суботу, 28 листопада 2020 р.

Обери життя


 

 З 1 грудня 1988 року після заклику міністрів охорони здоров’я всіх країн до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД відмічається Всесвітній День боротьби зі СНІДом.

 СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту - важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

 ВІЛ-інфекція/СНІД загальнолюдська проблема глобального масштабу простує по країнах і континентах .

На 30 листопада 2020 року в усьому світі - ВІЛ/СНІД інфікованих - 42.286.052 

  В нашій бібліотеці, ми підготували інформаційні пам'ятки про ВІЛ/СНІД :

       Джерелом ВІЛ-інфекції є людина, яка перебуває на будь – якій клінічній стадії хвороби. Вірус циркулює в усіх тканинах і рідинах організму, проте їхнє значення в передачі інфекції неоднакове. Постійно висока кількість вірусу знаходиться в крові, спермі, вагінальному секреті, дещо менше в грудному молоці.

 Основні шляхи зараження:

1)через кров: при переливанні інфікованої крові та її компонентів; спільному використанні шприців при введенні ін*єкційних наркотиків і медичного інструментарію; під час пірсингу, проколюванні вух, манікюрі,татуюванні (якщо інструменти не стерильні);

2)статевий шлях: при незахищенному статевому контакті; від ВІЛ - інфікованної матері до дитини (під час вагітності, пологів і грудному вигодовуванні)

Що робити щоб не заразитись?

Ніхто не захистить вас краще ніж ви самі. Враховуючи той факт, що на даний час поширений статевий шлях прердачі, а це означає - необхідний вибір надійного партнера та правильне застосування презервативів.

Використання одноразових шприців і стерильного інструментарію в медичних закладах, перукарнях та косметичних кабінетах і салонах.

Важливо пам*ятати про те, що любий колючий або ріжучий інструмент, яким ви користуєтесь при медичних процедурах, татуюванні, пірсінгу, проколюванні вух та інших частин тіла, голінні, педикюрі, манікюрі повинен бути стерильним.

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців аба практикування незахищених статевих стосунків.

Весь інструментарій,як в медичних закладах так і в побуті при різних маніпуляціях,де може міститись кров людини,зараженого ВІЛ, має бути стерильним.

Необхідно памятати,що ВІЛ - інфекція не передається побутовим шляхом:

  • при дотику, обіймах, рукостисканнях;

  • через сухі поцілунки;

  • при спільному проживанні в одній квартирі;

  • через посуд, столові прибори;

  • через їжу;

  • через постільну білизну, предмети побуту, іграшки;

  • через повітря (у тому числі при чханні й кашлі);

  • при купанні у воді;

  • через ручки дверей, крани, унітази;

  • через спортивні снаряди;

  • через гроші;

  • при укусах комах або тварин.


  • СкачкоБ.Ф. ВІЛ/СНІД - К.:Медицина,2006. - 192с.  У книжці наведено,основні шляхи зараження вірусом імунодіфициту людини(ВІЛ),можливості запобігання інфікуванню в разінеінтенсивногозараження,подовження періоду безсимптомного носіійства вірусу і максимально можливого відстрочення різноманітних ппроявів власне СНІДу - синдрому набутого імунодифіциту.Описано методику супровідного лікування з використанням засобів рослинного походження.

Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка,яка завоювола величезну популярність.

  " Якщо знаєш і себе і супротивника – перемога буде на твоєму боці». ВІЛ/СНІД є супротивником всього людства, перемогти його можна тільки разом.



середу, 25 листопада 2020 р.

"Чорна Іліада" українського народу.


Голодомор 1932-1933 років – одна з найтрагічніших подій за всю історію нашої країни. Пам’ять жертв Голодомору вшановують щороку в четверту суботу листопада. 
 Голодомо́р 1932—1933 років — акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду. Убивство голодом відбувалося в Україні й на Кубані, масовий голод був також на Поволжі (де жило багато етнічних українців), у Білорусі, на Південному Уралі, в Західному Сибіру і Казахстані. Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях та в Молдові, яка тоді була складом УРСР.  Різниця полягає лише в масштабах злочину.

