День архітектора України

              День архітектури України

    День архітектури України відзначається 1 липня. Засновано у відповідності до Указу Президента в 1995 році. Святкування включають заходи, присвячені історії національної архітектури, її розвитку та гармонізації.
Тільки за офіційними даними, в Україні налічується близько 14 тисяч пам’яток архітектури, 46 великих історичних культурних заповідників і більше 1000 об’єктів паркового мистецтва.
   За свое існування українська архітектура не раз потерпала від репресій радянської влади та нацистської окупації. Замість вільної артистичної творчості з’являються нові будови, роблені по шаблонових проектах, надісланих з Петербурга й Москви, не пристосованих не тільки до мистецького смаку українців, а й навіть до підсоння України. Але українська творчість не вгасає, пристосовує шаблонові проекти до свого смаку й дає ряд нових своєрідних творів.
  Постає цілий ряд нових ратуш (Харків, Полтава, Київ, Львів, Чернівці), що знаменують собою останнє зусилля самоврядування українських міст. 

  Одну з кращих колон (за проектом, архітектора А. Меленського) було поставлено в Києві в 1802 р. з нагоди повернення Києву відібраного в кінці XVIII ст. Магдебурзького права й сполученої з ним самоуправи міста.

    Особливе місце в архітектурі Києва займає Андріївська церква, християнський православний храм, побудований в 1754 році в стилі бароко в честь апостола Андрія Первозванного. Він був побудований за проектом архітектора Бартоломео Растреллі на Андріївській горі.      Будинок з шоколаду (неофіційна назва особняка С. С. Могильовцева), Будинок з химерами, Будинок удови, що плаче по вул. Лютеранська 23, Маріїнський палац, Собор Святого Пантелеймона і Південний міст - найвищий міст України.
   Загальні тенденціі європейської архітектури завжди знаходили тут благодатний грунт. У період з 16 по 17 століття архітектурні течії країни активно відобразили ренесанс, а к кінцю 18 століття в архітектурі України вже можна було побачити класицизм.
   Найбільшу кількість пам’ятників архітектури можна знайти у Львові. Зокрема, в місті збережено близько двох з половиною тисяч пам’яток історії та архітектури. У 1998 році місто було внесено до світової спадщини ЮНЕСКО.
   Архітектурне багатство країни помітно в будь-який її точці: Храм-маяк Святителя Миколи Мірлікійського в селі Малоріченське - найвищий храм у Криму, середньовічний замок в Кам’янці-Подільському, оперний театр в Одесі, Святогірська Лавра і ресторан "Поплавок" в Дніпропетровську.

  Не варто забувати, що країна знаходиться в самому серці Європи.

Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі знайомство з архітекторами,  які будували Київ на межі 19 - 20 ст.

Світоглядна система Жана-Жака Руссо

    Жан-Жак Руссо народився в Женеві в 1712 в сім'ї годинникаря, помер в 1778.
    Його мати померла при пологах, тому вихованням дитини займалися дядько і кальвіністський священик, в результаті чого пізнання хлопчика виявилися безладними і хаотичними.
   Виходець з народу, він пізнав всю принизливу тяжкість станової нерівності.
  У 16-річному віці, в 1728 році Руссо, учень гравера, залишає рідну Женеву і довгі роки поневіряється по містах і селах Швейцарії і Франції, не маючи певної професії і добуваючи кошти для існування різними заняттями: камердинером в одній сім'ї, музикантом, домашнім секретарем, переписувачем нот.
   У 1741 році Руссо перебирається в Париж, де знайомитися і зближується з Дідро і з енциклопедистами.

   Видання українською:

Жан-Жак Руссо. Про суспільну угоду, або принципи політичного права.

Жан-Жак Руссо. Сповідь

   Головним педагогічним твором Руссо є роман-трактат «Еміль або Про виховання",цілком і повністю присвячений проблемам виховання людини.  Руссо виходив із ідеї природної досконалості дітей. На його думку, виховання не повинно заважати розвитку цієї досконалості, а тому слід надавати дітям повну свободу, пристосовуючись до їх нахилів та інтересів.

