«Чарівний світ сцени»

   З 1961 року 27 березня рішенням IX Віденського конгресу Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО був встановлений Міжнародний день театру.  

   З нагоди Міжнародного дня театру проводяться театральні фестивалі, артисти отримують привітання та нагороди, а глядачі йдуть на прем’єри вистав. 

А для наших відвідувачів ми  підготували цікаву книжкову виставку про український театр, адже мистецьке середовище не стояло на місці: з'являлися нові імена, які просували культуру на кілька кроків уперед; відкривалися нові українські театри, зі своїми методологічними школами та талановитими акторськими групами.

Тож чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята. 

    Витоки сучасного театру як мистецтва можна знайти ще в давніх народних забавах.

Ото ж, невеличкий екскурс в історію виникнення та розвитку театру й театрального мистецтва:

• Театр є одним з найстаріших видів мистецтв. Театр Античної Греції виник з обрядових культів богів, зокрема Діоніса. Вперше про нього згадується в джерелах, що датовані 497 роком до н.е. В них говориться про проведення свята, присвяченого богу Діонісу. Оскільки тотемом Діоніса був козел, то його шанувальники співали пісню на честь бога, вдягнувши козлячі шкури, підв'язавши роги і копита; людина немовби виходила зі своєї оболонки і в екстазі була здатна до перевтілення. 
• Вистави в античному театрі тривали три дні; глядачі на лави клали подушки, адже висиджували по 3-4 вистави підряд. 
• Античний театр був величезний за розміром (наприклад, театр Діоніса вміщував 14-17 тисяч глядачів), тому актори одягали довге вбрання, взуття на дуже високих підборах і маски, які визначали психічний стан персонажа - гнів, горе тощо.
•  Перша будівля театру з’явилась у Римі в 55 році до н.е., там виконували вірші та невеликі п’єси, переспіви легенд та міфів.
• Славнозвісний вираз « finita la commedia» виник ще у часи давнього Риму. Цією фразою актори завершували усі спектаклі.
• В епоху Середньовіччя основною формою театрального мистецтва був церковний театр. Під час вистав на біблійні сюжети з'явились імпровізації на теми повсякденного життя, які називалися фарсом. 
• В класичному японському театрі кабукі чоловіки виконують і жіночі ролі.
• Вітчизняне театральне мистецтво виникло на основі стародавньої драматичної поезії, діалогів, хорових пісень, веснянок, купальських та весільних обрядів. На цих святах виступали скоморохи, акробати, музиканти, лялькарі.
• Однією з ранніх форм українського музичного театру був народний ляльковий театр-вертеп.
• Першою відомою українською виставою вважається театральне дійство 19 серпня 1619 року на ярмаркові в Кам'янці Струмиловій (поблизу Львова), коли диякон Яків Гаватович поставив зі своїми учнями дві українські інтермедії.
• Перша будівля театру з’явилась у Римі в 55 році до н.е., там виконували вірші та невеликі п’єси, переспіви легенд та міфів.
• Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові в 1795 році, а через 24 роки з’явилася перша українська п’єса «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського.

"Театр починається із вішалки." Це знаменитий вислів Станіславського  має на увазі наступне: в театральному цеху немає другорядних ролей і професій та якою важливою у театрі є кожна деталь. 

   "На сцені усі є рівними, адже тут важливий тільки твій духовний світ. Тут усі можуть показати себе як повноцінну особистість, продемонструвати, що життя прекрасне, якщо не опускати руки та не втрачати оптимізму"

Здійсніть захоплюючу віртуальну подорож і згадайте відомі вистави та опери України. 

Мені книги відкривають цілий світ. Казкотерапія

   Казкотерапія — один з найменш травмонебезпечних і безболісних способів психотерапії. Суть її полягає у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії реальністю, дозволяє вступити у боротьбу з власними страхами та комплексами.

   Казкотерапія може допомогти впоратись із такими проблемами, як:

• неприйняття себе;
• неконтрольовані спалахи агресії;
• почуття самотності;
• невміння розібратися у власних почуття;
• нездатність осмислити своє життя, вибудувати ієрархію цінностей;
• конфлікти з “батьками” (для дорослого, що не вирішив ці проблеми, “батьки” – це ті люди, яким він начебто повинен підкорятися або хоча б поважати);
• безвідповідальність;
• інфантилізм;
• слабовілля.