 На думку більшості істориків,причиною виникнення в Україні та інших частинах СРСР голоду стала примусова і репресивна політика хлібозаготівлі,яку проводила комуністична влада. За даними історика Станіслава Кульчицького, восени 1932 року в Україні було майже 25 000 колгоспів, яким влада висунула завищені плани хлібозаготівлі, відповідно до яких, кожен селянин повинен був здавати певну норму зерна.У селян, які не могли здати цю норму, забирали всю худобу та іншу їжу. Дороги у великі міста були перекриті, а тих, хто намагався прорватися, розстрілювали на місці. Така політика продовжувалася протягом 17 місяців.Попри це, 1500 колективних господарств зуміли виконати ці плани і не потрапили під каральні санкції, тому смертельного голоду на їхніх територіях не було. У селян, які не вкладалися в плани хлібозаготівель і боргували державі зерно, конфісковували будь-яке інше продовольство. Воно не зараховувалося як сплата боргу і було лише каральним заходом.

 Політика натуральних штрафів мала змусити селян здати державі начебто приховане від неї зерно, якого насправді не було.Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м'ясо, сало і картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривалого зберігання.У серпні 1932 року під приводом того, що розкулачені селяни та "інші антисоціальні елементи" розкрадають вантажі з товарних поїздів та колгоспне і кооперативне майно, Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна.Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна, а за пом'якшкуючих обставин – 10 років ув'язнення. Засуджені не підлягали амністії.За каральним документом закріпилася народна назва "закон про п’ять колосків", оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці.За перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб.
У 1920-30-х роках газети регулярно публікували списки районів, сіл, колгоспів, підприємств чи навіть окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства.На боржників, які потрапили на ці "чорні дошки", накладали різноманітні штрафи і санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів.У роки голоду потрапляння села на "чорну дошку" означало вирок його жителям.Право вносити села і колективи до такого списку мали обласні представництва ЦК Компартії України за поданням районних і сільських осередків. Іншими словами, формально це була ініціатива знизу.
 Від голоду в Україні, відомого як Голодомор, померло, за уточненими даними, від 3 до 3,5 мільйона людей. Голодомор визнали геноцидом українців 24 держави: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан як окрема держава.

суботу, 21 листопада 2020 р.

"Це наші сльози, наша радість, це наша гідність і любов."


  Сьогодні українці відзначають свято, яке уславлює дві значні революції 2004 та 2013 років.
   21 листопада - дата одразу двох визначних для України подій: президентських виборів 2004 року, які стали початком Помаранчевої революції, та початку Євромайдану. Це було важке випробовування для нашої країни, але українці довели свою любов до країни, честь і мужність. В цей день ми віддаємо шану патріотизму та мужності громадян ,які стали на захист демократичних цінностей,  прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та прагнень до європейського майбутньго.
 Також сьогодні ми вшановуємо Героїв Небесної сотні та всіх українських воїнів, які беруть участь у війні на сході держави, усіх тих ,хто власним життям, своєю жертовністю демонструють щире прагнення українців жити у вільній, демократичній і суверенній державі. Усі вони залишаються в пам"яті народу назавжди, стають гордістю, прикладом для майбутніх поколінь.
   Нехай буде мирне небо над українською землею, добробут й родинна злагода у домівках, не згасає віра в щасливе майбутнє Української держави. 
До пам"ятної дати в бібліотеці проводиться виставка книжок .



Анатолій Гальчинський "Помаранчева революція і нова влада." Видавництво: "Либідь",2005 р.
У книзі відомого вченого аналізуються об’єктивні передумови Помаранчевої революції, її рушійні сили, історичні, соціальні та психологічні витоки. Особливу увагу автор приділяє упередженню конфлікту між задекларованими Майданом високими стандартами суспільного прогресу і практичними кроками нової влади з їх реалізації.

Майдан.Свідчення.
Під редак.: Л.Фінберг, І.Берлянд, О.Андрєєва. Видавництво: "Дух і література", 2018 р.
У книзі зібрані свідчення учасників Майдану про допомогу постраждалим, спогади про медичну, соціальну, психологічну, правову та іншу допомогу майданівцям та їхнім родичам у Києві та Україні. Зафіксовано безпрецедентний досвід самоорганізації людей, який має бути осмисленим і стати важливим для національної пам'яті сучасників, та майбутніх поколінь.

