Лікар людських душ

Володимир Винниченко народився 28 липня 1880 році

в місті Єлисаветграді. Серед своїх ровесників вирізнявся надзвичайною пам'яттю та любов'ю до книжки, змалку любив ризиковані ігри, був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий, дуже любив батьків. Саме їхня тяжка доля заронила ненависть до гнобителів, до суспільної несправедливості, до приниження людської гідності. Він наполегливо вчився, досконало оволодів декількома мовами — російською, латинською, грецькою, німецькою та французькою. Уже в старших класах він доєднується до революційних організацій та починає писати перші твори.1902 року було надруковано перше оповідання «Сила і краса».З 1906 року виходять друком п'ять книжок його оповідань. Ім'я Винниченка стає популярним, про нього позитивно відгукується критика. Романи В. Винниченка користуються небаченим попитом, драматичні твори з успіхом ідуть у театрах Києва, Харкова та ін.містах, їх перекладають і ставлять у Європі. Винниченко,як один із лідерів УСДРП і знаний письменник, став постаттю, якій довірили владу.

Український державний діяч і письменник очолив перший український уряд, створений у 1917-му Центральною Радою. Він був головним автором усіх декларацій, універсалів та законодавчих актів Української Народної Республіки. Усе життя він самовіддано обстоював два ідеали: національний та соціальний (розвиток національної мови, культури, українську демократичну державність і визволення гнобленого простолюду, соціальну справедливість). Такими близькими і взаємопов'язаними вони здаються. Але й В. Винниченкові, і всьому нашому народові доля судила жертвувати одним заради іншого, а в результаті втратити й те, і те. Через зовнішню інтервенцію та помилки власного уряду Україна втратила незалежність. І більшовики,і потім нацисти, пропонують Винниченку високі урядові посади, але він відмовляється і їде жити у Францію, проте залишається найпопулярнішим автором. Його книжки видавалися багатьма видавництвами й величезними накладами. Лише протягом 1926-1928 роках побачило світ «Зібрання творів» В. Винниченка в 28 томах.

В 1933 році В. Винниченко написав відкритого листа до московських вождів, у якому звинуватив їх в організації геноциду проти української нації. За це сталінська влада назвала письменника «старим вовком української контрреволюції», його гонорари було скасовано, видання творів припинено, усі книжки вилучено з бібліотек і знищено, навіть згадувати його ім'я заборонялося. Так тривало понад півстоліття. Письменник залишається без засобів до існування, самотнім (більшість українців-емігрантів ставиться до нього як до зрадника). Проте він знаходить сили жити. Допомагають вірна дружина, творчість і давня селянська працьовитість. Винниченки за останні гроші купують занедбану садибу в м. Мужені на півдні Франції. Самотужки ремонтують будинок, розводять сад і город (своє обійстя лагідно іменують «хутір Закуток».

Письменник помер 6 березня 1951 р. у своїй оселі.

В нашій бібліотеці проходить виставка присвячена Володимиру Винниченку.

Спадщина майстра вражає — і якісно, і кількісно. Протягом свого життя В. Винниченко написав понад 100 оповідань, п'єс, сценаріїв, статей та памфлетів, тритомний історико-політичний трактат «Відродження нації», двотомну філософську працю «Конкордизм», 14 романів (11 із них — за кордоном), 40 записних книжок «Щоденника» (від 1911 до 1951 р.), майже 10 романів і досліджень залишилися в начерках.
Його п'єси «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Закон», «Гріх» були перекладені європейськими мовами, їх ставили в театрах багатьох країн. Так само неодноразово перекладали його романи. На екранах Німеччини в 1922 р. демонструвався фільм «Чорна Пантера». П'єси В. Винниченка постійно ставили в театрах (до початку 1930-х років), зокрема такі геніальні режисери, як М. Садовський та Г. Юра, Л. Курбас; співпрацювали з драматургом К. Станіславський та В. Немирович-Данченко.

Митець захоплювався не тільки літературною творчістю, а й малярством.

 Він створив понад сто картин. Це — акварельні й олійні пейзажі, портрети, натюрморти й графічні композиції, окремі символістські малюнки («Паща», «Зусилля», «Янгол сучасності»).Його роботи не раз експонувалися у Франції й за її межами, зокрема у Львові.