Казкотерапія корисна для всіх!

    Спеціальні лікувальні казки є не тільки для маленьких дітей, а й для підлітків і дорослих.
   Які казки можуть лікувати?
   Є певний алгоритм підбору або складання терапевтичної казки:

• Чітко визначити проблему, яку слід вирішити.
• Підібрати можливі шляхи її подолання у реальному житті.
• Втілити у характері головного героя казки (це може бути казка, яка вже існує) ті риси, страхи, комплекси, яких слід позбутися.
• У процесі розгортання подій казки головний герой має позбутися своїх недоліків.

  І варто також звернути увагу на перелік основних правил, яких слід дотриматись, аби терапія казкою пройшла вдало:

• Історія для найменших повинна бути короткою. Використовуйте прості речення, повторення слів та малу кількість героїв — зазвичай ними стають предмети або об’єкти, яких одухотворяють і наділяють чарівними властивостями;
• Для дітей у віці 3-5 років пишуть казки на побутові теми. Взаємини в них повинні бути мирними і спокійними. У ролі головного казкового персонажа, який повинен обов’язково взаємодіяти зі звичайними людьми, вибери тварину, наділивши її чарівною силою;
• Для дітей 6-ти років і старше вже потрібні герої-діти або супергерої;
• Включайте у казку страх, який відповідає віковій категорії, або проблему, яку потрібно вирішити. Нехай головний персонаж бореться з ними, обов’язково перемагаючи їх вкінці.

Не можна відмовляти дітям читати одну й ту ж казку кілька разів поспіль. Це допомагає запам’ятати зроблені висновки, дає відчуття стабільності і порядку, дозволяє повторно відчувати знайомі емоції, знімає тривожність через невідомість.

“Книга кличе до пригод”

  Якщо Ти любиш мандри і пригоди, технічні винаходи й географічні цікавинки, то просто не зможеш відірватися від книг Жуля Верна – чудового французького письменника, одного з засновників жанру наукової фантастики.

 Хіба у дев'ятнадцятому столітті хтось міг подумати, що телебачення, літак чи підводний човен стануть реальністю? Ці винаходи жили на сторінках романів Жуля Верна і здавалися тільки плодом уяви письменника, проте автор не сумнівався: "Що б я не вигадав, усе це буде поступатися істині, бо настане час, коли досягнення науки перевершать силу вигадки". Жуль Верн описав чи не всю земну кулю – природу різноманітних її куточків, тваринний і рослинний світ, традиції та звичаї багатьох народів, які населяють планету. Безлюдні острови, екзотичні країни, кругосвітні й навіть міжпланетні подорожі, морські хвилі та космічний пил – це все можна знайти у романах письменника, над якими він працював понад сорок років. 

  Жуль Верн невтомно писав про подорожі. Але в 11 років він пообіцяв своїм батькам ніколи не подорожувати? Це сталося після того, як одного літнього ранку 1839 року хлопець потайки пішов з дому і найнявся юнгою на шхуну, яка вирушила до Індії. Батьки наздогнали його і повернули додому, та після того Жуль ще довго міг мандрувати тільки у мріях і разом з персонажами власних творів. Щоправда, подорослішавши, Жуль Верн зміг переступити через свою дитячу обіцянку. Звичайно, він продовжував подорожувати подумки, сидячи в кріслі робочого кабінету. Проте, коли фінансове становище більш-менш стабілізувалося, кабінетний затворник таки купив яхту "Сен Мішель" і дозволив собі кілька реальних подорожей. 

Ясна річ, їх було недостатньо для того, щоб надати пригодницьким творам правдоподібності.  Тому, письменник дізнавався всі деталі, так докладно описані у кожному романі, у першу чергу для себе – щоб задовольнити спрагу знань. Для написання "Таємничого острова" він не полінувався активно вивчити технологію виробництва різноманітних хімікатів. При написанні "Чорної Африки" їздив на північ Франції, де спускався до вугільних шахт і вивчав особливості шахтарської праці. А коли власним досвідом пізнати істину не вдавалося, влаштовував цілі конференції з ученими. І потім цих вчених виводив в образах героїв своїх романів.

