Книга всіх нас мудрості навчає.

1 вересня, це час зустрітися не тільки зі школою, а також відвідати бібліотеку. Наша бібліотека завжди радо зустрічає учнів новими книжками, майстер класами, вікторинами, різними квестами та літературними розвагами.

Сьогодні до нас в бібліотеку завітали учні 159 школи.

Ганна Василівна Діденко провела для учнів екскурсію. Познайомила їх з історією бібліотеки та як користуватися бібліотекою. Розповіла, які цікаві та талановиті люди бувають в нашій книгозбірні. 

 Учням була запропонована літературна гра - вікторина, мета якої повторити вивчені твори, розкрити значення художньої літератури у житті кожної людини; розвивати їх зорову і слухову пам'ять, довільну увагу, спостережливість, логіку, сприяти розвитку естетичних почуттів , заохочувати до корисних справ; прищеплювати любов до читання.

Завдання на логіку, інтуїцію та знання літературних героїв.

 Наш захід "Книга всіх нас мудрості навчає" подарував учням море позитивних емоцій. 

Ми віримо, що любов до книги – це найкращий подарунок, який ми можемо дати дітям. Нехай книжки супроводжують вас у житті, навчають мудрості і доброти.

Долучайтеся до нас у наступних подіях!  

Героям країни, Воїнам світла – низький уклін.

Сьогодні, в День пам'яті захисників України, ми вшановуємо пам'ять усіх, хто віддав життя за нашу свободу і незалежність. Кожен із них – герой, який назавжди залишиться в наших серцях.
 

ЗАХИСНИКАМ УКЛІН

Сергій Борчук

Ми духом сильні, волею, мечем.

В боях завжди є мудрість і відвага.

Якщо потрібно, світ перевернем.

І буде воля, слава і повага.

Черговий виклик — постріли, війна...

Черговий раз ми здобуваємо свободу.

Нажаль життям і кров'ю козака...

Дітьми Вкраїни — славного народу.

Героям слава — всім ЗАХИСНИКАМ,

Що полягли за нашу Україну.

Наше майбутнє, щастя і талан

Завдячуєм Тобі, ВКРАЇНСЬКИЙ СИНУ!

Цього дня ми схиляємо голови перед їхньою мужністю та самопожертвою. Вони боролися за те, щоб ми могли жити в мирній і незалежній країні. Їхній подвиг надихає нас і надає сили рухатися вперед.
Наша бібліотека, як осередок знань та культури, вшановує подвиг захисників України, організувавши книжкову виставку. На ній представлені твори та спогади, що розповідають про героїчні сторінки нашої історії, про життя та подвиги воїнів, які відважно боролися за нашу свободу.

Запрошуємо всіх небайдужих відвідати нашу бібліотеку та долучитися до вшанування пам'яті загиблих героїв. Читаючи книги з виставки, ми не тільки вшановуємо їхню пам'ять, але й надихаємося їхнім прикладом, зміцнюємо свій патріотичний дух та глибше розуміємо цінність свободи.
Адже пам'ять про Героїв – це не лише схиляння голови, а й продовження їхньої справи, будівництво сильної та незалежної України.

"Від зернятка до хліба" - жнива.

Серпень, як найщедріший місяць літа, завершується, але в природі ще триває збір врожаю. Цей період активізує заготівлю та переробку плодів, овочів і грибів. Історично, кельти та слов’яни святкували свято жнив в кінці серпня, що залишилося в традиціях до сьогодні. Це свято, яке відзначається в останню неділю серпня, є нагадуванням про вдячність Матері-Землі за її дари. Народна мудрість говорить: "Один серпневий день цілий рік годує".
   Сьогодні до нас в бібліотеку завітали майбутні першачки. І поки літо радує нас сонячними днями ми поринули в світ українських традицій.
   

Традиції та звичаї: обжинки.

На більшості території України жнива тривали до Спаса або до Іллі. Вважали, що житні духи по язичницьких віруваннях ховаються в останньому снопу — Дідусі. Його з шаною приносили додому та зберігали аж до Різдва.

Останні колоски не зрізали повністю. Їх завжди залишали як своєрідну жертву для житніх духів за язичницькими віруваннями і також польових жителів — пташок і звіряток. Казали: «Щоб земля була не голодна». Колосся, яке мало назву «бороди», перевивали червоними стрічками, а всередину ставили частування. Вважали: якщо після такої гостини лягти на поле, то земля-годувальниця повертає сили, затрачені під час жнив, і наповнює здоров’ям та бадьорістю.