   Руссо критикує книжковий характер навчання, відірваний від життя, пропонує вчити тому, що дитині цікаво, щоб дитина була сама активна в процесі навчання та виховання; треба довіряти дитині її самовиховання, особливе значення надавав трудовому вихованню.
    Педагогічні засади Ж.-Ж. Руссо такі.
   1.Зміст та методика навчання повинні сприяти розвитку самодіяльності та активності учня. Учня в процесі навчання завжди треба ставити в становище дослідника, який сам ніби відкриває наукові істини. "Нехай він, - писав Руссо, - досягає знання не через вас, а через самого себе, нехай він не заучує науку, а вигадує її сам".
   2. Знання слід отримувати не з книг, а з життя. Книжковий характер навчання, відірваність від життя, від практики – неприпустимі та згубні.
   3. Треба вчити всіх не одному й тому ж, а вчити тому, що цікаво саме конкретній людині, що відповідає її нахилам, тоді дитина буде активною у своєму розвитку та навчанні.
   4. Необхідно розвивати в учня спостережливість, активність,  самостійність суджень на основі безпосереднього  спілкування з природою, життям, практикою.
  Чинники виховання:
1. Природа - формує задатки здібностей

2. Люди – допомагають розвивати задатки

3. Предмети – дозволяють сформувати досвід

  Руссо розробив методи природного виховання та природні наслідки. Дитина, здійснюючи помилки, сама робить висновки про подальшу поведінку.
   Стадії «Емілівського» виховання виведені Руссо:
   1. від народження до 2 років – фізичне виховання.(Перший рік життя. Природа, суспільство, світ і їхнє ставлення до виховання.«Дайте можливість тілу вільно розвиватися, не заважайте природі»

    2. 2-12 років – сон розуму – формуються відчуття, пізнає світ, безпосередньо спілкуючись із ним. У цей час не можна навчати.(Дитячий вік. Зростання сили. Поняття про здібності. Упертість і брехня. Нерозумність книжкового навчання. Тілесне виховання, правильний розвиток почуттів. )

   3. 12-15 років - знайомство з науками, індивідуальне навчання. Найголовніша книга цього віку – «Робінзон Крузо».(Отрочний період життя. Вживання сил при накопиченні знань і досвіду, потрібних в подальшому житті. Знання навколишнього зовнішнього світу. Знання оточуючих людей. Ремесло.)

   4. 15-22 роки – період морального виховання, продовжується вивчення наук: філософія, природничі та математичні науки.(Період до 25 років. «Період бурь і пристрастей» - період морального виховання.Три завдання морального виховання - виховання добрих почуттів, добрих суджень і доброї волі, бачачи перед собою весь час «ідеальну» людину.. Років до 17-18 юнакові не слід говорити про релігію, Руссо переконаний, що юнак шукатиме першопричину і самостійно прийде до пізнання божественного начала.)

   5. 22-24 роки – пошук партнера до створення сім'ї. Дівчина має бути з гострим розумом, добросердна, кмітлива, господарська, зовні скромна, але мила. (Присвячується вихованню дівчат. «Жінка повинна бути вихована відповідно до бажань чоловіка. Пристосування до думок інших, відсутність самостійних суджень, навіть власної релігії, покірливе підпорядкування чужій волі - доля жінки » «Природний стан» жінки - залежність; «Дівчата відчувають себе створеними для покори. Ніяких серйозних розумових занять їм не потрібно ».)

