У вимірі слова і часу

26 липня в бібліотеці для дорослих № 11 ЦБС Солом'янського району відбувся літературний захід «У вимірі слова і часу» — літературний калейдоскоп, присвячений 80-річчю від дня народження видатного українського письменника, критика, літературознавця та громадського діяча Михайла Федотовича Слабошпицького.


Мета заходу: ознайомити присутніх із життєвим і творчим шляхом Михайла Слабошпицького, розкрити його внесок у розвиток української літератури, журналістики, біографістики та популяризації української культури.

Михайло Слабошпицький народився 28 липня  1946 року в селі Мар'янівка (Шполянський район, нині Звенигородський район Черкаської області). Його батько працював завідувачем сільського клубу, а мати — в колгоспі. Сам будинок, де народився письменник, не зберігся як музейний об'єкт.

Учасники заходу дізналися цікаві факти з його дитинства: майбутній письменник зростав хворобливою дитиною, тож багато часу проводив удома за книгою. Доля розпорядилася по-своєму символічно — коли в сільському клубі, де завідував його батько, згоріла бібліотека, уцілілі книжки перенесли просто до їхньої хати. Кілька років родина фактично жила серед книжок, і саме тоді, за спогадами самого письменника, і зародилася його пристрасть до слова — маленький Михайло любив брати найтовщу книжку і поринати в читання.

Ця дитяча пригода багато в чому визначила все подальше життя: у 1971 році Слабошпицький закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, працював кореспондентом, редактором відділу критики газети «Літературна Україна», головним редактором газети «Вісті з України» та журналу «Вавилон-XX». Захопленням усього його життя стало колекціонування рідкісних українських книжок.

МИРОСЛАВУ МИХАЙЛОВИЧУ — 3,5 МІСЯЦЯ, А МИХАЙЛОВІ ФЕДОТОВИЧУ — 28 РОКІВ (1975 Р.) / ФОТО ІЗ СІМЕЙНОГО АЛЬБОМУ СЛАБОШПИЦЬКИХ
https://day.kyiv.ua/article/kultura/slaboshpytski-mizh-kameroyu-i-knyzhkoyu

Його книги — це більше, ніж біографії. Це живі історії людей, які творили українську культуру. Він умів побачити за відомими іменами людину, її сумніви, перемоги, пошуки та силу духу.

 

У своїх численних спогадах сучасники відзначають його відданість українській книзі та неймовірну працездатність. Він був справжнім максималістом, а його зусиллями було втілено багато потужних культурних проєктів. Багато цікавих деталей про його життя та епоху можна знайти у виданій книзі ⁠П'ятий "дзеркальний" том, де зібрані недруковані твори автора та спогади про нього.

Учасникам заходу бібліотекарі розповіли, що Михайло Слабошпицький був не лише письменником, а й активним будівничим української культурної інфраструктури:

• від 2006 року — секретар ради Національної спілки письменників України;
• виконавчий директор Ліги українських меценатів та директор видавництва «Ярославів Вал», яке видавало книжки українських авторів;
• співголова координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика — конкурсу, що популяризує грамотність і любов до рідної мови серед мільйонів школярів;
• лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2005) за роман-біографію «Поет із пекла», а також лауреат ще майже десятка літературних премій — імені Олександра Білецького, Лесі Українки, Олени Пчілки, Михайла Коцюбинського, братів Лепких.

Відвідувачі  заходу читали уривки з книг письменника та мудрі вислови   Михайла Слабошпицького.

Особливу нішу в українській літературі Михайло Слабошпицький посів як майстер художньо-біографічної прози — жанру, що поєднує документальну точність із живою художньою мовою. На заході детальніше говорили про кілька його знакових творів:
«Поет із пекла (Тодось Осьмачка)» — роман-біографія про трагічну долю українського поета Тодося Осьмачки, за який автор отримав Шевченківську премію.

«Марія Башкирцева» — роман-есе про життя знаменитої художниці й щоденникарки українського походження Марії Башкирцевої, який згодом видавався у перекладах французькою та російською мовами.