Їхню мистецьку досконалість визнавали видатні художники, зокрема П. Сіньяк, П. Пікассо, С. Гординський, а також мистецтвознавці.

«Дивись, яке прекрасне видиво природи!». Це були останні слова в житті Володимира Винниченка.

Тисячолітній спадок Української державності" - книжкова виставка

28 липня — День Української Державності. Бібліотекарі розповідають відвідувачам про історичні етапи становлення нашої країни.

 Державність є своєрідним фундаментом, корінням держави.

Ознаки державності:

• Територія. Порівняно з первісним суспільством держава є організацією територіальною, яка існує тільки у певних територіальних межах. 
•  Громадянство. Тобто людська спільнота, яка проживає на території держави і підпорядковується державній владі.
• Єдиний конституційний простір
•  Єдина грошово-кредитна система.
• Національні Збройні Сили.
•  Міжнародна правосуб'єктність.
•  Офіційний статус державної мови.
• Державні символи.

Витоки Української державності.

Історично становлення нашої країни відбувалося протягом багатьох віків. За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на вільне і незалежне життя.  1991 рік вписано в новітню історію України, як час, з якого почалася нова сторінка розвитку державності. Проте важливо пам’ятати історичні постаті та події для того, щоб не забувати про шлях, який довелося подолати українській державі в своєму становленні.

Київська Русь не була унітарною державою, а справді об'єднанням. Сюди входило чимало князівств зі своїми порядками та осередками влади, але зі спільною культурою, мовою, традиціями і економікою.

 Фундаментом правової та політичної культури українського народу стало:

• прийняття князем Володимиром у 988 році християнства,
  

• поширення писемності на основі кирилиці, 
  
• 
  кодифікація норм звичаєвого права в першому кодексі «Руській правді».

Саме Русь заклала основи державницьких традицій українців таких як:

герб , грошова одиниця, Київ як політичний і культурний центр України.

Січ називають «козацькою республікою».За формою правління Запорозька Січ належить до демократичних республік. Вона стала ідеалом республікансько-демократичного устрою і для тогочасних правителів, і для нащадків.

Уся адміністрація Запорозької Січі разом із козаками формально підлягала владі Речі Посполитої. Однак фактично вона діяла як незалежна у відносинах з іншими державами. Наприкінці XVI ст. Січ налагодила тісні контакти з Туреччиною, Угорщиною, Австрією, Московським царством, ставши таким чином суб'єктом міжнародного права.

Гетьманщина була життєздатним політичним організмом: мала органи влади, територію, державну організацію, військо, фінансову, податкову та нормативно-правову системи.

1710 – укладено договір між гетьманом Пилипом Орликом та козацькою старшиною і козаками Війська Запорозького “Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького”. В історіографії зустрічаються різні назви документа як от “Хартія”, “Угода”, “Конституція Пилипа Орлика”, “Бендерська конституція”.

22 січня 1918 року, Малою Радою Центральної Ради було затверджено IV Універсал, котрий проголошував, що "... однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу...". Універсал доручав урядові завершити переговори з Центральними державами і укласти з ними мир.

22 січня 1919 року було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР, який уособлює споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став виявом волі українців до етнічного та територіального визнання, свідченням самоідентифікації та становлення нації. 

Подія на законодавчому, територіальному, ментальному рівнях об’єднала Україну та стала підставою для відліку історії соборної України. 

Після поразки Української революції 1917-1921 років Україна втратила незалежність, а її землі опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.

30 червня 1941-го року у Львові Українськими національними зборами проголошено декларацію про відновлення Української держави.

У 1949 році український письменник, державний та політичний діяч Володимир Винниченко визначав:

"державність як комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, які діють на території, населеній національним колективом, які зв’язують його в компактну цілість та забезпечують його розвиток у сучасному і майбутньому."

Після придушення організованого збройного супротиву УПА єдиною формою опозиції радянській владі були дисиденти – люди, незгодні з офіційним курсом. 

У 1961 році лідера підпільної групи Українська робітничо-селянська спілка Левка Лук’яненка за “спробу відриву УРСР від Радянського Союзу” засудили до розстрілу, який замінили на 15 років позбавлення волі. 

Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років ініціативу в боротьбі за національне відродження й відновлення незалежності України перебрав Народний рух України — масова громадська організація, яку підтримували широкі суспільні верстви.