   Через відсутність грошей одружитися на знатнії жінці у Жан-Жака не було можливості, тому в дружини філософ вибрав Терезу Левассер. Жінка працювала служницею в готелі, розташованому на території Парижа. Розумом і кмітливістю Тереза ​​не відрізнялася. Дівчина походила з селянської роду. Освіта не отримала У суспільстві Левассер вважалася вульгарною .Проте, в шлюбі Руссо прожив до кінця днів. Через 20 років подружнього життя разом з Терезою чоловік відправився в церкву, де їх повінчали. У подружжя народилося п'ятеро дітей, але малят одразу віддали в виховний будинок. Жан-Жак пояснював цей вчинок відсутністю грошових коштів. Та й до того ж, на думку філософа, діти заважали займатися Руссо тим, що він любив.
    Педагогічна теорія Руссо ніколи не була втілена в тому вигляді, в якому її уявляв автор, але він залишив ідеї, сприйняті іншими ентузіастами, розвинені далі і по-різному використані в практиці виховання і навчання.

"Конституцію читаю - і права свої я знаю!”

В Україні 28 червня відзначають державне свято - День Конституції.


28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин, після майже доби безперервної роботи, Верховна Рада ухвалила і ввела в дію Конституцію.

У ніч з 27 на 28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Конституцію України. Документ отримав підтримку двох третин депутатського корпусу (315 народних депутатів). У ньому визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою в складі України.
Від початку ухвалення нинішній Основний Закон України змінювався кілька разів. При цьому в Конституції України 1996 року передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради.

Вікторина 

Вітиліго - не вада, це реакція шкіри на стрес.

   

25 червня щорічно відмічається Всесвітній день вітиліго. Вперше це дійство відбулося в 2011 році. Дата вибрана невипадково, адже саме 25 червня народився відомий поп-співак Майкл Джексон, котрий також хворів цією хворобою. 

   Багато людей, котрі мають це захворювання страждають від соціальних упереджень та дискримінацій, оскільки виглядають не так як усі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я кількість хворих на вітиліго в світі становить приблизно 0,8-2,8% від чисельності всього населення. В результаті соціальної стигми і важкого психологічного вантажу більше 100 мільйонів чоловік схильні до цього захворювання.

   Вітиліго - хронічне захворювання шкіри, яке характеризується розвитком розлогих, часто спотворюючих ділянок депігментації на шкірі. Переважно з'являється на обличчі, шиї, кистях рук, у волоссі, сітківці очей; різні за формою і розміром знебарвлені (білі) плями, тобто порушення пігментації, які можуть поширюватись і зливатись. Це захворювання не є вродженим, але може бути спадковим.

  Вітиліго розвивається внаслідок втрати або зниження функції меланоцитів. Однак остаточно причину захворювання не встановлено. Вважається, що вирішальну роль у виникненні вітиліго відіграють порушення діяльності нервової та ендокринної систем.
   У зв'язку з клінічним успіхом, досягнутим на Кубі при використанні гістоплацентарної терапії для лікування різних захворювань, групою престижних учених під керівництвом професора Карлоса Мійяреса Као, розроблено спеціалізовану терапію, яка показала високі задовільні результати лікування вітиліго (до 85%).

   

В Києві в КМКШВЛ та кафедрі НМАПО ім. Шупика проводиться грунтовне вивчення вітиліго. На сьогодншній день, завдяки вітчизняним розробкам, розгалуження вітиліго вилікувати повністю неможливо, але можна зупинити ріст.    

  Пацієнтам із вітиліго непросто прийняти свою хворобу. Люди часто намагаються замаскувати білі плями або знищити колір на інших ділянках, щоб мати повністю білу шкіру. 

   В соціальному житті, люди намагаються проводити фотосесії, флешмоби, аби показати, що вітиліго - не вада і не передається. Це реакція шкіри на стрес. 

#бібліотека_11_ #бібліотеки_соломянки #вітиліго #інформаційна_година

“Крок на зустріч біженцям”

   

   Всесвітній день біженців – це міжнародний день, призначений Організацією Об’єднаних Націй на честь біженців по всьому світу. Всесвітній день біженців – це нагода викликати у громадськості співчуття та розуміння їхньої біди та визнати їхню стійкість у відбудові свого життя.