Михайло Вітер "Літопис Революції гідності." Видавництво .:Піраміда .2017 рік
Основна увага в книзі приділяється правдивому опису подій, людей, того духу взаємопідтримки і самопожертви, що панував на Майдані.Луже важливо зберегти і передати нащадкам правду про події, настрої, трагедії і перемоги того часу.


Олексій Баганець "Як вмирає правда про Майдан." Видавництво :Юрінком Інтер. 2016 рік
Євромайдан, Революція Гідності, барикади на столичному Хрещатику, палаючі шини, кров поранених і вбитих на Майдані – усі ці події змінили нас, ми виросли в своїй національній самосвідомості. Ми відчули свободу і хочемо знати правду. Зокрема, правду про те, чому до сьогодні більшість злочинів, пов’язаних зі згаданими подіями, доcі не розкриті, а злочинці перебувають на волі. Чому так сталося і хто в цьому винен? Саме на ці питання і пробує дати відповідь автор книги «Як вмирає правда про Майдан…» Олексій Баганець, професійний юрист, який після Революції Гідності, будучи заступником Генерального прокурора України, організовував та координував роботу перших слідчих груп із розслідування цих справ, до свого звільнення з ГПУ.
Броніслав Панасюк "Помаранчева революція в променях національної ідеї." Видавництво :КНЕУ, 2006 рік.
Художньо-політичний твір присвячено переломним дням української історії, коли вперше за триста п’ятдесят літ пригнічений, позбавлений своєї історії, культури і мови народ 2004 року вийшов на майдани країни, щоб позбавити ненависну владу привілеїв і відправити її в небуття. Читач довідається про те, як загублена і пригнічена в олігархічній владній чехарді українська людина шукала себе в розпочатій бурі небаченого за напругою, але толерантного народного гніву.




четвер, 19 листопада 2020 р.

Дитинства яскраві кольори



  Захист дитинства у цілому світі

Це - місія честі, любові, добра.

Заради майбутнього треба нам жити,

Прекрасне і вічне нехай не вмира.




    Щорічно 20 листопада відзначається Всесвітній день дитини, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН ще в 1954 році. Це свято радості та надії. Без свят не буває дитинства. Свята духовно збагачують дитину, розширюють її знання про навколишній світ, допомагають відновлювати старі й добрі традиції, об'єднують і спонукають до творчості. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли  здоровими та радісними.


   Але, насамперед, це світле свято створене для привернення уваги громадськості до актуальних проблем дітей, адже вони - найбільш незахищені і вразливі. Цей день - це нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, щоб усі діти росли щасливими, вчилися, займалися улюбленою справою і в майбутньому стали гідними громадянами своєї держави. 


  Не забуваймо, що діти - це наш із вами завтрашній день, і від нашого ставлення до них сьогодні залежить майбутнє суспільства. 

20 листопада 1959 року була прийнята Декларація прав дитини. Вона містить 10 основних принципів:

Принцип 1. Всі діти, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших поглядів, національного чи соціального походження, статусу власності, народження, мають права, що містяться в Декларації прав дитини 1959 р. та Конвенції про права дитини 1989 р.:

Принцип 2. Дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку:

Принцип 3. Діти, що мають фізичні недоліки, розумову відсталість, соціальні негаразди, повинні отримати особливу увагу, навчання, лікування:

Принцип 4. Діти повинні розвиватися і виховуватися в сім’ї. Суспільство та уряд повинні забезпечити дітей, які не мають батьків, всіма необхідними умовами та підтримкою:

Принцип 5. У дитини є право на безоплатну обов'язкову освіту. Дитина також повинна мати можливість відпочивати:

Принцип 6. Діти завжди мають бути першими серед тих, кому потрібно надати допомогу та підтримку:

Принцип 7. Дитина повинна мати право на ім'я і громадянство.

Принцип 8. Дитина повинна бути захищена від всіх проявів жорстокості та експлуатації. Використання дитячої праці забороняється:

Принцип 9. Дитина винна бути захищена від всіх видів дискримінації та виховуватись у дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між людьми, загального братерства.

