Відповідально і безпечно користуємося інтернетом.

Від соціальних мереж – до онлайн-банкінгу: сьогодні Інтернет проник у наше життя і діяльність. Саме тому дуже важливо знати якомога більше про безпеку у Всесвітній мережі.

Ми знову і знову повертаємося до правил безпеки в інтернеті, та не забуваємо про культуру.
У світі глобальної прозорості витік будь-якої приватної інформації є потенційним ризиком для кожної людини, адже надалі вона не контролює її. 

Сьогодні в нашій бібліотеці провели лекцію - обговорення, щодо безпечного знаходження інформації в інтернеті, розібралися що таке фішинг, яку інформацію можна публікувати в соцмережі на своїх сторінках, і яку відповідальність несе кожен з нас за поширення неправдивої інформації. 

Кожна людина має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір. Це право гарантоване Конституцією України. Інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порушувати права інших осіб. Що таке недостовірна інформація, яка відповідальність за її розповсюдження?

Якщо особа, яка розповсюдила недостовірну інформацію, відмовляються її спростувати, а також компенсувати матеріальну та (або) моральну шкоду, – особа, стосовно якої поширено таку інформацію, має право на захист своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду. У деяких випадках до винної особи може бути застосована адміністративна відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, що тягне за собою накладення штрафу від десяти (170 гривень) до п’ятнадцяти (255 гривень) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Ми звикли, що інформаційні та кібер-атаки націлені як на державні інституції, так і на публічних осіб, але  пересічні громадяни також можуть потрапити під атаку злочинців в онлайні – крадіжки паролів, нелегальний доступ до банківських карток, відстеження вашого місце знаходження. 

Підвищення обізнаності громадян про умови і правила перебування у соцмережах, небезпеки, що можуть призвести до порушення їхніх прав та свобод, а також про втручання у особисте життя користувачів – необхідна складова свідомого поводження у соцмережах.

Безпека в Інтернеті: що потрібно знати

Збереження вашої персональної інформації:

Оновлення програмного забезпечення. Найкращим захистом від вірусів є не антивірусний захист, своєчасне оновлення програмного забезпечення. Чому? Розробники слідкують за можливими загрозами і намагаються захистити свої продукти нововведеннями.

Перевірка сайтів Рекомендуємо не вводити персональну інформацію (логін, пароль, номер телефону чи платіжної карти) на запити неперевірених сайтів. І ще – обов’язково перевіряйте назву сайту в адресному рядку браузера (www.google.com.ua а не www.goolge.com.ua). Вводити ж інформацію з платіжних карток чи паролі від них можна лише на сайтах зі значком «замочка» в адресному рядку. Таке з’єднання вважається захищеним, а ваші дані не потраплять до рук сторонніх осіб. Але зловмисники також зламують сайти, які вже використовують  такі сертифікати.
Сайт є безпечним в тому випадку, коли його адреса починається з https (HypertextTransferProtocolSecure).

Фішинг – виловлювання інформації
Мета фішингу – отримання доступу до конфіденційної інформації користувача (логінів, паролів, даних платіжних карток).
Фішингові повідомлення, зазвичай, приходять на електронну пошту і спонукають до негайних дій, не залишаючи часу на роздуми. Шахрайські повідомлення найчастіше надходять від імені відомих брендів, знайомих, друзів чи банків та впливають на емоційне сприйняття інформації.
Наприклад:
Користувача переспрямовують на фіктивну сторінку, яка виглядає так само, як справжня сторінка банку, де запитуються ввести пароль.
Зловмисник, який контролює цю сторінку, викрадає оригінальний пароль, отримавши таким чином доступ до захищених даних.

Безпечний пароль – це перша гарантія того, що ваша особиста інформація перебуває під надійним «замком».

Культура. Ваша репутація в Інтернеті не менш важлива, ніж у реальному житті. Навіть якщо здається, що ніхто в Мережі вас не впізнає, не варто ображати інших, створювати конфліктні ситуації, або відповідати на образу образою.




Не поширюйте в Мережі інформацію про себе та інших людей –реальні імена, адреси, телефони, фотографії!
Згідно з положенням статті 308 ЦК України фотографії та інші твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи.