  Міжнародне співтовариство консолідує свої зусилля по полегшення важкої долі цих людей. Створене в 1950 році Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) в наш час є центральним міжнародним агентством, докладають зусиль для вирішення цього завдання.
  Кількість біженців станом на 2016-й рік виявилася безпрецедентним явищем. Наприклад, у 2013-му їх число становило понад 16 млн., а в 2016 вже близько 60-ти мільйонів. Незважаючи на обмеження пересування внаслідок пандемії, кількість людей, переміщених через конфлікти, переслідування та порушення прав людини, зросла до 82,4 мільйона у 2020 році, згідно зі щорічним звітом УВКБ ООН про Глобальні тренди.
   З початку російського вторгнення понад 6,5 млн українців стали біженцями та тимчасово виїхали до сусідніх країн. Ще 8 млн. українців стали внутрішніми переселенцями.

Такі дані оприлюднило Управління Верховного комісара (УВКБ) ООН у справах біженців. Зараз у світі налічується понад 100 млн біженців – рекорд за всю історію спостережень ООН. Цьому сприяли насильство та конфлікти у таких країнах, як Ефіопія, Буркіна-Фасо, М'янма, Нігерія, Афганістан, ДРК та Україна.
   До цих пір біженці - це одна з найбільш гострих проблем сучасного світу
  “Ми зіткнулися з реаліями масштабної гуманітарної кризи, яка зростає з кожною секундою”, - повідомило Агентство ООН у справах біженців.

   На жаль,у МВФ заявили, що великий потік біженців з України може стати позитивом для Європи. Про це в інтерв'ю Голосу Америки повідомив директор європейського департаменту МВФ Альфред Кеммер.
Економіка країн, які прийняли до себе багато біженців з України, постраждає, однак в середньостроковій перспективі українці можуть допомогти в подоланні нестачі робочої сили.

   "В довгостроковій перспективі, Україна хоче, щоб біженці повернулись. Чим раніше це відбудеться, тим краще. Однак, дехто з біженців може залишитись на довгий період і це буде позитивом для Європи, бо в середньостроковій перспективі в Європі не вистачає робочої сили", – заявив він.

   Тим часом ЮНІСЕФ повідомляє, що близько 2 мільйонів дітей залишили країну від початку війни, ще 2,5 мільйони українських дітей вважаються внутрішньо-переміщеними особами.

   У заяві, яку опублікували ЮНІСЕФ та Офіс Верховного комісара ООН з питань біженців, йдеться, що діти складають половину усіх біженців від війни в Україні.
   За даними ЮНІСЕФ, Польща прийняла близько 1,1 мільйона українських дітей-біженців, ще сотні тисяч дітей прибули в Румунію, Молдову, Угорщину, Словаччину та Чехію.
    ООН попереджає, що діти-біженці та переселені діти ризикують стати жертвами торгівлі людьми та експлуатації. Міжнародні агенції разом із представниками урядів приймаючих країн розширюють центри “Blue Dot” у країнах, що приймають біженців.
    “Blue Dot” - це місця, де надають інформацію для подорожуючих сімей, допомагають ідентифікувати дітей без супроводу та дітей, що розлучилися з батьками. Вони також працюють над захистом біженців від потенційної експлуатації та є центром доступу до основних послуг.

   Як переїхати, де жити та на яку допомогу розраховувати українцям в Польщі, Німеччині, Румунії, Молдові, Словаччині та Угорщині.

 Детальний гід Forbes для переселенців https://forbes.ua/inside/yak-pereikhati-de-zhiti-ta-na-yaku-dopomogu-rozrakhovuvati-ukraintsyam-v-polshchi-nimechchini-rumunii-moldovi-slovachchini-ta-ugorshchini-duzhe-detalniy-gid-forbes-dlya-pereselentsiv-13032022-4569

“Донорство -висока місія!”

