 років після кончини Петро і Февронія були зараховані Святою Православною Церквою до лику святих.

   Ось такий зразок для наслідування подружнього життя і став підставою для заснування свята.

Про ікони, які оберігають родину читайте в нашому пості  "Ікона - оберіг для дому та родини."

Ікона - оберіг для дому та родини.

   У межах нашого циклу знайомств з оберегами "Прадавні добрі символи-захисники", ми сьогодні розповімо вам про "Образи".

   В кожній українській хаті, на почесному місці, розміщували образ. Зранку і ввечері до образів молилися, зверталися через них до Бога. Їх прикрашали вишитими рушниками, які господині вишивали власноруч. Образи берегли домівку від всього лихого, несли мир і спокій.
   Ікона не є просто щасливим оберегом. Ікона – це образ, завдяки якому йде звернення від людини до Бога. І тільки, якщо молитва була прочитана щиро, вона зможе допомогти, принести у сім'ю благополуччя, захистити будинок.
   Обов'язкові ікони в домі
   Кожна ікона вважається прообразом зображеного Святого. Раніше в будинках ікони розташовувалися в східних кутах, навіть в самому храмі ікони завжди розташовані в східній частині. Однак сьогодні у багатьох віруючих в квартирах і будинках східний кут може перебувати в не зовсім належному місці. Отже, ви повинні вибрати найбільш зручне місце, в якому вам буде найкомфортніше молитися.
   Додайте в будинку хоча б одну ікону.

 Пропонуємо вам список тих ікон, які ви теж можете поставити у себе в будинку:

• Ікона з образом Ісуса Христа. Як правило, вона зцілює від серйозних захворювань і недуг. Ікона, на якій зображений розп'ятий Ісус, заспокоює, оберігає від лиха, ставить на правильний шлях, підтримує у важкі часи. Розмістити ікону необхідно на почесному місці будинку, виділити їй чільне частина в будинку.
  
• Ікона з образом Святої Богородиці. Марія вважається чином чистої любові, вона прощає, дарує терпіння і смирення. Існує величезна кількість подібних ікон. У Богородиці можна попросити здоров'я, хорошого чоловіка, діток. Божа Мати – це покровителька кожної жінки. Отже, ікону дуже часто з ликом Ісуса беруть нареченої, щоб вінчатися, а після цього зберігають в будинку в якості родинного оберегу.
  
• Ікона, на якій зображений Микола Угодник. До нього люди звертаються, якщо бажають вирішити складну проблему, покинути безнадійне становище. Також у Святого Миколая просять, щоб він зцілив від важкої недуги.
  

   Перераховані ікони вважаються обов'язковими, вони оберігають сім'ю, приносять благополуччя, є символами гармонії. Для цих ікон виділіть кут або розподіліть поруч на стіні. Бажано, щоб вони знаходилися в тихому, затишному містечку. Для того, щоб у кожного члена родини була можливість в затишному місці зрадити свою душу перед Богом і Святими.

•   Крім цього, особливим оберегом житла стане ікона, на якій зображено Семистрельная Богородиця. Її можна розташувати напроти входу або над дверима, що ведуть в основну кімнату будинку. Даний образ здатний оберігати всіх домочадців від скандалів, пліток, від недоброзичливців, а житло від злодіїв.
  
• Важливим буде лик, на якому зображена Свята Трійця. Лик буде приносити любов і спокій в будинок. Також образ допомагає у важкі часи, вирішує численні проблеми, очищає від гріхів, прибирає негативний стан. Розмістити ікону бажано в східному куті, а також у головах, щоб вона була якоюсь захистом.
  
• Образ «Нев'янучий цвіт». Ікона здатна наділити силою, поставити на правильний шлях. Також вона зберігає красу, молодість, любов, позбавляє від різних спокус, наповнює сім'ю упевненістю, дає надію на гарне майбутнє. Розміщується в основному у самому комфортному кутку, де можна молитися.
  
  
  
• Образ Ангела-Хранителя. Цей спосіб вважається найбільш затребуваним. Він захищає певної людини, може відгукуватися на кожну допомогу. Здатна зцілювати, давати любов, рятувати від гріхів, якщо людина буде просити у свого захисника. Можна поставити в будь-якому зручному місці будинку або в кімнаті людини, чий Ангел зображений на іконі.
  