Цікавинка

   Точка Немо: що це таке і де вона знаходиться на карті?

Капітан Немо - до сих пір один з найпопулярніших героїв Жюля Верна. З книги "20 тисяч льє під водою" читач дізнається, що капітан, виявляється, був індійським принцом Даккаром, людиною по-європейські освіченою і дуже багатою. Після розгрому повстання яке очолив принц Даккар, він відмовився від свого імені і втік на віддалений острів у Тихому океані.Тут Даккар став капітаном Немо і побудував дивовижний підводний корабель «Наутілус». У романі «Таємничий острів» герой знову повертається. Він незримо, але вельми відчутно допомагає вижити чотирьом американцям, що стали бранцями невеликого острова в Тихому океані. На цьому ж острові всемогутній Жюль Верн і упокоїв свого героя і його «Наутілус» в підводній печері. А вулкан, який незабаром вибухнув, остаточно приховав від світу той чудовий корабель, і його капітана.

Від острова залишилася тільки скеля посеред океану в точці з координатами 34°57° пд. ш. 150°30° зх. д.

Жюль Верн недарма помістив придуманий ним острів в це місце. Досить кинути погляд на карту, щоб переконатися: це абсолютна водяна пустеля. До будь-якої найближчої суші - дві тисячі кілометрів, майже тиждень, а то і два, шляху.

А в 1992 році відносно недалеко від цього місця (за масштабами тихоокеанських водних просторів, звичайно) на карті з'явилася ще одна точка, пов'язана з іменем легендарного капітана Немо. хорватський інженер-картограф Хрвойє Лукатела, обчислив за допомогою геокартографічних програм розташування Океанського полюса недоступності. Це точка в океані, яка максимально віддалена від суші, населена або безлюдна. Полюс Океанської недоступності знаходиться в південній частині Тихого океану і його координати - 48°52° пд. ш. 123°23° зх. д.

Лукатела по праву першовідкривача назвав цю точку -  точкою Немо. Як визначили океанологи, місце це зовсім не райське. Середня температура води в точці Немо 7 градусів Цельсія. Море тут завжди хвилюється, але і під водою неспокійно. Потужні підводні течії несуть тонни води з місць більш теплих до берегів Антарктиди. Тому підводна фауна і флора тут небагата і представлена в основному губками і бактеріями.

Порожність регіону та відсутність в глибині цінних або унікальних живих організмів привели вчених до вирішення влаштувати в точці Немо «кладовище космічних кораблів». Після того, як закінчується термін роботи космічних апаратів, їх спускають з орбіти таким чином, щоб вони приводнились і пішли на дно в цьому районі.

Жуль Верн був особисто знайомий з українською письменницею – Марко Вовчок (справжнє ім'я – Марія Олександрівна Вілінська), яку вважав бездоганним знавцем французької. Саме вона першою познайомила українського читача з цим дивовижним автором, переклавши на українську мову багато пригодницьких та науково-фантастичних романів Жуля Верна.

Пропонуємо вашій увазі вікторину по творах знаменитого письменника - мандрівника

Жива вода дає життя всьому живому в світі!

22 березня щорічно світова спільнота відзначає Всесвітній день водних ресурсів.

Бібліотекарі завітали до дитячого садочку, де разом з дітьми продовжили знайомство з незвичайною речовиною – водою.
Вода – це найважливіша на нашій планеті рідина.
Саме з води вийшли всі живі істоти. Без неї неможливе існування рослин і тварин. Вона вгамовує нашу спрагу, дає життя ланам, зігріває будинки, стелиться перед кораблями. 

Протягом життя людина в середньому споживає і відповідно, виділяє приблизно 75 тонн води. Вода очищає наше тіло зсередини так само, як водяний струмінь змиває бруд зовні.
Бібліотекарі прочитали казку про подорож Краплинки, з якої діти дізналися про кругообіг води в природі.

Уся вода світу утворює водну оболонку Землі - гідросферу.
Солона вода: в основному присутня в морях і океанах, вона відповідає 97,5% загальної води на планеті Земля. – Прісна вода: в основному присутня в річках, озерах і льодовиках, вона відповідає 2,5% загальної води на планеті.