Пам’ятайте про авторське право.

“Здоров'я найцінніший дар в житті”

 

Щорічно 4 лютого за ініціативою «Міжнародного союзу проти раку» відзначається Всесвітній день боротьби проти раку.

    Його метою є підвищення обізнаності людей про рак, як одного з найбільш важких захворювань сучасності, а також привернення уваги громадськості до його запобігання, виявлення та лікування. 

В нашій бібліотеці була проведене бесіда-обговорення шляхів виявлення та подолання страшної хвороби. 

Проблема раку сьогодні найбільш актуальна проблема охорони здоров’я. Медиків усього світу непокоїть стійке зростання захворюваності, складність своєчасної діагностики раку, високий рівень інвалідизації і летальності хворих.

Щороку майже 180 тис. українців хворіють на злоякісні новоутворення.

Звідки виникає захворювання?

Пухлинні клітини з’являються ще в процесі формування ембріона людини в різних тканинах та органах. Від них спочатку захищає імунітет матері, а пізніше — власний. Коли ж захисний механізм втрачається, починається неконтрольований поділ пухлинних клітин. Онкологічне захворювання розвивається тривалий час, формуючи пухлину, яка згодом проростає в навколишні органи та утворює метастази.

Основними чинниками ризику розвитку онкологічних захворювань є тютюнокуріння, зловживання алкогольними напоями, неякісне харчування, надмірне сонячне світло та радіація, забруднене довкілля, стреси, спадковість, порушення вироблення гормонів, безсистемне вживання ліків. Більшість із цих факторів, як правило, спричиняють рак тоді, коли впливають на організм людини протягом тривалого часу.

Медики визначають так звані передракові захворювання, а саме:

• хронічні гастрити, особливо зі зниженою кислотністю, виразка шлунку, хронічні виразкові коліти;
• хронічні захворювання печінки, цироз;
• ерозії та поліпи шийки матки, доброякісні пухлини яєчників, доброякісні пухлини молочних залоз, деякі форми мастопатії;
• поодинокі та множинні поліпи прямої кишки, тріщини анального отвору, що довго не заживають;
• пігментні плями та бородавки вродженого та набутого характеру, особливо в місцях, що піддаються травматизації, виразки на шкірі, що довго не загоюються;
• папіломи слизової оболонки носа, носоглотки, гортані, трахеї.

 Найбільш поширеним чоловічим раком є рак простати, як і в інших розвинених європейських країнах. Рак легенів - друга поширена злоякісна пухлина у чоловіків. У жіночого населення найбільш поширеним злоякісним захворюванням був рак молочної залози, за яким слідував рак легенів і колоректальний рак. Тривожним явищем є збільшення захворюваності на рак товстої кишки у обох статей.

Виникнення злоякісної пухлини у людини, яка страждає цими захворюваннями, не є обов’язковим.  Своєчасне діагностування та кваліфіковане лікування допоможуть уникнути виникненню злоякісної пухлини.

Ознаки, при яких необхідно терміново звернутися до лікаря:

• поява виразки у ротовій порожнині;
• зміна форми чи розміру родимки;
• поява на шкірі вузла, який зростає;
• ущільненість, бугристість або збільшення молочних залоз, зміна форми соска чи виділення з нього;
• поява надсадного кашлю, захрипленість голосу;
• зміна функції кишківника чи сечового міхура;
• ускладнене ковтання;
• незвичні кровотечі або виділення.

Щоб своєчасно виявити онкологічну патологію або спростувати підозри на неї, пацієнтів направляють на обстеження до онкодиспансеру. Адже більшість онкологічних захворювань піддаються успішному лікуванню при їхньому своєчасному виявленні.