• Наступна обов'язкова ікона – це образ православних свят. Наприклад, ікона Хрещення або із зображенням «Різдва Христового».
  
• Ікона, на якій зображена Таємна вечеря. Знімає тягар з душі, благословляє приготовану їжу, дарує спокій під час сильних гріхопадінь. Не має значення, де буде розміщена. Але найкращі місця – це кухня і їдальня.
  
  
  
  Які ікони повинні бути на кухні?

   Кухня – це та кімната, де найчастіше збираються всі члени родини. У кожній православній родині для початку перед прийомом їжі і після завершення трапези люди читають невелику молитву, яка благословляє. Отже, на кухні можна розмістити невелику кількість ікон:

• Ікону, на якій зображений Христос Спаситель
• Образ Богородиці
• Ікону з зображенням Святої Трійці

Ви можете вибрати одну з цих ікон або одночасно всі. Можете ще повісити образ Тайної вечері. Справжній помічник, який допомагає в приготуванні страв – Евфросин Палестинський. Цей святий служив абсолютно безкорисливо, побував живим в раю, після чого повернувся на землю. У храмах, ченці шанували дари Євфросинія, зберігали їх, роздавали тим, хто потребував допомоги.

   Тільки уявіть, наскільки стане ваша їжа корисніша і благий, якщо ви повісите на кухні саме цю ікону. Бажано, щоб вона знаходилася над столом, так ви зможете перед прийомом їжі вимовити молитву до Святого для благословення.
    Які ікони повинні бути у вітальні?

  Вітальня є головним приміщенням кожного житла. Тут ви можете повісити такі ікони:

• Ікону, на якій зображений Спаситель. Найкраща серед них є ікона із зображенням Господа Вседержителя
  
• Ікона, на якій зображена Богородиця. В цьому випадку віддайте перевагу Казанської Богородиці
  

  Лик з Господом поверніть праворуч, а Пресвяту Богородицю – зліва. Якщо у вашій сім'ї на кожен вірує, тоді додайте ікону в кімнаті віруючого. Якщо не можете це зробити, тоді купіть ікону-складень. Її можна встановлювати тільки під час проведення молитви.

    Які ікони повинні бути в передпокої?

  Залишаючи щодня будинок, йдучи у світ спокус і обману, необхідно помолитися небесному покровителю, попросити його, щоб він зробив шлях безпечним і направив до добрим людям. Важливо, щоб ви цього навчили власних діток, які довіряють усім людям. Необхідно подякувати за заступництво Святого, за повернення додому.Ви зможете захистити власний будинок від поганих людей, якщо повісите в передпокою такі ікони:

• Образ Іверської Пресвятої Богородиці
  
• Образ Покрови
  
• Ікону, на якій зображена Свята Трійця

  Виберіть одну ікону, зміцніть її над вхідними дверима. Також можете повісити у передпокої той образ, який шанують всі домочадці.

    Які ікони повинні бути в спальні? 
  У цій кімнаті дозволено розміщувати лише певні ікони. Однак при наступному умови – якщо чоловік і дружина узаконили власний шлюб і повінчалися, в спальні рекомендовано вішати такі ікони:

• Ікони, на яких зображена Богородиця
• Лик Христа Спасителя
• Образ Петра і Февронії. Вони вважаються покровителями родинного щастя
  
• Образ цілителя Пантелеймона
  
• Образ Миколи Угодника
• Ікона, на якій зображений Спиридон Триміфунтський
  
  
  
• Іменний образ Святого

   Розташуйте ікони над ліжком або на прікроватной тумбочці. Також можете виділити куточок для молитви на вікні, поставте де не тільки ікони, але й лампадку для церковної свічки.

    Які ікони повинні бути в дитячій?
  Діти, які народжені у православній родині, повинні з самого дитинства вчитися молитися, звертатися до Святих. Крім цього, кожна ікона буде зберігати спокій та здоров'я діток. Отже, в дитячій повинні бути власні образи.
   Розміщують такі ікони у головах. Ви можете вибрати іменну або мірну ікону.