Якість води, що використовується людиною для забезпечення її життєдіяльності регламентується відповідними нормативними документами, такими як Закон України « Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002 №2918-ІІІ, Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), згідно яких вода за своїми органолептичними, фізико – хімічними та мікробіологічними показниками повинна відповідати нормам.
Саме від якості води, яку ми п’ємо, залежить стан нашого здоров’я, якість нашого життя. Адже частка прісної води на Землі становить 2,5—3 %.

Багато вчених вважають, що проблема не в нестачі прісної води, а в її нераціональному використанні.


Як потрібно охороняти і берегти воду?

• не кидати сміття у річку
• вимикати воду, якщо ти не користуєшся
• прибирати за собою біля озер, річок
• зробити заводи безвідходними
• не мити машину водою з річки

Створили пам'ятки, як ощадливо користуватися і берегти воду, провели цікаві досліди. 

Ось таку чудову ознайомчу подорож здійснила сьогодні "Краплинка" до діток. 

Ми, крапельки 💧води, постійно подорожуємо і наступного разу  можливо прийдемо саме до вас😉!

Поезія - краса життя земного

 

Щорічно 21 березня за ініціативою ЮНЕСКО святкують Всесвітній день поезії. Віддавна саме поезія найпершою реагувала на всі події, які змінювали хід історії і життя людини. День поезії – свято словесної чуттєвості й довершеного вміння кількома словами висловити невисловлюване.Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже "крилатість" - одна з важливих її якостей. Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. 

  Немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть той, хто кричить: " Не люблю віршів всіляких поетів!", мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов'язково знайшов би собі поетів до душі.

З нагоди такого чудового свята пропонуємо кілька ідей, як поетично провести День поезії.

1. Погадати на поетичній збірці

Візьміть з полиці улюблену збірку поезії, загадайте номер сторінки і рядка – і, може, саме ці слова дадуть вам якусь підказку, наштовхнуть на правильне рішення чи просто надихнуть провести вечір із поезією цього автора. 

2. Вивчити вірш

по-перше, вірші тренують пам’ять: влаштуйте собі такий челендж – один вірш на тиждень. Обирайте улюблену поезію, що знову і знову відкликається у вашому серці, і рядок за рядком завчайте напам’ять, а потім декламуйте рідним, друзям чи просто собі перед дзеркалом або під час пробіжки. Ви й не помітите, як покращиться ваша пам’ять, і вже за кілька місяців зможете з легкістю запам’ятовувати й відтворювати складну інформацію;

по-друге, якісна поезія талановитих авторів збагачує словниковий запас і допомагає висловити, здавалось би, невисловлюване;

і по-третє, вам завжди буде, чим здивувати співрозмовника чи кохану людину. Продекламуйте їм вірш, який найкраще передає ваші відчуття – і, можливо, почуєте у відповідь саме ті довгоочікувані слова.

 3. Відвідати вечір поезії

 Поцікавтеся, які поетичні заходи відбуваються цього місяця у вашому місті. Часом, щоб по-справжньому відкрити для себе поезію, варто почути, як вона лунає в чиємусь виконанні. 

4. Шукати поезію довкола себе 

За одним із тлумачень, поезія є мистецтвом зображати прекрасне в слові. Вам колись хотілося зафіксувати мить?  Озирніться довкола, відшукайте поезію в буденному, чомусь дуже знайомому, але такому, що знову і знову вас надихає, як-от ранкове сонце морозного дня, букет перших квітів, куплений з тремтячих рук бабусі, сміх дитини чи відблиски сонячних зайчиків на стіні.

5. Написати власний вірш

 

А чому б і ні? Як і вивчення віршів напам’ять, складання поетичних творів також неабияк тренує ваші інтелектуальні здібності. Ну й що, що ви ніколи не писали віршів? Може, сьогодні от саме той день, щоб спробувати.

 

7. Оновити свою поетичну бібліотеку

 

Читання поезії – це завжди читання самого себе, занурення у свої глибини, співвіднесення з ліричним героєм. Вчені стверджують, що читання поезії є таким собі нейрофізіологічним тренуванням для мозку. Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить. Вона не вимагає від вас багато уваги й часу – але якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті – вона вам неодмінно віддячить. Всесвітній день поезії – гарна нагода попіклуватися про свою книжкову полицю й поповнити її поезією.

