Чорнобиль: 40 років потому

26 квітня 2026 року Україна вшановує 40-ві роковини аварії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська катастрофа стала найбільшою техногенною аварією в історії людства, що призвела до масштабного радіаційного забруднення, тисяч жертв і довгострокових наслідків, які відчуваються досі.

В нашій бібліотеці завжди можна дізнатись багато цікавого та корисного з запропонованих книг.

  Чорнобильська АЕС була частиною амбітної радянської програми розвитку атомної енергетики 1960–1980-х років.

Будівництво станції розпочалося на початку 1970-х рр. біля села Копачі на березі Прип'яті в Київській області. Перший енергоблок запустили у 1977 році, а четвертий – у 1983-му. Паралельно зводили супутнє місто Прип'ять для працівників станції – сучасне, комфортне за радянськими мірками поселення з населенням близько 50 тисяч осіб.
Станція мала стати однією з найбільших в Європі.. Однак реактори мали недоліки, зокрема позитивний паровий коефіцієнт реактивності, що робило їх нестабільними за певних умов. У 1980-х роках ЧАЕС виробляла значну частину електроенергії і не лише для України, символізуючи "мирний атом" радянської пропаганди.
Трагедія 26 квітня 1986 року сталася під час планового тесту на четвертому енергоблоці – експерименту з зупинки турбогенератора для перевірки системи аварійного живлення. Через помилки персоналу та недоліки конструкції реактора потужність різко зросла. О 1:23 ночі сталися два потужні вибухи: спочатку паровий, а потім – хімічний вибух водню, що зруйнував дах реактора і викинув у атмосферу десятки тонн радіоактивних матеріалів, включно з цезієм-137, стронцієм-90 та плутонієм.
Вогонь охопив графітовий замедлювач (це речовина або пристрій, що зменшує швидкість процесу, в ядерній енергетиці — речовини (вода, графіт), що знижують швидкість нейтронів), який горів кілька днів. Радіоактивна хмара поширилася над Європою, забруднивши території України, Білорусі, Росії та віддалені країни. Безпосередньо від вибуху загинули лише двоє працівників, але ще десятки отримали смертельні дози опромінення в перші дні і померли протягом кількох тижнів у муках.
Першими на місце прибули пожежники. Вони не знали справжнього масштабу небезпеки й працювали фактично без захисту. Багато хто з них отримав смертельні дози опромінення.
Однією з найгероїчніших і найризикованіших операцій перших днів ліквідації став спуск під зруйнований четвертий реактор трьох працівників станції – Олексія Ананенка, Валерія Беспалова та Бориса Баранова. На початку травня 1986 року розплавлений ядерний матеріал (коріум) почав прогризати бетонні перекриття і просуватися вниз, прямо до басейнів-барботерів, де накопичилося понад 1500 тонн радіоактивної води. Якби розпечена лава контактувала з цією водою, стався б потужний паровий вибух, який міг зруйнувати решту трьох енергоблоків, значно розширити зону радіаційного забруднення і зробити наслідки катастрофи в рази катастрофічнішими. Троє добровольців у водолазному спорядженні спустилися в затоплені, повністю темні та сильно радіоактивні підвальні коридори, знайшли запірні клапани і вручну відкрили їх, дозволивши відкачати воду. Завдяки їхній самовідданості другого масштабного вибуху вдалося уникнути. Усі троє вижили, хоча отримали значні дози опромінення; у 2019 році їм присвоєно звання Героїв України (Борису Баранову – посмертно).
До ліквідації також залучили сотні тисяч людей – військових, шахтарів, будівельників, медиків та "добровольців" (часто це було примусово). Їх назвали ліквідаторами. Вони скидали графіт із даху, мили дороги, будували бетонне укриття над зруйнованим реактором, копали тунелі під блоком.Роботи велися в екстремальних умовах: люди працювали без достатнього захисту, отримуючи високі дози радіації. Саркофаг завершили за шість місяців, але він був розрахований лише на 30 років.