21 січня 1990 року, в 71-у річницю Злуки УНР і ЗУНР, мільйони людей, взявшись за руки, з'єднали

 Івано-Франківськ, Львів, Рівне... і Київ.

Першим успіхом національних сил у парламенті України стало ухвалення 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. 

24 серпня 1991 року о 18:00 Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. 

Державність — це устрій усього матеріального і духовного буття цілого народу.

Більш детальтніше ознайомитися з історією нашої державності допоможуть книжки з історії України представлені на виставці в нашій бібліотеці.

Незалежність і суверенність – є запорукою виживання нації.

Книжки представлені на виставці:

"Подолати минуле. Глобальна історія України"

Ярослав Грицак

Книга Ярослава Грицака «Подолати минуле: глобальна історія України» ставить перед собою саме таку амбітну мету. Її автор намагається не лише описати події минулого, але й оцінити їх із позицій теперішнього часу. У процесі подання матеріалу він ставить головне питання своєї книги: «Якою має бути сучасна Україна?». Ярослав Грицак починає дискусію на цю тему і запрошує долучитися до дискусії всіх читачів. Він загострює увагу навколо питання цінностей, за якими, на його думку, і має формуватися сприйняття нашої історії. Автор з позицій постструктуралізму та теорії деконструкції дає провокаційний заклик відійти від національної історії як такої та зосередитися на новому її сприйнятті.  

"Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності." Сергій Плохій

Книга цікаво й доступно розповідає про історію нашої держави від часів Геродота до подій на Сході України сьогодні. Це авторитетне видання допоможе краще зроз уміти події минулого, а через них – і наше сьогодення. Автор фокусує увагу на українцях як найбільшій демографічній групі, а згодом – головній силі, що стояла за створенням сучасної нації. Дізнайтеся, як наші предки «призвали варягів на царювання», як наша країна боролася за право бути незалежною, пройшла крізь часи кріпацтва, комуністичного терору й Голодомору, Другої світової війни та врешті-решт отримала незалежність.

«Брама Європи» — це правдива історія нашої країни, наших прагнень та життя! Пориньте у спогади предків та їхні долі, що вирішили наше сьогодення!

"Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття"  Ярослав Грицак. Перша редакція цієї книжки побачила світ ще 1996 році. У новому виданні виправлено деякі неточності та похибки попередніх видань, а також додано нові розділи, розділ присвячений двом останнім десятиліттям незалежної України, аж до часів революції 2013-2014 років, війні з Росією та передвиборних тижнів 2019 року. ЇЇ можна назвати першою популярною історією України, яку за словами автора, можна "читати без брому" і яка стверджує принципову нормальність української історії. 

"Україна Incognita. ТОП-25"

Книга про Україну. Про її шлях через століття, про духовно-історичний досвід, про пізнання самої себе, про тяжку боротьбу за свободу і велику любов до свободи. Ця книга адресована нашим російськомовним співгромадянам, які часто не з власної вини не вчили українців і були відкинуті від справжнього розуміння українських цінностей, української історії, культури, і всього того, що Україна може дати і нам усім, її громадянам та світові.

...Ці 25 обраних статей «Дня», можливо, стануть для вас двадцятьма п'ятьма «цілющими краплями» у цей непростий час. Допоможуть зрозуміти, чому колишнє, суто «бандерівське» привітання «Слава Україні — Героям Слава!» так органічно зазвучало зараз.

Левко Лук'яненко. "Вірую в Бога і в Україну"

Л. Лук'яненко - український політик та громадський діяч, дисидент і політ.в'язень, народний депутат і кандидат у президенти України. Цікавість до непересічної, навіть легендарної, особи автора цієї книжки величезна, і її значною мірою може задовольнити вміщений тут матеріал. Він уперше розкриває ту сторінку нашої сучасної історії, якої досі ніхто не читав, водночас проливаючи світло на філософську концепцію і внутрішні почуття одного з найколоритніших творців цієї історії - Левко Григорович Лук'яненко.

Берегти єдність зараз, працювати разом на перемогу – це найважливіше національне завдання, яке всі ми обов’язково виконаємо. А отже, захистимо країну в цій війні за незалежність та підтримаємо Збройні Сили України.