«Никифор Дровняк із Криниці» — роман-колаж, присвячений відомому наївному художнику Никифору.

«Українець, який відмовився бути бідним» — біографічна повість про мецената Петра Яцика, історія людини, яка попри бідне дитинство стала успішним підприємцем і присвятила статки підтримці української мови та культури.
«Не загублена українська людина» — збірка з 55 біографічних нарисів про постатей української діаспори, чиї імена десятиліттями лишалися невідомими на батьківщині.

«З голосу нашої Кліо» — книжка художніх оповідей з національної історії, що набула особливої популярності завдяки доступному й захопливому викладу історичних подій.

«Що записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші» — масштабний роман, над яким письменник працював п'ять років, а матеріали до нього збирав майже десять. У творі устами Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Володимира Самійленка та інших постатей відтворено драматичні події початку ХХ століття.
Крім того, Михайло Слабошпицький писав і для наймолодших читачів — казки, оповідання й повісті для дітей, а також створив літературні портрети Василя Земляка, Павла Загребельного, Романа Іваничука.



Захід «У вимірі слова і часу» дав змогу відвідувачам бібліотеки глибше познайомитися з постаттю письменника, який усе життя вважав своїм обов'язком «колекціонувати людей» — визначних українців, чиї імена мали лишитися в пам'яті нації.

Презентація книги Ярослава Карпця «Квіти гинуть на війні»

Нещодавно в бібліотеці для дорослих №11 відбулася тепла й водночас глибоко емоційна зустріч за круглим столом. У затишній атмосфері чаювання читачі зібралися на презентацію та читання поетичної збірки Ярослава Карпця «Квіти гинуть на війні».

Ця книга, збірка поезій - це щире й болісне художнє свідчення про сучасну війну, яка щодня змінює людські долі, руйнує міста, забирає життя та дитинство. Її сторінки сповнені глибокого смутку, співчуття, надії та віри у світле майбутнє України.

Автор книги Ярослав Карпець — український письменник, журналіст, наразі проходить військову службу  в лавах ЗСУ. 

 Кожен вірш зі збірки, передає біль, страх, втрати й незламність маленьких українців, а також силу духу всього українського народу, який продовжує боротися за свободу та незалежність своєї держави.

Особливу емоційну глибину виданню надають ілюстрації, виконані студентками третього курсу Фахового коледжу мистецтв і дизайну Київського національного університету технологій та дизайну. Їхні художні роботи тонко передають настрій поезій і допомагають ще глибше відчути переживання, про які говорить автор.

 

Під час зустрічі учасники слухали уривки з книги, читали поезії вголос, ділилися власними враженнями та роздумами. Розмова вийшла щирою й змістовною. Присутні говорили про силу художнього слова, яке допомагає не лише осмислити трагічні події сьогодення, а й зберегти пам'ять про людей, чиї долі назавжди змінила війна. Кожен вірш ставав приводом для діалогу про людяність, співпереживання, незламність і відповідальність за майбутнє.

Особливо цінним для нашої бібліотеки є те, що примірник книги подарував сам автор. Сьогодні Ярослав Карпець проходить військову службу за призовом, захищаючи Україну зі зброєю в руках. Цей подарунок став не лише важливим поповненням бібліотечного фонду, а й символом нерозривного зв'язку між культурою, літературою та боротьбою українського народу за свою свободу. Це книга, народжена у час війни, яка допомагає сучасникам і майбутнім поколінням зрозуміти ціну миру та людського життя.

Щиро дякуємо Ярославу Карпцю за цей дарунок.

Від усього колективу бібліотеки бажаємо авторові міцного здоров'я, незламної сили духу, Божого захисту, надійних побратимів і якнайшвидшого повернення додому з Перемогою.

Дякуємо всім присутнім за щирість, небайдужість та прагнення спільно досліджувати сучасну українську літературу, яка сьогодні постає літописом нашої боротьби, болю, віри й незламності.

