вівторок, 28 квітня 2020 р.

Операція "Вісла"

  28 квітня 1947 року о 4-ій годині ранку оперативною групою військ "Вісла" розпочалось виселення українців з їх етнічних територій - Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини у південно східних регіонах Польщі на західні та північні території, які раніше входили до складу Німеччини. Було насильно переселено 140 575 осіб. Ув'язнено в концтаборі Явожно 3936 людей. Маніпулятивний привід - обмеження підтримки українського підпілля місцевим населенням. З квітня до липня 1947 року оперативна група "Вісла" провела 357 бойових акцій, ліквідувала 1509 повстанців, знищила 1178 бункерів і криївок.
    Формальним приводом до початку операції «Вісла» стала загибель 28 березня 1947 р. у засідці, організованій об’єднаними сотнями УПА «Хріна» та «Стаха», заступника міністра оборони Польщі генерал-полковника Кароля Сверчевського («Вальтер»). Досі точно не встановлено, чи це був справді збіг обставин, чи свідома провокація комуністичних органів безпеки. Як свідчить польський історик Г. Мотика, українські повстанці насправді не знали, що вбили високопоставленого польського генерала, маючи на меті у першу чергу поповнити свої запаси провіанту та амуніції. Це пояснює, чому сам командир УПА С.Стебельський («Хрін»), чия сотня здійснила засідку, жодним словом не згадав про цю подію у свої спогадах, написаних до своєї загибелі у 1949 р.

   Смертю «легенди Народної Польщі» сповна скористалося польське військове та політичне керівництво. Вже 29 березня 1947 р. на засіданні Політбюро ПРП на пропозицію генерального секретаря Владислава Гомулки було ухвалено рішення провести в рамках репресивної акції цілковиту депортацію українців та змішаних родин із території Люблінського, Ряшівського й Краківського воєводств у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства: Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське й Щецінське.


понеділок, 27 квітня 2020 р.

"Батько українського театру" Михайло Старицький

Михайло Петрович Старицький (народився 14 грудня 1840 року в селі Кліщинці на Полтавщині, помер 27 квітня 1904 року в Києві) - видатний український письменник, актор і режисер, один із засновників українського професійного театру.

  Батько української письменниці Людмили Старицької-Черняхівської.x

  Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, відставний ротмістр, помер, коли хлопчикові було вісім років. 
1856 році померла і мати — Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенка. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого двоюрідного дядька — Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка.

     
 У 1851-1856 рр. Михайло навчався в Полтавській гімназії,  яка була на той час однією з найкращих.
1858 році Михайло Старицький разом з Миколою Лисенком вступає до Харківського університету, а 1860 році родина Лисенків переїздить до Києва, і Михайло разом із Миколою перевелися на фізико-математичний факультет до Київського університету.
   Михайло Петрович у 1874 р. разом зі своїм троюрідним братом, композитором Миколою Лисенком поставив перший оперету “Різдвяна ніч”, а у 1882 р. спільно з М. Кропивницьким створив першу українську професійну студію. Через царський Емський указ 1876 р., що забороняв публікацію книг і постановку вистав українською мовою, молодий театр ставив українські п'єси в Молдові, Польщі, у Криму, Вільнюсі, Тифлісі, а Старицький, продавши родовий маєток, платив трупі, в якій блищали такі артисти, як Заньковецька, Саксаганський, Садовський, Кропивницький, за розцінками "імператорського театру".
      Завдяки його постановкам всьому світові стали відомі опери Миколи Лисенка “Різдвяна ніч”, “Утоплена” і “Тарас Бульба”, лібрето до яких писав сам Старицький, п'єси “За двома зайцями” - на сюжет маловідомого тоді твору І. Нечуя-Левицького “На Кожум'яках”, “Циганка Аза” за повістю Ю. Крашевського “Хатинка за селом”, а також “Богдан Хмельницький”, “Маруся Богуславка” та ін., що ввійшли до золотого фонду української драматургії і досі йдуть у багатьох театрах світу.
   
