Стародавня легенда розповідає, що вишиванка народилася в одному з населених пунктів на схилах Дністра. Вважається, що прототип перших вишиванок носили скіфи, які жили, переважно, між Дністром і Дніпром. Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг знатних скіфів. Як свідчать археологічні дослідження він прикрашався яскравими вишивками і різноманітними аплікаціями, а парадний одяг розшивався безліччю золотих прикрас. На території Причорномор’я та на берегах Дністра скіфи були далеко не першими. Але саме вони утворили по суті той формат державного утворення, яке об’єднало майже всю територію сучасної України.
До Дня вишиванки бібліотекарі організували книжкову виставку та провели народознавчу мандрівку, присвячену історії вишиванки. Вони розповіли про виникнення вишивки хрестиком, з якого віку дівчатка починали вишивати, а також про те, скільки часу вимагала підготовка ниток для вишиванок у техніці "білим по білому". Окрім того, було представлено інформацію про вишиванки, які носили відомі українці. Зокрема, згадали, що Олена Пчілка видала перший альбом, в якому зібрано та систематизовано український орнамент у вишивці, ткацтві, писанкарстві та герданах.
До початку XIX століття у сільському середовищі масового поширення вишивки не було. Одяг декорували ткацтвом.
Одеська область
Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні "зморшки", які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузенькою смужкою обробляли краї рукавів. Поширеними тут були чорні геометричні мотиви. Уставкова вишивка у вигляді композицій з 2 чи 3 рядів, доповнених жовтими або червоними смугами. На одеську вишивку мали вплив східноподільський, молдовський та румунський способи декорування.
Вінницька область
В давніх сорочках Вінничини переважали геометричні мотиви, які були дрібненькі та нагадують красиву мініатюрну мозаїку. На теренах Вінничини часто вишивали чорним. Але чорний колір в українській народній традиції ніколи не сприймався, як жалобний. Чорна вишивка, ймовірніше всього, символізувала землю. А відповідно, якщо земля, то багатство і достаток. Вишивали «чорними нитками: аби жодна стороння енергія не могла крізь шви проникнути до людського тіла, бо хрест своєю енергією “розтинає”, знищує негативну енергію, а чорний колір її поглинає. Низом, на грудях і на рукавах вишивалися священні коди сили”.
Хмельницька область
Синій колір із квітами – це традиційна "зіньківська вишивка". Орнаменти симетрично розташовувалися, як на передній, так задній стінці сорочки. Якщо одягнути таку сорочку, то орнамент на ній складається у візерунок у вигляді вінка чи гірлянди.Традиційна зіньківська сорочка була з підтичкою (пришита нижня частина сорочки) і виглядала з-під спідниці. Її низ оздоблювали так званими «качалочками», що схожі до техніки «рішельє» (ажурна вишивка).Винятковим є й крій: широкі рукави, складочки та багато вставок. Візерунки ж наносилися лише синіми нитками і дуже дрібненьким хрестиком, міліметрів три завбільшки.
Тернопільська область
Тут ми поговоримо про "зозулинську вишивку" в районі Заліщиків та про відому на весь світ "борщівську вишиванку". Вишивка Тернопільської області зачаровує з першого погляду, адже її бездоганість у техніці виконання одна з найбільш складних та красивих в Україні. У вишивку сорочок вводили різні матеріали — бісер, лелітки, стеклярус. Саме на теренах Західної України, яка зазнала набагато менший тиск русифікації та багатостолітньої денацифікації української ідентичності - цей вид народного мистецтва розквів різними барвами. До Другої світової війни у Борщівському і Заліщицькому районах Тернопільської області рукава повністю зашивали чорними нитками, робили кольорові вставки. Орнаменти вишивали бавовняними нитками згущеними стібками. Кольоровими бавовняними нитками обводили певні візерунки уздовж усього рукава сорочки.
Особливо відомими є вишиванки з міста Борщів. Вони вирізняються густо вишитими рукавами, які зазвичай вишиті чорним кольором. Одна з легенд про борщівські вишиванки переповідає, що нещадні татари повбивали всіх чоловіків у всіх селах та містечках цього краю. Дівчата та жінки важко переживали втрати та оплакуючи свою гірку долю заприсяглися, що носитимуть траур за загиблими упродовж кількох поколінь. Вони поклялися одягати вишиванки з чорною вишивкою на весілля та інші свята, і виконали свою обіцянку. Самих технік вишивання борщівської сорочки нараховується понад 50. Справжня борщівська вишиванка виготовлялася з білого домотканого, найчастіше конопляного полотна та мала простий крій.