Україна поетична

В бібліотеці для дорослих №11 було проведено захід «Україна поетична» — поетичний пін-код, присвячений Всесвітньому дню поезії.

Метою заходу стало популяризація української поезії, розвиток інтересу до читання, знайомство з творчістю відомих українських поетів, а також створення творчої атмосфери для спілкування та обміну враженнями.


Українська поезія часто містить прихований “код” — систему символів, образів і смислів, через які передаються історія, цінності та ідентичність народу. Цей код сформувався під впливом історичних подій, боротьби за свободу та культурних традицій. 

"Код української поезії” — це поєднання символів свободи, пам’яті, землі, мови та людської гідності. Через ці образи поети передають ідею: народ існує, поки пам’ятає свою історію і говорить своєю мовою.

Під час зустрічі учасники читали вірші, обговорювали улюблені поетичні твори та відкрили для себе нові сторінки української літератури.

Такі заходи допомагають глибше відчути красу рідного слова, зберігати культурну спадщину та надихають на нові творчі відкриття.

Поезія об’єднує серця і нагадує, що сила слова здатна надихати, підтримувати й дарувати надію.

Висловлюємо вдячність родині Багрянцевих — Оксані та Анні — за передане в дар видання «Україно, ти моя молитва...». Книга знайомить читачів із творчістю дев'яти українських авторок, життєвий шлях яких пов'язаний з Фастовом.

Шевченкове слово

9 березня, в Бібліотеці для дорослих №11 до дня народження Тараса Григоровича Шевченка, в читальній залі представлена книжкова виставка.

Цей день перетворився на день щирих розмов та відкриттів. Ми разом згадували, про що насправді писав Тарас:

•  про неймовірну любов до України, яка актуальна як ніколи;
•  про гідність, свободу та незламність духу;
•  про людяність та долю кожного з нас.

Особливо зворушливо було чути, як у стінах бібліотеки знову оживало пророче слово. Наші гості залюбки декламували уривки з улюблених творів поета — від рядків з поеми «Катерина» до проникливої інтимної лірики. Кожне слово звучало по-новому, гостро та щиро.

Завітайте до нас, щоб перегорнути сторінки великої історії, знайти натхнення у пророчих рядках та просто побути у колі «своїх».

Світ української літератури

З нагоди Всесвітнього дня письменника у нашій Бібліотеці №11 відбулася особлива зустріч — літературний вояж під назвою «Світ української літератури: Літературні візитки».

Це був далеко не типовий лекторій. Замість звичних сухих біографій ми обрали шлях до живих, захопливих історій, які приховуються за знаними іменами.

Наша мета — показати, що українські класики й сучасники — це не лише застиглі образи з підручників, а справжні, емоційні, пристрасні люди з дивовижним талантом і невичерпною енергією.

 Обговорили, чому сьогодні важливо читати Сергія Жадана, Оксану Забужко та Артема Чеха. Адже саме вони прямо зараз створюють «візитку» суцільної незламності України у світі.

 

«Невідоме про відомих»: Ми гортали «візитки» відомих українських авторів, розгадували вікторину "впізнай письменника за описом. та його діяльністю.

 

До заходу бібліотекарі підготували книжкову виставку ". Ми відібрали видання з найкращим дизайном та найцікавішим наповненням, щоб кожна книга сама «просилася» до рук.

Наші відвідувачі — це люди з неймовірним життєвим досвідом, і їхні роздуми стали головною прикрасою вечора.

«Сьогодні я зрозуміла, що українська література — це не лише про сум і боротьбу. Це про неймовірну естетику, інтелект і, як не дивно, про дуже тонкий гумор», — поділилася враженнями пані Олена, постійна читачка нашого абонементу.

Дякуємо всім, хто провів цей час із нами! Ви довели, що в епоху цифрових технологій жива книга та щира розмова залишаються найкращим антистресом.

