Фантазійний вернісаж

У Бібліотеці для дорослих № 11 з 1 по 30 квітня проходить виставка листівок ручної роботи, підготовлена талановитою читачкою Валентиною Сичевською. 

Експозиція під назвою «Паперова фантазія» вже привернула увагу відвідувачів і продовжує тішити шанувальників творчості. На виставці експонуються цікаві листівки, виготовлені з натхненням і авторською любовю. Серед робіт представлені яскраві великодні композиції, що передають святкову атмосферу, відчуття тепла та сімейного затишку, а також ніжні листівки на тему кохання. Окрему зацікавленість викликають роботи в елегантному чорно-білому виконанні, які вражають своєю вишуканістю та тонкістю. 

Кожна листівка становить собою невелику оповідь, створену з високим рівнем майстерності, багатою уявою та душею автора. Виставка не лише дає змогу милуватися красою витворів ручної роботи, а й зануритися в особливу творчу атмосферу. 

Запрошуємо всіх зацікавлених відвідати бібліотеку та зануритися у світ паперової магії. Якщо бажаєте навчитися створювати подібні вироби, запрошуємо вас на наші майстер-класи.

Хранителі минулого

Українська земля багата на славетні місця. У кожній області нашої країни є свої пам’ятки, що дають можливість пізнати культурні, історичні та соціальні особливості краю.

В нашій бібліотеці пройшла інтерактивна гра до Дня пам’яток історії та культури. Відвідувачі мали змогу познайомитись з цікавими місцями України, дізнатись їх істоію та цікаві факти про них.

Культурна спадщина України, яка налічує понад 70 000 об’єктів культурної спадщини у більш ніж 1399 населених пунктах, є великою та різноманітною, що вимагає постійних та узгоджених зусиль для її збереження. 

День пам’яток історії та культури України – це не просто визнання фізичних споруд, які прикрашають ландшафт, але й розуміння історій, боротьби та перемог, які вони уособлюють. Ці пам’ятники слугують хранителями історії, пропонуючи розуміння еволюції України в часи процвітання та випробувань. Вони є відчутним зв’язком з минулим, зміцнюючи почуття ідентичності та спадкоємності серед українського народу. Потенціал культурної спадщини може бути використано як важливу складову загальнонаціонального спротиву безпековим загрозам, в контексті сталого розвитку Української держави і повоєнного відновлення. Адже культурна спадщина є джерелом для відновлення моральних сил, слугує згуртованості жителів громад, які об’єднуються для піклування за об’єктами культури. Крім того, пам’ятки мають значний терапевтичний ефект у подоланні зумовлених війною травм. Доступ до спадщини та догляд за нею допомагають людям підживити почуття спадкоємності, гідності та розширити можливості повоєнної реінтеграції.

Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні

• Софійський собор
• Києво-Печерська лавра
• Церква Спаса на Берестові
• Високий замок і Підзамче, Середмістя (Львів)
• Ансамбль собору святого Юра (Львів)
• Пункт геодезичної дуги Струве «Катеринівка» (Хмельницька область, село Катеринівка)
• Пункт геодезичної дуги Струве «Фельштин» (Хмельницька область, село Гвардійське)
• Пункт геодезичної дуги Струве «Баранівка» (Хмельницька область, село Баранівка)
• Пункт геодезичної дуги Струве «Старо-Некрасівка» (Одеська область, село Стара Некрасівка)
• Резиденція митрополитів Буковини та Далмації (Чернівці)
• Церква Собору Пресвятої Богородиці (Львівська область, село Матків)
• Церква святого Юра (Львівська область, місто Дрогобич)
• Церква Святої Трійці (Львівська область, місто Жовква)
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Івано-Франківська область, село Нижній Вербіж)
• Вознесенська церква (Закарпатська область, селище Ясіня)
• Церква святого Михайла (Закарпатська область, село Ужок)
• Церква Святого Духа (Львівська область, село Потелич)
• Церква Святого Духа (Івано-Франківський район, місто Рогатин)
• Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора
• Історичний центр Одеси
• Первісні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи 

День пам’яток історії та культури в Україні є свідченням відданості країни визнанню та збереженню своєї багатої культурної спадщини. Він дає можливість оцінити красу та історичне значення цих об’єктів, сприяючи глибшому зв’язку з історією та культурною ідентичністю України.

