четвер, 14 березня 2024 р.

“Патріотично віддана українському слову”

Марія Морозенко  Книжкова викладка


Дивне це відчуття: дні життя, мов стара етажерка.
Миті щастя – книжки, які хочеться так зберегти.
І вдивлятись в рядки – у минуле, неначе люстерко.
                 Серед плетива днів не згубити себе, а                         знайти.


У нашій бібліотеці №11 відзначається 55-річчя від дня народження Марії Морозенко (Мороз) - української поетеси, члена Національної спілки письменників України. З цієї нагоди була організована книжкова виставка, на якій бібліотекарі  знайомлять своїх відвідувачів з творчістю цієї видатної особистості.


Марія Морозенко народилася 15 березня 1969 року в селі Малин Млинівського району Рівненської області у багатодітній сім'ї. Вона була дев'ятою дитиною із дванадцяти дітей. Коли Марії було дев'ять років трагічно загинув батько. Дванадцять дітей піднімала на ноги самотужки мама, Неоніла Андріївна, «Мати-героїня». 
Закінчила Черкаський університет (2005). Учителювала (1986–1987). Після переїзду до Києва працювала педагогом народних ремесел у світлиці «Веретено» (1989–1997), а згодом – кореспондентом, літературним редактором у низці видавництв («Козарі», «Чізе», «Світ успіху» та ін.). 
Лауреатка багатьох літературних нагород (конкурсів «Рукомесло»,  «Сила малого», «Українська сила»), численних пісенних фестивалів та міжнародних конкурсів. Була керівницею культурологічної студії «Духовність української родини» при Національному музеї літератури.

Письменниця Марія Морозенко, яка віддана українському слову, старалася об'єднати молодь з усіх куточків країни, щоб допомогти їм реалізувати свій талант. 
Марія Миколаївна має в своєму доробку ліричну поезію, прозові твори на історичну тематику, дитячі казки, серію пізнавальних загадок і прозу для підлітків.

"Наші звичаї і традиції" Марія Морозенко
Час плине швидко, і ми втрачаємо зв'язок з нашим минулим. Багато українців сьогодні не розуміють значення таких слів, як "сніп" і "стіг" та як вони виглядають. Дехто не знає, коли щедрують, а коли засівають. І що саме потрібно говорити людям, які приходять щедрувати чи колядувати. В цій книжці розповідається про цікаві та колоритні українські святкові традиції.

  Серія абеток. Книги, з якої прочинається знайомство дитини з буквами. На сторінках якої дитина познайомиться не лише з буквами українського алфавіту, але і з різноманітними тваринами.У книгах багато цікавих віршів про тваринок які мешкають у лісі та барвистих, веселих ілюстрацій. З ними малюк швидко навчиться розрізняти букви та читати.
 
Серія книжок для малят "Хто це?"
Цікаві віршики чудово ілюстрованих книжок у доступній і веселій формі познайомлять малят з найбільш відомими свійськими та дикими тваринами. Тому малечі варто познайомитися з ними всіма та вивчити пару дотепних легеньких віршиків.
"Незвичайні пригоди Чока, який шукав Країну Щастя"
У цій книжці, разом з хлопчиком Чокоп діти помандрують в казкові країни Ласунів і Замазур, де на них чекають незвичайні пригоди.




Книжки для підлітків

"Я закохалася" Марія Морозенко
І в юному віці кожен має власну особистість і власне життя. Він шукає себе і виходить у світ на власні ноги. Він переконаний, що неможливо дружити з усіма і не конфліктувати. Тому що всі люди різні. Ми думаємо по-різному, діємо по-різному, маємо різний досвід. Гірко-солодкий досвід теж різний. Героїня цієї історії має чутливе серце. Вона вже доросла у своїх думках і почуттях. Вона закохується. Розчаровується. Вона знаходить правильну ідею. І опиняється на порозі кохання, про яке мріяла.

Її рукопис повісті "Великий характерник Іван Сірко" здобув перемогу в конкурсі "Українська сила".

Життя Івана Сірка овіяне легендами та сповнене карколомних пригод. Він народився надзвичайною дитинною, з особливим даром характерництва, що допоміг йому здобути багато перемог, і передусім – над собою. Складні випробування лише загартували його дух та тіло. В усіх героїчних битвах Іван Сірко виходив переможцем. Взявши у руки булаву отамана, вірою і правдою служив рідній землі. Рівного йому не було з-поміж козацтва.