Ченівецька область
Вишиванка Чернівецької області має пишно вишиті рукави з характерними косими смугами. Для вишивання використовували техніку гладі, дрібного хрестика та крученого шва. Орнаменти наносили переважно чорними та бордовими нитками, які добре виділялись на тлі барвистого вбрання. Дехто вишивав шовковими нитками. Для оздоблення брали бісер, срібні і золоті нитки, шовк, вовну та блискітки.Також тут вишивали особливо заквітчані сорочки. Через велику кількість кольорів така вишиванка в народі отримала назву «ляпанка».Окрім квітів й листя зустрічалися інші орнаменти – птиці, крилаті коні, «берегині» тощо. На вишиванках Чернівецької області також зображуються візерунки, пов’язані з природою та гірським ландшафтом — це гірські квіти, птахи, сонце та місяць.Окрім свого різноманіття та популярності, буковинські вишиванки можуть похизуватися тим, що вони – найважчі в Україні. Приблизна вага середньостатистичної сорочки – 10 кг. Причиною таких досить вражаючих цифр є бісер, що ним рясно прикрашена майже кожна буковинська вишиванка.
Івано - Фанківська область
Вишивки Івано-Франківщини прикрашають чіткі геометричні фігури, які часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Старовинними місцевими техніками є “колення” і “кручення”, які є досить складними у виконанні.На Івано-Франківщині завжди пишно декорували рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від “білих по білому” до “писаних” – суцільно “замальованих” нитками елементів.Особливими є вишивки села Космач. Яскраві жіночі сорочки з горизонтальними уставками, на яких переважає красива осіння гама. А от снятинські сорочки славились “рукавами-червонянками”, вишитими бавовняними нитками. Цікавими були покутські вишиванки. Чого варті лише місцеві назви візерунків: кучері звіздаті, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові.
Львівська область
Львівська вишита сорочка славиться різноманітністю візерунків у різних районах. Цікаво, що, наприклад, на півночі та на півдні Львівщини традиційна вишивка була зовсім не схожою, незважаючи на невелику відстань.Через таку строкатість вишиванок, спільні риси визначити досить складно.
Сокальська вишиванка – легка та контрастна, виконана чорними нитками. Рідше на Сокальщині трапляється червона та жовта вишивка чи їх поєднання. Від сорочкок інших районів Сокальська вирізняється незакритим білим простором між елементами малюнка. Акуратні чорні візерунки створюють враження легкого мережива. Виконують їх поверхневим шиттям — хрестиком, стебнівкою. На Сокальщині в кінці XIX століття для вишивання часто використовували геометричний орнамент. На початку XX століття на сорочках все частіше вишивають рослинні візерунки з мотивами руж, тюльпанів, барвінку. Вони компонуються у вигляді смуг, галузок з квітами, букетів або віночків з квітів та листків.Багаті та вишукані візерунки вишивали на рукавах, манжетах та комірах (на тих частинах сорочки, які було видно з-під верхнього одягу).
Яворівська вишивка є більш яскравою. Для цього району характерними кольорами є: зелений, червоний, жовтий та помаренчевий. Зрідка тут використовують чорний. Вражали вбрання Яворівщини й красою своїх кроїв. Упродовж історії тут склалися свої методи гаптування (вишивка гладдю, що на Львівщині має назву гапт), які набули широкої популярності. Наприкінці XIX століття яворівський гапт називали «славною яворівкою». Узори складалися з дрібних мотивів, таких як «сосонки», «купочки», «деревця», «клинці», «кривульки», а вишивали їх хрестиком, «стебнівкою».
Вишивка Городоцького району вражає своїми контрастами. Оригінальні червоні візерунки, без сумніву, ефектно виглядають на білому полотні. Червоний колір інколи поєднують із синім або чорним.
Київська область Звичайні українці робили орнамент на вишиванках Київщини, використовуючи нитки чорного та червоного кольору. Тканина самої вишиванки зазвичай була білого кольору. Червоний колір - наш народ вірив, що цей колір наповнює енергією, він був символом любові, сонця та життя.
Чорний колір - відігравав особливу роль для наших предків, адже завжди вважався символом української землі та її плодовитості.
Набуття кольорами сакрального змісту далеко не єдина традиція, крім цього з’явилось чимало вірувань, які стосувалися вишиванки київської області. Наприклад наші предки вірили, що якщо одягнути немовля в вишиванку, зроблену з батьківської - то вона буде щасливою. Для хлопчиків першу вишиванку робили з рукава батькової сорочки, а для дівчинки - з маминої.
Головною особливістю вишиванки Київщини був її вільний крій та фасон. Ці сорочки мали широкий поділ, пишні рукава та комірець-стійку. Низ такої вишиванки прикрашали спеціальним орнаментом - зубцями. Чоловічі сорочки на Київщині мали доволі стриманий дизайн. Низький комірець, широкі рукава на манжеті та застіжки біля шиї - це ті елементи, які були притаманні чоловічим сорочкам того часу. Київська вишивка наносилася на кінці рукавів та комір вишиванки.
Жіноча вишиванка Київщини містила унікальні орнаменти виконані синіми та червоними бавовняними нитками. Щоправда, згодом на зміну синьому кольору прийшов чорний - це зробили з практичного погляду, бо сині нитки швидко линяли. Чоловічі вишиванки мали більш стриманий дизайн. Вони мали низький комірець і широкі прямі рукава, які дуже часто призбиралися в манжет. Біля шиї чоловічі сорочки стягувалися застіжкою — шовковим шнурком або стрічкою, що просилялися крізь дві петлі. Прикрасою служили вишивки на кінцях рукавів, пазусі та комірі.