Після того жінки "ворожили" кидаючи серпа через себе. Вважали: якщо він тричі встромиться в землю, то чекай наступного року на багатий врожай!
Дівчата й молодиці обирали «царівну» або ж «княгиню», прикрашали її вінком із колосся та квітів і з піснями вели до села, де вже все було готове для пишного й гучного свята Врожаю!

Під спів пісень відбувався похід до двору господаря, складання йому обжинкового вінця (як символу достатку й радості), виспівуючи відповідні бажання. Після цього починалоя пригощання й частування женців із танцями й піснями.

Котився віночок по полю,

Просився женчикув додому:

- Мої женчики-дивочки,

Возьміте мене на ручки,

Занесіте мене додому,

Положіте мене в стодолу.

Хай у стодолі спочину,

Доки вивезуть на ниву.

Вже я на ниві набувся,

Буйного вітру начувся.

Ой як то нам весело,

Бо ми віночок несемо,

А як будемо в селі,

То буде ще веселій.

Наша рідна Україна — багата на культурні традиції.

Донецьк: від Юзівки до сьогодення.

Україна без нас,
Наче мама без сина.
Україна - Донбас,
А Донбас - Україна.

На Донеччині, як і в інших регіонах України, історичні будівлі зазнають руйнувань, занепаду та пожеж. Проте в неділю 25 серпня відзначається День міста Донецьк — свято надії та віри в краще майбутнє. 

Бібліотекарі підготували допис, щоб нагадати про місто Донецьк.

Від маленького шахтарського поселення до одного з найважливіших індустріальних центрів України, місто завжди було на перехресті епох і подій, які формували його долю.

Засновник міста Донецьк —
валлійський підприємець-новатор
Джон Джеймс Юз

Донецьк, сучасний промисловий центр України, має глибоке історичне коріння, яке бере початок з його заснування як Юзівки. Це поселення було засноване в 1869 році британським підприємцем Джоном Юзом і швидко розвивалося завдяки багатим вугільним родовищам.

Населення Юзівки зросло з 164 осіб на початку 1900-х до 32 тисяч у 1907 році завдяки швидкому розвитку промисловості.

З часом Юзівка стала важливим промисловим вузлом, а в 1924 році місто отримало нову назву — Сталіно, яка в 1961 році змінилася на Донецьк.

В сім'ї Юза працювала гувернанткою мама уельського журналіста Гарета Джонса, який перший із західних журналістів писав про Голодомор у СРСР. Цікавість Джонса до України виникла завдяки мамі, яка багато розповідала йому про Юзівку

Донецький вугільний басейн (Донбас) багатий не лише вугіллям. Тут ще в доісторичні часи видобували золото, мідь, срібло. У надрах Донеччини є унікальні поклади кам’яної солі, каоліну, ртутної руди, цирконію, гранітів та вапняків. Також ведеться пошук алмазів. Після війни тут добували радіоактивні матеріали для атомних бомб.

Донецьк славиться не тільки своїм промисловим потенціалом, а й культурними цінностями. Давайте згадаємо про культурні здобутки цього міста.

Культурні досягнення Донецька:

Донецьк завжди вирізнявся своїми театрами. Серед них — Донецький академічний український музично-драматичний театр, який представив глядачам безліч вистав, охоплюючи як класичні, так і сучасні постановки.

Будівля театру збудовано в 1961 році. Архітектор — Є. Н. Чечик. 

Театр за винятком сценічноі частини виконаний у вигляді давньогрецького храму.

Музична сцена: Місто славиться багатими музичними традиціями. Тут проходять яскраві фестивалі та концерти відомих виконавців. Донецька філармонія — один з найкращих концертних залів регіону!

Література: Донеччина подарувала світові багатьох талановитих письменників і поетів, чиї твори відомі далеко за межами міста.

Володимир Сосюра
«Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою»

Спорт:  21 лютого 1993 легкоатлет з Донеччини Сергій Бубка на змаганнях у м. Донецьку встановив світовий рекорд у стрибках з жердиною в закритих приміщеннях. Його стрибок становив 6 м 15 см.

Туризм: Святогірськ — курортне місто з унікальним печерним монастирем, висіченим у білосніжній крейдяній скелі над Сіверським Донцем. За легендою, його заснували монахи Києво-Печерської лаври, які врятувалися під час навали Батия. 