«Святий Володимир – України Хреститель» .

   З метою розвитку культурної та історичної спадщини нашої країни, бібліотекою підготовлена виставка церковно-богословської та історичної літератури.

  Відвідувачі бібліотеки мають змогу поринути у подорож минулих років.

 Виставка своїми матеріалами демонструє, що за князювання Володимира Київська Русь міцніла, і їй дедалі частіше доводилося мати стосунки з іноземними країнами, в яких державною релігією було християнство - віра в єдиного Бога. Також тут є матеріали про те, як у 998 році князь Володимир прийняв нову віру і охрестився, після чого охрестив своїх дванадцятьох синів, а згодом - і всю Русь. Київська Русь стала великою європейською державою, знаною у багатьох країнах світу.

   Кілька причин, які спонукали князя Володимира Великого хрестити Русь.
Це були конкретні політичні та економічні чинники. 

По-перше, об’єднання земель вимагало відмови від "племінних богів" і запровадження релігії за принципом "одна держава, один князь, один Бог". 

По-друге, це відкривало шлях приєднання до європейської спільноти, яка сповідувала християнство.

 По-третє, як вважав Володимир, прилучення до християнської віри стане поштовхом для розвитку культури, освіти, виховання високої моралі, поліпшення матеріального добробуту. 

На цьому, зокрема, наголошує у своїх творах український вчений і церковний діяч Іван Огієнко. "Хрещення Русі мало сприяти зросту народного самоусвідомлення і формуванню вітчизняної духовної культури. Це робило Київську Русь одним із тодішніх центрів Європейської цивілізації".

  Володимир - був князь великого державного розуму, це був розумний та енергійний володар величезної могутньої держави, і вже тому йому постійно доводилося стикатися з представниками різних європейських тодішніх земель. Володимир наочно бачив культурну перевагу Заходу над культурою його держави; можливо, що й різні посли європейських держав, що шукали зближення з могутнім українським князем, самі не раз звертали увагу Володимира на цю вищість європейської культури.  Князь Русі бачив увесь блиск та пишноту грецьких царів, бачив їхню культуру, яка йому дуже імпонувала. Культурний розвиток власної держави, її добробут настирливо говорили Володимиру про те, що він мусить якнайбільше зблизитися із Заходом, з Європою, мусить пересадити в Україну цю європейську культуру. А найпершим ключем до всього цього було одне – християнство, зміна старої віри на нову, охрещення. 

  Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи власну. Саме церква підтримувала населення різних земель Русі, виховувала усвідомлення спільної релігійної приналежності та політичного підданства і виступала головним обєднавчим фактором роздрібнених руських князівств. Церква знайомила київських правителів із новими моделями управління, стала головним поширювачем писемної культури. За літопиcoм, початок шкільній (книжній) освіті покладено Володимиром, який одразу після охрещення киян "став у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне". У Києві й інших містах почали влаштовувати школи і книгописні майстерні.

Християнізація вплинула на розвиток будівництва, архітектури, малярства. Почалося будівництво православних храмів. Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, розвитку мистецтва (особливо іконографії). Більшістю кам’яних споруд, збудованих у Х–ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом.

Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції.
  З прийняттям християнства значно розширилися економічні та культурні зв’язки Київської Русі з багатьма європейськими країнами, передусім з Візантією, що позитивно позначилося на торгових і культурних відносинах.
  В українській історії Володимира вважають одним із засновників і покровителів української державності, а день хрещення Русі символізує спадкоємність тисячолітньої історії нашої держави, соборність усіх українців і всіх українських земель навколо духовної столиці – Києва.

Турбота про себе - не егоїзм, а необхідність

24 липня проводиться Міжнародний день турботи про себе.  Його було утворено 2011 року за ініціативи Міжнародного фонду турботи про себе, Велика Британія. Мета заходів - нагадати про важливість фізичного, морального та емоційного здоров'я людини, а також дати людям зрозуміти, як дбати про себе для того, щоб бути здоровим. Ініціатори наголошують, що принцип самодопомоги будується на тому, що людина може і повинна допомогти собі бути здоровою: розширювати власні знання про здоров'я та дотримуватись здорового способу життя. Зокрема, дотримуватись правильного розпорядку дня, правильно харчуватися, мати здорову фізичну активність, здоровий повноцінний сон і відпочинок, відмовитися від шкідливих звичок. В цьому вам допоможуть чудові книжки з сучасної психології та філософії.

