"Захисти себе і того, кого ти любиш!”

Мабуть, кожному здається, що СНІД існує десь дуже далеко і зовсім нас не стосується. Проте це не так. Легковажність чи необачність може призвести до трагічних наслідків. 

1 грудня, міжнародний день боротьби зі СНІДом. Це нагода, ще раз пригадати яку шалену небезпеку несе в собі цей вірус, та як просто можна зберегти себе та своїх близьких від небезпеки.

В бібліотеці провели інформаційні хвилинки та бесіди обговорення, про таку підступну, небезпечну хворобу, як СНІД, а також про права і обов'язки  хворої людини.

 

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. При належному лікуванні цей процес може бути значно довшим.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом (ВІЛ) імунної системи.

Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано в 1981 році у США.

НЕ МОЖНА заразитись вірусом імунодефіциту:

• через побутові предмети – посуд, одяг, телефон, унітаз і т.д. Це неможливо так само, як і зараження через їжу, яку приготувала ВІЛ-інфікована людина;
• через укуси комах. Комарі, мухи, клопи, воші не можуть переносити вірус імунодефіциту.
• через шерсть кішки, укус собаки чи контакті з дикою твариною. Тварини не можуть переносити вірус імунодефіциту;
• при поцілунку, кашлі і чханні, обіймах і рукостисканні.

ВІЛ ПЕРЕДАЄТЬСЯ тільки через обмін такими тілесними рідинами з ВІЛ-інфікованим, як кров, сперма, фізіологічні виділення з піхви і грудне молоко. Також можна заразитись у салонах краси. Будь-які інструменти, які багаторазово використовують для ін’єкцій, пірсингу, татуювання, можуть стати причиною інфікування.

Найчастіше (у понад 70% випадків) ВІЛ в Україні передається статевим шляхом. Усі центри по боротьбі зі СНІДом закликають не просто до використання презервативів, а й просять, щоб люди перевірялися на наявність ВІЛ-інфекції та, у разі її наявності, отримували лікування невідкладно.

Заходи профілактики. Основна умова – Ваша уважність!

Статеві контакти – найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження – уникати випадкових статевих контактів і використовувати презерватив.

Внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров’я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом.

Будь-який інструментарій (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління і т.п.), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ, потрібно стерилізувати. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при 56С градусах – протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не убиває ВІЛ.

 У людини, інфікованої ВІЛ, тривалий час може не виявлятися жодних симптомів захворювання. ВІЛ руйнує імунну систему людини поступово і з часом (у більшості людей через 5-10 років) викликає стан, який називається “синдромом набутого імунодефіциту” (СНІД).

СНІД по-різному виявляється у різних людей. В одних простежуються виражені симптоми інфекцій верхніх дихальних шляхів, хвороб шлунково-кишкового тракту, в інших з'являються онкологічні захворювання та шкірні інфекції. Часто на тлі СНІДу люди починають хворіти на туберкульоз.

Права людей, які живуть з ВІЛ

 

Права ВІЛ-інфікованих забезпечує Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ». Зокрема:

Стаття 4. Держава гарантує забезпечення:

1) пріоритетності в профілактиці поширення ВІЛ-інфекції інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням щодо принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків;

2) пропаганди здорового способу життя;

4) доступності та належної якості тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції, у тому числі анонімного, з наданням попередньої та подальшої консультативної допомоги, а також забезпечення безпеки тестування для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить;

5) регулярного інформування населення, у тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, важливість здорового та морального способу життя для запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією, заходи та засоби профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію, а також про можливості діагностики та лікування;

6) включення питань щодо профілактики ВІЛ-інфекції, здорового та морального способу життя, духовних цінностей, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, традиційних сімейних цінностей, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких, а також щодо неприпустимості дискримінації таких людей та необхідності формування толерантного ставлення до них до відповідних навчальних програм для середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

9) інформаційно-роз’яснювальної та реабілітаційної роботи, у тому числі із залученням представників громадських, благодійних та релігійних організацій, серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції;

11) вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям;

13) реалізації послідовної політики, спрямованої на формування толерантного ставлення до людей, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, та людей, які живуть з ВІЛ;

15) соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, членів їхніх сімей, медичних, соціальних та інших працівників, зайнятих у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, а також надання людям, які живуть з ВІЛ, необхідної медичної допомоги та соціальних послуг;

Стаття 14. Рівність перед законом та заборона дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, та осіб, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.

1. Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

2. Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав, зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту своїх прав.

3. Дискримінація особи на підставі наявності в неї ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ забороняється. Дискримінацією вважається дія або бездіяльність, що у прямий чи непрямий спосіб створює обмеження, позбавляє належних прав особу або принижує її людську гідність на підставі однієї чи кількох ознак, пов’язаних з фактичною чи можливою наявністю в неї ВІЛ, або дає підстави віднести особу до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

Стаття 24. Порушення законодавства у сфері запобігання поширенню ВІЛ-інфекції тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Тестування на ВІЛ. За зовнішнім виглядом неможливо визначити, інфікована людина ВІЛ чи ні. Дізнатися свій ВІЛ-статус можна тільки пройшовши тестування на ВІЛ. Найпоширеніший метод тестування – імуноферментний аналіз (ІФА) виявляє наявність у крові антитіл до ВІЛ, які утворюються впродовж 1-3 місяців після інфікування. Тому обстежитися таким методом можна через кілька місяців після передбачуваного зараження. Проте зараз методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) можна визначити наявність вірусу в крові набагато раніше. На аналіз забирають невелику кількість крові з вени. Аналіз зазвичай буває готовий через кілька днів. Крім того, існують методи швидкого обстеження на ВІЛ, так звані експрес-тести, результати яких бувають готові через 20-30 хвилин. У цих тестах використовують зразки крові або слини чи сечі.

Обстеження на ВІЛ можна пройти у Центрах СНІДу, у спеціальних лабораторіях, поліклінках за місцем проживання. За бажанням на ВІЛ можна обстежитися анонімно.

Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом.

З моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, протягом яких організм продукує достатню кількість антитіл, щоб їх вже можна було виявити в крові. В цей інкубаційний період (його називають “вікно”) сучасними методами дослідження неможливо виявити вірус в організмі, оскільки він ще не накопичився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування на ВІЛ, рекомендується навіть за наявності негативного результату повторити аналіз через три місяці.

Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати й почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують гостре респіраторне захворювання або застуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе ніяк не проявляє. Цей період може тривати роками.

Чи є ліки від СНІДу?

Лікування. Для підтримання нормального функціонування імунної системи людям з ВІЛ призначають антиретровірусну терапію (АРТ), яка ефективно контролює ВІЛ. АРТ-препарати не здатні повністю вилікувати ВІЛ та вивести вірус із організму. Основна властивість АРТ — пригнічення вірусу в організмі людини. Щоденний прийом препаратів перешкоджає розмноженню нових клітин вірусу та захищає імунну систему людини від інфекції.

Пацієнти вимушені приймати велику кількість таблеток, строго з огляду на послідовність і час їх прийому (до, під час або після їжі).

 Своєчасний початок застосування АРТ дає змогу відновити імунітет й істотно уповільнити розвиток ВІЛ-інфекції і таким чином продовжити повноцінне життя людини на довгі роки.