У світі таланту Івана Карпенка-Карого

У бібліотеці для дорослих №11 відбулася пізнавальна подія, приурочена до 180-річчя від дня народження видатного українського драматурга, актора й театрального діяча.


Для читачів і гостей бібліотеки була організована літературна вікторина, яка дала змогу згадати творчий шлях митця, його найвідоміші п’єси та важливий внесок у розвиток українського театру. Учасники активно відповідали на запитання, ділилися своїми знаннями й відкривали для себе нові цікаві факти про його життя та творчу спадщину.    

                       

Перевірте свої знання про відомого українського письменника Карпенко-Карого пройшовши вікторину підготовлену бібліотекарями:

Бібліотекарі доклали всіх зусиль, щоб кожний гість відчув себе частиною культурного дійства. Такі заходи не лише вшановують пам’ять видатних постатей України, але й нагадують про важливість збереження та популяризації національної культурної спадщини.

 

Моє місто - мов рясне намисто

Гуляючи Києвом, легко впізнати численні локації, описані в поемах і романах початку ХХ століття. Десь змінилися номери помешкань, по-новому пофарбовані фасади, інші назви вулиць, але якщо придивитися, то можна уявити, як у "Льоху мистецтв" на Городецького сиділи за одним столом Тичина й Курбас, трохи далі, в кабінеті Підмогильного, збирався чи не весь мистецький Київ, а в підвалі готелю "Континенталь" зустрічалися за кавою непримиренні символісти й спіралісти.Творча дружба й співпраця поетів, режисерів, малярів, скульпторів — прикметна риса київського мистецького побуту.З Києвом багато пов’язано. Про нього багато написано — і текстів, і пісень, і щоденникових записів. Тут у кожного свої маршрути, і навіть гастрономічні тури у кожного свої. Наприклад, той-таки Малевич згадував, що смачно можна було поїсти біля Будинку вчених, а для скульптора Володимира Мельниченка одним із важливих місць був ресторан "‎‎‎‎‎‎‎‎Вавилон"‎‎‎‎‎‎‎‎ у Будинку кіно.
До цього списку можна додати й місця, пов’язані з літературним Києвом 1920-1930-х, Це салони та бари, до яких ходили учасники групи "‎‎‎‎‎‎‎‎Ланка"‎‎‎‎‎‎‎‎ — Валеріян Підмогильний, Євген Плужник, Тодось Осьмачка, Григорій Косинка, Борис Антоненко-Давидович‎‎‎‎‎‎‎‎. Це були ті місця, які згодом відвідував Степан Радченко, герой "‎‎‎‎‎‎‎‎Міста"‎‎‎‎‎‎‎‎ Підмогильного, або ж Василь Дашкович з "‎‎‎‎‎‎‎‎Хмар"‎‎‎‎‎‎‎‎ Івана Нечуя-Левицького. Сьогодні частини з цих місць уже не існує, натомість виникли інші центри — нов іхудожні майстерні або книгарні.

До Дня Києва в нашій бібліотеці відбувся захід для дорослих під назвою "Моє місто — мов рясне намисто" — літературний лабіринт, який став справжньою мандрівкою сторінками історії, поезії та прози, присвяченої столиці України.

Бібліотекарі провели учасників захопливою мандрівкою крізь лабіринти цікавих історій, цитат, уривків із творів по Київ і літературних згадок про місто. Відвідувачі впізнавали знайомі місця Києва за художніми описами, згадували прогулянки улюбленими вулицями, відчували тепло, велич і ніжність рідної столиці, яка живе в кожному серці.

Захід подарував не лише знання, а й емоційне піднесення, адже Київ — це не лише столиця, а й душа, натхнення та жива книга, яку ми гортаємо щодня.

Щиро дякуємо всім учасникам за активність та любов до рідного міста!

З Києвом у серці — до нових зустрічей у бібліотеці!

Літературна спадщина Тодося Осьмачки

Упродовж 15 травня в бібліотеці №11 було проведено серію інформаційних хвилинок, присвячених 130-річчю з дня народження Тодося Осьмачки — одного з найсамобутніших українських письменників ХХ століття, чиє життя стало прикладом незламності духу, глибокого патріотизму й трагічної долі українського інтелігента. 

