вівторок, 29 червня 2021 р.

Стрімкий політ до зірок-Антуан де Сент-Екзюпері

29 червня    1900 року в Ліоні, в сім'ї дворянина, народився відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері. 
Дивовижний письменник, військовий льотчик і глибокий філософ .

  При народженні  він отримав кілька імен – Антуан – Марі – Сент –Батист – Роже, але у подальшому житті обходився тільки першим з них.
  Однолітки дражнили його «звіздарем». Але мати називала сина «король-сонце» за його рідкісну доброту, веселий характер і любов до природи.
  Вже з 6-річного віку Антуан складає вірші та казки.  В архіві коледжу,  де навчався Антуан, зберігся  його перший серйозний твір у прозі - шкільна робота на досить забавну тему: пригоди циліндра.
  У 1926 р. він став пілотом компанії «Аеропосталь», доставляв пошту на північне узбережжя Африки. Тут він пише свій перший твір - «Південний поштовий».


 “Маленький принц” став своєрідним заповітом Екзюпері, який у 1944 році таки повернувся на військову службу в складі військово-повітряних сил Америки, щоб продовжити боротьбу за звільнення Франції від нацистів. Він домігся від командування дозволу на 9 бойових вильотів і з останнього, дев’ятого, не повернувся.

Письменник залишається жити в героях своїх книг.






Маленький принц - Екзюпері - живе тепер на своїй планеті. Вирощує і плекає троянду, вільно літає на інші планети і час від часу з'являється на Землі, щоб перевірити чи не забули люди, що всі ми відповідаємо за тих, кого приручили.

 Цікаві факти про життя і творчість письменника в нашій вікторині:
https://learningapps.org/watch?v=pu9xs19ic21
Сент-Екзюпері до останнього вірив, що тільки люблячи цей світ і те, що ти робиш, можна дійсно щось привнести в життя. 
Тому що вірив, що тільки любов’ю можна перемогти ненависть. 

Духом завжди була вільною, залишалась Україною

Акт відновлення Української Держави був проголошений 30 червня 1941 року Українськими Національними Зборами, з ініціативи Організації українських націоналістів-революціонерів під проводом Степана Бандери. 

Проголошення відновлення української державности Актом 30 червня 1941 р. мало історичне значення.
 По-перше, це змусило нацистів ще на початку окупації частково виявити свої справжні колонізаційні плани щодо окупованих земель на Сході, що розвіяло у значної частини українських політиків ілюзії про визвольну місію гітлерівських армій. 
По-друге, проголошення, а потім відважне відстоювання незалежницької декларації дало ОУН морально-політичну перевагу для того, аби очолити національний рух опору. 
Актом 30 червня ще на початку війни було задекларовано бажання активної частини українського народу перетворити свою Батьківщину на суб’єкт міжнародної політики, а не лише на «мовчазне» поле бою чужих армій.
З початком бойових дій Німеччини проти СРСР ОУН-Б перейшла до рішучих дій. 30 червня 1941 року у щойно захопленному німцями Львові, спираючись на "Нахтігаль" та збройні групи бойовиків, бандеровці провели у будинку "Просвіти" Українські національні збори, які ухвалили Акт про відновлення Української держави. Було обрано Українське державне правління на чолі із соратником Бандери - Я.Стецьком. Йдучи на такий ризикований крок, керівництво ОУН - Б, очевидно розраховувало на те, що німці на початку вторгнення не стануть конфронтувати з українцями, які до того ж проголосили себе союзниками рейху.  Уже був досвід самочинного проголошення "фронтом литовських активістів" без погодження з німцями відновлення Литовської держави. Ну і, в гітлерівської верхівки не було єдності у поглядах на майбутнє українських земель. Ця невизначеність, з одного боку породжувала в оунівців ілюзії про можливість співпраці з гітлерівцями, з іншого - створювала простір для маневру, для активних державоутворюючих дій. Проте Бандера і його соратники помилилися в оцінці ситуації.
Оскільки підготовка документа здійснювалася таємно, його проголошення стало для окупаційної німецької влади «громом серед ясного неба». Реакція Берліна на відновлення української державності була швидкою і різкою. Заступник держсекретаря Кундт лідерам ОУН - Б заявив: "Фюрер - єдиний, хто керує боротьбою... Ми не союзники, ми завойовники російсько - радянських територій". 
Через кілька днів, після консультацій з Берліном, гестапо заарештовує Ярослава Стецька, Степана Бандеру та 300 інших діячів, із яких незабаром 15 розстріляли.