Поетеса написала ряд поезій, присвячених подіям Революції Гідності: «Посвята матерям Героїв Небесної Сотні», «Я — сто перший у Небесній Сотні…», «Майдане…», «Медичним сестрам Майдану присвячується». Своїми патріотичними поезіями вона закликає: «…Не зраджувати пам'яті героїв».


Марія Морозенко займалася волонтерською діяльністю, допомагала бійцям, що воюють на Сході, відвідувала поранених воїнів у шпиталі, які чекають на підтримку та спілкування.








середу, 13 березня 2024 р.

Навчання комп'ютерної грамотності

Хоча сьогодні здається, що кожен має комп’ютер і щодня користується iPhone або смартфоном, все ще є запитання. Оскільки інтерфейс і програми часто оновлюються, ми теж щодня дізнаємося щось нове.

 Сьогодні все більше і більше користувачів які не бажають оновлювати свої гаджети й вважають за краще відкладати встановлення нових прошивок.

Ми розповідаємо чому важливо оновлення систем телефону, а також як оновити Android на наших уроках комп’ютерної грамотності. 


 Користуватися багатьма програмами, такими як редагування документів Google та надсилання повідомлень Viber, наші «студенти» навчилися на комп’ютерних заняттях, які проходили в нашій бібліотеці 11.

Щовівторка о 12:00 продовжують працювати наші комп'ютерні курси «Йдемо в майбутнє зі старшим поколінням».

Наші заняття продовжуються щовівторка о 12:00

Святкуй Колодія - святкуй весну.


 
Масниця не має чіткої дати святкування. Залежить вона від того, коли починається Великий піст. Цьогоріч в Україні відзначають Масницю, або ж Колодія, з 11 по 17 березня.
Це давнє християнське свято проводів зими та зустрічі довгоочікуваної весни, передчуття швидкого тепла та пожвавлення природи у дохристиянські часи було приурочене до весняного рівнодення.
Як святкували і що їли в Сиропусний тиждень, дізналися відвідувачі, які долучилися до нашої етнографічної години з нагоди свята,  яка відбулася в бібліотеці №11



Як з давніх часів святкували тиждень перед Великим постом.
Перший тиждень називався Всеїдним. Навіть у пісні дні, середу і п'ятницю, можна було споживати м'ясо.
У Переступний або Рябий, тобто другий тиждень, також їли м'ясо, але не в пісні дні.
А от на саму Масницю дозволялося споживати багато "масної їжі" − сир, масло, вареники, молочні продукти, а також рибу і яйця.Тиждень перед початком Великого посту мав ще кілька назв − Колодій, Сирна неділя. У прадавньому розумінні Колодій - це маленький Сонце-Божич, який підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм. Колодій - бог шлюбу та злагоди. Він приходить до людей, аби допомогти відновити втрачені за зиму сили.

До свята ретельно готувались: прибирали оселю, робили усю важку роботу, аби уникнути її на Масницю. Напередодні свята поминали рідних. Бо остання неділя перед Великим постом була прощеною.

Розповсюдженим обрядом був Колодій. У понеділок на Масницю зранку жінки збиралися в корчмі справляти колодки. Вони були символом продовження роду.
Жінки, які приходили в шинок, приносили вже готовий, прибраний Колодій. Одна з них клала на стіл сповите полінце, а решта голосно викрикували: "Народився Колодій, народився". Взявшись за руки, тричі обходили довкола, роблячи ритмічні рухи, супроводжуючи їх вигуками та піснями:
А вже наше дитя народилось,
А вже дитя на світ божий та й з’явилось!

Колодка чи поліно залишалося у корчмі до суботи, бо "у понеділок вона народилася, у вівторок хрестилась, у середу похрестини, у четвер колодка помирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу оплакують".