(Мірна, ростова ікона – особлива ікона, написана (вирізьблена) вручну майстром на дошці, розмір якої відповідає зросту малюка на момент його народження. Зображується на ній, у повний зріст, Святий Покровитель, на честь якого називається дитина.)

   У дитячій будуть доречні такі ікони:

• Лик Спасителя
• Лик Богородиці
• Ікона, на якій зображений Ангел-Хранитель

   Розташуйте ікони над ліжком або на прікроватной тумбочці. Також можете виділити куточок для молитви на вікні, поставте не тільки ікони, але й лампадку для церковної свічки.

  Які ікони повинні бути в кабінеті для роботи?
  Якщо з'являються певні труднощі, які безпосередньо стосуються роботи, зникає натхнення, долають заздрісники, необхідно звернутися до Святого. Ікону потрібно розмістити в будинку в своєму кабінеті або безпосередньо на роботі.
  Вибирайте образ, враховуючи власну життєву діяльність. Якщо ваша професія не має власного покровителя, тоді поставте лик із зображенням Патріарха.
     Пропонуємо вам невеликий список з професіями та їх покровителями:

• Студент. Підходить ікона з зображенням Мучениці Тетяни. Вона допомагає в навчанні, дарує розум.
  
• Торговий працівник. Ідеально підходить Лик Миколи Чудотворця. Приносить удачу в торгівлі.
• Професія, яка стосується роботи в інтернеті. Кращий спосіб той, на якому зображена Матір Божа Благодатне Небо. Робить кар'єру вдалою, повсякденні справи успішними, приносить благополуччя в матеріальному плані.
  
• Медичний працівник. Ікона з Лукою Кримським. Захищає на роботі, приносить міцне здоров'я.
  
• Вихователь дитячого будинку, працівник будинку пристарілих. Ідеальна ікона та, на якій зображений Вифлеємський немовля. Дарує терпіння і милосердя. Діткам дарує фізичне здоров'я.
  
• Педагог, науковий співробітник. Ікона Богородиці Калузької. Дозволяє постійно тягнутися до знань, вивчати нові науки.
  
• Держслужбовець. Краще вибрати ікону з зображенням Божої Матері Економісса. Робить правління мудрим і справедливим.
  
  
  
• Дипломат, поштовий працівник. Краща ікона із зображенням Архангела Гавриїла. Захищає на роботі.
  
  
  
• Спортсмен. Ідеальний образ – Мати Божа. Дарує удачу й успіх у досягненнях.
• Працівник авіації. Для цієї професії підходить лик Спаса Нерукотворного. Дозволяє благополучно завершити політ, захищає від злих недоброзичливців.
  

Де не можна тримати ікони будинку?
   Певних правил перебування в будинку тієї чи іншої ікони немає. Для правильного розміщення необхідно просто слідувати здоровому глузду.

• Помістіть ікону абсолютно в будь-якій кімнаті. Але у ванній кімнаті або туалеті ікона, звичайно ж, буде недоречна.
• Не можна розміщувати образ близько ТБ, магнітофона, персонального комп'ютера та іншої подібної техніки. Все тому, що для здійснення обряду молитви, необхідно зосередитися, а подібні елементи, навіть якщо не будуть працювати, звички привернуть вашу увагу і стануть відволікати вас.
• Не розміщуйте також лик там, де є косметичні засоби, неналежні книжки, іграшки, різні статуетки. 
• Близько ликів не повинні розміщуватися постери з співаками, акторами, знаменитими особистостями.
• Також не бажано розміщувати біля ікон картини або репродукції, нехай навіть вони мають релігійний зміст.

І найголовніше, ніколи не розміщуйте ікони біля якихось знімків. І не має значення, хто на цих знімках зображений. Священики категорично забороняють це робити.

Родина - мудрість і натхнення, єднання душ і поколінь

    Український День родини відзначається 8 липня. В цей день православні відзначають день пам'яті святих Петра і Февронії – покровителів сім'ї і любові. Здавна відомо, що родина – то невичерпне джерело наснаги, любові та батьківських обов'язків. Кожна сім'я докладає зусиль аби не всохло родове дерево, бо «Без роду немає народу».

