Коломієць Тамара Опанасівна (9 квітня 1935, місто Корсунь, нині Корсунь-Шевченківський Черкаської області) – українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України (з 1956 року).
Сестра Коломійця Петра Опанасовича.
1957 року закінчила факультет журналістики Київського університету.
Мати багато працювала, тому вихованням дівчинки займалася бабуся.
Перша збірка лірики Тамари Коломієць -– «Проліски» (1956) – з’явилася друком, коли авторка – студентка факультету журналістики Київського університету – мала 21 рік.
Найвідоміші її книги:
Перша збірка лірики Тамари Коломієць -– «Проліски» (1956) – з’явилася друком, коли авторка – студентка факультету журналістики Київського університету – мала 21 рік.
Найвідоміші її книги:
«Пастушок» (1961),
«Хиталочка-гойдалочка» (1965, 1969, 1983),
«Помічники» (1965, 2014),
«Недобрий чоловік Нехай» (1967, 2012),
«Біб-бобище» (1968, 1977, 1989),
«Луговий аеродром» (1972),
«Хто розсипав роси?» (1975),
«Візьму вербову гілочку» (1983),
«Найперша стежечка» (1985, 2006),
«Гарна хатка у курчатка» (1989, 1990, 1991, 2002, 2003),
«Де ховає сонце роси» (2006),
«Бринчики-мізинчики» (2012) та інші.
Твори Тамари Коломієць перекладено англійською, польською, угорською, білоруською, російською, словацькою, чеською, казахською, азербайджанською, вірменською та іншими мовами народів світу.
За переклади з білоруської поетесі було присуджено премію імені Павла Тичини «Чуття єдиної родини». Вона також нагороджена премією імені Наталі Забіли журналу «Малятко», медаллю А. С. Макаренка. Коломієць присуджено найголовнішу премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-
мистецькі твори для дітей та юнацтва. Нею відзначено дві збірки поетеси: «Найперша стежечка» та «Де ховає сонце роси».
«Хиталочка-гойдалочка» (1965, 1969, 1983),
«Помічники» (1965, 2014),
«Недобрий чоловік Нехай» (1967, 2012),
«Біб-бобище» (1968, 1977, 1989),
«Луговий аеродром» (1972),
«Хто розсипав роси?» (1975),
«Візьму вербову гілочку» (1983),
«Найперша стежечка» (1985, 2006),
«Гарна хатка у курчатка» (1989, 1990, 1991, 2002, 2003),
«Де ховає сонце роси» (2006),
«Бринчики-мізинчики» (2012) та інші.
Твори Тамари Коломієць перекладено англійською, польською, угорською, білоруською, російською, словацькою, чеською, казахською, азербайджанською, вірменською та іншими мовами народів світу.
За переклади з білоруської поетесі було присуджено премію імені Павла Тичини «Чуття єдиної родини». Вона також нагороджена премією імені Наталі Забіли журналу «Малятко», медаллю А. С. Макаренка. Коломієць присуджено найголовнішу премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-
мистецькі твори для дітей та юнацтва. Нею відзначено дві збірки поетеси: «Найперша стежечка» та «Де ховає сонце роси».
Немає коментарів:
Дописати коментар