  Офіційне розслідування поклало провину на персонал станції: інженерів і керівництво, які порушили інструкції під час тесту. Шість осіб отримали тюремні терміни (від 2 до 10 років). Директор станції Віктор Брюханов, головний інженер Микола Фомін та заступник Анатолій Дятлов були засуджені

   Після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильську АЕС не закрили повністю. Незважаючи на масштабну катастрофу, радянська влада вирішила відновити роботу трьох вцілілих реакторів, аби не втратити значні потужності генерації електроенергії. Після короткої зупинки та робіт з дезактивації 1-й енергоблок запустили знову 1 жовтня 1986 року, 2-й – 5 листопада 1986-го, а 3-й – у грудні 1987 року. Персонал станції продовжував працювати в умовах підвищеного радіаційного фону, проводячи щоденну дезактивацію приміщень і обладнання.

Ось так постраждала Чорнобильська АЕС виробляла електрику ще майже 14 років: 2-й блок зупинили в 1991 році після пожежі в турбінному залі, 1-й – у 1996-му, а останній, 3-й енергоблок, остаточно вимкнули 15 грудня 2000 року під час офіційної церемонії .

Однак загальні наслідки катастрофи 1986 року виявилися колосальними. Радіоактивне забруднення торкнулося понад 200 тисяч км², евакуювали сотні тисяч людей. Зросла захворюваність на рак щитоподібної залози (особливо серед дітей), інші онкологічні хвороби, генетичні порушення. За різними оцінками, від наслідків аварії померли від тисяч до сотень тисяч людей (залежить, як рахувати через довготривалі наслідки).

Повне природне очищення землі в зоні відчуження триватиме тисячі років. Основними довгоживучими радіонуклідами, що забруднили ґрунт, залишаються цезій-137 і стронцій-90 з періодом напіврозпаду близько 30 років, а також трансуранові елементи, зокрема плутоній-239, період розпаду якого сягає 24 тисяч років.

Саркофаг, зведений у 1986 році, швидко почав руйнуватися: з'явилися тріщини, просочувалася вода. У 2016–2019 роках над ним спорудили Новий безпечний конфайнмент (НБК) – велетенську сталеву арку висотою з багатоповерховий будинок, яка коштувала понад 1,5–2 млрд євро (фінансування від міжнародних донорів). Вона мала дозволити демонтаж старого саркофагу та очищення до 2065 року, утримуючи радіоактивні матеріали (близько 200 тонн коріуму, уран, плутоній). Завдяки НБК рівень радіації контролювали, а зону відчуження навіть перетворили на біосферний заповідник, де природа відновлюється попри забруднення, і є важливим місцем для дослідження впливу радіації.

Повномасштабне російське вторгнення 2022 року принесло нові загрози. 24 лютого російські війська захопили Чорнобильську зону на кілька тижнів. Вони рухали технікою через "Рудий ліс" – одну з найбільш забруднених ділянок, підіймаючи радіоактивний пил, копали окопи в забрудненому ґрунті. Рівень радіації тимчасово зріс, а ворожі солдати ризикували опроміненням без захисту. Загалом окупанти завдали збитків на десятки мільйонів доларів, пошкодили інфраструктуру, вивезли багато цінного інвентаря. Зону звільнили в кінці березня 2022-го.

 

 Та на цьому проблеми не закінчилися. За час війни російські війська під час комбінованих атак неодноразово спрямовували ракети та дрони поблизу Чорнобильської та Хмельницької АЕС, що створювало ризики аварій. Зокрема, у у лютому 2025 року російський дрон ("Шахед") влучив у захисну споруду ЧАЕС – Новий безпечний конфайнмент. Вибух пробив отвір, спричинив пожежу та пошкодження обшивки. За даними МАГАТЕ, конструкція втратила основні функції герметичності та стримування радіації, хоча несучі елементи не зруйновані повністю. Ремонт ускладнений війною, а подальші удари чи вібрації можуть призвести до обвалу старого саркофагу і катастрофічного викиду радіоактивного пилу. Це знову загрожує не лише Україні, а й усій Європі.