Одним із традиційних обрядів української Масниці також було ряджання. Жінку наряджали, чіпляли довгу косу з конопляного прядива. З нею в хаті танцювали, співали обрядових пісень, а потім виганяли в сіни. Наступною до хати заводили жінку перевдягнуту на старенького дідуся.
Молода жінка символізувала Масницю, яку проводжали разом із зимою. А перевдягали у старенького дідуся, щоб піст був легким і дуже швидко минув. Заміжні жінки також обходили ті родини, де були неодружені парубки і дівчата, і прив'язували їм колодку. У такий спосіб карали тих, хто не встиг одружитися. Дівочу колодку оздоблювали барвистими стрічками та паперовими квітками і прив'язували до лівої руки, а хлопцям до ноги. Парубок мусив купити дівчині намисто або стрічку, а дівчина на Великдень — «віддати колодку»: подарувати йому кілька писанок. Колодку чіпляли всім, незалежно від соціального стану, аж до священника. У цьому є відгомін родового ладу, де панувала соціальна рівність. Чіпляння колодки — турбота громади про продовження роду.


Кожен день із Сирного тижня має свою назву та значення.
Понеділок – зустріч Масниці
У перший день було заведено збиратися вдома та пекти перші млинці або варити вареники. Також можна було ходити в гості або приймати гостей, а ще в понеділок встановлювали Масляне опудало.
Вівторок – Заграші
У цей день зазвичай призначали оглядини, оскільки батьки поспішали посватати дітей до початку посту. Другу половинку також шукали на гуляннях чи у гостях.
Середа – Тещині млинці
Цього дня зять мав йти в гості до тещі. А за кількістю частування на столі у тещі можна було судити про стосунки у сім’ї. І що дружелюбнішою буде теща цього дня, то щасливішим буде життя молодого подружжя.
Четвер – Розгуляй, широка Масниця
Це день народних гулянь. Завершували всі домашні та господарські справи й починали гуляння: каталися на санях, стрибали через багаття та влаштовували ярмарки.
П'ятниця – Тещині вечірки
У цей день теща мала відвідати зятя. Але їхала вона не одна, а з подругами та родичами. І зять повинен був весь вечір усіляко потурати тещі й гостям, опікуватися ними.
Субота – Зовицині посиденьки
Цієї суботи заміжні жінки запрошували в гості сестер чоловіка (зовиць), пригощали їх млинцями та вручали подарунки. Також разом ворожили на майбутнє.
Неділя – Проводи Масниці
Це свято ми ще знаємо як Прощену неділю. За традицією, зустрівшись, люди говорили один одному: "Пробач мені", відповідати прийнято: "Бог простить".

Суть свята
Своїм корінням Масляна сягає вглиб століть у дохристиянські часи і черпає звідти багато цікавих традицій та веселі народні ритуали. 
Найголовнішою обрядовою масничною стравою повсюдно в Україні були вареники з сиром, щедро обмішані маслом і сметаною, гречані млинці та інші страви на основі молочних продуктів: сирники, сирні баби, локшину, галушки. А з молока робили ряженку, колотуху, розтирачку, кисіль.
 

Завершується свято символічним прощанням з старим роком, і звільненням місця для майбутньої весни та оновлення.Попри всі регіональні різновиди, його спільне смислове навантаження цілком зрозуміле й виправдане — турбота про одруження і народження дітей як продовжувачів роду. Тим, хто забув цю мудру народну істину, нагадували: «Не женився єси, то колодку носи!»

четвер, 7 березня 2024 р.

Тарас Шевченко - майстер слова й пензля

Шевченко - явище велике й вічне. Невичерпний і нескінченний, Шевченко живе посеред нас, додає сміливості і впевненості. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення.

9 березня день народження Тараса Григоровича Шевченка - поета, художника, мислителя, палкого патріота України. Шевченко залишив нам свої неоціненні духовні надбання — твори і світлу добру пам’ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. Ми повинні завжди пам’ятати про генія українського народу.
Спадщина Т. Г. Шевченка у фондах нашої бібліотеки

Вшанування великого Кобзаря національного духу, звернення до його творчості та її популяризація є основою нашої державності. Шевченкова творча спадщина – це академія нашого народу, де сконцентровано все: мова, історія, звичаї та традиції, мораль, етика й естетика, національна філософія, основи українознавства та державотворення, найвища духовність, наше минуле, сучасне і майбутнє. Саме Шевченко зберіг і повернув народу його голос — українську мову.

