Коли дзвонив Софії дзвін.

У бібліотеці №11 відбулася Година історичних фактів, присвячена Дню Соборності України під назвою "Коли дзвонив Софії дзвін".
Учасники заходу мали можливість зануритися в світ історії, дізнатися про ключові події, що передували об’єднанню українських земель у 1919 році, а також про символічне значення Акту Злуки, проголошеного під стінами Софійського собору в Києві.

Під час заходу звучали історичні факти, вірші та патріотичні пісні, які надихали присутніх на роздуми про єдність, силу та незалежність нашої країни. Особливу увагу було приділено ролі дзвонів Софійського собору як символу національного пробудження та згуртованості. Бібліотекарі разом із дітьми створили аплікацію у вигляді української карти, на якій символічно зобразили об'єднання українців, ланцюг єдності.

Дякуємо всім, хто долучився до заходу та поділився своєю енергією та знаннями! Разом творимо майбутнє, пам’ятаючи про славетне минуле!

Слава Україні!

"Соборність - це символ єднанння"

 Запрошуємо переглянути книжкову виставку, яка представлена в нашій бібліотеці, присвячену до дня Соборності України. На виставці представлені видання, які розкривають одну з найзаповітніших мрій українців протягом століть - ідею національної єдності. 

Соборність - це символ. Символ боротьби за свободу. Символ порозуміння між народами. І частинка надії та віри в майбутнє.

Цей день включений до національного календаря як важливе державне свято – День Соборності України і відзначається з 1999 року. Ці історичні події заклали основу відродження незалежної, соборно-демократичної України та утвердження національної ідеї. 

Головною традицією Дня Соборності є живий ланцюг, який українці створюють, щоб символізувати єдність українських земель та єдність нації. Традиція бере свій початок у 1990 році, коли живий ланцюг простягнувся від Києва до Львова, Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. За різними оцінками, в акції взяли участь близько трьох мільйонів людей.

Ідея об'єднання (Соборності) бере свій початок ще з часів повстання під проводом Богдана Хмельницького. Цей козацький отаман вважав, що запорізькі війська повинні контролювати не лише козацьку територію Подніпров’я, а й російсько-українські землі загалом. Родинне коріння Хмельницького походило із Західної України.

Після смерті Хмельницького наприкінці 17 століття в молодій козацькій державі Україна почався процес розпаду. Україна була розділена на Лівобережну та Правобережну, що було закріплено Андрусівським перемир’ям1667 року між Московією та Річчю Посполитою. 

Іван Мазепа (1639-1709) політик та військовий діяч, активно відстоював ідею української державності. Возз'єднання землі по обидва боки Дніпра практично вдалося зробити Іванові Мазепі, однак Полтавська катастрофа 1709 року стала цьому на заваді.

Більша частина України увійшла до складу Росії, а Галичина, Буковина та Закарпаття відійшли до Австрійської імперії.

Після розпаду Росії та Австро-Угорщини на уламках цих імперій були створені Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Акт Злуки УНР і ЗУНР від 22 січня 1919 року. 

Саме тоді українські землі, що перебували у складі різних імперій, хоч і ненадовго, стали однією — соборною — державою. 

Ідею Соборності України, тобто її єдності, неподільності, висловлювали ще наприкінці ХІХ сторіччя, зокрема, галичанин Юліан Бачинський у праці «Україна Irredenta» та харків’янин Микола

Міхновський у книжці «Самостійна Україна». Саме вони були серед перших публічних інтелектуалів, які активно просували цю тезу. 

Бібліотекарі долучають відвідувачів з інших країн до вивчення і пізнання нашої культури, це дуже важливо для України. 

Під час Другої світової війни у ​​1939, 1940, 1944-1945 роках більшість українських земель було об’єднано в одну державу, коли Волинь, Галичина, Буковина та Закарпаття увійшли до складу СРСР. 

21 січня 1990 року наші сучасники з’єднали схід і захід України живим ланцюгом під різноманітними жовто-блакитними прапорами. 

Навіть сьогодні, коли обговорюється питання деокупації Донбасу та повернення Криму, ідея об'єднання залишається актуальною. Зрештою, це також питання єдності України!

"Єдина духом Україна".

 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна щороку відзначає День Соборності.

Акт Злуки увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це була основоположна подія для українського державотворення.

