четвер, 28 листопада 2019 р.

Мої правила безпеки Я знаю!!!

В нашій бібліотеці для дітей 3 класу провели тренінг «Безпека дитини» . Психолог з дітьми розіграли конкретні ситуації, в яких часто опиняються діти, і розповіла що потрібно робити.  Граючись практикували важливі правила поведінки з незнайомцями та малознайомими дорослими, правила безпеки якщо сам вдома, в під’їзді, в ліфті. Що робити, якщо тебе схопив незнайомець.
 
 



Наприкінці  зустрічі дітям роздали листівки - пам’ятки «Мої правила безпеки Я знаю!!!»



середа, 27 листопада 2019 р.

Майстер карбованого слова


В нашій бібліотеці представлена книжкова виставка до 120 - річчя з дня народження відомого українського письменника-новеліста, перекладача - Григорія Косинки. Бібліотекарі ознайомили читачів з творчістю та життєвим шляхом письменника.

Григорій Михайлович Косинка (справжнє прізвище - Стрілець) народився 29 (17) листопада 1899 року в селі Щербаківка Обухівського району Київської області. 

   Рано довелося йти на заробітки малому Григорію - працювати в панських економіях. З чотирьох років навчився грамоти від діда, закінчив двокласну школу в селі Красний кут. Особливо заохочував малого Григорія до навчання брат матері, згодом - відомий прозаїк Калістрат Анищенко. Коли Григорію минуло 14 років, він вирушив до Києва, сподіваючись кращими заробітками якось підтримати матір, що після смерті батька залишилася з п'ятьма малими дітьми на руках.
    У Києві Косинка працює чистильником чобіт, канцеляристом і відвідує вечірні гімназіальні курси.  В їхньому домі на Володимирській вулиці часто збиралась тогочасна інтелігенція, Косинка читав свої «свіжі» твори всім охочим слухачам. Цензура все менше і менше давала йому можливість друкуватись, та і за маленькі новели давали маленькі гонорари. Аби заробити грошей, Косинка починає працювати диктором Українського радіомовлення, спочатку у Києві, потім у Харкові. Він мав чітку дикцію, і зичний голос, і його виступи на радіо користувались не меншою популярністю ніж виступи уживу.     Сам Григорій Михайлович не здавався і продовжує писати нові твори. Він жив повноцінним життям, багато подорожував Україною. Косинка дуже любив грати в шахи, більярд і баскетбол, хоч і мав невисокий зріст.
     Творчий дебют прозаїка відбувся 1919 року, коли в одному з літніх чисел київської газети "Боротьба" з'явилося його перше оповідання - "На буряки".
Публікації 1920-го року чисельніші: в київському альманасі "Гроно" з'являються оповідання "Під брамою собору", "Мент", "За земельку", а 1922-го - перша книжка новел та оповідань "На золотих богів". 
    У листопаді 1934 року Григорія Косинку було арештовано і кинуто до Лук’янівської тюрми за свою творчість та погляди. Вже 18 грудня його було розстріляно

  





субота, 23 листопада 2019 р.

"Нещадний голод селами лютує, Вмивається в гіркому морі сліз"

23 листопада в Україні відзначається День пам'яті жертв Голодомору.
28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», згідно з яким Голодомор був визнаний геноцидом українського народу.
   У першій половині 1932р., коли хлібозаготівлю було завершено, внаслідок чого запасів продовольства у селян не залишилося, в багатьох районах України спалахнув голод. 7 серпня 1932р. ВЦВК і Раднарком СРСР ухвалили постанову "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про  зміцнення суспільної соціалістичної власності". Розкрадання колгоспної чи кооперативної власності каралося розстрілом, а за "пом'якшуючих обставин" - позбавленням волі до 10 років. Сучасники назвали цю постанову " законом про п'ять колосків". З весни 1933 р. смертність від голоду стала масовою.


Джеймс Ернест Мейс (18 лютого 1952, Маскогі, Оклахома, США — 3 травня 2004, Київ, Україна) — американський історик, політолог, журналіст, професор Києво-Могилянської академії, дослідник голодомору в Україні, автор звіту комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932—1933 років. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.


Роберт Конквест  науково дослідив тему штучного голоду в часи, коли доступ до архівів всіляко обмежували, а критикувати радянську владу забороняли.

       Для України Конквест став дослідником, який чи не найглибше описав Голодомор 1932-1933 років у книжці «Жнива скорботи» (1987 рік). Там він змалював, як жили селяни напередодні голоду, як намагались виживати. Детально аналізував «розкуркулення» і «курс на колективізацію», звів зібрану статистику у «реєстр смертей».



Спогади тих, хто вижив.

Гончар Катерина Тимофіївна

Я тоді вже підлітком була, жили не в Успенці, а на Полтавщині. Родина була заможна, жили хуторами. Забрали все, тоді у всіх забирали. Батьки з голоду померли. Спочатку вмер брат, сонечко отак сідало, ще не зовсім сіло – він помер. Поховали його. А через ніч померла мама, потім помер батько і залишилися ми, діти, самі. Їли спориш, цвіт акацій, качани голі терли і варили кашу. Коли не було качанів, їли бадилля з кукурудзи. Отак і вижили.