8. Поділитися улюбленим віршем

 

Поезія єднає. Якщо вам подобаються однакові вірші, цілком можливо, ви станете чудовими співрозмовниками і друзями. Схожі поетичні смаки говорять про схоже світовідчуття, а отже, про десятки спільних ниточок, які можуть між вами протягнутися. Поділіться з друзями улюбленим віршем – і, можливо, відкриєте когось з дуже неочікуваного боку.

 9. Пройти літературну вікторину

«У світі вічних образів»

 

120 років тому на Полтавщині народився Юрій Дольд-Михайлик - український письменник, сценарист, член Спілки письменників України.

Юрій Петрович Михайлик народився 17 березня 1903 року в селі Бутенки, нині Кобеляцького району Полтавщини. Дольд – це літературний псевдонім. Закінчив Кобеляцьке комерційне училище і у місті Дніпрі інститут народної освіти (зараз національний університет імені Олеся Гончара). Працював журналістом, головним редактором Української студії кінохроніки та Київської студії художніх фільмів. 

Публікуватися Юрій Дольд-Михайлик почав із 1920-х років. Писав оповідання, повісті, романи, п’єси, кіносценарії. 

Славу йому принесла трилогія про розвідника-українця Григорія Гончаренка - "І один у полі воїн". Роман здобув широку популярність, багато разів перевидавався як на Україні, так і далеко за її межами. "У чорних лицарів" - друга книга роману. В ній розповідається про дальшу долю розвідника Григорія Гончаренка. 

Письменник отримував тисячі листів від читачів. Відповідаючи на один із них, автор писав, що головний герой твору — Григорій Гончаренко — був написаний ним за матеріалами біографій кількох людей, які в роки війни діяли і працювали у ворожому тилу. Але лише цих матеріалів було замало. Автору довелося використовувати архіви, щоденники, факти й документи з найрізноманітніших джерел.

У 1960 році на київській кіностудії ім. Довженка зняли художній фільм "Вдали от Родины" – абсолютний лідер кінопрокату, його переглянуло 42 млн. глядачів.

Існує версія, що романів про Григорія Гончаренко мало бути написано значно більше.  Дольд-Михайлик захворів на рак легені. Письменника оперував Микола Амосов, який зміг продовжити йому життя на кілька років. 

Письменник Дольд-Михайлик був єдиним пацієнтом, із яким подружився Амосов. 

У 1966 році Юрій Дольд-Михайлик, засновник сучасної української пригодницької літератури, помер. Похований на Байковому кладовищі. За два роки після смерті Юрія Петровича, на столичному будинку, де він мешкав, відкрили меморіальну дошку письменнику. 

Меморіальна дошка у Києві по Великій Васильківській, 6, де мешкав Юрій Дольд-Михайлик.

"Історія в моментах" Сергія Соколова

Сьогодні в нашій бібліотеці відбулася зустріч з Сергієм Соколовим – волонтер, педагог, офіцер ТрО, автор-упорядник історико-біографічної збірки “Мова і нація”, автор книги "Історія в моментах". На сьогодні це найактуальніша тема про історичне минуле і сьогодення України. 

"Я – патріот України, люблю я свою країну і до вподоби мені дух свободи, що витає тут, на перехресті цивілізацій, віками і тисячоріччями. Особливо я вірю у свій український народ, у те, що він, у більшості своїй, вийде зі шляху простого споживацтва і сьогоденства і стане справжньою нацією, яка відновить свій шлях і знайде почесне місце у світовій історії майбутнього."

Своєю творчістю Сергій Соколов закликає читачів до формулювання чітких відповідей на найважливіші питання. А саме: Що для тебе Україна? Хто ми – українці? Що ми знаємо про свою історію та ідентичність? Що ми вже зробили і що нам треба ще зробити для своєї рідної країни, щоб вона стала успішною? 

«Особливо я вірю в свій український народ, у те, що він…вийде зі шляху простого споживацтва і сьогодення, і стане справжньою нацією, яка відновить свій шлях і знайде почесне місце у світовій історії майбутнього». – зазначив автор.