Тарас Шевченко не був політиком, але на його ідеях сформувалась свідомість й світогляд нації. Він не був полководцем, але його слово підняло до збройної боротьби тисячі українців, які по-шевченківськи дивляться на нинішній стан України та українського народу, розуміють й беруть відповідальність за все, що відбувається в нашій державі. Його безмежна любов до українців і України проявлялася в тому, що він навчав і переконував нас про можливість щасливого життя тільки в своїй незалежній державі, адже:”В своїй хаті — своя й правда, і сила, і воля.”
 Як ніколи – сьогодні його твори набувають патріотичної доцільності. Хіба могли ми уявляти колись, що піде, як писав Тарас Григорович, "війною брат на брата…"??? Проте після усвідомлення тих жахіть, які нині лишають по собі російські варвари в Донецьку, Луганську, Бахмуті, Харкові, Херсоні, Маріуполі, Чернігові, Сумах, Миколаєві, Києві й Київській області та інших містах, постає питання: "А чи були вони братами нам хоч колись, хоч на мить…?"
Народе мій, для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з’явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити —
Мовляв, дороги іншої нема...

Шевченко – постать ренесансного типу. Він актор, співак та режисер, який навіть на засланні пробував робити спектаклі. Його не можна збагнути ані у романтичній стилістиці, ані у трагічній. Адже він – не форматна людина. Скульптор, художник, фотограф. Шевченко є автором понад тисячі полотен: пейзажі, портрети, картини на історичні теми. Зрозуміти Шевченка, не знаючи, що він був прозаїком, драматургом, перекладачем, публіцистом, театральним критиком, неймовірним театралом, мандрівником, винахідником, археологом – не можливо. Він застосовував новаторський спосіб гравюри, експериментував, змішував хімікати, пробував опанувати техніку акватинти.
Поезія і живопис взаємопов'язані між собою. Через поезію можна краще розуміти твори Тараса Шевченка, а картини, у свою чергу, органічно доповнюють поетичну спадщину. 


Також його можна вважати експериментатором у малярстві, поезії та фотографії. Після того як Шевченко повернувся із заслання – він мав стати професійним фотографом. Друзі пропонували організувати йому майстерню, купили техніку, щоб він міг так заробляти на життя, як це робили багато художників. Тарас Григорович пробував фотографувати, але швидко відмовився від цього заняття. Він вважав, що дагеротипія – це не мистецтво, а справа фізики і хімії. А він був митцем. Тому вирішив займатися офортом. Шевченко любив Шекспіра, в оригіналі читав польську поезію, розумів французьку, а його мандрівна бібліотека (бо ж власного дому Кобзар ніколи не мав) була переповнена книгами та літописами з історії.
Найголовніші події у житті Шевченка траплялися навесні: навесні він народився, отримав свободу, навесні вийшов "Кобзар", навесні опинився за ґратами, знову почув про свободу і… зрештою, навесні Тарас Шевченко помер. А останнє, що спробував він перед смертю – був чай з вершками, який він отримав з рук свого слуги.

Як не дивно, Шевченко вів богемний спосіб життя, адже спілкувався з найбільш освіченою мистецькою елітою свого часу. Він вживав вишуканий алкоголь – наприклад вина "Вдова Кліко" і ром, дуже любив каву – навіть досліджував її історію на українських землях та смакував елітними китайськими та фруктовими європейськими чаями. А ідеальною жінкою чистого українського типу для Тараса Григоровича була дружина Пантелеймона Куліша.
Уже у зрілому віці він писав, що горизонт має для нього невмирущу принадність: "Мене завжди тягне подивитись, що за ним ховається. Це почуття не дає спокою. І я все життя лишався людиною, яка прагне зазирнути за горизонт, цю безмежну, бентежну межу між явною і прихованою частинами світу". І він часто це робив – зазирав за горизонт свого суспільства і за межі свого часу.

неділю, 3 березня 2024 р.

"Роль диких тварин у природі"

До Всесвітнього дня дикої природи бібліотекарі організували еко-бесіду з елементами гри. Під час цього заходу діти та дорослі різного віку взяли участь у пізнавальних іграх, де дізналися багато нового та цікавого про тварин, ліси, рослини та секрети планети.

Сьогодні бібліотекарі зосередилися на ролі диких тварин у світі природи.

Україна має велике біорізноманіття, що є важливим для збереження природних ресурсів та екологічної рівноваги. Втручання людини у екосистему може мати негативні наслідки, такі як зникнення рідкісних видів та деградація природних угруповань.
На кожному нашому заході ми нагадуємо про важливість збереження природи та біорізноманіття. Чим більше видів існує, тим стійкішою є екосистема до різних негативних впливів. 
Бережімо природу, і вона нам віддячити! 

