Чорнобиль: 40 років потому

26 квітня 2026 року Україна вшановує 40-ві роковини аварії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська катастрофа стала найбільшою техногенною аварією в історії людства, що призвела до масштабного радіаційного забруднення, тисяч жертв і довгострокових наслідків, які відчуваються досі.

В нашій бібліотеці завжди можна дізнатись багато цікавого та корисного з запропонованих книг.

  Чорнобильська АЕС була частиною амбітної радянської програми розвитку атомної енергетики 1960–1980-х років.

Будівництво станції розпочалося на початку 1970-х рр. біля села Копачі на березі Прип'яті в Київській області. Перший енергоблок запустили у 1977 році, а четвертий – у 1983-му. Паралельно зводили супутнє місто Прип'ять для працівників станції – сучасне, комфортне за радянськими мірками поселення з населенням близько 50 тисяч осіб.
Станція мала стати однією з найбільших в Європі.. Однак реактори мали недоліки, зокрема позитивний паровий коефіцієнт реактивності, що робило їх нестабільними за певних умов. У 1980-х роках ЧАЕС виробляла значну частину електроенергії і не лише для України, символізуючи "мирний атом" радянської пропаганди.
Трагедія 26 квітня 1986 року сталася під час планового тесту на четвертому енергоблоці – експерименту з зупинки турбогенератора для перевірки системи аварійного живлення. Через помилки персоналу та недоліки конструкції реактора потужність різко зросла. О 1:23 ночі сталися два потужні вибухи: спочатку паровий, а потім – хімічний вибух водню, що зруйнував дах реактора і викинув у атмосферу десятки тонн радіоактивних матеріалів, включно з цезієм-137, стронцієм-90 та плутонієм.
Вогонь охопив графітовий замедлювач (це речовина або пристрій, що зменшує швидкість процесу, в ядерній енергетиці — речовини (вода, графіт), що знижують швидкість нейтронів), який горів кілька днів. Радіоактивна хмара поширилася над Європою, забруднивши території України, Білорусі, Росії та віддалені країни. Безпосередньо від вибуху загинули лише двоє працівників, але ще десятки отримали смертельні дози опромінення в перші дні і померли протягом кількох тижнів у муках.
Першими на місце прибули пожежники. Вони не знали справжнього масштабу небезпеки й працювали фактично без захисту. Багато хто з них отримав смертельні дози опромінення.
Однією з найгероїчніших і найризикованіших операцій перших днів ліквідації став спуск під зруйнований четвертий реактор трьох працівників станції – Олексія Ананенка, Валерія Беспалова та Бориса Баранова. На початку травня 1986 року розплавлений ядерний матеріал (коріум) почав прогризати бетонні перекриття і просуватися вниз, прямо до басейнів-барботерів, де накопичилося понад 1500 тонн радіоактивної води. Якби розпечена лава контактувала з цією водою, стався б потужний паровий вибух, який міг зруйнувати решту трьох енергоблоків, значно розширити зону радіаційного забруднення і зробити наслідки катастрофи в рази катастрофічнішими. Троє добровольців у водолазному спорядженні спустилися в затоплені, повністю темні та сильно радіоактивні підвальні коридори, знайшли запірні клапани і вручну відкрили їх, дозволивши відкачати воду. Завдяки їхній самовідданості другого масштабного вибуху вдалося уникнути. Усі троє вижили, хоча отримали значні дози опромінення; у 2019 році їм присвоєно звання Героїв України (Борису Баранову – посмертно).
До ліквідації також залучили сотні тисяч людей – військових, шахтарів, будівельників, медиків та "добровольців" (часто це було примусово). Їх назвали ліквідаторами. Вони скидали графіт із даху, мили дороги, будували бетонне укриття над зруйнованим реактором, копали тунелі під блоком.Роботи велися в екстремальних умовах: люди працювали без достатнього захисту, отримуючи високі дози радіації. Саркофаг завершили за шість місяців, але він був розрахований лише на 30 років.

  Офіційне розслідування поклало провину на персонал станції: інженерів і керівництво, які порушили інструкції під час тесту. Шість осіб отримали тюремні терміни (від 2 до 10 років). Директор станції Віктор Брюханов, головний інженер Микола Фомін та заступник Анатолій Дятлов були засуджені

   Після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильську АЕС не закрили повністю. Незважаючи на масштабну катастрофу, радянська влада вирішила відновити роботу трьох вцілілих реакторів, аби не втратити значні потужності генерації електроенергії. Після короткої зупинки та робіт з дезактивації 1-й енергоблок запустили знову 1 жовтня 1986 року, 2-й – 5 листопада 1986-го, а 3-й – у грудні 1987 року. Персонал станції продовжував працювати в умовах підвищеного радіаційного фону, проводячи щоденну дезактивацію приміщень і обладнання.