Бібліотекарі часто відвідують садочки. Під час зустрічей з дітьми ми проводимо літературні читання та ознайомлення дітей з багатогранним світом книжок в цілому. Проводимо майстер - класи та розваги. Запрошуємо школярів на наші виставки, а також скористатися різними книжками та посібниками для закріплення шкільної програми.










понеділок, 16 листопада 2020 р.

Толерантність - це культура добрих

 «Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю»
                                                                Григорій Сковорода

Існує типологізація толерантності за соціальними сферами її буття:
  • 1) тендерна толерантність – неупереджене ставлення до представників іншої статі, неприпустимість апріорного приписування людині недоліків іншої статі, відсутність ідей про перевагу однієї статі над іншою;
  • 2) вікова толерантність – неупередженість до апріорних "недоліків" людини, пов'язаних з її віком. Вікова толерантність цілком може поєднуватися із прийнятою у багатьох культурах повагою до осіб похилого віку;
  • 3) освітня толерантність; очевидно, що даний тип толерантності має відношення до побутової сфери і не пов'язаний з обговорюваним питанням, де рівень освіти суб'єктів права є вирішальним чинником;
  • 4) міжнаціональна толерантність – неупереджене ставлення до представників різних націй, здатність не переносити недоліки і негативні дії окремих представників національності на інших людей, ставитися до будь-якої людини з позиції "презумпції національної невинності";
  • 5) расова толерантність – відсутність упереджень до представників іншої раси;
  • 6) релігійна толерантність – терпиме ставлення до догматів різних конфесій, релігійності з боку віруючих і невіруючих, представників різних конфесіональних груп;
  • 7) географічна толерантність – неупередженість до жителів невеликих або провінційних міст, сіл і інших регіонів з боку столичних жителів, і навпаки;
  • 8) міжкласова толерантність – терпиме ставлення до представників різних майнових шарів – багатих до бідних, бідних до багатих;
  • 9) фізіологічна толерантність – неупереджена ставлення до хворих, інвалідів, фізично неповноцінних, осіб із зовнішніми недоліками і т. д.;
  • 10) політична толерантність – терпиме ставлення до діяльності різних партій і об'єднань, висловлювань ЇХ членів і т. д.;
  • 11) сексуально орієнтована толерантність – неупередженість стосовно осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією;
  • 12) маргінальна толерантність (толерантність стосовно маргіналів) – терпиме ставлення до бомжів, жебраків, наркоманів, алкоголіків, ув'язнених і т. д.
  З кожним днем світ стає жорстокіше. Непоодинокими стають акти нетерпимості, насильства, тероризму, агресивного націоналізму, расизму, антисемітизму та дискримінації щодо національних, етнічних, релігійних і мовних меншин, біженців, робітників-мігрантів, іммігрантів та соціально найменш захищених груп у суспільстві. Почастішали також акти насильства та залякування щодо окремих осіб, які реалізують своє право на свободу думки і висловлювання переконань. Спостерігається зростання сепаратизму та екстремізму. Особливо це становить загрозу дитячому та молодіжному середовищу, оскільки в цьому віці психіка ще не зміцнилася, в дитини відсутній життєвий досвід. Не завжди діти можуть відрізнити, які моральні цінності їм нав’язують. Взаємна нетерпимість, злоба, агресивність все частіше притаманні дитячому та молодіжному середовищу. Значною мірою в цьому винні засоби масової інформації та соціальне оточення дітей та підлітків.На противагу зазначеним негативним проявам потрібно виховувати (і в дітях, і в дорослих) толерантність – здатність без агресії сприймати думки, поведінку, спосіб життя іншої людини, що відрізняються від власних. Батькам потрібно з уважністю поставитися до виховання дитячої толерантності як інтегративної якості і знати шляхи її формування.
 Стиль виховання, що переважає в сім’ї, визначає, якою виросте майбутня людина. Отже, головними методами виховання в родині мають стати приклад, спільні з батьками заняття, бесіди, уболівання один за одного у різних справах, допомога у вирішенні проблем, залучення в різних видах сімейної та суспільно-корисної діяльності.
У старшому шкільному віці сімейне виховання в дусі толерантності сприяє формуванню у молоді навичок незалежного мислення, критичного осмислення навколишньої дійсності й вироблення суджень, заснованих на моральних цінностях. Загалом це сприятиме розбудові суверенності нашої молодої держави, захисту національних інтересів з одночасною повагою і визнанням цінності інших культур, релігій, поглядів і позицій.
    Знаменита китайська притча «Гарна родина» найбільш повно розкриває суть щасливих сімейних відносин. 
   В одному селі жила родина з 100 чоловік. У ній панувала особлива атмосфера миру, злагоди та взаєморозуміння. Ніколи тут не сварилися, не лаялися. Цей слух дійшов до правителя країни. Вирішив перевірити, чи так це насправді. Приїхав владика в село, знайшов голову сім'ї і запитав про те, як йому вдається зберігати гармонію між близькими людьми. Старий узяв аркуш паперу, довго на нього писав, а потім вручив його правителя. На папері було написано 3 слова: "Любов", "Терпіння" і "Прощення". «І це все?» - здивувався правитель. На що старий відповів: «Так! Це основа не тільки хорошої сім'ї, але й світу в цілому...»
 В основі діяльності більшості бібліотек світу лежить принцип толерантності. Українські бібліотеки вже толерантні по своїй суті. У ст. 21 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» визначено, що громадяни України незалежно від статі, віку, національності, освіти, соціального походження, політичних та релігійних переконань, місця проживання мають право на бібліотечне обслуговування.
  • ГРА = ВІКТОРИНА

    Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

Що таке ТОЛЕРАНТНІСТЬ?
 Співробітництво, дух партнерства. Готовність миритися з чужою думкою;
 Повага людської гідності;
 Повага прав інших. Прийняття іншого таким, яким він є;
 Здатність поставити себе на місце іншого;
 Повага права бути іншим;
 Визнання рівності інших;
 Терпимість до чужих думок, вірувань і поведінки;
 Відмова від домінування шкоди й насильства.
Інакше кажучи, постійні, цілеспрямовані зусилля для створення такого інформаційного поля, яке б культивувало в людині і суспільстві настанову на самообмеження, злагоду та співробітництво, на емоційну мобілізацію, на злагоду культур. Це також визнання легітимності законних інтересів іншого, що не розходяться з мораллю, і відвертість по відношенню до його досвіду, готовність до діалогу і до розширення власного досвіду у цьому випадку.
В одному селі жила сім'я з 100 чоловік. У ній панувала особлива атмосфера миру, злагоди і взаєморозуміння. Ніколи тут не сварилися, ні лаялися. Цей слух дійшов до правителя країни. Вирішив він перевірити, чи так це насправді. Приїхав владика в село, знайшов голову сім'ї і запитав про те, як йому вдається зберігати гармонію між близькими людьми. Старий узяв аркуш паперу, довго на ньому писав, а потім вручив його правителю. На папері було накреслено 3 слова: "Любов", "Терпіння" і "Прощення". «І це все?» - Здивувався правитель. На що старий відповів: «Так! Це основа не тільки хорошої сім'ї, а й світу в цілому ... »
Чи навчилися ми бути толерантними?
Люди створені у світі різнобарвними
Білі,чорні,жовті і мулати
Для всіх Земля одна,як мати.
Чи можемо бути ми терплячими
Коли в спорах буваємо гарячими
Коли зневажаємо невинну ми людину?
Але ж ми із одного тіста,одного млину.
Люди ! Схаменіться ,будьте добрими
Не личит нам вже бути погордими
Толерантність і терпіння до людей,-
Це те що нам треба на сьогоднішній день.
               

суботу, 14 листопада 2020 р.

Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.

     Андрій Самійлович Малишко — видатний український поет, який досяг вершин поетичної майстерності, зумів заглянути в душу українця, побачити там красу і велич та оспівати її. Ім'я цього майстра слова залишається одним з поетичнопісенних символів України. Народився Андрій Малишко 14 листопада 1912 року у мальовничому селищі Обухові, на Київщині, у багатодітній сім'ї сільського шевця. Дитинство Андрія проходило в суворих умовах трудового селянського життя. Його мати — Ївга Остапівна — хоч і була неписьменною, але, увібравши в себе багатство народної мудрості і добра, зуміла передати це своїм дітям.