Рідне Слово – це незборима сила.

Літературна вітальня до Всесвітнього дня письменника

 Кожного року 3 березня у всіх країнах святкується Всесвітній день письменника - професійне свято літераторів. Це свято було започатковано на 48-му конгресі Міжнародного ПЕН-клубу, який відбувся у 1986 році. ПЕН-клуб був заснований в Лондоні у 1921 році за ініціативою англійської письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт.

Україна має багату та різноманітну літературну спадщину, яка охоплює різні періоди та жанри. Українські письменники внесли значний вклад у нашу культуру та залишили багато крилатих фраз, які ми використовуємо у щоденному житті.
З нагоди цього свята бібліотекарі запросили всіх охочих до нашої "літературної вітальні". Сучасна українська література відображає наш час. Коли ти поглинений світом книги, проблеми життя відходять на задній план, що допомагає розслабитися та відволіктися, допомагає зрозуміти проблеми суспільства, сучасна література піднімає актуальні питання сьогодення.
Варто ознайомитися з творчістю сучасних українських письменників, оскільки "Рідне Слово - це незборима сила". Тому варто читати сучасну літературу, настане день, коли вона стане класикою. Зокрема, в нашій Бібліотеці №11 ви зможете ознайомитися з різноманіттям її творів, яке задовольнить найвибагливіші смаки читача.
Це є місією кожного бібліотекаря, і сьогодні ми читали та слухали вірші та уривки з творів відомих українських письменників, а також дізналися багато цікавих фактів про них та про написання їх творів. Ми відгадували відомі твори, читаючи уривки та цитати, дивилися відеоролики, а бібліотекарі розповіли про екранізації літературних творів сучасних українських письменників. Ці фільми-екранізації не залишать вас байдужими і заохочуватимуть прочитати книжку.

«Ґудзик» автора Ірен Роздобудько
Цей роман має багато нашарувань, сюжетних колізій і героїв. Його часовий простір: від середини 70-х до наших днів, його географія — Київ, українська провінція, Росія, Чорногорія, зрештою — Америка. Але головна ідея така: велике щастя або велика трагедія може початися з найменшої деталі, з гудзика, який так легко загубити, а потім шукати все життя... Це роман про любов, вірність, зраду. Про те, що ніколи не варто оглядатися назад, а цінувати те, що існує поруч із тобою — сьогодні і назавжди.

 "Червоний" Андрій Кокотюха
Їм закидають масові вбивства вчителів. Бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони... можуть бути корисними. Замість скніти в таборах, ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому єдиному до снаги приборкати ув’язнених злодіїв. Як це було, розкажуть три свідки: міліціонер, чекіст і ворог народу. Не шукайте Червоного ані серед мертвих, ані серед живих, шукайте — серед овіяних легендою!



Позивний "БАНДЕРАС" Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов
"Позивний Бандерас" - чи не перший в Україні повномасштабний військовий бойовик, заснований на реальних подіях: у вересні 2014 року в зоні АТО диверсантами-"стукачами" було здійснено теракт. Сепаратисти знищили мікроавтобус, в результаті чого загинули 12 дорослих і дитина. Ворожий інформатор виявився українським військовим, а радіоперехоплення показало, що в цей район мав прибути полковник ГРУ Росії. Розпочинається операція зі знешкодження диверсантів, для проведення якої призначається група контррозвідників на чолі з капітаном Антоном Саєнком.
На основі твору Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова знято військову кінодраму.

Тарас Шевченко "Причинна"
«Причинна» — романтична балада Тараса Шевченка, написана орієнтовно в 1837 році, написаний ще до його викупу з кріпацтва, один з ранніх творів поета.    
Створено анімаційний фільм «Причинна» Андрія Щербака, знятий за мотивами однойменної балади Тараса Шевченка. Стрічка переплітається із сучасними подіями на Донбасі. Фільм створено кінокомпанією «МАГІКА-ФІЛЬМ» за підтримки ДержКіно України.


"Мавка. Лісова пісня" Леся Українка
Лісова пісня» (англ. «Mavka. The Forest Song») — український 3D-анімаційний фентезійний фільм 2023 року, створений студією «Animagrad» («Film.UA Group») за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та на основі образів слов'янської й української народної міфології.