Ось так постраждала Чорнобильська АЕС виробляла електрику ще майже 14 років: 2-й блок зупинили в 1991 році після пожежі в турбінному залі, 1-й – у 1996-му, а останній, 3-й енергоблок, остаточно вимкнули 15 грудня 2000 року під час офіційної церемонії .

Однак загальні наслідки катастрофи 1986 року виявилися колосальними. Радіоактивне забруднення торкнулося понад 200 тисяч км², евакуювали сотні тисяч людей. Зросла захворюваність на рак щитоподібної залози (особливо серед дітей), інші онкологічні хвороби, генетичні порушення. За різними оцінками, від наслідків аварії померли від тисяч до сотень тисяч людей (залежить, як рахувати через довготривалі наслідки).

Повне природне очищення землі в зоні відчуження триватиме тисячі років. Основними довгоживучими радіонуклідами, що забруднили ґрунт, залишаються цезій-137 і стронцій-90 з періодом напіврозпаду близько 30 років, а також трансуранові елементи, зокрема плутоній-239, період розпаду якого сягає 24 тисяч років.

Саркофаг, зведений у 1986 році, швидко почав руйнуватися: з'явилися тріщини, просочувалася вода. У 2016–2019 роках над ним спорудили Новий безпечний конфайнмент (НБК) – велетенську сталеву арку висотою з багатоповерховий будинок, яка коштувала понад 1,5–2 млрд євро (фінансування від міжнародних донорів). Вона мала дозволити демонтаж старого саркофагу та очищення до 2065 року, утримуючи радіоактивні матеріали (близько 200 тонн коріуму, уран, плутоній). Завдяки НБК рівень радіації контролювали, а зону відчуження навіть перетворили на біосферний заповідник, де природа відновлюється попри забруднення, і є важливим місцем для дослідження впливу радіації.

Повномасштабне російське вторгнення 2022 року принесло нові загрози. 24 лютого російські війська захопили Чорнобильську зону на кілька тижнів. Вони рухали технікою через "Рудий ліс" – одну з найбільш забруднених ділянок, підіймаючи радіоактивний пил, копали окопи в забрудненому ґрунті. Рівень радіації тимчасово зріс, а ворожі солдати ризикували опроміненням без захисту. Загалом окупанти завдали збитків на десятки мільйонів доларів, пошкодили інфраструктуру, вивезли багато цінного інвентаря. Зону звільнили в кінці березня 2022-го.

 

 Та на цьому проблеми не закінчилися. За час війни російські війська під час комбінованих атак неодноразово спрямовували ракети та дрони поблизу Чорнобильської та Хмельницької АЕС, що створювало ризики аварій. Зокрема, у у лютому 2025 року російський дрон ("Шахед") влучив у захисну споруду ЧАЕС – Новий безпечний конфайнмент. Вибух пробив отвір, спричинив пожежу та пошкодження обшивки. За даними МАГАТЕ, конструкція втратила основні функції герметичності та стримування радіації, хоча несучі елементи не зруйновані повністю. Ремонт ускладнений війною, а подальші удари чи вібрації можуть призвести до обвалу старого саркофагу і катастрофічного викиду радіоактивного пилу. Це знову загрожує не лише Україні, а й усій Європі.

Ось так, 40 років потому, Чорнобиль залишається символом як людської безвідповідальності, так і сили міжнародної солідарності.

Герої Чорнобиля

У Бібліотеці для дорослих №11 відбувся вечір спогадів “Герої Чорнобиля”, приурочений до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Герої Чорнобиля — це сотні тисяч людей, які самовіддано брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, жертвуючи своїм життям і здоров'ям. Серед них були перші рятувальники, пожежники, працівники станції, військові та багато інших професіоналів, чиї імена назавжди увійшли в історію як символи мужності та самопожертви.

Захід став нагодою ще раз осмислити масштаб трагедії та подякувати тим, хто став на заваді її шляху.

У читальній залі була оформлена тематична книжкова виставка "Чорнобиль: біль пам’яті", де відвідувачі могли ознайомитися з художніми творами, світлинами та виданнями, що розкривають події 26 квітня 1986 року та долі людей, яких вона змінила назавжди.

Виставка залишатиметься доступною в читальній залі, щоб кожен охочий міг переглянути матеріали, які зберігають правду про ті події.

Захід завершився хвилиною мовчання — як символом подяки та пам’яті про тих, хто мужньо прийняв удар на себе, захищаючи майбутні покоління.
Учасники ліквідації аварії врятували світ. Наш обов'язок – пам'ятати про це, говорити про це, і передавати цю пам'ять далі. 
Ми дякуємо всім ліквідаторам за їхній безсмертний подвиг!