Книга «Історія в моментах. Україна/московія» перекладена англійською та французькою мовами.

"Твоє ім'я звучить і сяє"

   Тарас Шевченко — геній планетарного масштабу. Його праці перекладені на більшість мов світу. У багатьох державах за межами України встановлено пам’ятники Шевченка. На честь поета названі парки, виші, бульвари, театри і вулиці. В історії України ще не було людини, що зробила б такий велетенський вплив на серця своїх співвітчизників. Він не був політиком, та на його ідеях сформувались і зросли чимало громадських організацій і партій. Він не був полководцем, але його слово підняло до збройної боротьби мільйони українців, здобуло не одну визначну перемогу на полі бою. Він не був дипломатом, проте широта його поглядів, вклад у світову літературу та мистецтво, його світоглядні ідеї загальнолюдських братерства та любові, що базувались на християнських цінностях, здобули для України та українців належне визнання та пошану серед світової спільноти. Він не був проповідником, та своєю щирою вірою в Бога, дитячою відданістю Творцеві, гарячими віршами-молитвами вберіг Українську Церкву від безслідного розчинення в Церкві московській.

В нашій бібліотеці проходить виставка до дня народження Т.Г.Шевченка.

   Тарас Шевченко народився у 1814 році в селі Моринці Черкаської області, в сім’ї кріпосного селянина Григорія Івановича Шевченка. Хлопчик рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 12 років. Дитинство Шевченко провів у селах Моринці та Кирилівка, які належали його поміщику Василю Васильовичу Енгельгардту.
   Інтерес до малювання і поезії у Тараса Шевченка проявився з самого дитинства. У 8-річному віці хлопчик поступає на службу до місцевого вчителя-дяка Павла Рубана, де і навчається грамоті. В 16 років він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему.
У 1838 р. 22 квітня Жуковський і Брюллов викуповують у Енгельгардта Тараса Шевченка з кріпацтва за 2500 рублів, і в 24 роки він отримує свободу. Гроші на звільнення Тараса Григоровича були отримані від продажу на аукціоні портрета Жуковського, написаного Брюлловим.

 Тарас Шевченко залишився безмежно вдячний їм за звільнення. Відразу після викупу з кріпацтва Шевченко вступає до Академії мистецтв, де вивчає живопис, малюнок і творчість російських і українських письменників. Після закінчення в 1844 році Академії мистецтв письменник повертається в Україну працювати художником. В березні 1847 року поета заарештовують і відправляють на заслання до Орської фортеці, де він повинен служити солдатом. Крім того, Микола І своїм указом заборонив Тарасу Шевченку писати і малювати, що для нього було досить гнітюче. В 1857 році Тарас Шевченко повертається із заслання. Поет живе в Москві і Петербурзі, постійне проживання в Україні йому заборонене.

   Тарас Григорович помер 10 березня 1861 року в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з "Заповітом", 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Тарасовій горі (м. Канів).
Незважаючи на короткий життєвий шлях, Тарас Шевченко залишив великий відбиток у літературі і художньому мистецтві. Шевченко писав, в основному, в жанрі поеми ("Гайдамаки", "Сон", "Катерина" та ін.), балади ("Причинна"), повісті ("Княгиня", "Музикант").       Загальновідомі збірки його віршів — "Кобзар" (рання творчість), "Три літа", "У казематі" (написані в ув’язненні). До циклу поезій «В казематі» належать такі ліричні шедеври, як «Ой три шляхи широкії...», «Мені однаково...» і той незабутній вірш, який ви, напевно, і досі пам’ятаєте, - «Садок вишневий коло хати». 

Тарас Шевченко — автор більше 1000 художніх робіт, в основному, це пейзажі, портрети, жанрові малюнки. Він досконало володів технікою написання картин олівцем, пером, аквареллю та олією. Шевченку було присвоєно ступінь академіка з гравірування. А також випущений альбом картин Тараса Григоровича Шевченка «Живописна Україна».

Пропонуємо вам вікторину по творах Т. Г. Шевченка.