Лікарі — онкологи вкотре наголошують, що здоров’я людини в її руках, і для того щоб запобігти утворенню злоякісних пухлин, необхідно:

• регулярно проходити профілактичні огляди;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• збільшити фізичну активність;
• обмежити споживання тваринних жирів, копченостей;
• уникати негативного впливу виробничих канцерогенів;
• уникати підвищеного сонячного опромінення;
• виконувати всі рекомендації лікарів по обстеженню та лікуванню захворювань, особливо тих, які можуть бути передпухлинними.
• своєчасна вакцинація проти вірусів, які викликають рак печінки і шийки матки,

Таким чином, якщо вести здоровий спосіб життя і грамотно проводити профілактику раку, ризик захворіти можна значно знизити, а лікування, яке було розпочато на ранніх стадіях захворювання, дає позитивні результати і збільшує шанси на довголіття. Турбота про власне здоров’я, відмова від шкідливих звичок, регулярне звернення до лікаря — 1 раз на рік для проходження профілактичних оглядів та при появі найменших сумнівів щодо стану свого здоров’я — це шлях до повноцінного та якісного життя. 

“Українці - читаюча нація”

1 лютого проводиться Всесвітній день читання вголос.
Всесвітній день читання вголос (англ. World Read Aloud Day) — свято, започатковане 2010 року міжнародним освітнім проєктом LitWorld.

При читанні вголос найсильніше проявляється ефект автореференції - схильність людини краще запам'ятовувати інформацію, якщо вона важлива для нього особисто.

На думку психологів, читання вголос допомагає найактивніше залучитись в процес навчання.

Науковці довели, що читання вголос корисне не лише студентам, а й літнім людям, які страждають віковими порушеннями пам'яті.

Воно залучає і візуальне, і слухове сприйняття, а також моторну активність (рух губами).

Також свято спрямоване на те, щоб спонукати молоде покоління до читання книжки вголос разом із другом або друзями, обговорювати зміст твору, ділитися враженнями та думками стосовно прочитаного. В цілому, свято має надихати дітей і дорослих просто більше читати і спілкуватися між собою.

Долучайтеся до акції “Українці - читаюча нація” і святкування разом з нами:

• Оберіть книжку.
• Виберіть фрагмент, який би хотіли прочитати вголос.
• Прочитайте вголос уривок із книжки, який запланували прочитати.
•  Запишіть відео або сфотографуйте, як ви читаєте вголос книжку та розмістіть фото у соціальних мережах із мітками #Всесвітнійдень_читання_вголос #Читаємовголос

Українські обереги

                                 Прадавні добрі символи захисники

Ми українці, володіємо колосальним духовним і моральним потенціалом, який зосереджено в українській традиційній культурі. Культура українців надзвичайно багата, розглядати і вивчати її можна з різного погляду.Ми вирішили познайомити всіх з хатніми оберегами.

Символи - обереги втілювались у побутових речах, їх шанували, про них складали легенди. Згідно з повір'ями, такі предмети були наділені природною світлою силою. Ми запускаємо цикл - знайомство з оберегами. Щомісяця, на нашому Блозі, ми публікуватимемо допис про оберіг. Читайте, пізнавайте культуру разом з бібліотекою.

Матінка віночок-оберіг звивала,

Калину та вербу у плетіння клала,

Бо від цього зілля – символа Вкраїни,

Рожевіє врода кожної дитини.

Злагодою й миром ластівка багата.

То ж нехай гніздиться на вежі й на хаті.

Дарував лелека щастя й охорону,

Для краю та роду. Для рідного дому.

А зозуля років насипала більше,

Тому й пташеняток …підкидала іншим.

Зв’язувало поле кохання віночок

З рум’янцю та вишні, калини квіточок.

Вплітало між ними любистку й волошок,

Щоб жили щасливо в подіях хороших.

Віночок надії з маку чарівного

Дарували люди козаку в дорогу ,

Аби був хоробрим, плекав свою силу,

Не був соромливим, кохаючи милу.

Від очей недобрих та від злих навроків –

Клечальная сила з полину над оком.

Чаклунськеє зілля у тому віночку:

Захищає сина, береже і дочку.

А в’ється барвінок – то душі безсмертя.

Деревій смакує нескорену впертість.

Ромашка в плетінні – чистота і цнота.

В яблуні та вишні – мамина турбота

.Береже безсмертник у вінку здоров’я,

А ружа та мальва – надію з любов’ю.

Відданість любистком зміцнюється в домі,

Відганяє злеє та долає втому.

Півонія – віра. Хміль – гнучкість та розум,

Почуття ховають від злив та морозів.

Доброго бажаючи – не вплітай гірчиці,

Дурману, осоту, ягоди-вовчиці.