Пропагуючи українські п'єси, він несподівано потрапив під удар оборонців української культури, які жорстко критикували його за переклади українською мовою Пушкіна і Крилова, Лермонтова і Некрасова, за ведення в українську мову неологізмів, які сьогодні є невід'ємною її частиною. 
     
Через постійні сутички з цензурою та заборони вистав і нападки "критиків - поборників чистоти української мови" здоров'я його було підірвано, і він помер 27  квітня 1904 року.
  Повість Михайла Старицького (1840—1904) “Облога Буші” відтворює реальні історичні події героїчної оборони містечка-фортеці під час української національно-визвольної війни XVII століття. Пригодницький сюжет твору тримає читача в постійній напрузі, сила характерів головних героїв і самопожертва усього населення містечка вражають, а кохання сотниківни Орисі, яка очолила оборону Буші, і польського князя Антося, зачаровує своєю глибиною.

Комедія “За двома зайцями” — добре відома всім історія про хитрого збанкрутілого цирульника, який упадає за двома дівчатами водночас, та зрештою залишається ні з чим.


Драма «Не судилось» справді вважається найкращою п’єсою М. Старицького. Вона правдиво, високохудожньо та психологічно переконливо змальовує життя українського села в перші пореформені роки, реалістично відтворює конфлікти між звільненим з-під кріпацького ярма, але одуреним, обезземеленим селянством і панами-поміщиками. В основі твору лежать правдиві життєві колізії. «Факт, що послугував темою в моїй драмі,— факт правдивий з щирого життя, з сусіднього нашого села, якому я був свідком…

У драмі навіть всі фамілії з малими одмінами,— так замість Ілляшенків — Лященки, а решта — ті ж самі»,— писав М. Старицький. Через усю п’єсу проходить та думка, що пани безкарно можуть глумитися над чесними селянськими дівчатами, а потім безжалісно залишати їх. Зважаючи на це, не зміцнілі моральні відносини між селянами і колишніми їх власниками, здається, на думку комітету (цензурного) несвоєчасним і незручним виводити на сцену ті сумні моменти з минулого селянського побуту, які можуть породити або підтримати пристрасну упередженість між вищими і нижчими станами»,— такий досить переконливий висновок зробила цензура, забороняючи твір. Проте за якийсь час п’єса вже під назвою «Не судилося» все-таки була дозволена до постановки.





суботу, 25 квітня 2020 р.

"Моє дитинство книга пробудила В селі далекім книга ця бродила..."

1840, 26 квітня – у Петербурзі вийшло перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса.
  «Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

    12 лютого 1840 року вийшов цензурований дозвіл друкувати «Кобзар». Так назвав свою першу віршовану збірку,  26-річний поет. (Цю назву було збережено і для двох наступних видань, 1844 і 1860 років).
      Насправді Шевченко ще в 1838-му віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса.
          До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».
    Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. Кількість сторінок різнилася від 106 до 116-ти. Це пов’язано з тим, що в друкарні в деяких примірниках відновили вилучений цензором текст. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».

    Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.
Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.
 Вибіркові поеми з «Кобзаря» перекладено понад 100 іноземними мовами. 
 В сучасному світі дуже багато є видань кобзаря, навіть подарункові у шкірі.



 








"Квітневий вітер колихає цвіт, Іще не знає про Чорнобиль світ..."

26 квітня 1986 світ став свідком жахливої ​​катастрофи в історії людства, наслідки якої досі віддаються жахливим відлуння. 
  

1:23 26 квітня 1986 року відбувся перший вибух. Сталося це під час експерименту з вивчення можливості використовувати інерцію ротора турбогенератора для вироблення будь-якої кількості електроенергії, в разі, якщо в майбутньому реактор аварійно зупиниться.
   Пожежні працювали аж до 9 травня. Цікавий факт, що з вертольотів вони гасили полум'я піском і глиною. І цілком ймовірно, що це тільки розпалювало радіоактивне полум'я.
  Радіація не поширюється рівномірно навколо ЧАЕС, а осідає острівцями. Деякі ділянки 10-кілометрової Зони в рази небезпечніші, ніж територія, прилегла до АЄС. Дорогою на станцію збереглася стела «ЧАЕС ім. В.І.Леніна», відома як смолоскип. Радіаційний фон у цьому районі може сягати аж 1200 мкР/год.! Водночас у безпосередній близькості біля самої станції фон зберігається в межах не вище ніж 300 мкР/год.