 Під час заходів учасники дізналися не лише про основні віхи біографії письменника, а й маловідомі факти, які дозволяють краще зрозуміти глибину його творчості та драматизм особистості.

 Цікаві факти з життя Тодося Осьмачки:

•  Справжнє ім’я — Теодосій. Народився 16 травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині. Його дитинство минуло в бідній селянській родині, однак з ранніх років він прагнув до знань і самостійно опанував грамоту.
•  Учасник визвольних змагань, свідомий українець. У 1920-х роках активно друкувався, належав до літературної організації "Плуг", пізніше — до ВАПЛІТЕ. Його поезія вирізнялася філософською глибиною та високим емоційним напруженням.
•  Перший український письменник, який публічно виступив проти русифікації. Саме через це він зазнав жорстоких переслідувань з боку радянської влади. Його неодноразово арештовували, піддавали психіатричним експертизам, оголошували божевільним — лише за те, що писав українською і говорив правду.
•  Був змушений залишити Україну. Після Другої світової війни Осьмачка опинився в еміграції — спершу в Німеччині, згодом у США. Там він продовжував писати, працював над перекладами, жив у злиднях, однак не полишав боротьби за українську культуру.
•  Автор унікальних творів: зокрема, повісті «Старший боярин», роману «План до двору», поезій, що увійшли до золотого фонду української літератури. Його стиль вирізняється символізмом, біблійними образами, глибоким національним змістом.

 Тодось Осьмачка помер у США в 1962 році. Похований на українському цвинтарі в місті Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі. Його творчість довгий час замовчувалася, але нині повертається до широкого українського читача.  

                        
 Під час інформаційних хвилинок читачі мали можливість не лише ознайомитися з біографією письменника, але й:

•  переглянути тематичну виставку літератури;
•  послухати уривки з його творів, зокрема вірші, що пронизані болем вигнання і тугою за рідною землею;
•  подискутувати про ціну творчої свободи у тоталітарному режимі.

                       
Ці заходи є важливою частиною просвітницької роботи бібліотеки та черговим кроком до вшанування забутих імен української літератури.

І знов у мандри запросять вас книги…

23 квітня, до Всесвітнього дня книги і авторського права, в бібліотеці №11 для дорослих відбувся літературний захід у форматі "Book-news"- година знайомства з сучасною книгою, під символічною назвою "І знов у мандри запросять вас книги…".У цей день абонементна зала бібліотеки перетворилася на простір для книжкових відкриттів, де кожен мав можливість «відправитися в подорож» сторінками творів сучасних українських та зарубіжних авторів. Бібліотекарка ознайомила присутніх з яскравими новинками літератури, розповіла про письменників, які нині формують культурний ландшафт, та поділилася цікавими фактами про їхню творчість.

Після презентації книг навіть ті відвідувачі, які рідко читають, зацікавилися деякими з них. Захід об'єднав не лише шанувальників книг, а й усіх, хто прагне читати, відкривати нове та ділитися враженнями. Атмосфера була теплою та натхненною — кожен, хто завітав, знайшов щось цікаве, доповнивши свій читацький список новими іменами. 

Атмосфера була теплою та надихаючою — кожен, хто завітав, знайшов щось цікаве, додавши нові імена до свого читацького списку.

Бібліотекарі бібліотеки №11 продовжують знайомити громаду з літературними новинками, популяризуючи читання як важливу складову нашого культурного життя. Адже книга — це завжди подорож, і варто лише відкрити першу сторінку, щоб вирушити назустріч новим враженням!

Перо письменника - голос епохи

З нагоди Всесвітнього дня письменника, який відзначають щорічно 3 березня, бібліотекарі  Публічної бібліотеки №11, провели захопливу інтерактивну гру "Перо письменника - голос епохи".

