Стань поколінням, вільним від СНІДу!

1 грудня до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом в бібліотеці для дорослих № 11 відбувся тематичний день інформування “Стань поколінням, вільним від СНІДу!”, присвячений підвищенню обізнаності про ВІЛ/СНІД, шляхам профілактики та важливості відповідального ставлення до власного здоров’я.

 

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) — це вірус, який поступово послаблює імунну систему людини.
СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — це пізня стадія ВІЛ-інфекції, коли імунітет сильно ослаблений і організм не може боротися з інфекціями.

Бібліотекарі ознайомили присутніх з інформаційними матеріалами та тематичною літературою; резентували та прослухали бесіду про сучасні підходи до профілактики ВІЛ;
учасник дізналися, чому регулярне тестування та інформованість — важливий крок до збереження здоров’я.
Всі бажаючі отримати пам’ятки та символічні червоні стрічки як знак підтримки людей, які живуть із ВІЛ.

ВІЛ не виникає сам по собі — він передається через кров, незахищені статеві контакти та від матері до дитини під час пологів або грудного вигодовування (але цього можна уникнути за сучасного лікування).

 ВІЛ - не передається побутовим шляхом: через дотики, обійми, посуд, воду, повітря, басейн чи укуси комах.

 Людина з ВІЛ може жити повноцінно та довго, якщо регулярно приймає антиретровірусну терапію (АРТ).

Сучасне лікування дозволяє знизити вірусне навантаження до рівня, за якого ВІЛ не передається статевим шляхом (принцип “Невизначається = Не передається”).

 Найкращий спосіб профілактики — безпечна поведінка, використання презервативів, одноразових медичних інструментів, відповідальне ставлення до здоров’я.

Мета заходу — підтримати культуру відповідальності, толерантності та обізнаності, а також нагадати, що кожен із нас може зробити свій внесок у формування покоління, вільного від СНІДу.

Тестування на ВІЛ — це швидко, безкоштовно та анонімно. Раннє виявлення — шлях до ефективного лікування.

 Люди, які живуть із ВІЛ, мають ті ж права, що й усі інші, а стигма та дискримінація є неприпустимими.

Дякуємо всім, хто долучився! Разом ми робимо важливі кроки до здорового та інформованого суспільства.

"Захисти себе і того, кого ти любиш!”

Мабуть, кожному здається, що СНІД існує десь дуже далеко і зовсім нас не стосується. Проте це не так. Легковажність чи необачність може призвести до трагічних наслідків. 

1 грудня, міжнародний день боротьби зі СНІДом. Це нагода, ще раз пригадати яку шалену небезпеку несе в собі цей вірус, та як просто можна зберегти себе та своїх близьких від небезпеки.

В бібліотеці провели інформаційні хвилинки та бесіди обговорення, про таку підступну, небезпечну хворобу, як СНІД, а також про права і обов'язки  хворої людини.

 

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. При належному лікуванні цей процес може бути значно довшим.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом (ВІЛ) імунної системи.

Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано в 1981 році у США.

НЕ МОЖНА заразитись вірусом імунодефіциту:

• через побутові предмети – посуд, одяг, телефон, унітаз і т.д. Це неможливо так само, як і зараження через їжу, яку приготувала ВІЛ-інфікована людина;
• через укуси комах. Комарі, мухи, клопи, воші не можуть переносити вірус імунодефіциту.
• через шерсть кішки, укус собаки чи контакті з дикою твариною. Тварини не можуть переносити вірус імунодефіциту;
• при поцілунку, кашлі і чханні, обіймах і рукостисканні.

ВІЛ ПЕРЕДАЄТЬСЯ тільки через обмін такими тілесними рідинами з ВІЛ-інфікованим, як кров, сперма, фізіологічні виділення з піхви і грудне молоко. Також можна заразитись у салонах краси. Будь-які інструменти, які багаторазово використовують для ін’єкцій, пірсингу, татуювання, можуть стати причиною інфікування.

Найчастіше (у понад 70% випадків) ВІЛ в Україні передається статевим шляхом. Усі центри по боротьбі зі СНІДом закликають не просто до використання презервативів, а й просять, щоб люди перевірялися на наявність ВІЛ-інфекції та, у разі її наявності, отримували лікування невідкладно.

Заходи профілактики. Основна умова – Ваша уважність!