  
 

 
 
       ФАКТИ:
  • Чорнобильській катастрофі присвоїли сім балів з 7 можливих за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що зробило її найбільшою техногенною катастрофою тих часів.
  • В результаті аварії на Чорнобильській АЕС було викинуто в 100 разів більше радіації, ніж від ефекту атомних бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі в 1945-у році.
  • 800 тисяч чоловіків ризикували своїм життям та здоров'ям, аби запобігти наслідкам аварії і стабілізувати ситуацію. Вони трудилися в зоні підвищеного ризику, піддаючись впливу радіації. 25 тисяч з них померли, а понад 70 тисяч стали інвалідами.
  • 50 мільйонів кюрі - такий загальний викид радіоактивних матеріалів. Ця сума дорівнює наслідкам вибухів 500 атомних бомб, які в 1945 році було скинуто на Хіросіму.
  • Основна частина ліквідаційних робіт була виконана у 1986–1987 рр. У них брали участь приблизно 240 тисяч людей.
  • Повний розпад останнього радіоактивного на забруднених територіях (плутонію-239) до стану природного матеріалу відбудеться в 26486 році.



Ліна Костенко
Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.


Малиновий дзвін

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
За скоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.
 Анна Багряна

четвер, 23 квітня 2020 р.

Живописець правди


23 квітня  100 років від дня народження відомого  українського письменника Григорія Михайловича Тютюнника(за паспортом — Єгор). 

     «Я знаю одне, що треба писати хороші твори, а хороші вони будуть тільки тоді, коли писатимемо правду» -  ці слова письменника стали гаслом всієї його творчості.   За життя Тютюнник  не здобув  світової слави. Хотів, щоб читали, хотів, щоб розуміли, а тому просто писав і просто жив, як  герої його творів.

    Народився  в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині.
  З 1938 р. — студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна.
Добровольцем пішов на фронт, двічі його тяжко поранено, двічі тікав з полону, брав участь у діях партизанських загонів — на території Кіровоградщини та Чехословаччини.

    Письменник важко пережив роки війни, до кінця життя мав уламок біля серця. Після воєнних років був на педагогічній праці, працював співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну й напружену літературну діяльність. 

  Творчий доробок митця складає збірка оповідань «Зоряні межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957). Вже після смерті письменника світ побачив його збірку поезій воєнного часу «Журавлині ключі» який опубліковано 1963 року.  Переклав "Калину красную" В.Шукшина (видано — К., 1978, 1986).
   Роман Г. Тютюнника "Вир" (1960 — 1962) посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.
   У 1983 режисер Станіслав Клименко зняв за романом письменника художній фільм «Вир».
  Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостроактуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість показав своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.
   Помер Григорій Тютюнник 29 серпня 1961 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка (1963, за роман "Вир", посмертно).
 



Книги - джерела мудрості.

 23 квітня Всесвітній день книги та авторського права.

У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року.

  Чудова традиція святкування Дня книги народилась у Каталонії, де 23 квітня, у День Святого Георга, традиційно дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також було прийнято дарувати книги близьким. Однак серйознішою причиною для вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, В. Набоков.

  Одна з традицій Всесвітнього дня книги та авторського права – обрання міста, що на рік стане Світовою столицею книги. Ця традиція, яка, окрім того, є дієвим способом популяризації книг і читання загалом, запроваджена 2001 року.



 Книжковою столицею світу 2020 року стане столиця Малайзії Куала-Лумпур. Про це повідомляється на офіційному сайті ЮНЕСКО.

   У всесвітній день книги і авторського права разом з бібліотекою виховуємо любов до книги і читання в родині.
Читаємо з дітьми під час карантину.