Літні люди на Київщині зазвичай носили мінімалістичні вишиванки з сіро-блакитним орнаментом.
Окрім традиційний технік, київська вишиванка вирізнялася простим орнаментом, який був виконаний у вигляді геометричних фігур, що нагадували листя та квіти. Основними фігурами були ромби, зірки та квадрати, з яких майстрині складали необхідний малюнок.
Крим
Кримські татарки любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку.
Головні знаки, використовувані майстрами тут такі: жіночій знак — вигнута гілка (егрі дал) — означає мінливість, динамічність, розвиток. Чоловічий — родове дерево — надійність, стійкість та сила. Гвоздика – літня людина. Тюльпани символізують молодих хлопчаків, а рози – жінок. Є також символ «марам», який досить часто зустрічається на вишивці і орнаментах, особливо головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини (учк'урах) – це «дерево життя».
Вишивка Полтавської області характеризується стриманістю тонів. Найвідоміша вишивка – це білим по білому. Та характерним для регіону є й блакитний, коричневий, сірий та червоний кольори ниток. Рослинний і геометричний орнаменти в цьому регіоні об'єднуються. Улюблені рослинні мотиви – гілка або зламане дерево, хміль. Основні геометричні мотиви – хрестик, ромб, трикутник, зірки. Жіночу полтавську вишиванку вирізняє багате, складне та водночас ніжне, так зване «тонке» оздоблення рукавів.
Чернігівська областьОсобливими є вишиванки Чернігівщини. Вони поєднали у собі стримані мотиви Полтавщини та візерунки Київської області. Серед вишивки білим на білому з'являються червоні та чорні вкраплення. Характерними техніками є лічильна гладь, вирізування, виколювання, кольорові мережки, які отримали назву «чернігівське розшивання».
Кіровоградська областьНа старовинних вишивках Кіровоградщини збереглася символіка ранніх землеробів: образ Великої Богині, якій поклонялись трипільці і яку що зображали у вигляді пташки та світового дерева. Пізніше поширеними стали пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви. Цей регіон відомий власним швом під назвою «солов'їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки.
Жіночі сорочки Миколаївської області вирізнялися чотирикутними вирізами довкола шиї та вільними, без зборок у зап`ясті рукавами. Використовувалися рослинні мотиви: сосна, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, котрий використовувався як розмежувальний компонент вишивки, був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.
Традиційні одеські сорочки з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик – це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об'єму. Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні «зморшки», які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижній вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузькою смужкою обробляли краї рукавів.
Запорізька область
Запорізька область відома своєю чоловічою, так званою чумацькою сорочкою із широкими рукавами, де вишивкою оздоблювався лише комір. Рукави служили своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через дніпровські пороги. Тут використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання.
Харківська область
Харківщину ж з-поміж інших регіонів вирізняє те, що орнаменти вишивок виконували саме грубою ниткою – для створення своєрідної рельєфності. Характерний мотив вишивки тут саме «Дерево життя». Під цим мотивом знаходився або зиґзаґоподібний орнамент (меандр), що символізував підземну воду, або квіти, перевернуті голівками донизу, котрі символізували підземний світ.
Донецька область
У Донецькій області вишивки вирізняються теплою гамою кольорів. У них багато сонця, більше червоного кольору, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому тлі. Якщо рослинні мотиви, то це пишні квіти, цілі букети і дерева. Зображали й птахів. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ. Вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки.
Луганська область
Особливістю Луганщини є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою або поєднували різні за фактурою нитки для рельєфності візерунка. Тут здавна вишивали хрестом і гладдю.
Дніпропетровська область
Для Дніпропетровщини, поряд із традиційними прадавніми геометричними орнаментами, існування яких не можна окреслити хронологічними межами, в ХVІІ–ХVІІІ століттях стали характерними в одязі рослинні орнаменти. Українці цієї місцевості носили сорочку з домотканого грубого полотна з широкими і просторими рукавами, комір сорочки прикрашався вишивкою, груди на «пазусі», рукави на плечах і на «обшлагах» теж були вишитими. Хлопці носили сорочки з повністю вишитими грудьми. Майстрині володіли великою кількістю швів.
Використані ресурси:https://www.libr.dp.ua/?do=ukrainica&lng=1&id=22&idg=14
https://spadok.org.ua/narodna-vyshyvka-i-vbrannya/vyshyvanky-ukrayiny-vid-luganska-do-lvova
https://rubryka.com/article/kod-natsiyi-vyshyvanka-u-riznyh-regionah-ukrayiny/
https://dnister.in.ua/articles/286770/legenda-pro-vishivanku-yaki-tipovi-vishivanki-dlya-oblastej-vzdovzh-dnistra-de-ih-pobachiti
.jpg)
.jpg)