Сьогодні пам’ятки історії та культури України перебувають перед загрозою знищення ворогом, багато вже є знищеними або пошкодженими під час війни, росія прагне знищення фундаменту нашої національної свідомості. Допомагайте ЗСУ щодня!

Пам"ятки історії та культури:
1.Кам'яний ідол, знайдений біля села Личківці поблизу Гусятина в річці Збруч (притока Дністра) у 1848 році. Історики припускають, що це слов'янський ідол IX-X cтоліття, який стояв у Медоборах на горі Богит. Сьогодні пам'ятка зберігається у Краківському археологічному музеї.
Він має вигляд кам’яного стовпа висотою 257 см. У горизонтальному перетині це – майже квадрат зі сторонами 29–30 см. Вага – понад 500 кг. Стовп поділений на три частини. Всі сторони ідола вкриті вирізаними фігурами. Вони створюють три групи зображень. Нижній ярус зображень до висоти 60 см у вигляді облич трьох чоловіків, двоє з яких стоять на колінах із піднятими догори руками. У середньому ярусі висотою 38 см зображено чотири людських постаті на повен зріст, які тримають один одного за долоні. При чому, дві з цих чотирьох – чоловічі, а ще дві – жіночі фігури. У верхній частині ідола зображено чотири людські постаті висотою понад півтора метри. Вони мають спільну шапку з нижнім випуклим валиком. Одне зображення – жінка, яка у правій долоні стискає ріг, направлений вгору ширшою частиною. Друге – також жінка, яка тримає у правій долоні кільце. Третє, вже чоловіче, – без ніг, але з шаблею або палашем і конем. Четверта фігура, на відміну від інших, без додаткових символів, але з кільцем із шістьма променями. І ще. Ідол витесаний із місцевого каменю - вапняку.. Перша жіноча постать із рогом, за Рибаковим, – богиня Макош – «Мати врожаю», друга жіноча постать із кільцем – Лада, богиня весни, кохання, покровителька шлюбу. Чоловіча постать із конем і шаблею або палашем – Перун, бог грому і війни, друга чоловіча постать із колом на шість променів – Хорос, божество самого світила або Дажбог – бог сонячного «білого світу». Чоловічі зображення нижнього ярусу пов’язані з Велесом або Волосом, який виступав у двох іпостасях: божество підземного світу померлих, а друга – представляла його як «скотьим богом», покровителем багатства, тому що худоба й була мірилом багатства. Окремі дослідники вважають, що Збруцький ідол це – своєрідний прадавній календар. Адже його «обличчя» чітко дивляться на чотири сторони світу, а сам ідол поділений на три горизонтальні частини, а отже, у ньому, можливо, закодовані дванадцять місяців року…

Збруцький ідол Світовид (Святовид, Свантевіт) Тернопільська обл.

2.Справжнє місце сили та краси – "...", озеро, що розташоване на півдні Хмельницької області. Можна подумати, що це мальовнича природна пам’ятка, але насправді це локація з багатою і трагічною історією.У середні віки тут знаходилося процвітаюче місто, яке було частиною Галицько-Волинського князівства. Пік його розвитку припав на першу половину XIII століття, доки сюди не прийшли монголо-татари, які стали господарями міста ціле століття. З того моменту "..." часто переходила з рук до рук, що розривається між Польщею та Литвою; нескінченна боротьба не пішла місту на користь, і в XV столітті, після невдалого повстання проти польських феодалів, воно занепало. У 1970-і роки "..." було затоплена під час будівництва Новодністровської ГЕС.Тепер усе, що нагадує про те, що тут колись жили люди – залишки скельного монастиря, який існував тут у середньовічний період, коли "..." ще була важливим містом у регіоні. Видовбані в камені печери незмінно привертають увагу туристів, як і неймовірні види залитої водою "...".

                            Бакота, Хмельницька обл.