В часи феодального роздроблення земель Київської Русі заклики до спільних дій окремих князів супроводжували літописний період української історії. Образ скривдженої України та православної віри, необхідність її оборони надихав козацькі полки Богдана Хмельницького. В народній пісенній творчості Україна уявлялась як єдине тіло від Сяну до Дону.

Від Сяну до Дону дорога лежить,

Розсідланий кінь по дорозі біжить.

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в Карпатській Україні. Тоді закарпатці нагадали про волю українців, висловлену 21.01.1919 на з’їзді Всенародних зборів у м. Хуст — про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Тоді ж відбулася 30-тисячна демонстрація українців, які спеціально прибули до столиці Карпатської України.

Передумови: 

Після ліквідації Гетьманщини (21 листопада 1764 року указом імператриці Катерини II граф Кирило Розумовський був позбавлений посади гетьмана і була відновлена робота Малоросійської колегії на чолі з генералом Петром Румянцевим, перед яким була поставлена задача підготовки земель Гетьманщини до повної інтеграції до складу Російської імперії. Гетьманщина як організація козацького устрою на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля виникла під час антипольського повстання Богдана Хмельницького) український народ був поділений між двома імперіями – Австрійською та Російською.

У революційний 1917-й внаслідок розпаду самодержавства в Росії і українці, поряд з іншими народами, отримали історичний шанс відновити власну державність. На теренах Наддніпрянщини постала Українська Народна Республіка, яка вже наступного (1918-го) року IV Універсалом Центральної Ради і на мирних переговорах в Бересті твердо заявила про соборницьку перспективу своєї державної політики. Українська Держава, що наприкінці квітня 1918 р. змінила УНР у формі Гетьманату, оголосила соборність історично-етнографічних земель офіційним курсом державотворчого поступу. Соборницька концепція гетьмана П. Скоропадського ставила за мету і була спрямована на об’єднання в єдиній Українській Державі Бессарабії, Придністров’я, Берестейщини, Гомельщини, Стародубщини, Курщини, Білгородщини, Рильщини, Донщини, Кубані, Криму, Холмщини, Карпатської України, Буковини, Підляшшя, Східної Галичини. 

В бібліотеці представлена книжкова виставка, яка "розповість" про події більш детально. 

У День соборності головною традицією є створення “живого ланцюга”.

Перший “ланцюг” українці створили 21 січня 1990 року.Понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва. Це була одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій. 

Сьогодні Україна переживає важкі часи, тому надзвичайно важливо бути згуртованими й разом формувати національну свідомість і патріотизм нації. 

"Україна Соборна. Разом до Перемоги!"

В Двадцять Друге Січня Давній волі дзвін (до дня соборності України, 20 січня)

День Соборності України — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.

 День Соборності України в нашій бібліотеці пройшов активно. Відвідувачі зацікавившись історією України, уважно слухали підготовлену розповідь бібліотекарів та надихнулися на прочитання деяких історичних книжок. 

3 січня 1919 року Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки у місті Станіславі схвалила закон про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в Народну Республіку. 21 січня 1919 року в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття.

    

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві Директорія УНР проголосила Акт злуки про об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Україну. ЗУНР перетворено на Західні області УНР.

  Акт Соборності почав своїм привітанням представник Української національної ради, голова Галицької делегації Лев Бачинський, а Лонгин Цегельский зачитав заяву президії УНР і Державного секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в єдину Українську соборну державу. Цю заяву всі учасники сприйняли довготривалими оплесками.

Промовляв голова Директорії Володимир Винниченко. Текст Універсалу Соборності виголосив професор Федір Швець. Після цього архієпископ Агапіт відслужив із духовенством молебень у намірах українського народу й Української держави. Відбувся військовий парад галицького легіону Січових стрільців, якими командував полковник Євген Коновалець.

Акт Злуки вперше проголосив незалежну соборну національну державу Україну, став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу.

 

“Музей-вагон злуки УНР та ЗУНР” став частиною Фастівського залізничного вокзалу. 

Саме на станції «Фастів» на шляху до Києва в грудні 1918 року зупинявся потяг, де політичні діячі підписали попередній текст Договору про об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). 

"Україно, державо соборна, Сонценосна колиско моя! "

  Історична довідка, перегляд віртуальної виставки 

Сьогодні, 22 січня, у нашій державі відзначають День Соборності України.

Слово Соборність включає в себе єдність і згуртованість. Це свято об’єднання всіх українських земель в одну спільну Соборну Українські державу.