Дивовижний світ дикої природи

 
Численні дикі тварини населяють ліси і степи, болота і пустелі. На нашій планеті існує приблизно в 100 разів менше тварин, ніж існувало раніше, за всю відому нам історію. Чим більше дізнаєшся про різноманітність фауни в різних куточках нашої планети, тим більше дивуєшся мудрості природи, яка створила всіх цих істот і пристосувала їх до різних умов проживання.

  

Про найспритніших, найшвидших, найсильніших, унікальних тварин та про роль, яку відіграють в навколишньому світі кожна тварина, кожна рослина розповіли учням 2 класів. Рослини, тварини, земля — все це навколишній світ природи. І людина від неї невід’ємна. Рослини виконують роль легенів, тобто допомагають планеті дихати. Тварини ніколи без потреби не з’їдять травичку, гілочки, інших тварин, тобто не будуть робити шкоду природі.

В Україні налічується понад 40 000 видів тваринного світу, серед них є і маловідомі. Багато представників фауни занесені до Червоної книги і охороняються у національних заповідниках.  Пропонуємо відправитися у подорож по Україні, щоб своїми очима побачити найцікавіших тварин, овіяних легендами, вельми незвичайних і досить рідкісних не тільки для України, але і для усього світу.

Що таке Червона книга, навіщо вона потрібна та коли з'явилася? 

Червона книга — це затверджений на державному рівні перелік видів флори і фауни та закон, що визначає порядок їхньої охорони. Сама ж книга — лише друковане видання, оновлена версія якої видається один раз на 10 років. Робота над Червоною книгою України почалася в 1975 році.

Більш детальніше розглянули один із видів рисі, яку у 1994 році внесли до Червоної книги України зі статусом “рідкісний вид”. В Україні налічують близько 350–400 особин. Живуть вони на території Карпат і Полісся. Побачити рись у природі складно, оскільки вона дуже потайлива і обережна, на полювання виходить у темний час доби.

Цікаві факти:

• Кішки нявкають, тільки коли спілкуються з людьми.

• Дорослий слон за добу може випити майже сотню літрів води.

• Для виробництва 1 грама меду середньостатистичної бджолі доводиться відвідати близько 2 тисяч квіток.

• У дельфінів одне око під час сну завжди відкрите.

• Рекордсменом за кількістю зубів є звичайний равлик. У нього їх близько 25 тисяч.

• На нашій планеті існує приблизно в 100 разів менше тварин, ніж існувало раніше, за всю відому нам історію.

• Крокодили є одними з найдавніших диких тварин. Їхні предки були сусідами на Землі ще з динозаврами. 

• Жирафи є єдиним ссавцем, у якого язик синій, а не червоний.

• Одна з найбільш красивих диких тварин України — рись.

• Величезний і грізний бурий ведмідь сьогодні також під загрозою зникнення. Не зважаючи на великі розміри ведмідь може розвивати швидкість до 40 миль/год., що практично в тричі швидше середньо статистичної людини. 

• Мільйони дерев випадково посаджені білками, вони закопують горіхи, а потім забувають, де вони сховали їх.
• Найшвидшим у світі диким звіром є гепард, здатний бігати зі швидкістю до 113 км/год. А найшвидша птах – страус, який може розігнатися до 70 км/год.

• Всі тварини які нас оточують унікальні та неповторні. 

Багато з них сьогодні такі малочисельні, що потребують охорони оскільки знаходяться на порозі повного зникнення. 

З дітьми намалювали ссавця, у якого язик синій, а не червоний.

Ми – господарі нашої планети, а вона для нас – наше життя.

Будьте свідомими щодо гармонічного існування людини з природою!

Українські письменники для дітей.

  Неможливо уявити собі сучасне життя без літератури. Навіть ті, для кого читання не є улюбленим дозвіллям, стикаються з літературними творами, адже сценарій до фільму, стаття в журналі або газеті – це теж праця письменника. 
Щорічно 3 березня в усіх країнах відзначається Всесвітній день письменника – професійне свято літераторів (World Day of the writer). Повна назва цього свята Всесвітній день миру для письменника. Це свято відзначається з 1986 року. 

Учнів молодших класів познайомили з біографією і творчістю відомих українських дитячих письменників. 

    Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

Виконували вправи: складали слова з літер слів, відгадували зашифровані прислів'я, читали казки з пропущеними словами і як автори дописували і створювали свою казку.