 Українська родина будувала своє життя в тісній єдності зі своїм народом. Батько був оборонцем землі, на яку часто зазіхали неситі сусіди. Мати – берегиня домашнього вогнища. Любов до Батьківщини, до рідної землі, до віри пронизувала всі ділянки родинного життя. Ненав'язливе, через колискову пісню, народну думу, через дитячу молитву за Україну, а найперше з розповідями про жертовні та героїчні вчинки тих, хто боровся за нашу незалежність, входило в душу дитини і дорослого юнака почуття патріотизму, любові до рідного краю. Це також об'єднувало батьків, увесь рід – на основі єдності громадських прагнень.
    А ще українцям з давніх-давен був властивий культ домашнього вогнища, культ Роду, вони мали у своєму пантеоні навіть божества, які опікувалися родиною – Рід і Рожаницю. Людина не мислила власного щастя без сім'ї, без домашнього вогнища. «Без сім'ї – нема щастя на землі». Культ роду був відлунням того, що ми сьогодні називаємо генетичним кодом, покликом крові.
 

  Творцем Всесвіту, Богом над Богами усі слов’яни завжди вважали Рода. За уявленнями наших Предків, він живе у найвищому небі, їздить на хмарах, дарує життя людям, звірам, птахам, дарує дощ на посіви жита, дає людині долю. Все своє життя людина відчувала нерозривний зв'язок з навколишньою його дійсністю, з природою, вона живе в природі, тобто буквально: живе ПРИ всьому тому, що створив бог Род, живе ПРИ РОДІ. Місце, в якому вона живе, називаеться Батьківщиною, тобто саме будинком Рода. Навіть в пізнішому за часом слові Богородиці - присутній Род. А як відомо, саме Богородицю на Русі шанували особливо, визнаючи в ній покровительку своєї батьківщини. Род – один з Богів, який залишався в пам’яті народу найдовше – його статуї, заховані у хащах, у високих горах від християнських фанатиків і вшановувалися вже небагатьма вірними язичниками аж до XIX ст.
   Жіночі божества Рожаниці опікуються дітонародженням і мають таємний зв’язок із зірками. Душа людини уявлялася як іскра небесного вогню – зірка, яку Бог запалює при народженні дитини і гасить, коли людина помирає.

    Рожаницю також вважали Богинею доброї волі. Вона мала інформацію про майбутню долю закоханої пари: чи будуть вони разом і як довго, чи одружаться, чи будуть у них діти та скільки.
    У різні часи їм приписували різні сили: спочатку вірили, ніби богині народжують усіх тварин, риб і птахів. Згодом, що вони відповідають за плодючість урожаю. Згодом відлуння цих уявлень переросло у вже ширше відомих нам богинь Лади та її доньки Лелі. Лада — як уособлення матері, господині, мудрості та турботи. Леля — як уособлення любові, краси, молодості та весни.

    8 липня Свята Православна Церква святкує пам’ять святих благовірних князя Петра, у чернецтві Давида, і княгині Февронії, в чернецтві Єфросинії, Муромських чудотворців, які своїми молитвами зводять небесне благословення на молодят. З 2011 року в Україні цей день є офіційним святом і носить назву День любові, сім’ї та вірності. Святе подружжя прославилися благочестям і милосердям. Благовірний князь Петро захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. У сонному видінні князю було відкрито, що його може зцілити дочка бджоляра благочестива діва Февронія. Коли князь побачив святу Февронію, то так полюбив її за благочестя, мудрість і доброту, що дав обітницю одружитися на ній після зцілення. Свята Февронія зцілила князя і вийшла за нього заміж. Святе подружжя пронесли любов один до одного через всі випробування. Померли вони в один день і час 25 червня 1228 року, взявши перед цим чернечий постриг з іменами Давид і Єфросинія. Тіла святих були покладені в одній домовині.

   Святі Петро і Февронія дали всьому Православному світові приклад ідеальної християнської сім’ї. За це вони удостоєні церковного шанування, саме тому їх життя ось уже більше восьми століть є прикладом належного ставлення подружжя до церковного шлюбу і один до одного.