Зоя Єфрозина
“Я така голодна була, така голодна, що в мене руки були такі, і ноги... Ту лободу рву, що жовтінню цвіте, то все всередині було. Який бур’ян не є, це все всередину йшов. Бо ж хліба нема. Нічого, ні картоплі, ні хліба, тільки бур’ян. Нема ж хліба, місяцями нема хліба. То я йшла до матері, думала в матері розживу що-небудь... Гарба їде (гарбами – тобто возами – забирали трупи померлих від голоду. – Авт.) Я чую вони кажуть, давай цю кинем, вона сьогодні теж помре. Я чую вони зіскакують з гарби, щоби мене забрати. Я ворочалася, ворочалася, та в жито, та давай тікати. Якби бігли за мною, то догнали би. А як уже скрилася, то вони вернулися... Як приїхала – пухла, уже зовсім пухла... у Дубровицях. А людей таких було валялися... Возом звозили до ям. Якби вкинули мене в гарбу, я б ніколи не виборсалася звідтіля”. (З інтерв’ю Зої Єфрозиної, уродженки хутора Круглик, Гадяцького уїзду. Перший том “Усної історії” Джеймса Мейса. – Вашингтон. 1990. –  C. 197.)

       Ірина Павлівна
Того року був добрий врожай, колоски були налиті, але мало хто з селян ризикував йти у поле і рвати колоски для їжі. Один старий дід спробував зірвати кілька колосків, та його за це забив до смерті їздовий колгоспу. На вулицях села часто лежали люди, які ще дихали, по них повзали мухи, мурахи, залізаючи до носа, рота, очей. Здебільшого це були діти, видно, старші померли ще раніше.

Траплялися діти й підлітки, які ще ходили, але ніяк не реагували на людську мову, їхній вигляд швидше нагадував скелет, ніж людину: різко видавався лоб, вирячені очі, вилиці, щелепи. Вони були іноді в трусах, іноді голі; різко виділялися провалини між ребрами, дуже тонкі, без м'язів руки і ноги, запалі груди і живіт.


До Дня пам'яті жертв голодомору ми підготували виставку-пам'ять.Працівники бібліотеки разом з читачами згадали трагічні події 1932-1933 років. Деякі із них поділилися історіями своїх родин, як вдалося пережити ті страшні роки. Молоді читачі  дізналися про причини і наслідки цієї трагедії, переглянули  відео – спогади свідків Голодомору.  
 


 


Запаліть свічку о 16.00 в пам'ять загиблих під час геноциду українського народу.
Ставлячи свічку на підвіконня, ми засвідчуємо, що не забули про мільйони душ, які в страшних муках відійшли з життя через режим, що нищив церкви, грабував селянські родини, силоміць заганяв людей у колгосп, а «самостійників» виховував терором.

четвер, 21 листопада 2019 р.

Україна - це територія гідності і свободи

21 листопада Україна відзначає День Гідності і Свободи. В цей день ми вшановуємо патріотизм й мужність наших співвітчизників, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.Революція гідності для України була випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності. 2013 року небайдужі до долі України громадяни вийшли на Майдан Незалежності на знак протесту проти рішення влади відмовитися від курсу на євроінтеграцію. Звичайні люди, покинувши свої домівки, пішли на Майдан, аби довести, що ми українці – єдині та нескорені. 

      В нашій бібліотеці було проведено годину патріотизму "Україна - це територія гідності і свободи".  Привернула увагу відвідувачів книжкова виставка «Незалежність і свобода», на якій  представлені книги українських письменників про Революцію Гідності та героїв «Небесної сотні», що загинули за єдність та свободу нашої країни.
    



  


Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,
Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,
Прості люди безстрашно опліч устали,
Проти звірства і хамства влади повстали.

Вони кулі ловили палкими серцями,
І посмертно для інших стали взірцями,
Зупиняли автівки та потяги тілом,
Вголос думку народу сказати посміли!


Українці, прошу вас, не дайте зламати
Свою гідність і честь, не дайте топтати
Своє прагнення жити достойно в державі,
В память тих, хто загинув. Вічна їм слава!


 Книги, котрі розповідають про події Євромайдану, бої на сході України й людей, які творять історію України є в наявності в нашій бібліотеці
                                                          
                 





















відео "євромайдан"     "воїни світла"

середа, 20 листопада 2019 р.

«Мій улюблений світ — без насильства, Без жорстокості, болю і зла»

25 листопада весь світ відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками. Ця дата була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1999 року в пам'ять про сестер Мірабал - активісток, які були жорстоко вбиті за свою політичну діяльність. 

Біла стрічка (White ribbon) є символом боротьби проти всіх форм насильства над жінками

Насильство - найпоширеніше порушення прав людини в світі.
Фізичному домашньому насильству в Україні піддаються понад 1,8 млн жінок.
Вони стикаються з фізичним, сексуальним, психологічним та економічним насильством.
В наші бібліотеці відбулось обговорення про проблеми насильства над жінками. Чому жінки потрапляють в такі ситуації. Розібрались де отримати допомогу, якщо опинилися в таких обставинах, як захистити себе.


 

Від 11 січня цього року в Україні набули чинності зміни до Кримінального кодексу, що визнають системне насильство в сім'ї злочином.
Куди звертатися за допомогою, якщо стали жертвою домашнього насильства

У столиці діє два міські та 6 районних Центрів, які допомагають сім’ям та жінкам, жертвам домашнього насильства, парам, які прагнуть побудувати здорові стосунки, особам, що перебувають у конфлікті тощо. Крім того, працює телефон довіри: 489-44-48.

Солом’янський район м. Києва
Солом’янський районний в місті Києві «Центр сім'ї»
м. Київ,
вул. Гарматна, 29/27,
тел.: 456-05-27
  • Інформаційні, соціально-педагогічні, психологічні консультації;
  • Проведення корекційних програм.








"СНІД: проблема соціальна"

  1 грудня , відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом. 945 нових випадків ВІЛ-інфекції зареєстровано в Україні у жовтні цього року.  Н...