 


Після того як Бандера і Стецько відхилили вимоги німців про відкликання Акту, обоє опинилися у концтаборі Заксенгаузен (за 30 км від Берліна).

 Із 11 липня 1941 р. нацисти заборонили будь-яку політичну діяльність українським організаціям, у тому числі маніфестації на підтримку Акту 30 червня. А вже у вересні німецька поліція безпеки провела масові арешти оунівців. За гратами опинилися майже 2 тис. осіб. У відповідь залишки керівництва ОУН ухвалюють рішення про перехід в підпілля, активізацію антинімецької пропаганди й підготовку збройного повстання проти окупантів.

Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві.

Запрошуємо до бібліотеки відвідати книжкову виставку та більш поглиблено  ознайомитись з історією відновлення Української держави.



неділя, 27 червня 2021 р.

«Закон - обов’язок для всіх"


Впродовж 6 років створювалася Конституція України, і три місяці без відпочинку і вихідних члени комісії розробляли й вдосконалювали її закони. І ось 28 червня 1996 року, після останньої безсонної ночі роботи над документом, Конституція була прийнята.
День Конституції – не просто свято нормативного акту, а день, коли було затверджено права і свободи громадян України.
Права і свободи людини визначають її правовий статус (становище) у відносинах із державою в особі державних органів, службових та посадових осіб.

У статті 3 Конституції України наголошено: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Це означає, що людина є цінністю не тільки сама для себе, а й для всього суспільства. Всі інші цінності мають бути підпорядковані цінності людини.

Держава не всевладна щодо людини у своїй діяльності, вона має бути обмежена її правами і свободами. Це означає також, що держава має створювати умови, за яких стає можливою реалізація прав громадян, тобто держава має забезпечити гарантії цих прав.

Конституція України розрізняє права людини і її свободи.

- люди вільні від свого народження, й ніхто не має права порушувати їхні природні права, до того ж саме держава у демократичному суспільстві є головним гарантом свободи людини;

- людина вільна робити все, за винятком того, що прямо заборонено чинним законодавством;

- люди мають рівні можливості, що закріплені правом.

Конституція України розрізняє також поняття "права людини" і "права громадянина". У першому випадку йдеться про права, пов'язані з самою людською істотою, її існуванням та розвитком. Людина (як суб'єкт прав і свобод) у цьому розумінні виступає переважно як фізична особа. До цього виду прав належать: право на життя (ст. 27); право на повагу до гідності людини (ст. 28); право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29); право на недоторканість житла (ст. 30); право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32) тощо.

Обов'язки людини і громадянина закріплені статтями 

65-68 Конституції України.

Класифікація конституційних обов’язків:

1) залежно від того належать ці обов’язки людині чи громадянину на обов’язки людини і обов’язки громадянина;

2) за сферами суспільного життя ( особисті, політичні, соціальні, економічні, екологічні, сімейні, культурні);

3) за способом закріплення ( прямо закріплені у конституції чи витікають з тлумачення її норм);

4) за функціональною спрямованостю дії ( прямо і опосередковано діючі);

5) за адресатами ( суб’єктами) дії ( державні, суспільні, інших людей, власні);

6) за характером здійснення ( в конкретних чи у загальних правовідносинах);

7) за формами здійснення ( індивідуальні чи колективні);

8) за часом реалізації ( постійні чи тимчасові);

9) за характером забезпечення (у право реалізаційній чи правозастосовчій діяльності)
Стаття 65 Конституції України встановлює конституційний обов'язок громадян України захищати свою Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, шанувати її державні символи.

Захист Вітчизни від збройної агресії є обов'язком усіх громадян України, а також державних органів, підприємств, установ, організацій їх посадових осіб.

Пропонуємо перевірити свої знання Конституції України, відповівши на питання вікторини:

Цікаві факти про Конституції світу:
  • Конституція Сан-Марино вважається найстаршою з чинних конституцій (1600 рік);
  • Конституція Індії є найбільшою у світі (395 статей, 12 додатків, 500 правок, 117400 слів);
  • найменшою конституція вважається у США;
  • у Великій Британії та Ізраїлі немає конституцій, є лише тимчасові акти та закони;
  • у Конституції Австралії прописана зарплата генерал-губернатора;
  • у Конституції Еквадору закріплені права не лише громадян країни, а й навколишнього середовища, як екосистеми;
  • у Лівії конституцією офіційно затверджено Коран;
  • у Конституції Японія чітко пише про офіційну відмову у війні через поразку в Другій світовій;
  • Конституція Мальти проголошує країну нейтральною, яка прагне до миру;
  • Конституція Польщі є першою реально чинною в Європі (1791 рік)

"Золото на блакиті."