Дивіться, читайте і надихайтеся!








середу, 28 лютого 2024 р.

Веселі історії та пригоди від письменниці Меґан МакДоналд


Письменниця з'явилася на світ 28 лютого 1959 року в Піттсбурзі. Була наймолодшою, п'ятою дитиною в сім'ї, в якій росли ще чотири дівчинки. Враження дитинства згодом надихнули авторку на письменництво.

Навчалася в Оберлінському коледжі і університеті Піттсбурга. Кілька років пропрацювала бібліотекарем. Згодом повністю присвятила себе писанню.

Меган МакДоналд заміжня. Зараз разом з чоловіком проживає в штаті Каліфорнія. Пише дитячі книги, які користуються величезною популярністю в США і за кордоном.

Перша книга Меган Макдоналд, що називалася «Це дійсно будинок рака-самітника?», удостоїлася відразу двох літературних премій. Успіх надихнув авторку на нові творчі звершення.

Нині перу письменниці належить вже більше сорока книг, серед яких найбільшою популярністю у дітвори користується серія про Джуді Муді і її молодшого братика Стінке. На її основі в 2011 році навіть було знято фільм, але він не став таким же популярним, як книга. Невгамовна дівчина підкорила серця дітвори своєю невгамовною фантазією, енергією і оптимізмом. Вона постійно потрапляє в кумедні халепи, але незмінно знаходить вихід з будь-якої ситуації. У всіх пригодах Джуді супроводжують друзі - Роки, Френк і малюк Стінке, якому нерідко дістається від сестри, але він не в образі.

Якщо ваша дитина ще не знайома з цим веселим і пустотливим дівчиськом, радимо завітати в нашу бібліотеку і познайомити вашу дитину з книгами Меган МакДоналд.
 Їх сюжети захоплюють навіть тих дітей, які не люблять читати. Малюки буквально «ковтають» всю серію цілком. Та й мами з татами із задоволенням знайомляться з творчістю Меган МакДоналд. А все тому, що письменниця придумує дивно позитивні і оптимістичні історії, які захоплюють, дарують гарний настрій і при цьому не позбавлені виховних моментів. Однак останні так вміло вплетені в текст оповіді, що книги не справляють враження нудного моралізаторства. Просто з самої послідовності подій стає зрозуміло, що і як трапляється в житті.

вівторок, 27 лютого 2024 р.

Майстер - клас "Вовняна акварель"

Майстер - клас від Надії Валентинівни Архіпенко "Вовняна акварель"

                              

На перший погляд, часто вважається, що акварельний живопис вовною неможливий і вимагає таланту та підготовки художника. Багато хто порівнює його з малюванням і вважає, що якщо не можеш творити на папері за допомогою олівців і фарб, то з вовняною пряжею нічого не вийде. Все, що вам потрібно - це приблизний ескіз і вибір матеріалів, а якщо ви зробите помилку, то зможете швидко її виправити. Сьогодні на майстер-класі пані Надія Валентинівна розкрила секрети розпису вовною та допомогла нам опанувати цей новий вид рукоділля.



Це захоплююча робота з природнім матеріалом. Вовна австралійського мериноса - це чудовий матеріал для творчості - теплий, м'який, ніжний та "слухняний". Процес створення картини нагадує справжнє малювання, це арт терапія,  яка допомагає людині відчути себе творцем краси, вирішувати психологічні проблеми, сприяє підвищенню особистісної самооцінки, навчає її звільнятися від  негативних емоцій та думок. 
Навіть початківці можуть виготовити власні унікальні вироби, які сподобаються їхнім рідним та друзям. 
Запрошуємо всіх бажаючих на наші майстер класи. Слідкуйте за нашими афішами.

Публічна бібліотека 11 ЦБС Солом'янського району міста Києва








четвер, 22 лютого 2024 р.

“Геній народжений в Україні”

 
До 145 річчя з дня народження Казимира Малевича, бібліотекарі для читачів нашої бібліотеці №11 для дорослих, провели вікторину і познайомили з творчістю художника. Відвідувачі мали змогу створити свою власну картину в стилі Малевича.




23 лютого 1879 - у Києві народився Казимир Малевич, художник-авангардист, теоретик мистецтва, засновник супрематизму, автор однієї з найвідоміших картин 20 століття "Чорний квадрат".