Ось так, 40 років потому, Чорнобиль залишається символом як людської безвідповідальності, так і сили міжнародної солідарності.

Чорнобильське відлуння

Бібліотекарі Бібліотеки №11 провели віртуальну мандрівку "Чорнобильське відлуння" до роковин трагедії
Напередодні Дня Чорнобильської трагедії та Міжнародного дня пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф, що відзначається 26 квітня, у Бібліотеці №11 відбувся особливий захід – віртуальна мандрівка під назвою "Чорнобильське відлуння". Ця подія мала на меті нагадати читачам та гостям бібліотеки про одну з наймасштабніших техногенних катастроф в історії людства. 

Під час віртуальної мандрівки учасники мали змогу:
Поринути в історію: Дізнатися хронологію подій ночі 26 квітня 1986 року, причини вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС та перші кроки з ліквідації наслідків аварії.
Побачити зону відчуження: За допомогою фото- та відеоматеріалів здійснити віртуальну подорож до Прип'яті – міста-привида, та побачити, як виглядає Чорнобильська зона сьогодні.
Вшанувати героїв: Згадати про неймовірний подвиг ліквідаторів – пожежників, військових, медиків, інженерів, шахтарів та багатьох інших, хто ціною власного здоров'я та життя боровся з невидимим ворогом – радіацією.
Осмислити наслідки: Обговорити довгостроковий вплив катастрофи на здоров'я людей, стан довкілля та соціально-економічне життя України та світу.
Захід супроводжувався розповіддю бібліотекаря, демонстрацією тематичних матеріалів та викликав жвавий інтерес і глибокі емоції у присутніх. Учасники ділилися своїми думками та спогадами про ті дні, підкреслюючи важливість збереження пам'яті про Чорнобильську трагедію для майбутніх поколінь як застереження та урок відповідальності.

Віртуальна мандрівка "Чорнобильське відлуння" стала ще одним кроком Бібліотеки №11 у виконанні важливої місії – просвітництва та збереження історичної пам'яті. Ми повинні пам'ятати минуле, щоб будувати безпечне майбутнє.

“Попіл Чорнобиля”

   

Сьогодні в Україні відзначають 38-му річницю аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала однією з найстрашніших катастроф за всю історію ядерної енергетики.
  Чорнобильська катастрофа назавжди змінила світ, засвідчивши, наскільки масштабними, руйнівними й невиправними можуть бути наслідки нехтування безпекою на атомному об'єкті. Будь-яке втручання в Чорнобильській зоні є радіаційно небезпечним.

В бібліотеці представлена інтерактивна виставка, до Дня пам'яті Чорнобильської трагедії. Завдяки сучасній технології ми змогли здійснити віртуальну екскурсію. Дізналися, як працювала ЧАЕС під окупацією, яку шкоду завдали військові рф. Вони будували інженерні споруди, рили укріплення та пересували велику кількість ґрунту, створюючи позиції як для важкої техніки, так і для піхоти. Це призвело до формування глибокого кар'єру, що також негативно впливає на природу.

   У Чорнобильській зоні досі чимало мін. Пересуватися територією заповідника можна лише тими маршрутами, які перевірили сапери.
Читачі нашої бібліотеки поділилися своїми історіями, виміряли рівень радіації в приміщенні. 

Хронологія аварії:

• 1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.
• 2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.
• 25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування, його не скасували.
• Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи. Обшивка реактора повністю зруйнувалася, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.
• Вночі 26 квітня о 1:23 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух. 
• 2 дні світ нічого не знав про вибух.
•  Першими жертвами аварії стали 2 працівника станції. 
• 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.
• 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.
• 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.
• 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.
• Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.
• 2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.
• 200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.
• 10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.
• 11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.
• 400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в “зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.
• 26 квітня-жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював.
• 1991 рік – на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була заблокована робота цього реактора.
• Грудень 1995 року – підписання меморандуму між Україною та країнами “Великої сімки” і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції.
• 15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.