     Цього дня 1919 року проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Ураховуючи велике політичне та історичне значення цієї події, День Соборності України на офіційному рівні відзначають з 1999 року після підписання Президентом України відповідного Указу.

Історична довідка

   7 листопада 1917 року відбулося прийняття Українською Центральною Радою  ІІІ Універсалу. У цьому документі УЦР проголосила створення Української Народної Республіки (УНР), як автономної республіки у складі Російської республіки. 22 січня 1918 року, після початку українсько - радянської війни, проголошена незалежною державою. УЦР оголошувала про намір взяти на себе історичну відповідальність за відновлення держаного життя. Вперше в ІІІ Універсалі УЦР визначила територіальні межі української автономії. Визначення державної приналежності земель відбувалося на основі етнічного принципу – там, де більшість населення складали українці, визнавалась їхня державна приналежність до УНР. Території Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Херсонської губерній, а також Таврія без Криму оголошувались землями, які  мали увійти до складу УНР. Проголошення ІІІ Універсалу юридично оформлювало віковічну мрію українського народу про створення власної держави, яка отримала назву Української Народної Республіки. Після прийняття ІІІ Універсалу Українська революція вступила на якісно новий етап свого розвитку – почався період справжнього державного будівництва, відбулось пожвавлення національно-визвольного руху в регіонах України. Саме з цього часу УНР могла стати повноправним членом міжнародних відносин за умови її визнання з боку інших самостійних держав світу.  

Історична довідка

Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні сприяла посиленню національно-визвольного руху у Західній Україні, яка прагнула до незалежності й власної державності.
18 жовтня 1918 року – у Львові українські політичні діячі Східної Галичини й Буковини створили Українську Національну Раду, яка заявила про прагнення об’єднати всі західноукраїнські землі в єдину державу.
1 листопада 1918 року – українські військові частини під командуванням Д. Вітовського взяли під свій контроль Львів та інші міста Галичини.
11 листопада 1918 року – Українська національна Рада призначила уряд – Державний секретаріат, який очолив К. Левицький.
13 листопада 1918 року – Українська національна Рада проголосила створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), президентом якої став Є. Петрушевич.

     Уряд Західноукраїнської Народної Республіки у своїй зовнішній політиці під тиском народних мас та Української Галицької армії на перше місце поставив питання державного об'єднання з Наддніпрянською Україною. Досягнення державного об'єднання розглядалося, по-перше, як втілення в життя вікового прагнення українського народу до державної єдності, а по-друге, як засіб об'єднати сили в боротьбі проти зазіхання Польщі на українські землі.

   Незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради у 1918 році, а вже за рік, 22 січня, на Софійському майдані в Києві, відбулось офіційне об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в одну державу.

    У статті Універсалу йшлося про те, що ЗУНР має намір об’єднатися з Українською Народною Республікою. У свою чергу УНР проголошувала, що дає згоду на прийняття всієї території та населення ЗУНР, як складової частини державної цілісності. Угода зазначала також те, що республіка галичан отримує територіальну автономію в межах УНР.

Історична довідка

Текст IV Універсалу датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

 

Перед проголошенням IV Універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: “за” було 39, “проти”  – 4, “утрималось” – 6 осіб.

   Урочиста акція святкування й проголошення акта Злуки відбулася 22 січня 1919 р. на Софіївській площі біля собору. На майдані зібралися тисячі мешканців столиці, військові частини, духовенство Української православної церкви на чолі з архієпископом Агапітом і єпископами, які відслужили службу Божу, члени Директорії, уряду УНР та делегація ЗУНР. О дванадцятій годині урочисте свято розпочалося виступом Л. Цегельського, який зачитав грамоту – ухвалу Національної Ради про возз’єднання.

   В роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Із утвердженням влади російських більшовиків ці “контрреволюційні свята” стерли із суспільної свідомості. Однак, пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Європи й Америки.

Історична довідка

 Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.

 

   У 71-у річницю Акта злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель та знак ушанування подій Української революції. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала одним зі свідчень того, що українці подолали страх перед комуністичним режимом і готові протистояти політиці комуністичної партії.

 

   Сьогодні бійці в зоні ООС так само відстоюють не лише незалежність, а й соборність України, як і їхні попередники 100 років тому. Важливо проаналізувати і врахувати помилки минулого: брак національної єдності на початку ХХ ст., брак досвіду і містечковість інтересів тодішніх українських керманичів призвели до втрати української державності.

