«…В руках, що виростили хліб, Не залишили ні зернини»до Дня пам’яті жертв голодоморів

В бібліотеці проведено годину-реквієм, приурочену роковинам Голодомору в Україні. 

На якому бібліотекарі зачитали спогади очевидців Голодомору 1932-1933 років. 

 Згадали ті страшні роки, коли за 5 колосків розстрілювали на місці, геноцид українського народу - "скорботні жнива" назавжди буде в пам'яті людській. 

Читачі розповіли історії своїх родин, як пережили ті жахливі роки, що їли, як рятувалися..

   "Пам'ятаю, як курай варили, як жаб, горобців, гав ловили і їли. Є така висока рослина, рожею ми її називаємо, на стеблі багато червоних квіточок, так ото варили її коріння, збирали на луках щавель, дикий часник, цибулю. Оце візьміть наш провулок. В кожній сім'ї хтось помер від голоду, а у Миколаєнків, Сокуренків – сім'ями повмирали. Бувало, викопують для когось яму, принесуть померлого, а там уже декілька трупів лежить. Ще пам'ятаю, як приходили до нас зерно забирати. Була в нас остання торбинка з житом, мама викинула її в цеберко на печі, а мене зверху посадила. Так залізли ж і на піч, зіштовхнули мене, аж боляче стало, і забрали останні зернини. Мама плакала і проклинала дівчат, які з реготом несли оту маленьку торбинку. Не хочеться згадувати ці часи."

   Голодомор 1932-1933 років - безпрецедентний злочин сталінської тоталітарної системи проти українського народу, який спричинив національну катастрофу.

   Конфіскацію продовольства комуністичний режим застосував як зброю масового знищення населення.

   На виставці представлені книги, в яких зафіксовано історію нашої трагедії, спогади очевидців, книги пам'яті, літературні твори про жахи тих подій. 

     В кінці заходу всі вшанували пам'ять жертв голодомору хвилиною мовчання. 

   Десь в душі ота свічка житиме вічно, як нагадування про мільйони жертв геноциду.

  Щорічно четверту суботу листопада у країні проголошено Днем пам’яті про жертви цієї трагедії.