Перша дитяча книжка Тараса Прохаська та перший досвід Мар’яни Прохасько у ролі ілюстратора. Тепла казка по родину кротів та їх тринадцять кротенят, про дружбу та взаємодопомогу, про турботу та домашній затишок, а також про те, хто насправді робить сніг… 
 В'ячеслав Купрієнко



Мишасько і розгардіяш
Захопливі історії про маленького мрійника на ім'я Мишасько. Який найбільше у світі полюбляє мріяти, що довше мишеня мріє, тим більше воно електризується. А, як набридне мишеняті лежати, мріянку свою мріяти, він вирушає у пошуках пригод.
  
  Інна Курило 
 
 Книжечка із серії пригод котика Кексика, який пізнає світ точнісінько так само, як і кожна дитина. Кексик зна­йомиться з вороною Ксенею та песиком Волоханем, які стануть для нього справжніми друзями. Але про це згодом…



Це друга книжечка із серії пригод котика Кексика. Він ознайомлюється із правилами дорожнього руху і вчиться, як правильно поводитися на ву­лиці. Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку та їхніх батьків.
 
Третя книжечка із серії пригод котика Кексика навчить малечу не брати чужого і вибачатися за погану поведінку.
  У четвертій книжечці із серії пригод котика Кексика розповідаєть­ся про вміння товаришувати і про те, як важливо бути чистим, охайним і ви­хованим.


Галина Вдовиченко 
Одразу дві захопливі історії від відомої письменниці Галини Вдовиченко про пригоди мишачого рок-гурту – «Мишкові Миші»
   Що може об’єднати звичайну сіру мишу, комп’ютерну мишку, лабораторну, щура, лялькову, польову, кажана та хлопчика Мишка?


 Іван Андрусяк
"Зайчикова книжечка" — одна з найкращих книжок одного з найкращих сучасних українських поетів Івана Андрусяка. Віршовані казки призначені для читання дитині вголос та першого самостійного дитячого читання. Це трохи пустотливі, іноді задумливі, часто веселі, незрідка ніжні й неодмінно добрі історії, які Зайчик-тато розповідає своїм маленьким зайченятам, — а відтак з’ясовується, що всі ці пригоди трапилися з самим татом тоді, коли він був маленьким.
   
Стефа і чакалка
Якщо добре роздивитися навколо та добре подумати, то стає зрозуміло, що українська ментальність та література нічим не поступається зарубіжній відносно наявності  унікальних жаховиськ. Чого варта, наприклад, чупакабра. А ще існує така собі Чакалка. Вона полює на нечемних та вередливих дітей, саджає їх до звуконепроникного мішка та несе до лісу. А що далі… читайте у цій книзі відомого українського письменника Івана Андрусяка. На вас чекають цілих три повісті: «Стефа і її Чакалка», «Кабан дикий – хвіст великий…», «Чакалка і чупакабра». 
  
Сашко Дерманський
У новій захоплюючій повісті Сашка Дерманського розповідається про незвичайне знайомство дівчинки Соні з чудовиськом Чу. За кілька місяців Чу мусить заробити сім подяк від людей, бо інакше його закинуть у Країну жаховиськ. Безліч пригод і небезпек спіткає героїв, але справжня дружба творить справжні дива...

 Що робити, коли сонце падає прямісінько на твою повітку? Як покататися на міжгалактичному макуцельоті? Чи легко врятуватися від метеоритного дощу? Як уберегти корову від зоопарку? Не знаєш? Тоді хутчій познайомся з вужем Ониськом, і він тобі про все розповість!
Сім'ю Ковальчуків важко назвати якоюсь особливою. Мама, тато, двоє діток. Щоправда, старший син, Андрійко, й досі не розмовляє. Принаймні, у цьому впевнені всі, хто його знає. А меншій, Марійці, бракує друзів і батьківської уваги. В татка на роботі все летить шкереберть, а мама просто хоче, щоб усе було добре. Звичайна сім'я, звичайне життя… І ось одного дня довкола починають коїтися дуже дивні речі. І що далі, то дивніші й небезпечніші. Може б, усе якось владналося, якби, наче сніг на голову, на них не звалилася бігова лошиця Мері, а за нею криничник Мефодій і підступний пан Вихиляс...