Папороть нечисту відкидай, бо доля

Близенько чекає, не за дальнім полем.

…Матінка стрічками вінок веселила.

Приплітала синю, жовтесеньку, білу,

Бо кортілось неньці, щоб доньці жилося

Під блакитним небом, з водою, з колоссям.

Жовта стрічка – сонце, рожева – багацтво.

Радість в милих вічках – щасливе юнацтво.

Хто парубка має – червону вплітає.

…В барвистих віночках дівчата гуляють.

 Людмила Линдюк

ВОДА

   З найдавніших часів вода вважається джерелом усякого життя. Поклоняючись живій воді, давні українці з особливою пошаною ставилися до води. Тому здавна охороняли та прикрашали джерела й криниці, наділяючи їх цілющими й магічними властивостями. 

    Вважали, що велику чудодійну силу має непочата вода з криниці. ЇЇ дівчата використовували для чарів і різного роду святкових обрядів. У ній купали немовлят. Нею користувалися, щоб зняти зурочення або вилікувати хворобу. 

Особливо цілющою вважали йорданську воду (освячену на Водохреща). Нею виливали хворих, кропили усі кути в хаті й усе господарство, щоб ніяке зло не підступило.

    Важливість цієї чарівної рідини важко переоцінити, звідси й культ води. Вода вважається в народі святою, але не будь-яка: святою вважається тільки "непочата" вода, тобто не "забруднена" якимось дотиком, або освячена спеціальним обрядом. У наших обрядових піснях вимагається, щоб воду для ритуального вжитку брати неодмінно з трьох, або семи (святі числа) криниць.     Найчастіше вода виступає як символ парування, розмножування. Так, існує обряд спільного вмивання молодих на весіллі: ідуть до криниці, ставлять молодих перед нею та покривають їм голови рушником. Не скидаючи рушника, вони мусять умитися, втертися тим самим рушником і тоді вже верталися додому.

    Вода також завжди була символом чистоти. Тому надзвичайно великим гріхом є плювати у воду. Вважається, що вона відмовляється приймати в себе щось нечисте. Звідси й звичай топити відьом або виявляти злочинця: обвинуваченого кидали у воду, і якщо він топився, то його вважали невинним, а коли залишався на поверхні, то був винен. На цьому ж віруванні збудовано й прокляття: "Вода б його не протанула!", тобто: щоб його, як великого злочинця, і вода до себе не прийняла. 

   Чиста вода є магічним засобом для очищення людей як фізичного, так і морального. Але це ще й засіб зцілення. Батько,благословляючи молоду, вживав звичайної формули: "Будь здорова, як вода, будь весела, як весна, будь багата, як осінь, будь родюча, як земля".  

   Вода - це символ руху: "Бодай він не мав пристановища, як та вода!". Вода - це уособлення міцності, всесильності: "Яка вода м'яка, а камінь зглодже", "Тиха вода береги ломить, а бистра тамує".

   Отже, вода й убереже тебе, але й не пошкодує, коли і ти до світу нещадний.

" Розцвітали під Крутами маки..."

До річниці бою під Крутами в бібліотеці представлена книжкова виставка -спогад. Бібліотекарі розповіли про події, що сталися у січні 1918 року, а також всі разом переглянути фільм "Крути". 

                                               

КРУТИ – проміжна станція Південно-Західної залізниці на лінії Бахмач–Ніжин. Знаходиться поблизу с. Пам'ятне Борзнянського району (Чернігівська область), та за 146 км від Києва.

У січні 1918-го більшовики зайняли більшість міст на Лівобережній Україні і встановили там свій контроль. 24–27 січня розгорнулись запеклі бої між українськими та окупаційними російськими військами за станцію Бахмач. А вже за декілька днів – біля станції Крути.

29 січня 1918 року, сили Муравйова намагались захопити станцію Крути, щоб вийти на Ніжин, а з Ніжина на Київ. Однак, тут їх зупинили українські війська. Всі, хто брав участь в бою під Крутами з української сторони були добровольцями.