 День кримськотатарського прапора - день вшанування національного прапора кримських татар, корінного народу Криму. Відзначається 26 червня з 2010 року. 
26 червня 1991 року в Сімферополі розпочав діяльність другий Курултай кримськотатарського народу, що відбувся через 74 роки після першого Курултаю, який проходив 1917 року в Бахчисараї.

  Кримські татари, що поверталися з депортації на свою історичну землю, продемонструвавши всьому світові незламність духу, відродили самобутню традицію самоврядування, національну символіку. Кримськотатарський прапор став невід'ємним символом єдності, наступності поколінь і багатовікової боротьби кримських татар за свою свободу.
  Кримськотатарський прапор — це полотнище блакитного кольору із жовтим гербом (тамгою) у верхньому лівому куті. Блакитний колір є традиційним кольором тюркських народів, його використовували ще на стягах Кримського ханства. Герб на прапорі — тарак - тамга (герб-гребінь) є родовим знаком Гіреїв, керівної династії Кримського ханства.

Символом прапора кримських татар є знак – тамга золотистого кольору на блакитному тлі. День кримськотатарського прапора почали відзначати з 2009 року.






Мави Кок – блакитний колір у тюркських народів – синонім чистоти і свободи. Він асоціюється з небом і морем. А також є одним із символів стародавнього тюркського вірування – тенгріанства.

Тамга є символом влади і дослівно перекладається, як підпис, клеймо, штамп, печатка. Зовні схожі український тризуб і кримськотатарська тамга мають різні історії походження.

Тамгу на грошах і документах визнавали в усьому світіТамга зображувалася на всіх офіційних документах-ярликах Кримського ханства, на міських воротах, будівлях. Документи з ханською печаткою користувалися авторитетом і визнанням, як в Криму, так і в Європі, Азії, на Близькому і Середньому Сході, і Кавказі. Монети із зображенням тамги почав карбувати перший кримський хан Хаджі Гірей .



Меджліс кримськотатарського народу у взаємодії з мерією міста Фастів спрямував спільне звернення до керівництва Асоціації міст України із ініціативою до усіх органів місцевого самоврядування України щодо підняття 26 червня  – у День кримськотатарського прапору - разом із Державним прапором України одночасно й кримськотатарського національного стягу на флагштоках біля будівель міських рад міст – обласних центрів України.


2019 року в рамках акції «Об'єднані прапором — #LIBERATECRIMEA» прапор кримськотатарського народу побував у Австралії, США, Канаді, Малайзії, Ірландії, Британії, Португалії, Іспанії, Франції, Люксембурзі, Бельгії, Німеччині, Чехії, Словаччині, Польщі, Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Естонії, Латвії, Литві, Австрії, Болгарії, Італії, Тунісі, Єгипті, Ізраїлі та Туреччині.

26 червня 2021 року відзначатимуть не тільки День прапора, а й 30-річчя з дати відродження Курултаю кримськотатарського народу.

Урочисті заходи з нагоди Дня прапора заплановані й у столиці України. Зокрема: автопробіг, мітинг на Майдані Незалежності, флешмоб із демонстрацією кримськотатарського прапора тощо.

Орієнтовна програма заходів у День кримськотатарського прапора в Києві:

  • 16:30-17:30 – автопробіг вулицями Києва. Початок автопробігу – Міжнародний виставковий центр, завершення автопробігу – Майдан Незалежності.
  • 17:30-18:00 – урочиста хода, винесення великого кримськотатарського прапора. Початок ходи – вул. Хрещатик, 29/1. Завершення ходи – Майдан Незалежності.
  • 16:30-18:00 – конкурс дитячого малюнка «Мій прапор» (організатор: ГО «Кримська Родина»). Місце проведення – Майдан Незалежності.
  • 18:00-19:00 – мітинг, присвячений Дню кримськотатарського прапору. 



вівторок, 22 червня 2021 р.

"Тихі зорі вічної пам'яті"

Згідно з указом президента Кучми від листопада 2000-го, 22 червня щороку відзначається як День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни.