   У дванадцять років Андрій почав писати вірші. У старших класах серйозно зацікавився літературою. Інтерес до віршування заохочував учитель мови та літератури.

  Перші вірші А. Малишка з’явилися в газетах і журналах ще в 1930 році, а через кілька років вийшла невеличка збірочка "Дружба" трьох молодих авторів, де було вміщено і твори А. Малишка. Ранні вірші А. Малишка (починаючи з 1936 року, поет друкував їх у збірках "Батьківщина", "Лірика", "Народження синів", "Березень", "Жайворонки" та інших) чарують і приваблюють простотою і безпосередністю світосприймання, світлим і щирим поглядом на життя.  Проте поет жив і творив у добу сталінського режиму, а тому змушений був віддати значну данину своєму складному часові: багато його поезій були ідеологічно тенденційними, в них оспівувалося трудове життя країни ("Урожай", "Учитель"), недавнє революційне минуле ("Бронепоїзд", "Заспів про Боженка"), культурна спадщина ("Пам'ятник Тарасові", "Пушкін"). Ця поезія була пройнята героїко-романтичним пафосом, що відповідав тодішній атмосфері в країні, яка будувала "суспільство сталінського казарменого соціалізму" і нівелювала особистість.

  У період Другої світової війни Андрій Малишко - на фронті: головним чином працює кореспондентом військових газет. Одна за другою виходять збірки його віршів: "До бою вставайте!" (1941), "Понад пожари" (1942), "Україно моя" (1942), "Слово о полку" (1943), "Битва" (1943), "Полонянка" (1944). Багато віршів, статей, нарисів поет друкує в газетах і журналах.

     Написав тексти пісень до фільмів: «Макар Нечай» (1940), «Богдан Хмельницький» (1941), «Роки молодії» (1942), «Щедре літо» (1950), «Долина синіх скель» (1956), «Лілея», «Таврія» (1959), «Чорноморочка» (1959), «Абітурієнтка» (1973).

  Автор сценаріїв кінокартин: «Навіки з російським народом» (1954), «Квітуча Україна» (1961), «Ми з України» (1962).

Мешкав у Києві в будинку письменників "Роліт" по вулиці Б. Хмельницького, 68.

 

 Помер 17 лютого 1970 року.
До дня народження поета бібліотекарі провели публічні читання його поезії.Пропонуємо вашій увазі:


суботу, 7 листопада 2020 р.

Мандрівка у країну писемності


Приблизно 35 тисяч років тому доісторична людина зробила перші малюнки на мурах та стелі печери.
Але лише багато пізніше спершу в Месопотамії, потім у Єгипті з'явилися перші писані знаки. Письмо, як система графічного зображення, з'явилося лише в середині четвертого тисячоріччя д.н.е. у країні шумерів в Месопотамії.
З часом, на початку другого тисячоріччя д.н.е, в іншому кінці світу, виникло китайське письмо у формі піктограм.

Системи єгипетського письма та письма майя, походження яких невідоме, теж утворилися на основі знакових зображень.
Перші написи на території України збереглися від часів трипільської культури (4 - 2 тисячоліття д.н.е.) Ці написи були зроблені на глеках (на іншому матеріалі вони б не збереглися) і мали побутовий характер.

Письмо винайдене трипільцями (а вони, зважаючи на їхній високий рівень господарського й культурного розвитку, не могли обходитися без письма), як вважають деякі вчені, поширилося на Середземномор*я  й дісталося Греції, щоб потім у зміненому вигляді повернутися знову на береги Дніпра.

Губерначук С. Трипілля і українська мова. - К.:Фенікс.2005.-232. с.
У запропонованій книзі, автор знову намагається простежити найдавніші витоки української мови, проводячи аналіз мовних, археологічних, етнографічних, антропологічних та історичних фактів.
  Можна стверджувати, що багато з того чого досягди, що вміли і знали трипільці успадкувалося українством. Трипільці навчилися працювати коло землі, вирощувати хліб, накопичувати резерви для харчування та багатство. Відповідно й витворити терміни, які стали базою для української сільськогосподарської лексики, корені яких, можна простежити в найдавнішій українській мові. Наприклад: машака - мішок, пактар - пекар, куркі - півень, цапра - коза, агна - ягня та інші.
Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії народу. Від часів Володимирового хрещення церква стала головним поширювачем писемної культури. Сучасний український алфавіт складається з 33 літер ,які вживаються для позначення 38 фонем. Його попередницею була кирилиця. Кирилиця - цілком оригінальна система слов'янської писемності. Накреслення її літер в подальшому стали графічною основою сучасної української, болгарської, російської, білоруської писемності.


 Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв'язку з історією народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Отже і періодизація української літературної мови тісно пов'язана з історією українського народу. Сучасна українська мова зазнала значних змін. Міграція всередині країни, політичні амбіції, вплив іншомовних слів, сленг, протистояння діалектам та русизмам - все це впливає на чистоту мови та письма.
Пропонуємо до вашої уваги декілька цікавинок
  Антисуржик:
1. Ви не рахуєтесь з моєю думкою. - Ви не зважаєте  на мою думку. Я рахую ,що вмію співати. - Я вважаю ,що вмію співати. (рахують ворон, а не думки).

2.Сонечко,зозулька,бездрик,бедрик, але не "божа корівка (Лети, лети, сонечко,на дідове полечко, на бабине зіллячко,на наше подвір'ячко.)

М

3."Просити руки", але не "зробити пропозицію". Крім того можна" освідчитися", але це слово має два значення : "зізнатися в коханні" і "просити руки".


Більшість із нас пам'ятає, як ми завчали кольори веселки. "Каждый Охотник Должен Знать Где Сидит Фазан". Та ми маємо чудову примовку на рідній мові. "Чапля Осінь Жде Завзято Буде Сани Фарбувати".
 Кожен з нас може збагатити свою мову безліччю фрезеологізмів.
Ти мене жданиками годуєш ( неодноразово обіцяти, і не виконувати обіцяного ).
"Хоч з лиця воду пий","хоч малюй, хоч цілуй", "хоч у рамці вправ" - дуже гарний, вродливий.
"Передати куті меду" - перебільшити.
"У свинячий голос" - дуже пізно, несвоєчасно.
"Пускати бісики очима" - кокетувати очима, загравати з кимось.



Якщо ви, дорогий читачу, сумніваєтеся, як сказати українською мовою правильно, якщо хочете висловитись образно, якщо мрієте говорити точно, красиво, гарно та виразно - тоді завітайте в нашу бібліотеку. До дня писемності бібліотекарі влаштували виставку пізнавальної та цікавої літератури.








Не вчили рідну мову в школі? Пропонуємо надолужити згаяне (прогаяне), але не наздогнати упущене. 
  •  Тест - гра


Багатогранний талант Ліни Костенко

Сьогодні, 19 березня, святкує свій день народження, українська письменниця Ліна Костенко. Ліна Василівна Костенко народилася у сім’ї вчителі...

Мітки

8 березня (4) Безпека дитини (8) безпечний Інтернет (9) Великдень (6) Винаходи (4) Виставка картин (3) Виставка робіт (3) виставка художніх робіт (5) Відомі люди (20) Всесвітній день біженців (4) Всесвітній день читання вголос (4) голодомор (5) Голокост (5) День Гідності та Свободи (5) День Державного Прапора України (5) День захисника України (7) День книги (9) День незалежності України (9) день пам'яті (9) день родини (7) День Соборності (7) День української мови та писемності (6) Екологія (14) Європа (7) здоровий спосіб життя (34) книги (35) книжкова виставка (24) літературна мандрівка (5) майстер-клас (16) Масляна (5) Математика (3) Мистецтво (16) Музика (6) Небесна Сотня (7) Новий рік (14) Обереги (6) Пам'ятки культури (4) патріотичне виховання (5) Письменники (57) Письменники України (52) Подорожі (5) Різдво (6) Святий Миколай (6) свято (25) Сторінка історії (46) У світі права (9) Україна (109) українська мова (7) українська письменниця (12) українська поетеса (6) український письменник (12) Українські сучасні письменники (14) Урок історії (16) художник (5) художня виставка (5) художня виставка Катерини Баужі (1) Цікавинки (100) Чорнобиль (2)