Запрошуємо вас до нашої бібліотеки, де ви зможете зануритися у світ книг про Чорнобильську катастрофу. Дізнайтеся більше про цей важливий період історії через очі свідків та експертів. 

Приходьте, чекаємо на вас!

Звізда-Полин упала в наші ріки

   26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія. Реактор четвертого енергоблоку вибухнув. Потім з різницею в дві секунди відбулися ще два вибухи. Обвалилася частина будівель, почалася велика пожежа. Величезна кількість радіоактивних речовин було викинута в атмосферу. радіоактивні частки йоду, стронцію та цезію поширилися на північну частину України та деяку частину Білорусі, Росії, країн Балтики, Польщі, Швеції, Фінляндії та інших країн.

   Багатоденну пожежу намагалися загасити сотні пожежників та працівників аварійних служб. Багато з них згодом померли від променевої хвороби. Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви, Понад 100 тисяч жителів найближчих населених пунктів були евакуйовані після аварії. Чорнобиль став символом атомної небезпеки в світовому масштабі.
   Щоб запобігти подібним аваріям у майбутньому, наприкінці 1986 року четвертий реактор накрили спеціальним "саркофагом" і Чорнобильську АЕС знову ввели в експлуатацію. У наступні роки через великі пожежі відключили інші три реактори.
   У 2019 році над станцією запустили новий "саркофаг", оскільки старий був уже непридатний. У наш час Чорнобильська АЕС готується до повного зняття з експлуатації. 

   У Чорнобилі розташована рота охорони Міністерства внутрішніх справ, яка здійснює охорону (патрулювання) території зони відчуження, а також проводить нагляд за Контрольно-пропускним режимом зони. Завдяки роботі поліції виявляються та фіксуються факти проникнення на територію зони відчуження екстремальних туристів, а також осіб-мародерів.

До дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в нашій бібліотеці проходить виставка-спомин.

В нашій країні добре пам'ятають скільки горя принесла аварія на Чорнобильській АЕС, скільки загиблих та понівечених життів. Але...

  У перший день повномасштабного вторгнення 24 лютого, Російські війська захопили Чорнобильську АЕС та інші об‘єкти у зоні відчуження. Росіяни почали окопуватися і будувати укріплення в найнебезпечнішому місці зони відчуження – в Рудому лісі, куди в 1986 році випало найбільше радіоактивного пилу. Нерозуміння (небезпеки) призвело до того, що вони просто окопалися в Рудому лісі, отримали величезне опромінення.

Фахівці кажуть, що протягом двох діб перебування у Рудому лісі людина отримує опромінення, яке можна порівняти з річною дозою, тобто фактично всі, хто там був, – сьогодні це смертники, у яких немає шансів на подальше життя.

   Увечері 31 березня російські війська вирішили покинути територію Чорнобильської АЕС.

   Відступаючи, російські окупанти знищили багаторічний архів Чорнобильської атомної електростанції, розграбували Центральну аналітичну лабораторію в Чорнобилі вартістю 6 млн євро,

вкрали майно підприємств у зоні відчуження.

   2 квітня над Чорнобильською АЕС урочисто підняли прапор України та заспівали Гімн.

Але є те, що неможливо знищити чи вкрасти. 

   Це наша пам'ять...

«Є місце подвигу не тільки в дні війни»

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
                      
В нашій бібліотеці пройшла година пам'яті та вшанування учасників ліквідації на ЧАЕС.

Саме 14 грудня 1986 року на Чорнобильській АЕС було завершено спорудження захисного саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це, по суті, була перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху.

Ми низько вклоняємось усім ліквідаторам аварії на ЧАЕС, які, не шкодуючи свого здоров’я і життя, працювали в 30-кілометровій зоні радіаційного лиха аби якомога швидше ліквідувати наслідки Чорнобильської трагедії, обмежити біду, тим, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції і зробив вагомий внесок у справи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Бурдак Іван Григорович. Біль та сльози чорнобильців : романи / Іван Григорович Бурдак. – Київ : Фенікс, 2016. – 627 с.