21 червня 1941 р. на повідомлення радянського військового аташе у Франції генерала Суслопарова про те, що війна розпочнеться 22 червня, Сталін написав: «Довідайтесь, хто автор цієї провокації, і покарайте його». Початок війни виявився несподіваним для командування Червоної армії, населення країни, що призвело до трагічних наслідків.

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Її союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина.

Ще перед війною Гітлер говорив: «Захопивши Україну, ми раз і назавжди встановимо економічну рівновагу і тим самим не тільки захистимо Європу від більшовизму, але, й разв’яжемо усі проблеми, які стоять перед Німеччиною». За планом "Ост" німці мали намір виселити з України мільйони людей, заселивши її німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалося передати союзникам. Наступ на Україну здійснювала група німецьких армій «Південь» на чолі з фельдмаршалом Рундштедтом. З 23 по 29 червня в районі Луцьк – Рівне – Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.

Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941 р. і відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: в полон потрапило понад 665 тис. солдат і офіцерів, було знищено командування Південно-Західного фронту. До найкрупніших оборонних боїв на території України належать також оборона Одеси (5 серпня – 16 жовтня 1941 р.) та оборона Севастополя, яка тривала 250 днів! (30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р.). Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армій «Південь» окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план «блискавичної війни» був зірваний. 22 липня 1942 р. після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області гітлерівці остаточно окупували всю територію Української РСР. 


Сподівання західних українців на те, що з приходом сюди німців і відступом більшовиків для них настане покращення, не справдилися. Хоча військові підрозділи ОУН на початку війни разом з німцями вели боротьбу проти Червоної армії, Гітлер і думки не мав про те, що Україна може стати самостійною державою. Це особливо стало ясним, коли проголошена ОУН(б) у Львові 30 червня 1941 р. Українська держава була швидко зліквідована, а ініціаторів прийняття Акта про незалежність України – С. Бандеру і Я. Стецька – було запроторено до концентраційного табору Заксенгаузен.


По всій Україні встановлювався окупаційний режим. І хоч окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю, але він виявився неефективним, бо не забезпечив покори українського народу. Навпаки, нацистський “новий порядок” викликав масовий рух Опору в Україні.

У нашій бібліотеці представлена книжкова виставка- пам'ять до Дня скорботи і вшанування пам' яті жертв війни в Україні



неділя, 20 червня 2021 р.

Величне християнське свято Трійці



Свято П’ятидесятниці, Трійця, або як кажуть здавна в народі Зелені свята, після Великодня та Різдва вважається в українців одним із найбільших свят.

Свято П’ятидесятниці почали широко відзначати з IV століття, після прийняття церквою догмата про Трійцю – визнання існування єдиного Бога з одночасним визнанням трьох його проявів (ликів, іпостасей, особи).


Церковна традиція святкування цього свята давно міцно і нерозривно переплелася з дохристиянськими віруваннями українців.

Чому українці назвали Трійцю Зеленими святами? Люди вважають, начебто в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню (від цього й Зелені свята); інші вважали, що Христос, Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято; дехто стверджував, що Христос, в’їжджаючи до Єрусалима на віслючку, обрав собі шлях не по панських килимах, а по убогому зеленому гіллі.
Народні традиції на Зелені свята:
Здебільшого Зелені свята починалися ще в п’ятницю. Оселі ретельно прибиралися – українці вірили, що сама Матір Божа перевіряє, чи чисто в хаті.

Жінки до схід сонця йшли до лісу, щоб заготовити лікарські трави. Вважалося, що таке зілля має бути особливо цілющим. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

У Зелену суботу, напередодні Трійці, домівки прикрашали свіжою зеленню: букетиками з чебрецю, м’яти, любистка, полину, материнки та гілками берези, липи, клена, явора, які застрикували за образи, розвішували по вікнах, стінах. Домівки встеляли татарським зіллям (лепеха або аїр) – травою, що росла, як казали, там, де проходили шляхи татарських набігів на Україну. Вхід до хліва і глухі кутки подвір’я уквітчували осикою щоб «відьми не заходили».


За народними традиціями, на Трійцю проводилися дівочі гуляння та ворожіння на судженого.

 
Дівчата пекли «козулі» – круглі коржі у вигляді вікна. Ці «козулі» разом з яєчнею, пирогами, квасом складали обрядову трапезу, яку дівчата влаштовували в гаю після «завивання берізки». А ще на Трійцю дівчата рвали квіти й плели вінки, які тримали як обереги від русалок до Петрівки. У деяких регіонах юнки ворожили на вінках: кидала в річку вінок і дивилася, куди він попливе: якщо за течією – йти заміж, до берега приб’є вінок – ще рік у дівках сидіти, потонув вінок – милий розлюбив.