3.Ця красива будівля з незвичайною архітектурою епохи Габсбургів з ексклюзивною кольоровою черепицею на даху. Поєднання різних архітектурних стилів в результаті призвело до створення справжнього архітектурного шедевра: візантійські елементи плавно об’єднуються зі строгими романськими мотивами, а готичні вертикалі прагнуть до мавританського ажуру. Резиденцію будували впродовж 18 років — із 1864 до 1882 року. Спеціально для цього у місті відкрили два цегляні та один черепичний заводи і запросили найкращих майстрів з різних регіонів Австро-Угорщини. Процес будівництва відбувався неабияк ретельно: практично кожну цеглину вимірювали і перевіряли на звук, а до будівельного розчину додавали курячі яйця.На території де ця споруда знаходиться мальовничий парк з алеями магнолій, древніми столітніми деревами і різними рідкісними рослинами.Своєю красою вас вразить не тільки паркова зона та зовнішнє облицювання будівлі — всередині також є на що подивитися. Кожен зал у по своєму унікальний: мармурові стіни, паркети з червоного дерева, красивий розпис на стелях та інша розкіш.В центрі на шпилі є великий сніжинкоподібний хрест, що символізує єдність християнських віросповідань — православним християнам він вказує на схід, а католикам на захід.Під університетом є ціла галерея катакомб, які тягнуться аж до залізничного вокзалу. Побудовані вони по принципу тунелю метро, стіни і стеля укріплені бетонними ребрами.В дендропарку на території ростуть декілька тисяч рослин і дерев, привезених з усього світу. Тут є тюльпанове дерево, яблуня з трьома стовбурами і бук, вік якого не менше 130 років. Бути садівником в парку вважається дуже престижно, на цю посаду беруть тільки людину з вищою освітою.В 1944 році в приміщенні сталася велика пожежа, згоріла Синодальна зала і бібліотека стародруків. Після закінчення війни залу відреставрували, аде вже не справжнім мармуром і кришталем, а імітацією.В Червоній залі є величезні венеціанські дзеркала, для виготовлення яких на дуже цінне муранське скло нанесли 5 шарів срібла. По легенді, якщо жінка гляне в таке люстро, то помолодішає, тому там постійно крутяться дівчата. В університеті існують два табу. На його території категорично заборонено палити. А на центральну гравійну доріжку не можна ступати, бо під нею є дренажна система, яка відводить воду від фундаменту. Це правило порушується тільки один раз на рік — 1 вересня пройти по доріжці дозволяється першокурсникам.

 

Приголомшливий Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича.

4.Одна з найстаріших пам’яток в Україні, має статус музею. Сьогодні тут налічується понад 3000 кам’яних надгробків, більшість з яких являє собою історико-архітектурні пам’ятки.Тут покояться знамениті люди, які зіграли важливу роль у розвитку української історії. На кладовищі багато унікальних, дивовижних і незвичайних пам’ятників і скульптур.На заснованому в 1786 році кладовищі свій спокій знайшли близько 400 тисяч людей різних національностей і релігій. Традиційно тут ховали членів знатних родів, представників культурної, наукової, духовної та адміністративної еліти міста.кладовище просто потопає в зелені. Доглянуті доріжки та алеї з віковими деревами формують атмосферу не цвинтаря, а ландшафтного парку. Величезна кількість всіляких скульптур, встановлених на надгробках, – справа рук відомих майстрів, чиї твори не залишать байдужим тих, хто їх побачить. Скульптурні композиції, встановлені на могилах вірменського архієпископа Самуеля Стефановича, добродійника і доктора медицини Юзефа Торосевича або артистки Регіни Марковської (“Спляча красуня”), – запам’ятовуються назавжди.На жаль, за досить тривалу історію некрополя, в різні часи велика кількість поховань, скульптур і архітектурних споруд втрачена. Як послання і повчання для сучасника і подальших поколінь, на цегляній стіні кладовища (з підписами колишніх президентів України і Польщі) вибиті слова “Пам’ятаймо про минуле, але думаймо про майбутнє”.