Щорічно 14 червня відзначається Всесвітній день донора крові. Цю дату було обрано не випадково, адже саме у цей день у 1868 році народився австрійський лікар Карл Ландштейнер, який відкрив різні групи крові у людини.

Щоденно в Україні багато людей потребують переливання крові, і ця потреба може виникнути у будь-кого, незалежно від віку чи соціального статусу.

Що необхідно знати, аби стати донором та врятувати життя людей?

Донором може бути кожна здорова людина у віці від 18 років. Не допускаються до здавання крові особи, які страждають гострими і хронічними захворюваннями. Крім медичних показань до донорства не допускаються особи, які перебувають на обліку в наркологічному, шкірно-венерологічному і туберкульозному диспансерах. 

Абсолютні протипоказання (усунення від донорства незалежно від давності захворювання і результатів лікування): СНІД, носійство ВІЛ-інфекції, сифіліс, вірусні гепатити, туберкульоз, бронхіальна астма, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, злоякісні захворювання, наркоманія, алкоголізм та ін.

Паління безпосередньо після забору крові може нанести шкоду самому донору.

Працівники, які виявили бажання здати кров, звільняються від роботи на підприємстві, установі чи організації із збереженням за ними середнього заробітку. Для цього необхідно подати заяву не пізніше як за один робочий день із проханням відпустити з роботи для медичного обстеження чи здачі крові. Дозвіл оформлюється відповідним наказом.

Декілька фактів про донорство крові
Слово «донор» походить від лат. donare - «дарувати». Людини, що потребує переливання і отримує донорську кров, називається «реципієнт».
Бути донорами можуть 10-15% населення, але реально людей, що здають кров, в десять разів менше.
Переливання крові рятує життя і покращує здоров'я.
Для одного реципієнта, в середньому, потрібні три донора цільної крові.
У донорів значно менший ризик серцево-судинних захворювань . Американська медична асоціація стверджує, що люди, які здавали кров кожні півроку, мали менше інфарктів та інсультів.

Як дізнатися, де та коли приймають кров у моєму місті?

🩸 Волонтерська організація ДонорUA щодня публікує графік роботи відділень по всій Україні в соцмережах. Підпишіться на Facebook або Telegram

Поки наші воїни рятують нам життя, наш обов'язок поділитися кров'ю з ними.
Україна понад усе!!! 💛💙


Варто пам’ятати, що завдяки донорству можна врятувати багато життів та дати надію важкохворим людям і їхнім близьким на одужання.

“Трійця, зелена неділенько…”

Трійця - одне із великих християнських свят, яке прославляє Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого.

За християнськими віруваннями, Трійцю вперше почали святкувати апостоли — учні Ісуса. У цей день, п’ятдесятий від Великодня, на них зійшов Святий Дух. Офіційним християнським святом цей день став у 381 році. Його затвердили в Константинополі на соборі всіх вірян.

На території Київської Русі святкувати таку дату почали значно пізніше, аж через 300 років після прийняття християнства. До того часу Зелені свята були періодом завершення весняного календарного циклу й початком літнього. У цей час величали дерева та всю рослинність, закликали майбутній врожай. Саме цим можна пояснити традиції озеленення осель під час свят.

Напередодні зеленої неділі — ретельно прибирали всю оселю. Кімнати та, навіть подвір’я прикрашали зеленими гілками. Брали гілки клену та верби, липи та акації, а також ясені, горіха та дуба. А от осика вважається забороненою рослиною, адже за легендою на ній повісився Юда. Свіжу зелень розставляли в горщиках, прикрашали нею вікна, двері, ікони. А підлогу будинку застеляли ароматними рослинами: любистком та м’ятою, татарським зіллям.