Чорнобильське відлуння

Бібліотекарі Бібліотеки №11 провели віртуальну мандрівку "Чорнобильське відлуння" до роковин трагедії
Напередодні Дня Чорнобильської трагедії та Міжнародного дня пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф, що відзначається 26 квітня, у Бібліотеці №11 відбувся особливий захід – віртуальна мандрівка під назвою "Чорнобильське відлуння". Ця подія мала на меті нагадати читачам та гостям бібліотеки про одну з наймасштабніших техногенних катастроф в історії людства. 

Під час віртуальної мандрівки учасники мали змогу:
Поринути в історію: Дізнатися хронологію подій ночі 26 квітня 1986 року, причини вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС та перші кроки з ліквідації наслідків аварії.
Побачити зону відчуження: За допомогою фото- та відеоматеріалів здійснити віртуальну подорож до Прип'яті – міста-привида, та побачити, як виглядає Чорнобильська зона сьогодні.
Вшанувати героїв: Згадати про неймовірний подвиг ліквідаторів – пожежників, військових, медиків, інженерів, шахтарів та багатьох інших, хто ціною власного здоров'я та життя боровся з невидимим ворогом – радіацією.
Осмислити наслідки: Обговорити довгостроковий вплив катастрофи на здоров'я людей, стан довкілля та соціально-економічне життя України та світу.
Захід супроводжувався розповіддю бібліотекаря, демонстрацією тематичних матеріалів та викликав жвавий інтерес і глибокі емоції у присутніх. Учасники ділилися своїми думками та спогадами про ті дні, підкреслюючи важливість збереження пам'яті про Чорнобильську трагедію для майбутніх поколінь як застереження та урок відповідальності.

Віртуальна мандрівка "Чорнобильське відлуння" стала ще одним кроком Бібліотеки №11 у виконанні важливої місії – просвітництва та збереження історичної пам'яті. Ми повинні пам'ятати минуле, щоб будувати безпечне майбутнє.

“Попіл Чорнобиля”

   

Сьогодні в Україні відзначають 38-му річницю аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала однією з найстрашніших катастроф за всю історію ядерної енергетики.
  Чорнобильська катастрофа назавжди змінила світ, засвідчивши, наскільки масштабними, руйнівними й невиправними можуть бути наслідки нехтування безпекою на атомному об'єкті. Будь-яке втручання в Чорнобильській зоні є радіаційно небезпечним.

В бібліотеці представлена інтерактивна виставка, до Дня пам'яті Чорнобильської трагедії. Завдяки сучасній технології ми змогли здійснити віртуальну екскурсію. Дізналися, як працювала ЧАЕС під окупацією, яку шкоду завдали військові рф. Вони будували інженерні споруди, рили укріплення та пересували велику кількість ґрунту, створюючи позиції як для важкої техніки, так і для піхоти. Це призвело до формування глибокого кар'єру, що також негативно впливає на природу.

   У Чорнобильській зоні досі чимало мін. Пересуватися територією заповідника можна лише тими маршрутами, які перевірили сапери.
Читачі нашої бібліотеки поділилися своїми історіями, виміряли рівень радіації в приміщенні. 

Хронологія аварії:

• 1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.
• 2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.
• 25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування, його не скасували.
• Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи. Обшивка реактора повністю зруйнувалася, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.
• Вночі 26 квітня о 1:23 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух. 
• 2 дні світ нічого не знав про вибух.
•  Першими жертвами аварії стали 2 працівника станції. 
• 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.
• 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.
• 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.
• 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.
• Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.
• 2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.
• 200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.
• 10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.
• 11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.
• 400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в “зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.
• 26 квітня-жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював.
• 1991 рік – на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була заблокована робота цього реактора.
• Грудень 1995 року – підписання меморандуму між Україною та країнами “Великої сімки” і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції.
• 15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.

Запрошуємо вас до нашої бібліотеки, де ви зможете зануритися у світ книг про Чорнобильську катастрофу. Дізнайтеся більше про цей важливий період історії через очі свідків та експертів. 

Приходьте, чекаємо на вас!

Чорнокрила доля, чорнокрила, Чорнобилем землю накрила

23 квітня у бібліотеці віббулася година скорботи до Міжнародного дня пам’яті Чорнобиля.

1. Чорнобильській катастрофі присвоїли сім балів з 7 можливих за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що зробило її найбільшою техногенною катастрофою тих часів. Слід зазначити, що 7 балів також присвоїли аварії на АЕС Фукусіма-1, Японія, в 2011 році, де в результаті землетрусу теж сталася катастрофа.

2. В результаті аварії на Чорнобильській АЕС було викинуто в 100 разів більше радіації, ніж від ефекту атомних бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі в 1945-у році.

3. Ядерні дощі пройшли так далеко, що дійшли навіть до Ірландії.