Статеві контакти – найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження – уникати випадкових статевих контактів і використовувати презерватив.

Внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров’я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом.

Будь-який інструментарій (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління і т.п.), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потрібно стерилізувати. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при 56С градусах – протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не убиває ВІЛ.

 У людини, інфікованої ВІЛ, тривалий час може не виявлятися жодних симптомів захворювання. ВІЛ руйнує імунну систему людини поступово і з часом (у більшості людей через 5-10 років) викликає стан, який називається “синдромом набутого імунодефіциту” (СНІД).

СНІД по-різному виявляється у різних людей. В одних простежуються виражені симптоми інфекцій верхніх дихальних шляхів, хвороб шлунково-кишкового тракту, в інших з'являються онкологічні захворювання та шкірні інфекції. Часто на тлі СНІДу люди починають хворіти на туберкульоз.

Права людей, які живуть з ВІЛ

 

Права ВІЛ-інфікованих забезпечує Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ». Зокрема:

Стаття 4. Держава гарантує забезпечення:

1) пріоритетності в профілактиці поширення ВІЛ-інфекції інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням щодо принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків;

2) пропаганди здорового способу життя;

4) доступності та належної якості тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції, у тому числі анонімного, з наданням попередньої та подальшої консультативної допомоги, а також забезпечення безпеки тестування для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить;

5) регулярного інформування населення, у тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, важливість здорового та морального способу життя для запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією, заходи та засоби профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію, а також про можливості діагностики та лікування;

6) включення питань щодо профілактики ВІЛ-інфекції, здорового та морального способу життя, духовних цінностей, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, традиційних сімейних цінностей, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких, а також щодо неприпустимості дискримінації таких людей та необхідності формування толерантного ставлення до них до відповідних навчальних програм для середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

9) інформаційно-роз’яснювальної та реабілітаційної роботи, у тому числі із залученням представників громадських, благодійних та релігійних організацій, серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції;

11) вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям;

13) реалізації послідовної політики, спрямованої на формування толерантного ставлення до людей, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, та людей, які живуть з ВІЛ;

15) соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, членів їхніх сімей, медичних, соціальних та інших працівників, зайнятих у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, а також надання людям, які живуть з ВІЛ, необхідної медичної допомоги та соціальних послуг;

Стаття 14. Рівність перед законом та заборона дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, та осіб, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.

1. Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

2. Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав, зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту своїх прав.

3. Дискримінація особи на підставі наявності в неї ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ забороняється. Дискримінацією вважається дія або бездіяльність, що у прямий чи непрямий спосіб створює обмеження, позбавляє належних прав особу або принижує її людську гідність на підставі однієї чи кількох ознак, пов’язаних з фактичною чи можливою наявністю в неї ВІЛ, або дає підстави віднести особу до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

Стаття 24. Порушення законодавства у сфері запобігання поширенню ВІЛ-інфекції тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Тестування на ВІЛ. За зовнішнім виглядом неможливо визначити, інфікована людина ВІЛ чи ні. Дізнатися свій ВІЛ-статус можна тільки пройшовши тестування на ВІЛ. Найпоширеніший метод тестування – імуноферментний аналіз (ІФА) виявляє наявність у крові антитіл до ВІЛ, які утворюються впродовж 1-3 місяців після інфікування. Тому обстежитися таким методом можна через кілька місяців після передбачуваного зараження. Проте зараз методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) можна визначити наявність вірусу в крові набагато раніше. На аналіз забирають невелику кількість крові з вени. Аналіз зазвичай буває готовий через кілька днів. Крім того, існують методи швидкого обстеження на ВІЛ, так звані експрес-тести, результати яких бувають готові через 20-30 хвилин. У цих тестах використовують зразки крові або слини чи сечі.

Обстеження на ВІЛ можна пройти у Центрах СНІДу, у спеціальних лабораторіях, поліклінках за місцем проживання. За бажанням на ВІЛ можна обстежитися анонімно.

Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом.

З моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, протягом яких організм продукує достатню кількість антитіл, щоб їх вже можна було виявити в крові. В цей інкубаційний період (його називають “вікно”) сучасними методами дослідження неможливо виявити вірус в організмі, оскільки він ще не накопичився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування на ВІЛ, рекомендується навіть за наявності негативного результату повторити аналіз через три місяці.

Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати й почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують гостре респіраторне захворювання або застуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе ніяк не проявляє. Цей період може тривати роками.

Чи є ліки від СНІДу?

Лікування. Для підтримання нормального функціонування імунної системи людям з ВІЛ призначають антиретровірусну терапію (АРТ), яка ефективно контролює ВІЛ. АРТ-препарати не здатні повністю вилікувати ВІЛ та вивести вірус із організму. Основна властивість АРТ — пригнічення вірусу в організмі людини. Щоденний прийом препаратів перешкоджає розмноженню нових клітин вірусу та захищає імунну систему людини від інфекції.

Пацієнти вимушені приймати велику кількість таблеток, строго з огляду на послідовність і час їх прийому (до, під час або після їжі).

 Своєчасний початок застосування АРТ дає змогу відновити імунітет й істотно уповільнити розвиток ВІЛ-інфекції і таким чином продовжити повноцінне життя людини на довгі роки.

"СНІД: проблема соціальна"

 1 грудня, відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

945 нових випадків ВІЛ-інфекції зареєстровано в Україні у жовтні цього року. 

На сайті Про здоров'я ви зможете більше дізнатися про цей вірус, пройти онлайн тестування. 

Де можна здати безкоштовний аналіз на ВІЛ? Перейдіть за посиланням (виділено синім кольором) 

Де, коли і чому виник СПІД?
Коли світ вперше зіткнувся з ВІЛ-інфекцією, здавалося, вона виникла із нізвідки, але зараз вчені-генетики точно знають, де і коли вірус вперше вразив людей.

Коли багато років тому американські медики вперше виявили СНІД, він здавався таємничим і страшним. І це не дивно. Хвороба вражала імунну систему молодих і здорових людей, залишаючи їх беззахисними перед будь-яким захворюванням. Звідки з'явився цей страшний вірус, ніхто не знав.

Сьогодні нам відомо значно більше про те, як і чому ВІЛ-інфекція стала глобальною. Безсумнівно, вагому роль в її поширенні зіграли секс-працівники. Але не менш суттєвий внесок зробила торгівля, крах колоніалізму і соціально-політичні реформи XX століття.

ВІЛ-інфекція, скоріше за все, виникла в центральній частині західної Африки і вражала спочатку мавп, зокрема, людиноподібних мавп. Потім вірус почав випадково переходити на людей, очевидно, через те, що вони їли м'ясо диких тварин, заражених ВІЛ.

Деякі люди, приміром, мають штам вірусу, дуже схожий на той, що виявили у димчастих мавп-мангабеїв. Але вірус імунодефіциту, який прийшов від звичайних мавп, не став глобальною проблемою.
Нашими найближчими родичами є людиноподібні мавпи, шимпанзе та горили, з якими ми тісніше пов'язані, ніж з іншими мавпам. Але навіть тоді, коли ВІЛ передавався людям від людиноподібних мавп, він не став глобальною проблемою людства.
Штам вірусу, який походить від людиноподібних мавп, як правило, відноситься до типу ВІЛ 1. Але випадки захворювання людей однією з його форм – ВІЛ 1 групи О – в значній мірі обмежується західною Африкою.
Насправді, широке розповсюдження серед людей отримав лише один вид вірусу – ВІЛ 1 групи М (від англійського слова major "основний"), який передався людям від шимпанзе. Більше 90% випадків ВІЛ-інфекції складає зараження саме вірусом М. Звідки виникає справедливе запитання: чому він такий особливий?

Дослідження, опубліковане в 2014 році, мало дивні висновки: у вірусу групи М немає нічого особливого. Він не є особливо заразним, як можна було би очікувати. Втім, схоже, що його глобальному поширенню сприяли обставини. І ними стали радше екологічні умови, ніж еволюційні чинники. Професор Фаріа і його колеги склали генеалогічне дерево ВІЛ-інфекції, проаналізувавши різноманітні ВІЛ-геноми 800 інфікованих людей з центральної Африки.