                        Личаківський цвинтар у Львові

5. Знаменита локація, яка на слуху у кожного українця, – мальовничий острів , історико-культурний заповідник на річці Дніпро. Порізаний балками та ярами, обрамлений гострими скелями та буйними лісами, острів справляє неймовірне враження на кожного, хто його бачить.На півдні острова є плавні, де дерева ростуть прямо з озер із лататтям. ,З півдня на північ острова представлені різні ландшафти України: різнотравний степ, луки, ліси. Тут росте кількадесят дубів віком 100–300 років. У балках і на узбережжі збереглася ковила. На острові налічують 165 видів тварин і 960 видів рослин, серед яких трапляються і рідкісні, наприклад, жовтоголовий корольок.Любителям історії тут особливе роздолля: на острові, неподалік Арочного мосту, розташовано історико-культурний комплекс "Запорозька Січ", театр козацького бою, Музей історії запорозького козацтва, Музей судноплавства, а також меморіально-туристичні комплекси "Скіфський стан" і "Протовче". Кам’яні кромлехи мідного віку та слов’янські святилища поблизу музею викличуть справжнє захоплення у поціновувачів старожитностей.Острів населений з давніх часів, тут жили скіфи, хозари, печеніги, давні слов’яни. Острів входить до списку семи чудес України.

                             о.Хортиця, Запорізька обл.

 

6.Один із найбільших монастирів світу. Його стабільно включають у різноманітні рейтинги і топи найгарніших монастирських світових комплексів. Це ефектна фортеця та місто в місті. На 22 гектарах, подарованих монастирю Великим Київським князем Ізяславом Ярославичем, розташувався найбільший музейний комплекс України, де зосереджено 144 споруди, 122 з яких – пам’ятки історії і культури. Православний монастир, заснований у 1051 р. монахами Антонієм і Феодосієм поблизу Києва. В ХІ ст. монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства у Київській Русі. У ХІІ ст. монастир отримав статус «лаври» – головного великого монастиря.більше сотні різноманітних споруд, з яких 14 храмів, 3 дзвіниці, чотири фортечні башти, лікарня, друкарня, десятки келійних корпусів. В глибинах пагорбів розмістилася розгалужена мережа печер, в яких зберігаються мощі більше сотні святих отців Русі-України, серед яких засновники монастиря Антоній та Феодосій, легендарний воїн Ілля Муровець, великий руський літописець Нестор та інші.
Також на території заповідника розміщені музеї: Музей книги і друкарства України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей історичних коштовностей України. У музеях і фондах можна побачити рукописи старовинних книг, ікони, колекції тканин і вишивок, роботи з дорогоцінних металів, стародавні гравюри та витвори сучасних митців.
Більша частина храмів вважаються архітектурними шедеврами, які, часто, не мають аналогів, не лише в Україні, а й у світі, і не в останню чергу завдяки домінантному в монастирі українському бароккко.

Києво - Печерська Лавра

Друге життя речей

У бібліотеці для дорослих №11, 15 квітня, відбувся пізнавальний та творчий майстер-клас для учнів під назвою «Друге життя речей», та еко-виставка приурочений до Дня довкілля.

 

Основною метою майстер-класу було:

• формування екологічної свідомості у дітей;
• ознайомлення з проблемами надмірного споживання;
• розвиток відповідального ставлення до речей та ресурсів планети;
• розвивати креативність;
• показати, що зі старих речей можна створити корисні та практичні предмети.

Під час зустрічі бібліотекарі у доступній та цікавій формі розповіли дітям про те, скільки природних ресурсів витрачається на створення звичних для нас речей — одягу, паперу, упаковки.

Еко-інфографіка:
Виробництво одягу:
На 1 бавовняну футболку потрібно ≈ 2700 літрів води (це стільки, скільки людина п’є за 2–3 роки!)
На джинси — до 10 000 літрів води
Розкладання тканин:
Бавовна — до 5 місяців
Вовна — 1–5 років
Синтетичні тканини — від 20 до 200 років

Побутові речі:
Пластикова пляшка — до 450 років
Папір — 2–6 тижнів (але потребує вирубки дерев)

Діти були вражені тим, як довго розкладаються деякі матеріали і скільки ресурсів потрібно для створення звичайних речей.

Практична частина заходу стала справжньою майстернею креативу.

Учні створили еко-блокноти, використовуючи: картон (вже використаний: з під коробок); залишки тканини; вторинний папір.