Для тих, хто бажає глибше зануритися в історію та атмосферу Донецька, пропонуємо декілька книг:

«Світлий Шлях»: історія одного концтабору", Станіслав Асєєв
Ця книга розкриває жахливу реальність сучасних українських концтаборів, де панують тортури, страх і безвихідь. За тюремними стінами немає законів, а життя перетворюється на боротьбу за виживання.
Асєєв ділиться своїм досвідом, показуючи, як важливо зберегти людяність у нелюдських умовах. Його відвертість і емоційність змушують задуматися про сенс віри, прощення та ненависті.
Ця книга — не лише свідчення, а й глибоке дослідження життя після полону, де все розділяється на "до" і "після".

"Райські яблучка." Збірка оповідань Ірен Роздобудько.
Збірка складається з трьох частин. Перша частина — це «щоденник» перших десяти днів облоги Києва, що відображає переживання мирних мешканців під час повномасштабного нападу, надаючи суб'єктивні свідчення про трагедію геноциду та боротьбу за Перемогу. Друга частина досліджує ментальність і побут мешканців Донеччини, зокрема через призму спогадів авторки, яка виросла в цьому регіоні. Третя частина містить новели, написані в 2014–2017 роках, які показують, як звичайні люди ставали героями в умовах війни, а також розкривають психологію різних персонажів та їхні пошуки сенсу життя.

"Я змішаю твою кров із вугіллям". Зрозуміти український Схід. Олександр Михед.
У кінці 2016 року Олександр Михед здійснив подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи місцеве життя та історії, що збереглися в архівах. Основною метою автора було почути голоси місцевих жителів, розкриваючи історичні пласти та міфи про Схід України. Він розповідає про вплив британських і бельгійських інвесторів, імперських та радянських правителів на регіон, а також порушує питання про екологічні та соціальні наслідки видобутку вугілля. Михед ділиться унікальними розмовами з відомими особистостями, такими як Сергій Жадан та Алевтина Кахідзе, які допомагають осмислити нову реальність війни та багатоголосся українського Сходу.

Допитливій малечі про цікаві речі. Подорож по Україні.
Книга «Допитливій малечі про цікаві речі. Подорож по Україні» знайомить дітей з багатствами та цікавими місцями України, спонукаючи їх до реальних подорожей. Вона призначена для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Архітектура: Архітектурний ансамбль Донецька поєднує різні стилі — від класицизму до модернізму. Багато будівель у місті є пам'ятками архітектури.

Один із найстаріших будинків міста на вулиці Клінічній, зведений за проєктом англійського архітектора, належав Джонові Юзу. Фасад з місцевої червоної цегли та залізна покрівля надають йому унікального вигляду. На території були господарські споруди: кухня, стайні, флігель тощо.

Після націоналізації 1918 року тут жили директори металургійного заводу, а після Другої світової війни — пологовий будинок. На жаль, з 1990-х років будівля перебуває в руїнах.

На жаль, через війну життя Донецька зазнало значних змін. 

Рівне - серце Волині.

Хочете відчути справжній дух України? Тоді вам обов'язково варто відвідати Рівне! Це місто, де стародавні замки мирно сусідять із сучасними торговими центрами, а тихі вулички ведуть до жвавих площ. 

Рівне –це справжня перлина Волині, яка святкує свій день народження 25 серпня. 

Точної дати заснування Рівного немає. Проте перша писемна згадка про нього – це 1283 рік. 

Існує легенда, що назва міста походить від рівнинного ландшафту, на якому воно розташоване. Однак, є ще одна версія: Рівне заснував князь Володимир Великий, коли проїжджав через ці землі. Втомлений довгими походами, він вирішив зупинитися і відпочити. Місцевість була настільки рівною та спокійною, що князь вирішив закласти тут місто.

Рівне – це місто, яке поєднує в собі спокій провінційного життя та багату історію. Воно тричі ставало столицею, а його вулицями ходили видатні особистості. Давайте разом зануримося в атмосферу цього чарівного міста!

З 29 березня 1919 року Рівне, як зазначала преса того часу, стало «новою столицею Директорії». Друге проголошення Рівного державним центром також відбулося навесні 1919 року, коли генерал-хорунжий Володимир Оскілко спробував усунути Симона Петлюру з посади керівника Армії УНР і здійснив державний переворот. Проте переворот Оскілка зазнав невдачі.