Для хлопців Зелені свята вважали раніше чудовим часом, щоби посвататись. Мовляв, шлюб буде вдалим і довгим. А в дівчат заведено на Трійцю ворожити на судженого. Також ходити в ліс збирати цілющі трави та кидати русалками сплетені з зелені вінки. Русалки нібито натомість пришлють заможних наречених.

 Що святять у церкві

За народною традицією прийнято святити в храмі трави і букети польових квітів, а потім покласти їх в будинку біля ікон. Вважалося, що Троїцькі освячені трави бережуть будинок від пожежі, не дають завестися в будинку нечисті. Зібрані на Трійцю трави сушили і використовували при лікуванні хвороб: вважалося, що сила лікарських рослин в ці дні посилюється.

Прикмети на Зелені свята

Якщо на Зелені свята йде дрібний дощ, а потім одразу виходить сонце — чекайте на щедрий врожай цього року.

Потрапити під дощ – слід очікувати добра і здійснення мрій.

Якщо вмитися ранковою росою, то можна надовго зберегти свіжість і красу.

Побачена цього дня веселка обіцяє здоров'я та багатство у майбутньому році.

Сира погода на Трійцю – до бабиного літа.

Спека на Трійцю – до посухи.

Що не можна робити на Трійцю

Вважається, що на Трійцю не варто призначати весілля – нібито нічого хорошого таку сім’ю не чекає.

Шити, пекти і працювати на городі, як і на інші великі християнські свята, на Трійцю не можна.

У давнину, коли зірки сходили на небо, господині виносили на вулицю, чи ставили біля відчиненого вікна, різну випічку. Бублики, булки, коржі, печиво — усе це було частуванням для померлих родичів. А ті, натомість, мали попросити в природи принести цього року гарний врожай.

"Захист дитинства у цілому світі Це місія честі, любові, добра."

                             

   Праця посідає важливе місце в гідному житті. Праця не тільки надає засоби до існування, але також сприяє індивідуальному розвитку та зміцнює населення і суспільство в цілому. Однак дитяча праця – це позбавлення дітей людської гідності.

   12 червня – Всесвітній день боротьби з дитячою працею. Він встановлений Міжнародною організацією праці, яка бореться з проявами експлуатації дітей на різних рівнях.
   У Міжнародній організації праці (МОП) відзначають, що сьогодні працює кожна десята дитина у віці від 5 до 17 років. При цьому в нинішніх умовах кризи, викликаної пандемією, «армія» трудящих неповнолітніх стрімко зростає. Багато бідних сімей змушені відправляти дітей на заробітки.
   Дитяча праця — це залучення дітей до роботи на регулярній основі. Стаття 52 Конституції України визначає, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
   Вікові обмеження, особливості залучення дитини до праці та порядок застосування праці дітей визначаються статтею 21 Закону України “Про охорону дитинства” та законодавством України про працю.
   Заборонено:
- залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст.55, 63, 192 КЗпП, ст.11 Закону «Про охорону праці»);
- застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП, ст.11 «Про охорону праці»);
- залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст.190 КЗпП, ст. 11 Закону «Про охорону праці»). В Конституції України зазначено, що використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється (ст.43), а експлуатація дитини переслідується за законом (ст.52).
   Конвенція щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, забороняє залучення дітей молодше 18 років до робіт, які завдають шкоди їх здоров'ю та моральному або психологічному стану. До таких занять відноситься робота при надзвичайно високих або низьких температурах і праця з використанням небезпечних хімічних речовин.

   «У сучасному світі не повинно бути місця дитячій праці. Вона забирає у дітей майбутнє і не дозволяє сім'ям вирватися з бідності», - заявив Генеральний директор МОП Гай Райдер.

                       
   Міжнародна організація праці ще у 2017 році поставила амбітну мету – до 2025 року ліквідувати будь-які форми експлуатації дитячої праці.