До книги увійшли два романи: “Сини і дочки Чорнобиля” (2012 р.), “Блуд” (2013р.), які знайомлять читачів з долею учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, чий життевий шлях наповнений складними людськими випробуваннями та розповідають про життя і діяльність героїв, що охоплює період 27 років (з1985 до 2012 рр.). історія віддасть належне ліквідаторам наслідків аварії, які ціною власного життя і здоров'я врятували світ від техногенної катастрофи.  

Сущенко Марія Микитівна. Екскурс у Чорнобиль = Insight into Chernobyl : земля загублених надій / Марія Микитівна Сущенко; пер. англ. Д. С. Вілкова; фот. К. Степанець. – Київ : Агентство по розповсюдженню друку, 2016. – 269 с. – Присвячується пам’яті Чорнобильської катастрофи.

Цей альбом є фотолітописом гуманітарної трагедії, яка є наслідком найбільшої у світі техногенної катастрофи. Минуло вже понад 30 років з дня Чорнобильської трагедії. Трагедії, яка змінила погляди людства на переможне крокування планетою мирного атома. Тисячі квадратних кілометрів стали непридатними для життя на багато років, тисячі людей віддали своє життя, захищаючи інших від атомного марева. Десятки тисяч мешканців полишили свої домівки назавжди. У виданні показаний нинішній стан населених пунктів Чорнобильської зони відчуження, які були покинуті внаслідок аварії на атомній електростанції.
Книга проведе читача спорожнілими приміщеннями, дасть можливість заглянути в порожні квартири, зайти в осиротілі дитсадки, школи, магазини та інші будівлі. Присвячується людям, що пережили Чорнобильську катастрофу.

Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності.

Ми були першими... : зб. спогадів учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - ветеранів органів внутріш. справ Київ. обл., які першими вступили у боротьбу з наслідками планетарної катастрофи / М-во внутрішніх справ України; упоряд. К. І. Бурцев. – Київ : Етнос, 2006. – 344 с.

У збірнику подано спогади учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС — ветеранів органів внутрішніх справ.

Сергій Трохим.1986. Чорнобильські хроніки, Дискурсус, 2016

Книга спогадів і свідчень журналіста Сергія Трохима. Він був одним із перших журналістів-телевізійників, що знімали аварію. Саме кадри цих журналістів траслювали в усьому світі. Трохим наводить багато маловідомих та прихованих фактів. Згадує події, що відбувались тоді, а також аналізує, як вони згодом вплинули на розпад Радянського союзу.

Це книжка-присвята героям, які 35 років тому ризикували своїм життям і здоров’ям задля порятунку мільйонів інших людей. Вона містить історії шістнадцяти борців за наші життя. Це свідки й учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: атомники, пожежники, медики, монтажники, оператори. Вони розповідають «по-рентгенівськи», безкомпромісно чесно. Згадують про власне становлення, про життя у місті Прип’ять до аварії; говорять про події, які пізніше назвуть техногенною катастрофою. Сьогодні вони є членами громадської організації «Промінь 5-2» — об’єднання учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Кожна сторінка книжки варта найуважнішого прочитання, адже не все ще сказане і почуте суспільством. Кожне слово, промовлене очевидцями тих подій, має величезну вагу для майбутніх поколінь. Справа живих — пам’ятати.

Ударив чорний дзвін

Чи знаєш ти, світе

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!..

(Б.Олійник)

26 квітня 1986 року... Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ

Безкраї простори колись родючої землі тепер порожні, забруднені, мертві…

Чорнобильська трагедія пройняла всі сфери життя – від академічної науки до побуту людського життя.

«Лідерами» забруднення чорнобильських зон є цезій-137 і стронцій-90 з періодом напіврозпаду 30 років. За 30 років, що минули після аварії, ці радіоізотопи розпалися наполовину, їх стало вдвічі менше. Треба чекати ще 260 років, щоб вони стали безпечними. А чорнобильські зони забруднені й багатьма іншими «довгоживучими» радіоізотопами. Щільність забруднення ними чорнобильських зон із часом зменшується не стільки за рахунок їх природного розпаду, скільки за рахунок перенесення радіоактивного пилу, лісових пожеж, паводків, повеней та неконтрольованого вивезення забруднених матеріалів.