           

Кожен блокнот вийшов цікавим та яскравим, а головне — екологічним. Під час майстер-класу діти дізналися:
як можна дати друге життя старим речам; 

що непотрібні на перший погляд матеріали можуть стати корисними; 

як власними діями можна допомогти зберегти довкілля.

Захід не лише розвинув творчі здібності школярів, а й надихнув їх бути більш свідомими у повсякденному житті.

Бібліотекарі і надалі планують проводити подібні еко-зустрічі, адже саме з дитинства формується відповідальне ставлення до нашої планети.

Правильна вимова часто вживаних слів

Сьогодні в нашому мовному просторі "Етномовники" пройшло ще одне заняття з української мови.

Тема: ознайомлення з книжкою Б.Антоненка-Давидовича "Як ми говоимо".

На закріплення теми, як завжди цікаві практичі завдання

Що таке грамотність? Це поняття значно ширше, ніж просто вміти писати і читати. Це не лише вміння здобувати знання, а й розуміння як їх використати. І, насамперед, потрібно вміти чітко висловлювати свої думки. Говорити не просто красиво, а й правильно. Бо мова – це духовне обличчя людини. Нам здається, що ми добре володіємо українською мовою. Але на практиці часто наша мова переповнена російськими кальками та суржиком. А хочеться говорити так, щоб навіть розмова на буденну тему звучала як музика.

Часто ми чуємо, як кажуть: “На протязі року”, “на протязі 2-х годин” і так далі. Це типова калька з російської. “На протязі” у зворотньому перекладі звучить як “на сквозняке”. Тому слід вживати “протягом року” або ж “впродовж”. А “на протязі” можна стояти. Хоча не варто.

Як розрізнити “у рамках” і “у межах”? Майже кожного дня ми бачимо повідомлення у ЗМІ, про те, що “у рамках заходу відбулося…” чи “у рамках візиту президента до США…”. А які ж у заходу чи візиту можуть бути рамки?! Правильно говорити – “у межах заходу”. А “у рамці” висить картина на стіні.

“Чи можемо ми поговорити на рахунок підвищення моєї зарплатні?” – грамотний керівник відмовив би. Це теж калька з російської – “говорить насчет работы”. Тому варто говорити “щодо підвищення зарплати”, “з приводу”. А “на рахунок” можна покласти гроші.

Часто ми говоримо: “я засипаю” (російською – я засыпаю). Доречніше вжити у цьому випадку “я засинаю”. А “засипати” можна яму піском.

Хто шукав житло, той не раз бачив в оголошеннях “зніму будинок, квартиру, кімнату…”. Звідки знімеш?! “Знімати” можна посуд з полиці чи кота з дерева. А житло “винаймають”.

Досить часто ми не задумємось яке слово вжити: башта чи вежа? “Якщо глибше проаналізувати всі ті випадки, – зазначає Б. Антоненко-Давидович, – де трапляються ці слова, то можна зробити такий висновок: слово башта треба ставити там, де мовиться про військові споруди давноминулих або минулих часів загальної й української історії (доба козаччини), як це бачимо в “Енеїді” І. Котляревського: “Для ночі вдвоє калавури по всіх поставили баштах, ліхтарні вішали на шнури, ходили рунди по валах”. Слушним це слово буде й у сучасній військовій техніці (наприклад, башта в танку). А ось там, де йдеться про будови, що втратили військове значення, або про архітектурні об’єкти, надто ґотичного типу, більше пасуватиме слово вежа. Так само в технічних конструкціях слід користуватися словом вежа, наприклад, телевізійна вежа.

Кольорові символи Великодня

9 квітня бібліотекарі Бібліотеки для дорослих №11 завітали до учнів 4 класу спеціалізованої школи № 324, щоб познайомити дітей з українськими великодніми традиціями та провести творчу майстерку «Кольорові символи Великодня».

Під час зустрічі школярі дізналися про давні традиції українського писанкарства. Бібліотекарі розповіли, що у давнину люди уявляли світ як велике яйце: його шкаралупа символізувала небо, білок — воду, а жовток — сонце та вогонь. Дітям також пояснили, що кожен елемент на писанці має особливе значення, адже орнаменти та лінії є своєрідними символічними побажаннями добра, здоров’я та щастя.