День журналіста (06 червня 2022)

Бути журналістом - це дуже важка, відповідальна і важлива робота. Журналістів не дарма називають "четвертою владою", адже слово має величезну силу. У це свято варто привітати журналістів, репортерів, фотографів, редакторів та інших працівників ЗМІ.
День журналіста відзначається згідно з Указом Президента від 25 травня 1994 року щорічно 6 червня. Саме в цей день 1992 року Спілка журналістів України була прийнята до Міжнародної федерації журналістів, яка є найбільшою в світі організацією професійних працівників ЗМІ. На честь цієї події в цей день журналісти щорічно відзначають своє свято.

День журналіста не є вихідним. Слово журналіст і журналістика походить з французької мови. Journal – «газета» – виникло як скорочення словосполучення papier journal і означає «щоденний папір (листок)», що своєю чергою походить від латинського «щоденна звістка». Тобто, журналісти – це вісники, ті, що оповіщають, приносять щоденні звістки.

Вважається, що перша газета вийшла друком у 1605 році у французькому Страсбурзі. А от перше успішне щоденне видання з’явилося в Британії — газета The Daily Courant друкувалася з 1702 по 1735 рік. З часом і з розвитком суспільства преса сформувалася як впливовий соціальний інструмент під титулом «Четверта влада». Цей вислів, який згодом став терміном, приписують Томасу Карлейлю і Жан-Жаку Руссо.

Томас Карлейль

Жан-Жак Руссо

В Україні журналістика як професія виникла в ХІХ столітті. Наступні 100 років вона намагалася розвиватися, але шансів на те у неї було обмаль.

Українська журналістика - це життя у кризі. Журналіста постійно немає вдома, а якщо і є, то на телефоні, в мессенджері, телеграмі, бо всім требя допомога. Журналістику постійно критикують за все, у неї багато обмежень. Оці всі стандарти справжньої журналістики роблять їхні новини такими... правильними. Ні тобі матюка, ні яскравого порівняння. Сухі факти, і більш нічого.

Всесвітній день довкілля

 Щорічно 5 червня відзначається Всесвітній день охорони навколишнього середовища. Цього дня 1972 р. в Стокгольмі відкрилася Конференція Організації Об’єднаних націй з проблем довкілля, на якій були присутні повноважні представники 113 держав.
 Офіційно Всесвітній день охорони довкілля був заснований Генеральною асамблеєю ООН на її 27-й сесії 15 грудня 1972 року. Також була заснована нова організація в системі ООН — Програма ООН по навколишньому середовищу, під егідою якої з тих пір і відзначається всім світовим співтовариством щорічно День охорони довкілля.
 Святкування цього Дня розраховане на те, щоб привнести людський фактор у питання охорони довкілля; дати народам світу можливість активно сприяти стійкому й справедливому розвитку; сприяти розумінню того, що основною рушійною силою зміни підходів до природоохоронних питань є громади; а також роз'яснити корисність партнерських відносин, щоб у всіх країн і народів було більше безпечне й благополучне майбутнє.
 Важко визначити, коли саме почалося вивчення екології.

Сам термін «екологія» був вперше введений Ернстом Геккелем у 1866 р, але деякі з найбільш важливих понять екології з’явилися приблизно в 1700-х роках, коли вчені стали розуміти такі поняття, як харчові ланцюги, управління населенням і спадковість. 

Ернст Геккель

 Пізніше дослідники стали спостерігати і теоретизувати вплив планети на живі організми з такими концепціями як адаптація та еволюція. Окремі дисципліни біології та наук про Землю відносяться до стародавніх цивілізацій. Цим займалися греки, єгиптяни і римляни. Наприклад, Гіппократ і Аристотель були серед перших зареєстрованих вчених, які записували свої спостереження про те, що зараз можна вважати екологією. Геродот записав спостереження за такими темами, як рівновага і регулювання в природі того, що ми знаємо як екосистеми. Він ставив це на передній план ранніх екологічних досліджень.Ми всі живемо на одній планеті, і забруднюючи її, шкодимо у першу чергу самим собі та своїм нащадкам.   Тим відповідальнішою є місія вчителя і вихователя: з малку навчити своїх учнів дбайливому, турботливому ставленню до оточуючого світу. І цей день - прекрасна нагода зробити разом із своїми вихованцями хоча б один крок для покращення стану довкілля: посадити дерево, прибрати шкільне подвір’я і піклуватися про збереження природних скарбів.