Бій тривав кілька годин і завершився великими втратами для більшовиків. Українськім бійцям вдалося на кілька днів зупинити просування більшовицьких військ до Києва.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати ворогам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Бій під Крутами дали змогу укласти мир між урядом Української Народної Республіки з країнами Четвертного союзу (Німеччина, Австро -Угорщина, Туреччина та Болгарія). Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору.

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Багато віршів присвячено Героям Крут:

Антонич Богдан-Ігор - Крутянська пісня (1937)

Бурко Демид - Крути (1938)

Гординський Святослав - З поеми "Сім літ"

Клен Юрій - з поеми "Попіл імперій"

Антонич Богдан-Ігор - Крутянська пісня (1937)

Щербак Микола (Крути)

Дяченко Михайло - Крути

Бора Богдан - Крутянці

Олесь Олександр - Під Крутами (1931)

Стельмах Богдан - Крути (2004)

Храплива Леся - Крути (1972); Крутянцям (1962)

Тичина Павло - Пам’яті тридцяти (1918)

Тичина Павло - Зразу ж за селом (1918)

Яворський Ігор - Розіп’яті Крути (1992)

Петро Гулак-Артемовський - "Бажаючи плакати, я смішу інших".

 Петро Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 року сьомою дитиною в сім’ї священика церкви Покрови Пресвятої Богородиці, на хуторі Гулаківщина Черкаського повіту Київського воєводства (нині – у складі міста Городище Черкаської області), Петра Патрикійовича та матушки Уляни. 

У сім’ї Гулаків-Артемовських змалку жив Євдоким Шевченко – двоюрідний брат Тараса Григоровича.  

Майбутній поет, автор найгострішого твору української літератури XIX століття – байки «Пан та собака», першої української романтичної балади «Рибалка», першої еротичної поезії «До Любки».

 Петро отримав ґрунтовну домашню освіту від батька, в 11 років у 1801 році поїхав  до Києво-Могилянської академії для навчання в її бурсі у стінах Братського монастиря. 

Згадуючи цей період життя, Петро Петрович наголошував, як він бідував: на базарі їв недоїдки біля чумацьких возів, латки на одязі пришпиляв сосновими шпильками, на канікули додому, в рідне Городище, приходив пішки або припливав на плотах по Дніпру. Деякі критики називали ці спогади Гулака-Артемовського плодом його буйної уяви: «Та він же був попівським синком!..». Але факт залишається фактом: майбутній байкар у молодості дуже бідував, бо рано залишився круглим сиротою. 

    "Щоби полегшити свою долю і свої пекучі жалі, зітхаючи, я пишу кумедні вірші. Яка ж бо смішна наша доля! Бажаючи плакати, я смішу інших". Петро покинув Київ, поїхав учителювати до приватного пансіону в Бердичеві. Упродовж чотирьох років Гулак-Артемовський працював у родинах польських магнатів на Волині (наприклад, у графів Потоцьких), що удосконалило його знання польської та французької мов, вишукані манери, лоск. Багаті бібліотеки, перечитані Петром, допомогли завершити освіту.

 Активну літературну діяльність він розпочав після переїзду 1817 році до Харкова.

   

Популярність поет здобув після опублікування 1818 року у журналі відомої байки «Пан та Собака». Найпліднішими у творчості поета були 20-ті роки XIX століття. У цей період він публікує байки «Солопій та Хівря», «Тюхтій та Чванько» (обидві 1819), «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун» (обидві 1820), «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці» (всі 1827), в яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру. Петро Гулак-Артемовський ввів в українську літературу жанр романтичної балади. Його кращі твори українською мовою написані в дусі естетики просвітницького реалізму.

Завдяки працьовитості, наполегливості кар’єра П.Гулака-Артемовського складається блискуче. У 1823 році його було призначено ад’юнктом, 1825-ого — екстраординарним, 1828 року «за відмінну працьовитість, старанність у виконанні обов’язків і знання» — ординарним  професором. Тричі (1829-1841 роках) Петра Петровича вибирали деканом факультету, а протягом 1841- 49 років він був ректором Харківського університету.

Приятелював з Григорієм Квіткою-Основ’яненком, польським поетом Адамом Міцкевичем, Яхненками та Симиренками. 