Його батько був польським менеджером цукрового заводу, а мати - українською домогосподаркою з Полтавщини. Обоє батьків належали до дворянського роду. Прізвище Малевич зустрічається в Польщі, Литві, Україні та Білорусі.

"Мій батько був не дуже задоволений моїм потягом до мистецтва. Він знав, що є художники, які малюють, але ніколи не говорив про це. Тим не менш, мій батько намагався змусити мене дотримуватися тієї ж лінії мислення, що і він. Батько розповідав мені, що життя художника жахливе і що більшість з них сидять у в'язниці".

Малевич, який згодом став живописцем, навчався у чудового українського художника М. Пимоненка в Київській рисувальній школі М. Мурашка. Малевич залишився в боргу перед Пимоненком на все життя, іноді малюючи в стилі Пимоненка.

     В автобіографії художник згадує про відвідини майстерні Пимоненка на Хохлівській вулиці в Києві: "Його картини справили на мене велике враження. Він показав мені картину "Гопак". Я був у захваті від усього, що побачив у його майстерні. Сила мольберта з картинами, на яких зображено українське життя. Я показав йому свої роботи - замальовки з натури. Я вступив до Київського художнього училища. ......".

"Кубофутуристичний" напрям у творчості Малевича почав з'являтися приблизно на початку Першої світової війни. 1913 року він розробив дизайн постановки футуристичної опери "Перемога над сонцем". "Чорний квадрат", який Малевич створив як декорацію, вперше було представлено на театральній сцені. Це був початок супрематизму. 

Супрематизм – напрямок авангардного мистецтва, в центрі якого – естетика безпредметності, абстрактний геометризм, який виник на початку ХІХ століття. Спочатку термін, похідний від латинського suprem, означав домінування, перевага кольору над усіма іншими властивостями живопису.  "Супрематизм", за визначенням Малевича, "мав три ступені розвитку: чорний, кольоровий і білий".


Насправді "Чорний квадрат" ніколи не був окремим твором – він є частиною триптиху, де були ще "Чорне коло" і "Чорний хрест". Разом ці три форми утворюють новий художній іконостас, в якому багато релігійних асоціацій і мотивів. 

      У 1928-30 роках був професором Київського художнього технікуму, де писав київські пейзажі, а в 1920-х роках був членом Об'єднання сучасних художників України (ОСМУ) і брав активну участь у мистецькому житті Києва.

      Київські журнали публікували теоретичні статті самого Малевича та схвальні відгуки про його роботи. У листі до Крамаренка Малевич писав: "Незалежно від того, приїдете Ви до Києва чи ні, будь ласка, надішліть мені Ваші враження від моєї виставки".

    Каземир Малевич отримав запрошення розписати стіни конференц-залу Української академії наук (вул. Володимирська, 55). Ескізи фрески збереглися до наших днів і зберігаються в Національній художній галереї України в Києві.

У 1923 році Малевич отримав запрошення намалювати другу версію "Чорного квадрата". Фарба почала відшаровуватися від магічного чорного кольору.

    Останню персональну виставку свого життя Малевич провів у Київській картинній галереї в 1930 році.

      На жаль, у 1930 році Малевича, як і багатьох інших видатних викладачів Київського художнього технікуму, було позбавлено професорської посади. Його ув'язнили на кілька місяців як "польського шпигуна".

Внаслідок арешту він серйозно захворів і в останні роки був зайнятий упорядкуванням свого майна. Після важкої хвороби він помер (15 травня 1935) від раку, але навіть у свої останні, найважчі дні залишався самим собою, справжнім художником.

 




середу, 21 лютого 2024 р.

Рідна мова звучить у словах.


  Повномасштабна війна, яка триває вже два роки, пробудила в Україні більший інтерес до української мови – і люди масово почали переходити з російської на українську. Але чи збережеться ця потужна тенденція? Чи має Україна шанс стати переважно україномовною? Як війна впливає також і на саму українську мову?
  Українці розповідають, що активно переходять на українську мову вже два роки від початку широкомасштабного російського вторгнення.
Хтось каже, що чітко почав асоціювати російську мову з росією і мовою війська, яке вторглося.
  Хтось переконує, що шокований діями російських військ у Бучі, Бородянці чи Ізюмі і не хоче говорити однією мовою з тими, хто скоїв воєнні злочини проти мирних людей.
  Хтось не хоче, щоб російський президент міг використовувати аргумент про "захист російськомовного населення" в Україні як привід для своєї так званої "спеціальної військової операції", як називають війну проти України в кремлі.