 Бібліотекарі поділилися історією створення цієї події та цікавими фактами про українських письменників!  Цей день об'єднує журналістів, істориків та блогерів, які обговорюють сучасні літературні тенденції, нагороджують найталановитіших авторів та насолоджуються новими віршами і уривками романів. 

Цю подію заснував ПЕН-клуб (міжнародне об’єднання письменників) у 1986 році. В Україні свято з'явилося лише у 2012 завдяки ініціативі української письменниці Лариси Ніцой. 

Учасники мали змогу поринути у світ літератури, розгадати цікаві загадки, взяти участь у вікторинах та дізнатися більше про життя та творчість відомих письменників.

Гра була не лише розважальною, але й пізнавальною. Учасники дізналися багато цікавих фактів про історію літератури, різні літературні жанри та стилі.

Учасники також мали змогу проявити свої творчі здібності, взявши участь у літературних конкурсах.

Ми вдячні всім, хто долучився до нашого заходу! Сподіваємося, що інтерактивна гра "Перо письменника - голос епохи" надихнула вас на нові літературні відкриття.

Звучить кобзар у серцях українців

У бібліотеці №11 відбувся літературний захід під назвою "Звучить Кобзар у серцях українців", присвячений 211-й річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Тарас Григорович Шевченко – український поет, художник і мислитель, чия творчість справила значний вплив на національну свідомість українців. Його поезія охоплює широкий спектр тем: від соціальної несправедливості та національного гноблення до глибокої любові до України та роздумів про людську долю.
    У затишній атмосфері ми разом читали вірші Кобзаря, слухали пісні, створені на основі його поезії, та обговорювали їх глибокий зміст. Особливу увагу приділили історичному контексту творів Шевченка, його невмирущому посланню про боротьбу за волю, правду та національну гідність.

Відео-читання віршів Тараса Григоровича Шевченка, від читачів нашої бібліотеки:

Про що писав Тарас Шевченко у своїх творах?

    Однією з головних тем творчості Шевченка була боротьба українського народу проти соціального та національного гніту:  "Кавказ" (1845) – поема, присвячена боротьбі кавказьких народів проти російської колоніальної політики. У ній поет говорить про всіх поневолених, зокрема про українців.  

- "І мертвим, і живим, і ненародженим..." (1845) – звернення до української еліти, яка забула про свій народ і його страждання.  

- "Розрита могила"(1843) – трагічне розчарування долею України після знищення Запорізької Січі.  

   Він гостро засуджував кріпацтво, царський режим та утиски України з боку Російської імперії.  

"Сон" ("У всякого своя доля")** (1844) – сатира на імперську систему, де він змальовує царя, дворян і чиновників, які живуть за рахунок страждань простого люду.  

"Катерина" (1838) – трагедія української дівчини, яку звабив і покинув російський офіцер. Ця поема засуджує моральне свавілля дворянства.  

"Гайдамаки" (1841) – історична поема про повстання гайдамаків (1768 рік), де показана боротьба українців проти польського панства.  

     Поезія цього автора наповнена яскравими описами рідної землі та вірою в її світле майбутнє:

"Садок вишневий коло хати" – один з найвідоміших віршів, який передає красу української природи та атмосферу сімейного затишку.

"Мені однаково, чи буду..." – твір, що відображає любов до Батьківщини, навіть якщо поетові судилося загинути далеко від неї.

"Заповіт" (1845) – заклик до українців боротися за свою свободу, який став символом національної свідомості.

     У багатьох своїх творах Шевченко звертається до біблійних сюжетів, щоб показати боротьбу між добром і злом.

"Доля" – роздуми поета про своє життя та віру в справедливість.

"Мені тринадцятий минало" – спогади про дитинство, втрачену безтурботність і важку долю сироти.

    Творчість Тараса Шевченка залишається "живою" та актуальною, адже його слово надихає, пробуджує національну свідомість і закликає до дій.

Дякуємо всім, хто долучився до цієї події, поділився своїми думками та відчув силу Шевченкового слова!