До смерті Петро Петрович відносився 

по-філософськи.  Коли це сталося, дружина напише на зворотному боці фотографії: «Помер тихо 13 жовтня 1865 року під час ранкового богослужіння у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, особливо люблячи це свято».

Запрошуємо всіх ознайомитися з творами Петра Гулак - Артемовського, які є у нашій книгозбірні.

  

Павло Чубинський - співець національного відродження.

27 січня 1839 року народився відомий вчений-етнограф, поет і журналіст, юрист, громадський діяч, автор слів Гімну України - Чубинський Павло Платонович. Досліджував побут, звичаї, говірки, фольклор та народні вірування.

Павло Платонович Чубинський народився на хуторі Чубинський (нині — у межах м. Бориспіль, на вулиці Горянській, 14, Київська область) у небагатій дворянській родині. 
У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу “Основа”, співпрацюючи в якому познайомився з Т. Шевченком, М. Костомаровим. 
У молоді роки він брав активну участь у громадському русі, поширюючи ідеї боротьби проти царського уряду. За свої щирі, патріотичні» наміри більше як на шість років був відлучений від України і засланий на «перевиховання» в Архангельську губернію. Там здобув авторитет великого організатора науки і невтомного дослідника Північного краю. 
1869 року йому дозволяють повернутися, щоб очолити експедицію в Південно-Західний край для етнографічних та статистичних досліджень. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії, частину Мінської, Гродненської, Люблінської, Седлецької губерній та Бессарабію, де проживали українці.

Дослідницька праці експедиції, це незліченні скарби народної культури, зібрані в 7 томах (9 книгах) "Праць етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край", які вийшли в Петербурзі у 1872-1879 роках: "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край" – Т.1-7. – СПб.
Домогтися від уряду, який вважав, що українського народу, української мови немає й ніколи не було, а є лише південна окраїна Російської імперії та зіпсоване польськими впливами "малороссийское наречие", було вельми складно, а вже здійснити таку широкомасштабну експедицію — й поготів.

Чубинський записав майже чотири тисячі обрядових пісень, триста казок, у шістдесяти місцевостях зафіксував і опрацював говірки, звичаї, повір'я, прикмети. 

"Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край" були явищем величезної ваги в історії української культури. Вони показали світові яскраві взірці вияву вроджених якостей духу українців, величну простоту, безпосередність і водночас глибоку емоційність, естетичну наснаженість, силу поетичного чуття, яскравість барв народної поезії та пісні — те головне, що відрізняє український народ серед інших слов'янських народів. 

 Один лише вірш "Ще не вмерла Україна" зробив його ім'я безсмертним навіки. 
Пісня Ще не вмерла Україна на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського стала основою національного гімну України. Існує декілька її версій. 

Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. 
Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття й ми
У своїй сторонці.
Душу, тіло ми положимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарас Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своєго юнацтва.
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Ой Богдане, Богдане
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
Москалям поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати! 
У 1917—1920 роках. «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни.
1939-го року «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.
15 січня 1992 році музичну редакцію Державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Тільки 6 березня 2003-го ВР України ухвалила Закон «Про Державний гімн України»
 У 1879 році Чубинський тяжко захворів, пішов у відставку й після наполегливих клопотань дістав дозвіл повернутися в Україну. Жив у Борисполі та на своєму хуторі неподалік. У 1880 році його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 26 січня 1884 року. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі. 

Твори Чубинського, його вірш "Ще не вмерла Україна", "Праці" етнографічної експедиції були тривалий час заборонені. З набуттям незалежності Україною слова вірша Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна" стали національним гімном держави. 

«Голокост- шрам на серці людства»

 Голокост, відомий також як Шоа — геноцид єврейського народу в часи Другої світової війни, внаслідок якого загинуло приблизно 6 мільйонів євреїв. 

Голокост був задуманий та спланований нацистсько-німецьким режимом на чолі з Адольфом Гітлером. Вони стверджували, що німецькі євреї зрадили Німеччину під час Першої світової війни та несуть відповідальність за її поразку.

В бібліотеці відбувся перегляд і обговорення фільму та книги "Список Шиндлера", та розповіли про події тих страшних років. 