Окрему увагу приділили великоднім символам та традиціям підготовки до свята. Учні дізналися про значення паски — святкового хліба, який у народі вважається символом достатку і родинного благополуччя. Бібліотекарі також пояснили різницю між писанкою та крашанкою: крашанки зазвичай фарбують в один колір і використовують для великодніх ігор, тоді як писанки розписують складними орнаментами та зберігають як обереги. Стародавні українці "записували" на писанках свої побажання: здоров’я, гарного врожаю чи захисту від грози. Коли ви тримаєте писанку, ви тримаєте в руках зашифрований лист із минулого.

Справжню зацікавленість викликала розповідь про Музей писанкового розпису у місті Коломия — унікальний музей у формі великої писанки, де зберігається понад 12 тисяч писанок з різних куточків України та світу.

Українська писанка така гарна, що їй ставлять пам’ятники по всьому світу:

Вегревіль (Канада): Там стоїть величезна писанка-флюгер (має висоту понад 9 метрів та довжину 5,5 метра). Вона зроблена з алюмінію, важить 2,5 тонни і повертається за вітром! Її збудували нащадки українських емігрантів. 

Сучава (Румунія): Тут знаходиться одна з найбільших писанок у Європі, заввишки понад 7 метрів.

Хортиця (Україна): На славетному острові козаків також є пам’ятник писанці, розписаний традиційними орнаментами, які приносять удачу.

Вижниця (Чернівецької області): Писанка виготовлена з бетону, морозостійкої плитки та природних матеріалів. Розписували яйце в гуцульському стилі студенти Вижницького коледжу прикладного мистецтва.

Діти також дізналися цікаві факти про великодні традиції різних країн Європи, зокрема про легенду про великоднього зайця, який приносить дітям святкові подарунки та крашанки.

На завершення заходу було проведено творчий майстер-клас, під час якого учні власноруч створювали яскраві великодні паперові прикраси, поєднуючи елементи української крашанки та європейських святкових традицій.

Захід відбувся у щирій та доброзичливій атмосфері, сприяв розширенню знань дітей про українські традиції та надав можливість реалізувати творчі здібності учнів.

Барвиста писанка

8 квітня в бібліотеці для дорослих №11 відбувся майстер клас для учнів 1-д класу Спеціалізованої школи 324.

Мета майстер-класу «Барвиста писанка» — відродження та збереження українських народних традицій. Ознайомити з технікою розпису, різновидами орнаментів, символічним значенням кольорів та знаків; розвивати дрібну моторику, творчу уяву, естетичне ставлення до світу; пояснити різницю між писанкою та крашанкою.

На майстер-класі діти дізналися про Великодні звичаї: від символізму паски та прикмет на добробут до відмінностей між крашанками й писанками та правил збирання святкового кошика.

Свято Великодня – найбільше християнське свято після Різдва Христового. Святкують цей день в Україні ще з 

Х століття і припадає він щороку завжди на неділю. Великдень в Україні завжди асоціюється з писанкою.

Писанка – символ Христового Воскресіння. Її освячують в церкві разом із Паскою і завжди вдома ставлять на святковий стіл. Їдять та вбитки грають лише крашинками, писанки використовують як оберіг. Яйце займало важливе місце в українських традиціях як уособлення відродження природи та витоків життя. Воно виконувало роль захисного амулета, який оберігав оселю від злих сил і сприяв сімейному щастю.

Як найдорожчу пам’ятку українці брали її з собою, коли вирушали в далеку дорогу. Ось чому наша писанка стала відома в усьому світі.

    Згадайте, що таке писанка?
Писанка – це декоративне яєчко, розмальоване різними візерунками. А оздоблювати писанку можна різними матеріалами. 

До світлого свята першокласники власноруч створили паперові об’ємні писанки, прикрасивши їх яскравими візерунками, квітами та символічними малюнками. Ці барвисті вироби не лише створюють святковий затишок у домі, а й дарують чудовий настрій. 

 

Щиро дякуємо талановитим учням та їхній викладачці Олені Василівні за творчість! Бібліотекарі бібліотеки для дорослих №11 завжди рада бачити вас на наших майбутніх заходах.