    Найбільшу небезпеку, зв'язану з аварією представляло те, що, руйнування реакторної зони викликало викид в атмосферу і на територію ЧАЕС великої кількості радіоактивних деталей, графіту, ядерного палива. Викид радіонуклідів (вид хитливих атомів, що при мимовільному перетворенні в інший нуклід випускають іонізуюче випромінювання - це і є власне радіоактивність) являв собою розтягнутий у часі процес, що складається з декількох стадій.

    27 квітня 1986 року висота забрудненої радіонуклідами повітряного струменя, що виходить з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200 метрів, рівень радіації в ній на видаленні 5-10 км. від місця аварії складали 1000 мілірентген у годину. Викид радіоактивності в основному завершився до 6 травня 1986 року. Більше про події Чорнобильської катастрофи читайте в книгах:

   

Соціальний музичний проект «Звуки Чорнобиля» анонсував вихід тематичного альбому сучасної музики.

     “Звуки Чорнобиля” - це культурний проєкт, який намагається через пісні показати всьому світові трагізм катастрофи на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. 

   «Трагедія на Чорнобильській АЕС — це катастрофа, яка залишила глибокі рани на тілі нашої планети. Час вже не повернути назад, але пам’ятати — це обов’язок усіх наступних поколінь.

"Квітневий вітер колихає цвіт, Іще не знає про Чорнобиль світ..."

26 квітня 1986 світ став свідком жахливої ​​катастрофи в історії людства, наслідки якої досі віддаються жахливим відлуння. 

  

1:23 26 квітня 1986 року відбувся перший вибух. Сталося це під час експерименту з вивчення можливості використовувати інерцію ротора турбогенератора для вироблення будь-якої кількості електроенергії, в разі, якщо в майбутньому реактор аварійно зупиниться.

   Пожежні працювали аж до 9 травня. Цікавий факт, що з вертольотів вони гасили полум'я піском і глиною. І цілком ймовірно, що це тільки розпалювало радіоактивне полум'я.

  Радіація не поширюється рівномірно навколо ЧАЕС, а осідає острівцями. Деякі ділянки 10-кілометрової Зони в рази небезпечніші, ніж територія, прилегла до АЄС. Дорогою на станцію збереглася стела «ЧАЕС ім. В.І.Леніна», відома як смолоскип. Радіаційний фон у цьому районі може сягати аж 1200 мкР/год.! Водночас у безпосередній близькості біля самої станції фон зберігається в межах не вище ніж 300 мкР/год.

  

 

 

 

       ФАКТИ:

• Чорнобильській катастрофі присвоїли сім балів з 7 можливих за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що зробило її найбільшою техногенною катастрофою тих часів.
• В результаті аварії на Чорнобильській АЕС було викинуто в 100 разів більше радіації, ніж від ефекту атомних бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі в 1945-у році.
• 800 тисяч чоловіків ризикували своїм життям та здоров'ям, аби запобігти наслідкам аварії і стабілізувати ситуацію. Вони трудилися в зоні підвищеного ризику, піддаючись впливу радіації. 25 тисяч з них померли, а понад 70 тисяч стали інвалідами.
• 50 мільйонів кюрі - такий загальний викид радіоактивних матеріалів. Ця сума дорівнює наслідкам вибухів 500 атомних бомб, які в 1945 році було скинуто на Хіросіму.
• Основна частина ліквідаційних робіт була виконана у 1986–1987 рр. У них брали участь приблизно 240 тисяч людей.
• Повний розпад останнього радіоактивного на забруднених територіях (плутонію-239) до стану природного матеріалу відбудеться в 26486 році.

Ліна Костенко
Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.


Малиновий дзвін

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
За скоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.
 Анна Багряна