 Ми закликаємо відповідально ставитись до нашого довкілля і рекомендуємо до прочитання книги, які в цьому допоможуть:

Ребекка Рокфеллер, Лісл Кларк "Не купуй нічого, май усе. Радість витрачати менше, ділитися і робити це все усвідомлено", 2020 р.
Надихнувшись споконвічними практиками економіки обміну, засновниці міжнародного проєкту The Buy Nothing Лісл Кларк і Ребекка Рокефеллер пропонують вам приємний спосіб подбати про нашу планету. Довідайтесь, як купувати менше, споживати усвідомленіше, віддавати більше, збудувати тісну й благополучну спільноту.
Не всі ми задумуємося стільки непотрібних речей щодня купуємо? Скільки сміття ми викидаємо, або ж накопичуємо в своїх домівках? Де знаходиться непотріб, як він впливає на нашу планету? Про екологічну катастрофу чули всі, а от про раціональне споживання та відмову від покупок - це щось цікаве! Автори книги "Не купуй нічого, май усе" розповідають: - як купувати лише потрібне, і нічого не купувати з того, що ми звикли - чому потрібно віддавати і просити - як відмовитися від нового на користь старого - як ділитися і позичати, та бути вдячними за те, що ми маємо. Чудова книга з новим поглядом на звичайні придбання, на їх використання.

Сет М. Сіґел "Нехай буде вода. Ізраїльський досвід вирішення світової проблеми нестачі води", 2017 р.
Питання нестачі придатної до використання води стає кожного дня все більш і більш актуальним. Двадцять відсотків населення Землі — тобто 1,5 мільярда людей — стануть першими жертвами глобальної водної кризи; 600 мільйонів уже почали відчувати дефіцит води. Зрештою, трансформація чекає 60 відсотків земної суші.
Ізраїль може слугувати взірцем у вирішенні цієї проблеми браку води. 60% його території займає пустеля, однак у країні води не просто вдосталь, — ізраїльтяни ще й діляться нею зі своїми сусідами. «Нехай буде вода» базується на ретельних дослідженнях та сотнях інтерв’ю і розповідає про методи й інновації, які дозволили Ізраїлю стати світовим лідером у царині водних технологій. Ізраїльські інновації торкаються майже всіх галузей водного профілю і охоплюють опріснення морської води, складні технології зрошення, передові методи очищення стічних вод, системи обліку витрати води й виявлення протікання та цілий набір технологій забезпечення енергоефективності.

Білл Ґейтс "Як відвернути кліматичну катастрофу. Де ми зараз і що нам робити далі", 2021 р.

У 2020 році величезні ресурси — людські та фінансові — були залучені для боротьби із пандемією COVID-19 та задля збереження людських життів. Утім за прогнозами засновника Microsoft, філантропа та мільярдера Білла Ґейтса, у наступні роки економічний збиток, нанесений зміною клімату, буде ще серйознішим. А нищівні повені, шторми, пожежі й посухи можуть завдати непоправної шкоди людству. Ґейтс уже понад 10 років займається дослідженням питань зміни клімату, і ця книжка — результат його здобутків. Об’їздивши майже увесь світ та поспілкувавшись з експертами у галузі фізики, хімії, біології, техніки, політології та фінансів, він сформував свій план уникнення глобальної екологічної катастрофи. Кінцева мета цього плану — зменшення викидів вуглекислого газу в атмосферу до нуля. Це неймовірна мета, яка, на думку Ґейтса, є єдиноможливим шляхом до порятунку нашої планети.