Місто Рівне з населенням 30 тисяч активно розвивалося завдяки численним кредитним установам і торговим закладам, а також отримувало товарну продукцію від місцевих німців, чехів і поляків. У місті почали друкувати місцеві гроші — внутрішні бони, оскільки Директорія не забезпечувала достатню кількість грошових знаків. Було випущено кілька серій дрібних грошей номіналом 1, 3, 5 і 10 рублів, а в травні 1919 року з'явився номінал у 25 карбованців з гербом УНР.
1 вересня 1941 року було проголошено Райхскомісаріат України, а столицею став Рівне. Тут зосередилися основні адміністративні установи окупованої України.
Літом 1941 року в Рівному створили міську управу, яку очолив фармацевт Полікарп Бульба, а згодом — професор Іван Сав’юк.
Восени 1941 року в урочищі Сосонки німці знищили 20 000 євреїв, що становило 50% населення міста.
Це місто славиться своєю багатою культурною спадщиною. Відомі діячі, такі як письменник Улас Самчук та художник Ніл Хасевич, внесли свій вагомий вклад у розвиток української культури, і їхня спадщина живе у музеях та галереях Рівного.
Рівне надихало письменників.Тут бували: Тарас Шевченко, Микола Лисенко, Олена Теліга працювала в редакції газети "Волинь" з 1 вересня 1941 року, Євген Маланюк - у Рівному  написав один з перших своїх віршів у 1916 році,  Микола Костомаров викладав у місцевій газеті та Володимир Вернадський.

В Рівному народився письменник Олександр Ірванець автор книги

"Рівне/Ровно".

У романі «Рівне/Ровно» Олександра Ірванця порушуються важливі питання про моральний вибір персонажа Ецірвана, який стикається з тиском з боку «компетентних органів». Автор залишає відкритими питання про те, чи буде його вчинок визнано подвигом або ганьбою, а також чи справді місто зможе об'єднатися, чи це лише ілюзія. Читачі разом з автором мають долучитися до роздумів над цими темами. Антиутопічна «Стіна» в романі не є простою аналогією Берлінської стіни, а радше символізує спільні страждання.

Однією з найвідоміших пам’яток міста є Свято-Воскресенський собор, архітектурна перлина, що поєднує у собі елементи неокласицизму та неовізантійського стилю.

Рівне колись було резиденцією магнатів Любомирських! Їхній замок — одна з найвеличніших споруд міста. Хоча він не зберігся, легенди про підземні ходи досі бентежать уяву рівнян. Кажуть, ці ходи тягнуться на кілометри і можуть вести до інших міст!

Золота Брама Рівного є одним із найвідоміших символів міста. Вона була побудована на початку XVII століття і служила головним входом до міста. За легендою, брама була настільки міцною, що витримала кілька нападів ворогів. Вважається, що в її стінах заховані таємниці, які й досі не розгадані.

Рівне славиться своїм бурштином, а місцевий Музей бурштину є єдиним в Україні. У музеї зібрано унікальні експонати, серед яких бурштинові вироби з давніх часів. Кажуть, що деякі з цих виробів мають магічні властивості та можуть приносити удачу.

Старовинні підземелля.

У Рівному існують легенди про стародавні підземелля, які передаються з покоління в покоління. Ці перекази підтверджуються письмовими згадками та археологічними знахідками. Зокрема, дослідники виявили елементи кріплення кладки в підземній частині Палацику «На Гірці», що використовувалися при будівництві Десятинної церкви в Києві.

Десятинна церква, збудована князем Володимиром Святославичем у 989—996 роках, є важливим елементом стародавньої архітектури України. Існує припущення, що підземелля в Рівному могли бути створені ще в добу Київської Русі або раніше, хоча це потребує додаткових наукових підтверджень. Очевидці свідчать про розгалужену систему підземних ходів, що з'єднували князівську резиденцію з різними частинами міста. Спогади доньки художника Георгія Косміаді описують, як діти досліджували ці підземелля, які викликали інтерес і таємничість. Легенда про підземелля Рівного має потенціал стати реальністю.

"Харків: Історія та культура нашого міста" лектор Надія Валентинівна

 З нагоди Дня Харкова (23 серпня, Харків святкує свій день народження), наша бібліотека №11 запросила друзів, харків'ян, які поділилися своїми розповідями про це прекрасне місто.

Ось, що розповіла нам Надія Валентинівна Архіпчук: в цей день місто оживає завдяки численним заходам: концертам, виставкам, спортивним змаганням та вуличним фестивалям. Центральні вулиці та площі заповнюються радісними мешканцями та гостями міста, які разом святкують це важливе свято. Але, на жаль, війна вносить свої корективи і такого святкування не відбудеться.