Нові мутації в геномі відбуваються з постійною швидкістю, тому, порівнюючи дві послідовності геномів і підраховуючи розбіжності, можна з'ясувати, коли два геноми виокремилися від їхнього спільного попередника.
    Ця методика, приміром, виявила, що спільний предок шимпанзе і людини жив що найменш 7 мільйонів років тому.
   "Віруси, які містять рибонуклеїнову кислоту, – такі як ВІЛ – мутують в мільйон разів швидше, ніж ДНК людини", – пояснює професор Фаріа. Це означає, що "молекулярний годинник" ВІЛ цокає дуже швидко.
   Настільки швидко, що вчені виявили, що всі геноми сучасного вірусу імунодефіциту мали спільного попередника не більше 100 років тому. А початком пандемії ВІЛ 1 групи М слід вважати 20-ті роки минулого століття.
   Вчені пішли далі. Оскільки вони знали, де отримали кожен із зразків ВІЛ, вони змогли точно визначити місце початку пандемії. Це місто Кіншаса – зараз столиця Демократичної Республіки Конго.
   І нарешті, вчені звернулися до історичних архівів, щоб дізнатися, чому ВІЛ-інфекція, яка виникла в одному африканському місті в 1920-і роки, перетворилася на всесвітню пандемію.
   Причиною цього став певний збіг історичних, соціальних і політичних обставин.
   У 1920-і роки Конго була бельгійською колонією, а місто Кіншаса – тоді відоме як Леопольдвіль – тільки-но отримало статус столиці. Місто стало першим судноплавним портом на річці Конго, воно швидко зростало і приваблювало тисячі молодих чоловіків, які вирушили сюди на заробітки. А працівники секс-індустрії охоче почали допомагати їм витрачати свої доходи. Вірус швидко поширився серед населення.
   І він не обмежився містом. Дослідники виявили, що столиця бельгійської колонії в 1920-і роки мала найкращу транспортну інфраструктуру в Африці. Завдяки розвиненій залізничній мережі, якою користалися сотні тисяч людей щороку, всього за 20 років вірус поширився на 1 500 кілометрів.
    Для вибуху захворювання в 1960-і склалися сприятливі умови.
   На початку того десятиліття сталася ще одна зміна.
Демократична республіка Конго отримала незалежність і стала привабливим місцем працевлаштування для багатьох молодих людей з франкомовних країн світу, зокрема з Гаїті. Коли через кілька років ці молоді гаїтяни повернулися додому, вони привезли на західне узбережжя Атлантики особливу форму ВІЛ 1 групи М, відому як "підтип Б".
   В 1970-х роках вірус прийшов у великі космополітичні міста Америки – Нью-Йорк та Сан-Франциско - де сексуальна революція сприяла росту сексменшин, які ховались тут від переслідувань. І так вірус знову скористався соціальними та політичними обставинами і швидко поширився в Європі та США.

  "Враховуючи ці обставини, немає жодних сумнівів, що інші види вірусу поширилися би так само швидко, як і підтип Б", – зазначає Нуно Фаріа.
   Історія поширення ВІЛ ще не завершилася. Наприклад, в 2015 році спалах захворювання, пов'язаний з вживанням наркотиків, відзначили в американському штаті Індіана.
   Американські Центри з контролю і профілактики захворювань аналізують послідовності генома ВІЛ і ретельно збирають дані про місце і час зараження, говорить Йонатан Град з Гарвардської школи громадської охорони здоров'я в Бостоні.
   "Ці дані допомагають зрозуміти масштаби спалаху інфекції, а також визначати, коли заходи охорони здоров'я виявлялися ефективними. Оскільки ми зібрали генетичний матеріал від хворих з різною сексуальною орієнтацією, з різних міст і у різний час, ми змогли визначити, що розповсюдження вірусу відбувалося із заходу країни на схід", – пояснює Марк Ліпсіч.
   Визначення груп населення з високим ризиком захворювання допомагає частіше проводити медичні скринінги і таким чином контролювати поширення вірусу.

У книжці наведено основні шляхи зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), можливості запобігання інфікуванню в разі неінтенсивного зараження, подовження періоду безсистемного носійства вірусу і максимально можливого відстрочення різноманітних проявів власне СНІДу — синдрому набутого імунодефіциту. Описано методику супровідного лікування з використанням засобів рослинного походження. Комплексна підготовка стану імунної системи ВІЛ-інфікованих дозволить зменшити вірогідність розвитку запальних захворювань і опортуністичних інфекцій, прояви різноманітної наявної патології, поліпшити якість життя сьогодні та зробити вагомий внесок у досягнення активного довголіття в умовах екологічного забрудненого довкілля.