Що робити, коли сонце падає прямісінько на твою повітку? Як покататися на міжгалактичному макуцельоті? Чи легко врятуватися від метеоритного дощу? Як уберегти корову від зоопарку? Не знаєш? Тоді хутчій познайомся з вужем Ониськом, і він тобі про все розповість!
  Не секрет, що книжки відомого українського письменника Сашка Дерманського, написані буцімто для дітей, з шаленою втіхою «поглинають» і старші читачі, включно з бабусями й дідусями. Цього разу автор утнув іншу штуку: «Стонадцять халеп Остапа Квіточки» — книжка, написана нібито для старшої читацької аудиторії, але ж… Немає жодних сумнівів, що чудернацькі та смішні пригоди молодого вчителя Остапа й не менш чудернацькі та смішні походеньки недодідька Вельзепера припадуть до смаку не лише старшим, а й молодшим школярам.

У новій захоплюючій повісті Сашка Дерманського розповідається про незвичайне знайомство дівчинки Соні з чудовиськом Чу. За кілька місяців Чу мусить заробити сім подяк від людей, бо інакше його закинуть у Країну жаховиськ. Безліч пригод і небезпек спіткає героїв, але справжня дружба творить справжні дива...

 

 
  Леся Вороніна
Книга 1. Таємне Товариство Ботанів, або Екстрим на горі Підстава
Порятунок людства від інопланетян — небезпечна справа, яка загартовує дух. Ось і Клим Джура після бою з синьомордами, здається, зовсім нічого не боїться. Тому й приймає запрошення відправитися на екстремальний відпочинок на горі Підстава... навіть попри таку назву місця!
  Книга 2. Таємне Товариство Брехунів, або Пастка для синьоморда
Що б ви зробили, якби довідались, що на Землю має прибути десант космічних піратів-синьомордів? Мабуть, знизали б плечима й вирішили, що це дурний жарт.
Прочитавши фантастичну повість Лесі Ворониної “Таємне Товариство Брехунів”, ви дізнаєтесь, чи пощастить нашим героям знешкодити підступних прибульців, провівши небезпечну операцію.
  Книга 3. Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку №9
Книга 3. Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку №9
Чи доводилось вам потрапляти у дивні й загадкові обставини? Ось ви біжите знайомою вулицею і раптом, провалившись крізь люк, опиняєтесь у секретному штабі Таємного Товариства­ Боягузів. Ваша рідна бабуся виявляється геніальною винахідницею, що створила часоліт, а Землю от-от мають захопити хижі космічні прибульці-синьоморди, які хочуть заразити людей вірусом страху. І порятунок людства залежить тільки від вас!
Головне — зуміти здолати свій страх, і тоді най­потужніша зброя перетвориться на порох, а підступні космічні завойовники стануть безпорадними.
Книга 4. Таємне Товариство Близнюків, або Чудисько озера Лох-Ойх та інші страховища
Хижі космічні прибульці-синьоморди, які володіють універсальною зброєю, хочуть перетворити Землю на власну колонію. Адже на нашій планеті існують місця сили — стародавні споруди-мегаліти, що можуть наділити будь-яку живу істоту надприродними властивостями. Однак Клим Джура, хлопець, який розуміє мову синьомордів і вміє читати їхні думки, збирається перемогти ворога його власною зброєю. Здійснити небезпечну операцію «Антижаб-4», від успіху якої залежить доля людської цивілізації, Климові допомагають не лише члени Таємного Товариства Близнюків, а й загадкове чудисько озера Лох-Ойх...

   Усе почалося з того, що в сімейства Руснаків з`явилася Машка - пошарпаний, але все ж нічогенький автомобільчик. А далі... привид повідомив, що старовинна реліквія у небезпеці, - і почалися шалені перегони, небезпечна, сповнена містики і захвату мандрівка замками України у пошуках козацької шаблі...