   Українська родина традиційно була великою: під одним дахом жили кілька сімей. Величезну роль в ній відігравали прадіди, бабусі й дідусі. Велика українська родина складала дерево роду з корінням, стовбуром, гілками та листям - прадіди, дідусі й бабусі, батьки та їх сестри і брати, діти. Як не може дерево жити без коріння, так не може людина жити без роду. Важко виразити словами те особливе світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми вийшли. Батькова хата, мамина вишиванка, бабусина казка, дідова криниця - це наша родовідна пам'ять, наші родовідні символи. Сучасна українська сім'я вшановує традиції і звичаї нашого народу. Глибока повага та шана до старших, взаємна підтримка, співпереживання, піклування про дітей, теплі дружні стосунки - всі ці людські цінності зберігаються у родині. Для дітей родина - це своєрідне середовище, де її люблять, поважають, цінують, але при тому виховують та навчають. "Хороші діти - це честь батька і матері". Для дорослих сім’я - це любов і підтримка.

Книга.Дитина.Родина.

 

 8 липня - відзначається Український День родини. Це - відносно молоде свято і відзначаєтся з 2012 року. Відповідний Указ Президента України № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат і професійних свят» був підписаний 30 грудня 2011 року.

  На кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, були висічені слова: 

«Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі».

Родина – це найрідніші, найближчі люди, які допомагають усім нам у складних ситуаціях, дарують нам тепло. Родина – це безпечний і затишний рідний дім, а родинне тепло, й уроки життя – це те, що людина бере із собою в усі дорослі шляхи.

 Людина не мислила власного щастя без сім'ї, без домашнього вогнища. «Без сім'ї – нема щастя на землі». Культ роду був відлунням того, що ми сьогодні називаємо генетичним кодом, покликом крові.

Сімейні традиції потроху втрачають свою важливість. Однак вони — основа дружніх взаємин і розуміння. Рано чи пізно ми починаємо сумувати за можливістю просто поговорити одне з одним. Складно розуміти, що ти комусь потрібен, якщо особисте спілкування витіснили короткі дзвінки на мобільний, соціальні мережі, повідомлення, месенджер і скайп.

 Колись, сімейними традиціями було читання книг, спільні вечері у сімейному колі, спільна праця, а зараз — домашній кінотеатр, спільні ігри, сімейна вечеря, читання книг перед сном.

Сімейне читання, створює грунт для обміну думками.

стимулює активні заняття розумовою діяльністюдіяльністю, розвиває здібності, сприяє ранньому і правильному оволодінню рідною мовою.

Сі­мей­ний по­бут ук­ра­їнсь­кої ро­ди­ни був по­бу­до­ва­ний за пев­ни­ми «за­ко­на­ми», де кож­на лан­ка ма­ла своє, чіт­ко виз­на­че­не міс­це, ко­жен знав, що й ко­ли йому ро­би­ти. Са­ме це ро­би­ло ро­ди­ну міц­ною. То­му тра­ди­ції на­ших пред­ків мо­жуть ста­ти ко­рис­ни­ми і в су­час­но­му по­бу­ті.

Щоб сім’я була дружною та щасливою, вигадайте власні традиції, що зближуватимуть дітей і дорослих. Наприклад: традиція збиратися разом за обіднім столом, спілкуватися, радитися; фізкультурні п’ятихвилинки у квартирі, пробіжки разом, 

спільні ігри(футбол, баскетбол, волейбол🏐...); Шопінг(влаштовувати спільні покупки в супермаркетах); похід з наметами, рибалка, збирання грибів... Це піде на користь абсолютно всім. 

  Як приємно ввечері взяти до рук улюблену книгу і просто насолодитися читанням разом, у сімейному колі.  Якщо ви не знаєте, що почитати, завітайте до бібліотеки, де кожен для себе знайде свою книгу. 

Маленькі ритуали, традиції, притаманні тільки вам, додадуть щастя, затишку та щоденного хюґе у родину, стосунки.

До вашої уваги літературна вікторина по творах українських письменників.

Цього дня міцніше обійміть і поцілуйте членів своєї великої або маленької сім’ї, скажіть їм теплі слова любові й поваги, поділіться з ними своїми почуттями і відчуйте їх важливість для вас.