Вчені впевнені, що такі небезпечні патогени, як ВІЛ , необхідно вивчати крізь призму людського суспільства.

Американські дослідники за допомогою антитіл змогли захисти організм мавпи від ВІЛ майже на півроку. В експерименті, який був проведений у США, вчені ввели мавпі антитіла тільки один раз, а захист тривав 23 тижнів. Після цього дослідники змогли модифікувати антитіла таким чином, щоб вони мали більш тривалий період дії. Якщо тести з мавпами визнають успішними, то стане  можливим проводити перші клінічні випробування на людях. "Цей метод міг би застосовуватися в якості профілактики для ВІЛ-негативних осіб, які знаходяться в групі ризику", - вважає Маркус Альтфельд з Інституту експериментальної вірусології імені Гайнріха Петте у Гамбурзі. До цієї групи, наприклад, належать пари, в яких один з партнерів інфікований ВІЛ.

    

Обери життя

 

 З 1 грудня 1988 року після заклику міністрів охорони здоров’я всіх країн до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД відмічається Всесвітній День боротьби зі СНІДом.

 СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту - важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

 ВІЛ-інфекція/СНІД загальнолюдська проблема глобального масштабу простує по країнах і континентах .

На 30 листопада 2020 року в усьому світі - ВІЛ/СНІД інфікованих - 42.286.052 

  В нашій бібліотеці, ми підготували інформаційні пам'ятки про ВІЛ/СНІД :

       Джерелом ВІЛ-інфекції є людина, яка перебуває на будь – якій клінічній стадії хвороби. Вірус циркулює в усіх тканинах і рідинах організму, проте їхнє значення в передачі інфекції неоднакове. Постійно висока кількість вірусу знаходиться в крові, спермі, вагінальному секреті, дещо менше в грудному молоці.

 Основні шляхи зараження:

1)через кров: при переливанні інфікованої крові та її компонентів; спільному використанні шприців при введенні ін*єкційних наркотиків і медичного інструментарію; під час пірсингу, проколюванні вух, манікюрі,татуюванні (якщо інструменти не стерильні);

2)статевий шлях: при незахищенному статевому контакті; від ВІЛ - інфікованної матері до дитини (під час вагітності, пологів і грудному вигодовуванні)

Що робити щоб не заразитись?

Ніхто не захистить вас краще ніж ви самі. Враховуючи той факт, що на даний час поширений статевий шлях прердачі, а це означає - необхідний вибір надійного партнера та правильне застосування презервативів.

Використання одноразових шприців і стерильного інструментарію в медичних закладах, перукарнях та косметичних кабінетах і салонах.

Важливо пам*ятати про те, що любий колючий або ріжучий інструмент, яким ви користуєтесь при медичних процедурах, татуюванні, пірсінгу, проколюванні вух та інших частин тіла, голінні, педикюрі, манікюрі повинен бути стерильним.

Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців аба практикування незахищених статевих стосунків.

Весь інструментарій,як в медичних закладах так і в побуті при різних маніпуляціях,де може міститись кров людини,зараженого ВІЛ, має бути стерильним.

Необхідно памятати,що ВІЛ - інфекція не передається побутовим шляхом:

• при дотику, обіймах, рукостисканнях;

• через сухі поцілунки;

• при спільному проживанні в одній квартирі;

• через посуд, столові прибори;

• через їжу;

• через постільну білизну, предмети побуту, іграшки;

• через повітря (у тому числі при чханні й кашлі);

• при купанні у воді;

• через ручки дверей, крани, унітази;

• через спортивні снаряди;

• через гроші;

• при укусах комах або тварин.

• 
  
  
  СкачкоБ.Ф. ВІЛ/СНІД - К.:Медицина,2006. - 192с.  У книжці наведено,основні шляхи зараження вірусом імунодіфициту людини(ВІЛ),можливості запобігання інфікуванню в разінеінтенсивногозараження,подовження періоду безсимптомного носіійства вірусу і максимально можливого відстрочення різноманітних ппроявів власне СНІДу - синдрому набутого імунодифіциту.Описано методику супровідного лікування з використанням засобів рослинного походження.

Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка,яка завоювола величезну популярність.

  " Якщо знаєш і себе і супротивника – перемога буде на твоєму боці». ВІЛ/СНІД є супротивником всього людства, перемогти його можна тільки разом.