Як би там не було, але війна, як свідчать опитування, посприяла популяризації української мови, якій – якби не розпався союз – взагалі пророкували зникнення до 2050 року.
Але  українська вижила. Вона стала державною в незалежній Україні. А зараз на тлі війни українці переходять на спілкування рідною мовою та відкривають для себе світ дивовижних милозвучних слів.
Так, за даними січневого опитування, зараз українською в побуті спілкуються 65 відсотків людей, а на початку великої війни таких було 53 відсотки населення України. 
  Термін "лагідна українізація" був одним з улюблених словосполучень колишнього міністра культури Олександра Ткаченка, коли він говорив про потребу впровадження української мови в різні сфери. "Українізація, але лагідна, без примусу".
Та й українське суспільство не сприйняло б жорстких, нав’язливих кроків, зауважують фахівці.
"Сподівання на україномовність в Україні – це не марні сподівання, а певною мірою природній процес, – зазначає в інтерв’ю письменник Кокотюха. – І сприятиме цьому освіта, культура і навіть сфера шоу-бізнесу, а також мова кіно, телебачення, реклами і мова спілкування в соцмережах. Масова культура підтягне за собою молодь, і та перейде на українську, бо її кумири говорять українською, – бо зараз непристойно говорити російською публічно".
 Для вивчення української мови ви можете скористатися запропонованими книгами.
Але що буде після війни?
"Після нашої перемоги відбудеться, все ж таки, певний відкат назад до російської. Тобто, трошечки пружина розтисниться. Російська знову заповнить певну нішу, але не аж так, – прогнозує Андрій Кокотюха. – Бо вже будуть певні бар’єри і стоп-сигнали, щоб в широкий простір, в офіційний, робочий простір російська мова не приникала".

Хоча збройний конфлікт переважно витіснив мовні питання на другий план, тема майбутнього російської мови та її носіїв в Україні є потенційно конфліктною.
Багато російськомовних респондентів та білінгвів хотіли б, щоб у їхніх дітей зберігалася можливість спілкуватися російською мовою, тоді як прихильники українізації вважають, що російська мова становить загрозу для української, і повинна поступово взагалі зникнути з України. Вони описують процеси, які зараз відбуваються у публічному просторі, як продовження русифікації.Україна має ретельно слідкувати за дотриманням мовного законодавства. За участі представників громадянського суспільства та організацій меншин розробити та прийняти нове мовне законодавство, яке б утверджувало державний статус української мови, одночасно враховуючи рекомендації ЄС щодо збереження мов меншин, які знаходяться під загрозою зникнення, та включало чіткі правила забезпечення мовних прав меншин на локальному рівні.

“Патріотично віддана українському слову”

Марія Морозенко  Книжкова викладка Дивне це відчуття: дні життя, мов стара етажерка. Миті щастя – книжки, які хочеться так зберегти. І вдивл...

Мітки

8 березня (4) Безпека дитини (8) безпечний Інтернет (9) Великдень (6) Винаходи (4) Виставка картин (3) Виставка робіт (3) виставка художніх робіт (5) Відомі люди (20) Всесвітній день біженців (4) Всесвітній день читання вголос (4) голодомор (5) Голокост (5) День Гідності та Свободи (5) День Державного Прапора України (5) День захисника України (7) День книги (9) День незалежності України (9) день пам'яті (9) день родини (7) День Соборності (7) День української мови та писемності (6) Екологія (14) Європа (7) здоровий спосіб життя (34) книги (35) книжкова виставка (24) літературна мандрівка (5) майстер-клас (16) Масляна (5) Математика (3) Мистецтво (16) Музика (6) Небесна Сотня (7) Новий рік (14) Обереги (6) Пам'ятки культури (4) патріотичне виховання (5) Письменники (57) Письменники України (52) Подорожі (5) Різдво (6) Святий Миколай (6) свято (25) Сторінка історії (46) У світі права (9) Україна (109) українська мова (7) українська письменниця (12) українська поетеса (6) український письменник (12) Українські сучасні письменники (14) Урок історії (16) художник (5) художня виставка (5) художня виставка Катерини Баужі (1) Цікавинки (100) Чорнобиль (2)