 Сьогодні, коли маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності – це привід нагадати, що Крим та Донеччина  та Луганщина– це Україна.

Віртуальна виставка

 Рум'янцев В.О. Українська державність: 1917-1922 рр.(форми і проблеми розбудови) / В. О. Рум'янцев. - Х.: Основа, 1996. - 164 с. - К-2 [9(С2)2 / Р86]. 

     В монографії розглядається державотворчий процес в Україні під час бурхливих подій 1917-1922 рр. Аналізуються форми української державності за часів Центральної Ради, гетьмана П.Скоропадського, Директорії, радянської влади. На цьому фоні висвітлюються основні проблеми, які виникли в процесі творення української державності

 Рудницький С.Л. Чому ми хочемо самостійної України / С. Л. Рудницький. - Л.: Світ, 1995. - 416 с. - К-2 [9(С2) / Р83]. 
      Чому ми, українці, хочемо самостійної України? Які чинники сприяють процесам становлення, зміцнення і розвитку української державності та які гальмують їх? Яка роль географічного фактора - території, її природно-ресурсного потенціалу, просторового розташування землі України - у повноцінному функціонуванні Української Самостійної Соборної Держави? Автор, відповідаючи на ці питання, обґрунтував геополітичне бачення зародження і становлення самостійної суверенної Української держави.

. Винниченко В. Відродження нації. Ч. ІІІ: Історія української революції (марець 1917 р. - грудень 1919 р.) / В. Винниченко. - репринт. вид. - К.: Видавництво політичної літератури України, 1990. - 542 с. - (Бібліотека репринтних видань). - К-2 [9(С2) / В48].
     "Відродження нації" - твір певною мірою підсумковий, написаний по гарячих слідах подій. Автор роздумує над втраченими можливостями, аналізує причини поразки Центральної Ради і Директорії, дає в цілому об'єктивні характеристики політичним партіям, окремим діячам того часу. 

 Сергієнко П.П. Соборна Україна: від ідеї до життя / П. П. Сергієнко. - К.: Т-во "Знання" України, 1993. - 64 с. - К-2 [1ФС(С2) / С-32]. 
      Аналізується зміст поняття "соборність". Простежується розвиток ідеї соборності на різних історичних етапах. Розглядаються шляхи розбудови соборної України у сучасних умовах.

 Шляхи та механізм консолідації українського суспільства, утвердження ідеалів соборності, свободи та демократії : Матеріали наук.- практ. конф. (м. Київ, 15-16 березня 2012 р.) / Голова ред. Д.В. Табачник. – К. : Вид-во КНТЕУ, 2012. – 294 с. – К-2 [32С(С2) / Ш70]. 
     Матеріали конференції присвячені всебічному розгляду й обговоренню історичного досвіду боротьби українського народу за свою соборність. Актуальність зазначеного заходу визначається невідкладністю завдань сучасного державотворення в Україні щодо консолідації української нації, всіх громадян, збереження територіальної цілісності держави, зміцнення єдності її регіонів.

 Степико М.Т. Українська ідентичність: феномен і засади формування / М. Т. Степико ; НІСД. – К. : НІСД, 2011. – 336 с. – К-2 [32С(С2) / С79].
     Монографія є комплексним науковим дослідженням української ідентичності у взаємообумовленості усіх її складників - національного, етнічного, а також ідентичності держави та країни.

 

 Сеньків М.В. З історії соборності українських земель . 1917-1945 / М. В. Сеньків. - Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження", 1999. - 164 с. - К-2 [9(С2) / С-3
      У монографії автор робить спробу на основі багатого фактичного матеріалу висвітлити тернистий шлях боротьби народу західноукраїнських земель за злучення з Наддніпрянщиною.

Моя соборна Україна Знов зустрічає день новий

         Лунає пісня солов'їна
         І вітер віє степовий.
         Моя соборна Україна
         Знов зустрічає день новий.

                                                  

22 СІЧНЯ – ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ.   

   У читальному залі бібліотеки до дня Соборності відбулася інформаційна-хвилинка та книжкова виставка. Відвідувачам було зроблено акцент на історичний шлях, який здолав український народ у процесі боротьби за проголошення незалежної держави. Результатом цієї боротьби став Акт Злуки ЗУНР та УНР на Софіївській площі у Києві 22 січня 1919 року.

     Ідея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У XVIII — початку XX ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях найкращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність. 

       Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік  22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України. 

День Соборності - це нагадування про те, що сила нашої держави - в єдності українських земель.