Головною мішенню були саме євреї, серед них було найбільше число жертв. Нацисти також вбивали інші групи людей, зокрема ромів та людей з інвалідністю. Ще вони заарештовували та позбавляли прав геїв та своїх політичних опонентів. 

Нацистська влада створювала на окупованих територіях концтабори, де ув’язнювала євреїв та інші народи. 

Ув'язнені в концентраційних таборах перебували в нелюдських умовах і піддавалися тортурам, голоду і, в деяких таборах, медичним експериментам. 

На території міста Донецька у 1942 році існувало єврейське гетто через яке пройшли тисячі євреїв, проте точне їх число залишається й досі невідомим. Крім того, наймасовішими місцями знищення євреїв є:

• Бахмут – в алебастровому забої Артемівського заводу шампанських вин більше 3 000 жителів міста, більшість з яких були представниками єврейської спільноти, були заживо замуровані в камері № 46.
• Костянтинівка – знищено близько 5 000 осіб. Найчастіше місцем розстрілів була Сергіївська балка.
• Краматорськ – знищено близько 7 000 мешканців міста. Їх розстрілювали у кам'яному кар'єрі (сел. Іванівка), глиняному кар'єрі, біля Червоної Скелі та в сел. Ясногірка.
• Маріуполь – знищено близько 16 000 осіб. Наймасовіші розстріли відбувалися поблизу сел. Агробаза.

Загалом гітлерівський окупаційний режим винний в загибелі 1,5 млн євреїв на території України.

Проєкт, який запровадили в 2020 році, «Українці-рятівники. Марафон історій» розпочав Національний музей історії України у Другій світовій війні та Український інститут вивчення Голокосту «Ткума». 

Його мета – зібрати на одному електронному ресурсі інформацію, фото, документи, відео про людей, які під час Другої світової війни рятували євреїв, ромів та інших жертв нацизму. Проєкт реалізовується у партнерстві з Українським інститутом національної пам’яті.

 27 січня 1995 року, через п'ятдесят років після визволення концтабору Аушвіц і закінчення Другої світової війни, а також у наступних річницях відбулися великі міжнародні вшанування за участю керівників держав та урядів з усього світу, але в першу чергу з Європи, тим самим ще раз документуючи глобальне значення пам'яті про Голокост.

 

Влітку 2022 року, російські  пропагандисти,

 та навіть офіційні джерела РФ, масово стали публікувати фото з польського музею Аушвіц-Біркенау, де нібито з’явилися наліпки із написом «Єдиний газ, на який ви заслуговуєте – «Циклон Б». Ці наліпки, за твердженням росіян, були розклеєні 22 червня, тобто саме у річницю вторгнення нацистської Німеччини до Радянського Союзу 1941 року. До їхньої появи, за версію РФ, нібито причетні… українці. 

«Циклон Б» – пестицид на основі ціаніду, який використовували для масового знищення людей у газових камерах нацистських таборів смерті.

Концентраційний табір Аушвіц-Біркенау (це німецька назва, польська –Освенцим), розташований у однойменному польському місті. Протягом 1940-45 років у ньому вбили близько мільйона євреїв. Серед інших жертв – від 70 до 74 тис. поляків, близько 21 тис. ромів та 15 тис. радянських військовополонених.

Після війни табір було перетворено на музей.

У музеї Аушвіц-Біркенау повідомили, що у місцях, зображених на знімках, таких наклейок не виявлено, а камери спостереження не зафіксували 22 червня нічого підозрілого. За словами представників музею, проведене внутрішнє розслідування показало, що фотографії були піддані комп'ютерній обробці.

Таким чином, проявивши байдужість до Освенцима, коли там відбувалися масові вбивства, Росія спочатку почала «присвоювати жертв» концтабору, а потім використала трагедію Голокосту, щоби виставити нацистами українців. При тому, що сама Росія зараз створює фільтраційні табори, де силоміць утримуються українці і прагне винищити всю українську націю, вбиваючи без розбору чоловіків, жінок і дітей.

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту по всьому світу триває флешмоб #WeRemember. Люди фотографуються з цими словами та викладають світлини у соцмережі, щоб нагадати, що ані Голокост як один із найбільших злочинів проти людяності, ані його жертви не забуті. (Український інституту національної пам'яті)