Здорове харчування

До 5 разів на добу дрібними порціями, при чому основне навантаження повинно бути у першій половині дня. Не зловживати смаженим, копченим, солодким, сіль до 5 грамів на добу – з урахуванням готових страв; рідини до 2 літрів на добу (враховуючі перші страви, овочі, фрукти, пору року та наявні хвороби); виключити з раціону напівфабрикати, фаст-фуди тощо. Надавати перевагу їжі, яку готуєте самостійно.

Від того, яку їжу ми їмо, залежить наше здоров'я. Збереження певних пропорцій продуктів на тарілці - простий і важливий спосіб залишатися здоровими та мати збалансоване харчування без ризиків отримати дефіцит певних вітамінів та мікроелементів.
1/2 тарілки займатимуть овочі або фрукти. Якщо умовно розділити тарілку навпіл, то на одній половині мають бути овочі і фрукти. Їхнє співвідношення - 2:1, тобто дві частини овочів, які не містять крохмалю і одна частина фруктів.
Іншу половину тарілки ділимо на три частини. На першій - джерела повноцінного білка: риба, птиця, яйця, м'ясо. На другий, молочні продукти: молоко, кисломолочні напої, сири. А на третій частині нашої половини тарілки - зернові, бобові, крохмаловмісні овочі, горіхи і насіння. Поруч із тарілкою розташовуються олії і вода. Олія має бути холодного віджиму, вона обов'язкова в раціоні.

Повноцінний сон

Повноцінний сон критично важливий для здоров'я. Недосипання може призвести до набору ваги, проблем з серцем і навіть депресії.
Якщо спати менше ніж 7 годин на добу, то це може призвести до підвищення ризику розвитку хронічних захворювань, зокрема: діабету; серцево-судинних захворювань, інсульту, високого кров'яного тиску; збільшення ваги та ожиріння; порушення імунної системи; погіршення психічного здоров'я, депресії. Цікаво те, що й надлишки сну (гіперсомнія) – теж не корисні для оргінізму (розвиток цукрового діабету, ішимічної хвороби серця, розлади психіки);
Також недостатня кількість сну може вплинути на здатність ухвалення рішень, збільшити ризик виникнення аварій на дорозі, призвести до помилок.

Фізична активність

Бути в русі корисно і для тіла, і для мозку. Фізичні вправи тримають наші м'язи у тонусі, гарно тренують серцево-судинну систему і взагалі корисні для фізичного та емоційного здоров'я. Ранкова зарядка, біг, плавання, йога, пілатес, піші і велосипедні прогулянки - будь-яка фізична активність допоможе зміцнити імунітет та призведе до кращого самопочуття і відновить настрій. Спробуйте себе у танцях (адже рухи під музику позитивно діють на мозок);

Регулярний чекап 

( Чекап – це комплексне медичне обстеження або перевірка, яку людина проходить виключно за своїм бажанням)

Не варто нехтувати плановими візитами до лікарей. У нашій країні культура ходіння до лікаря з профілактичною метою ще формується, втім регулярні скринінги стану здоров'я допоможуть передчасно виявити проблеми або навпаки упевнитися, що все добре і наразі приводу для переживання немає. Такі огляди можуть включати у себе здавання загального аналізу крові, певні скринінгові програми, що можуть допомогти виявити хвороби на етапі розвитку навіть у разі відсутності симптомів та зміцнювати здоров'я, профілактуючи розвиток захворювань, особливо у разі наявності генетичної схильності.

Виключити шкідливі звички (куріння будь чого! Вживання алкоголю, у тому числі слабоалкогольних напоїв та енерготоніків; наркотичних препаратів, вживання ліків без призначення спеціаліста);

Знайдіть час для хоббі – робіть приємне для себе; частіше посміхайтесь, хваліть себе за успіхи; давайте шанс виправити помилки, але аналізуйте їх;

Бутьте привітними та врівноваженими, знайдіть гармонію з оточуючими та в собі, зустрічайтесь з друзями, кохайте та будьте коханими!

Турбота про себе - це справжнє задоволення та розслаблення. 

Турбота про себе робить вас більш енергійним та розумово присутнім у реальності.