Ця пригодницька повість Зірки Мензатюк рекомендується для читання у шкільній програмі з української літератури учнями п`ятих класів.
 Поклад Наталка

Вірші для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку від Наталки Поклад!
Пропонуємо вашій увазі яскраву збірку поезій «Ластівчин привіт»!

 


 Лариса Ніцой
Ви любите літечко? А купатися в озері? А засмагати на пісочку? А якщо поруч з Вами ще й друзі? Ярик каже, що це суперово! Одного сонячного дня … Думаєте, сталося щось погане? Зовсім ні! Одного сонячного дня… Але краще самі прочитайте! Згода?

Жив собі на світі мурашиний народ. Жив і горя не знав. Працював. Та якось на нього напали сусідні мурахи, які клялися в братній любові, які казали, ми такі мурашки, як і ви. Напали й зруйнували мурашник і щасливе життя. Проте мурашиний народ збереться на силі й вижене ворога з рідної землі. Є в казці і втрати, і подвиг, і кохання, і щасливий кінець.
   Гарні, ошатні книжки, любовно оформлені Оленою Рощею чи Арсеном Джанік’яном. Їх приємно брати в руки і роздивлятися разом із маленькими слухачами. Шестеро малих дітей почули жахливий стогін і зойк, що долинув із лісу. Страшне брудне чудовисько з'явилося на галявині, але раптом почало невтішно плакати. То був Лісовуня, добрий дух лісу...

 У цій книжечці зібрані повчальні історії. Кіт Муркіт знає всіх сусідських дітей. Хтось великий лінюх, хтось обманщик або грубіянчик, а хтось забудько чи вередійко. Усім діткам випадуть маленькі випробування — казкові пригоди, які допоможуть неслухам виправитися. Книга складається з п’яти історій: Лесюня-вередуня, Настуня-хитруня, Мар’янчик-грубіянчик, Сашуня-ледарюня, Наталочка-забувалочка. Назви говорять за себе. Героями цих історій є діти. Кожна дитина має особливу рису: Наталочка ніщо в голову не бере, все забуває, Настуня обманює, Мар’янчик усім грубіянить, Сашуня лінується, а Лесюня вередує. З кожною дитиною станеться казкова пригода, в підсумку якої кожна дитина усвідомить свою негативну рису і виправиться.
  Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.

Відкривайте свою скарбницю дивовижного світу...

... Скарбницями книг називають бібліотеки.




 Як заохотити дитину до читання? Поради від психолога


Багатогранний талант Ліни Костенко

Сьогодні, 19 березня, святкує свій день народження, українська письменниця Ліна Костенко. Ліна Василівна Костенко народилася у сім’ї вчителі...

Мітки

8 березня (4) Безпека дитини (8) безпечний Інтернет (9) Великдень (6) Винаходи (4) Виставка картин (3) Виставка робіт (3) виставка художніх робіт (5) Відомі люди (20) Всесвітній день біженців (4) Всесвітній день читання вголос (4) голодомор (5) Голокост (5) День Гідності та Свободи (5) День Державного Прапора України (5) День захисника України (7) День книги (9) День незалежності України (9) день пам'яті (9) день родини (7) День Соборності (7) День української мови та писемності (6) Екологія (14) Європа (7) здоровий спосіб життя (34) книги (35) книжкова виставка (24) літературна мандрівка (5) майстер-клас (16) Масляна (5) Математика (3) Мистецтво (16) Музика (6) Небесна Сотня (7) Новий рік (14) Обереги (6) Пам'ятки культури (4) патріотичне виховання (5) Письменники (57) Письменники України (52) Подорожі (5) Різдво (6) Святий Миколай (6) свято (25) Сторінка історії (46) У світі права (9) Україна (109) українська мова (7) українська письменниця (12) українська поетеса (6) український письменник (12) Українські сучасні письменники (14) Урок історії (16) художник (5) художня виставка (5) художня виставка Катерини Баужі (1) Цікавинки (100) Чорнобиль (2)