4. Не секрет, що через аварію на Чорнобильській АЕС, Радянський Союз, а зараз Росія і Україна втратили сотні мільярдів доларів.

5. 800 тисяч чоловіків ризикували своїм життям та здоров'ям, аби запобігти наслідкам аварії і стабілізувати ситуацію. Вони трудилися в зоні підвищеного ризику, піддаючись впливу радіації. 25 тисяч з них померли, а понад 70 тисяч стали інвалідами.

6. 20% з цих смертей були самогубствами.

7. Грінпіс стверджує що аварія в Чорнобилі стала причиною смерті від раку близько 90 тисяч осіб по всьому світу.

8. Деякі люди повернулися зі своїми сім'ями в постраждалий район, щоб в своїх інтересах використати компенсації від держави.

9. Існують плани по використанню територій оточуючих реактор, наприклад такі як переробка і утилізація радіоактивних відходів, а також створення природних заповідників.

10. Більше 5 мільйонів людей живуть в районах, які вважаються «забрудненими» радіоактивними речовинами після аварії.

11. Аварія на Чорнобильській АЕС визнана найсерйознішою і гіршою аварією в ядерній історії людства.

12. Область, що потрапила в списки «забруднених», визнали одним з найбільш унікальних світових заповідників з процвітаючою популяцією вовків, оленів, бобрів, орлів і інших тварин.

13. На кожному відреставрованому будинку в Чорнобилі, на сьогоднішній день є напис, де зазначено ім'я власника цієї нерухомості.

14. Витік радіації пофарбувала ліс, що знаходиться неподалік, в яскраво рудий колір. З тих пір йому дали назву «Рудий ліс»

15. На сьогоднішній день психологічні розлади, викликані цією аварією, стали найбільшою проблемою громадської охорони здоров'я.

16. Багато лікарів в Східній Європі та Радянському Союзі рекомендували вагітним жінкам зробити аборт, щоб уникнути ризику народження дітей з вадами та захворюваннями, навіть незважаючи на те, що рівень радіації, впливу якої піддавалися жінки, був досить низький.

17. Дивно, але рівень смертності від раку та інших наслідків Чорнобильської катастрофи, виявився нижчим ніж побоювалися спочатку.

19. Білорусія отримала 70% шкідливого забруднення з Чорнобиля.

20. За даними Американської Комісії Ядерного Регулювання 28 робочих ЧАЕС померли протягом 4-х місяців після аварії.

21. Близько 97% радіоактивних речовин залишилися в напівзруйнованому саркофазі ЧАЕС.

22. Офіційні джерела стверджують, що потрібно буде до 100 років, перш ніж станція буде повністю списана.

23. 200 тонн радіоактивних матеріалів досі перебуває в реакторі Чорнобильської АЕС.

Несе сива Чорнобильська мати цю планету... це хворе диття

В ніч на 26 квітня 1986 року два теплові вибухи з подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції спричинили викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Чорнобильська катастрофа назавжди розмежувала життя тисяч людей на "до" та "після".  Чорно-білими кадрами вспливають образи трагедії: залишені дитячі іграшки, мертві оселі, вулиці, темні вікна, без світла. Без життя. Біль.

У творі Ліни Костенко "Стоять озера в пригорщах долин" ця біль оживає в рядках:

"Стоять озера в пригорщах долин,
Луги цвітуть у придорожній смузі.
І царствений цибатий чорногуз
Поважно ходить в ранній кукурудзі.
Дівча козу на вигоні пасе,
Машини мчать, баранки крутять аси.
Малина спіє.. І на все, на все
Лягає пил чорнобильської траси.
Жоржини на чорнобильський дорозі
Вже другий рік, як струшують біду,
Прозорий жах обмацує ворота -
Чи можна людям в хату увійти?
Роса - як смертний піт на травах, на горіхах.
Але найбільше стронцію - у стріхах.
Хто це казав, що стріхи - традиційні?
У нас і стріхи вже радіаційні.
Летючі крони голубих дерев.
Із року в рік дожити до неділі.
Ріка. Палатка. Озеро. Курінь.
Аборигени острова Надії.
Босоніж дітки бігають малі.
Пройшла гроза і не була озонною.
А де тепер не зона на землі?
І де межа між зоною й не зоною?"

Є багато чудових книг, присвячених Чорнобильській трагедії. Наприклад:

1)Поема Івана Драча «Чорнобильська мадонна».
2)Роман Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття».
3)Книга Марії Мицьо «Полиновий ліс. Хроніки Чорнобиля».
4)«Повернення до Прип'яти» — драма квебекського драматурга Філаппа Ландрі, яка отримала високу оцінку канадських театралів.

Тематична виставка присвячена Чорнобильській катастрофі в бібліотеці 11