Це була не просто розповідь, а віртуальна подорож Харковом, що включала перегляд презентації про історію міста, а також відеоекскурсію вулицями, парками та відомими місцями.

Історичний Екскурс

Харків був заснований у 1654 році, як фортецю для захисту від нападів кочівників, і з тих пір став справжнім серцем Слобожанщини, розвиваючись як економічний, культурний та науковий центр.

 Історія міста багата на події та досягнення. Від свого заснування Харків відігравав роль захисного форпосту на південних рубежах держави, а з часом став центром розвитку ремесел і торгівлі.

Культурна Столиця
Харків по праву вважається однією з культурних столиць України. Тут зосереджено безліч музеїв, театрів, бібліотек та галерей. Серед них варто виділити Харківський художній музей, який зберігає шедеври українського та світового мистецтва, та Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка, який дарує глядачам неповторні емоції вже понад століття.

Освітній Центр
Харків славиться також своїми навчальними закладами. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, заснований у 1804 році, є одним із найстаріших і найпрестижніших в Україні. Тут навчалися та працювали видатні вчені, письменники, громадські діячі, які зробили вагомий внесок у розвиток науки та культури.

Сучасний Харків

Сьогодні Харків – це сучасне, динамічне місто, яке активно розвивається. Воно залишається важливим науковим, культурним та промисловим центром України. У місті діє безліч ІТ-компаній, заводів, науково-дослідних інститутів, які забезпечують його стабільний розвиток та процвітання.

Бібліотекарі підготували для відвідувачів добірку книг, що стосуються історії, культури та сучасного життя Харкова. Запрошуємо всіх відвідати нашу бібліотеку. У нас ви зможете знайти літературу про знакові місця міста та біографії видатних харків'ян.

День Харкова – це прекрасна можливість згадати про багатий спадок та культуру цього міста, вшанувати його видатних мешканців і висловити любов до нашого спільного дому. Вітаємо всіх з цим святом і бажаємо Харкову подальшого розвитку, миру та добробуту.

“Незалежна і вільна державо моя! “

Сьогодні, 24 серпня, українці в усьому світі відзначають День Незалежності України.

 Свято, яке стало символом волі та незламності нашого народу, яке підкреслює важливість національної ідентичності, гордості за власну країну та прагнення до демократії та розвитку. Цей день вшановує подвиги попередніх поколінь та відображає твердий шлях України до будівництва демократичної, самостійної та міцної держави.
За роки незалежності доля щораз кидає виклики українцям. Економічні кризи, революції, епідемія, війна . Хоча й не мало є скептиків, але справжні патріоти в душі знають, що все погане закінчиться, а наша незалежність і свобода буде завжди з нами. За неї боролись наші предки, за неї далі продовжують воювати наші брати. 

  День Незалежності є нагадуванням світові про право України на самовизначення та незалежність. Це непохитна сила, мужність і гідність її громадян. Нині ми продовжуємо боротьбу за нашу незалежність, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет держави. Це не лише боротьба за наші права, а й за наше право бути собою і вибирати свій майбутній шлях. 

 Для наших маленьких громадян в бібліотеці був проведений майстер клас з виготовлення патріотичних поробок.

Стяг свободи піднімається до сонця.

23 серпня в Україні відзначається День Державного Прапора України: Символ Гордості та Єдності.

Це свято має велике значення для кожного українця, оскільки синьо-жовтий стяг є символом нашої державності, національної гордості та єдності.

Історія нашого прапора бере свій початок з часів Київської Русі, коли синьо-жовті кольори використовувалися на гербах і знаменах. Проте офіційний статус державного символу, прапор отримав 18 вересня 1991 року, коли Верховна Рада України затвердила його як державний символ незалежної України.

Синьо-жовтий прапор – це не лише два кольори. Синій колір символізує небо, спокій і мир, а жовтий – пшеничні поля, багатство та процвітання нашої землі. Разом вони створюють образ нації, яка прагне до миру та добробуту.

Цей день нагадує нам про важливість національних символів і цінностей, які об'єднують нас у важкі часи. Прапор розгортається на державних установах, у школах, на майданах і в наших домівках, як символ нашої незламності та віри у майбутнє.

Чи готові ви розкрити таємниці символу, що об'єднує нас усіх? Бібліотекарі запрошують вас на цікаву вікторину, де ви зможете глибше ознайомитися з історією та значенням прапора.

Пропонуємо віртуальну вікторину для тих, хто не може відвідати бібліотеку.

 

З Днем Державного Прапора України! Слава Україні!