Наступного дня, у понеділок, святкують День Святого Духа. Богодухів день завершує святкові дні Троічних свята. Серед численних обрядів досить відомим був «водіння Тополі» (це – на Полтавщині, а на Чернігівщині – «водити Вербу», на Поліссі – «водити Куста»), коли дівчата обирали з-поміж себе «Тополю» – найкрасивішу дівчину. Вона мала ходити з піднятими над головою руками. Для зручності їх прив’язували до двох палиць, прикрашали стрічками, намистом та хустинами. Обличчя, щоб не впізнати «Тополі», закривали віночками, а стан – різнокольоровими плахтами. Під супровід пісень гурт обходив односельців. Господарі, до яких заходила віншувати «Тополя», щедро віддячував дівчатам. Після цього усі йшли в поле «розбирати Тополю»

Крім того, в Україні був звичай на Богодухів день освячувати криниці (вважалося, що саме в них переховуються русалки).



Трійця – це остаточне прощання з весною і зустріч літа. «Трійця, – казали з цього приводу, – трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним літом».

Вірш Богдана Радиша, присвячений Трійці.

Зелена неділя у батьковій хаті,
І повно рай-цвіту, і ласки з теплом.
Які ми з правіку любов’ю багаті.
Зелена неділя у нас за столом.

Церковні подзвони і поля освята.
З любистку-барвінку горять три свічі.
І хата свята, і освячена м’ята,
І стіл, і на ньому пухкі калачі.

Сидять доокола і діти, і внуки,
А з ними козацькі й чумацькі пісні.
На вишитій скатерті — батькові руки, 
І мамині руки — два дива святі.

І вікна в любистку, і стіни в уборах, 
І гладить маленький Ісусик ягня.
В зелену неділю, неначе в Соборах, —
Довкола любові Вкраїнська рідня.



четвер, 17 червня 2021 р.

"Прийняти, захистити, підтримати та інтегрувати"

  20 червня міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день біженців, започаткований рішенням Генеральної асамблеї ООН з 2001 року. Щороку ця дата нагадує громадськості у всьому світі про мужність та стійкість мільйонів людей, які змушені шукати безпечного притулку, аби уникнути конфлікту чи переслідування у країнах свого походження.


Біженці - збірний термін для осіб, які через політичні переслідування, війни або загрозливі для життя обставини змушені були полишити свою батьківщину.

Притулок в Україні за даними ООН отримали більше 3 тисяч людей.

За даними ДМС, за 8 місяців 2019 року було подано 3 тисячі 926 заяв про прийняття до громадянства України. У минулому році таких заяв було 3 тисячі 765, за три місяці 2021 року – 943.

   Більшість тих, хто оселився в Україні – втікачі з країн з тоталітарними режимами та зон бойових дій. Це Афганістан, Сирія, Росія, Вірменія та Азербайджан.
  Щорічно просять захисту в нашій країні від 600 до 1,5 тисячі людей. Але лише десятки отримують статус біженців. Порівняно з європейськими країнами та Туреччиною, які приймають сотні тисяч та мільйони людей, це небагато.

Отримавши статус біженця, іноземці прирівнюються до громадян України. Їм на 5 років видається відповідне посвідчення. Однак, щоб отримати статус прохачам притулку в Україні доводиться чекати роками. До часу отримання статусу біженця такі особи не можуть скористатись навіть базовими громадянськими правами.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
  Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на:
  • тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу;
  • проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;
  • безоплатну правову допомогу;
  • конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН;
  • інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.
Цікавий факт:
“29 атлетів у 12 спортивних дисциплінах представлятимуть Олімпійську команду біженців під час майбутніх Ігор у Токіо”. Вперше збірна команда біженців брала участь в Олімпіаді 2016-го року в Ріо-де-Жанейро.

  Територіальні органи міграційної служби безпосередньо здійснюють прийом та розгляд заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання статусу біженця.      

Адреса: вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152

Телефон гарячої лінії: (044) 295-43-94

"Своя правда, і сила, і воля"

1 грудня 1991 року відбувся всеукраїнський референдум, який надав всенародної легітимності проголошенню самостійної України дня 24-го серпня...