У вимірі слова і часу

26 липня в бібліотеці для дорослих № 11 ЦБС Солом'янського району відбувся літературний захід «У вимірі слова і часу» — літературний калейдоскоп, присвячений 80-річчю від дня народження видатного українського письменника, критика, літературознавця та громадського діяча Михайла Федотовича Слабошпицького.


Мета заходу: ознайомити присутніх із життєвим і творчим шляхом Михайла Слабошпицького, розкрити його внесок у розвиток української літератури, журналістики, біографістики та популяризації української культури.

Михайло Слабошпицький народився в селі Мар'янівка (Шполянський район, нині Звенигородський район Черкаської області). Його батько працював завідувачем сільського клубу, а мати — в колгоспі. Сам будинок, де народився письменник, не зберігся як музейний об'єкт.

Учасники заходу дізналися цікаві факти з його дитинства: майбутній письменник зростав хворобливою дитиною, тож багато часу проводив удома за книгою. Доля розпорядилася по-своєму символічно — коли в сільському клубі, де завідував його батько, згоріла бібліотека, уцілілі книжки перенесли просто до їхньої хати. Кілька років родина фактично жила серед книжок, і саме тоді, за спогадами самого письменника, і зародилася його пристрасть до слова — маленький Михайло любив брати найтовщий том і поринати в читання.




Ця дитяча пригода багато в чому визначила все подальше життя: у 1971 році Слабошпицький закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, працював кореспондентом, редактором відділу критики газети «Літературна Україна», головним редактором газети «Вісті з України» та журналу «Вавилон-XX». Захопленням усього його життя стало колекціонування рідкісних українських книжок.

МИРОСЛАВУ МИХАЙЛОВИЧУ — 3,5 МІСЯЦЯ, А МИХАЙЛОВІ ФЕДОТОВИЧУ — 28 РОКІВ (1975 Р.) / ФОТО ІЗ СІМЕЙНОГО АЛЬБОМУ СЛАБОШПИЦЬКИХ
https://day.kyiv.ua/article/kultura/slaboshpytski-mizh-kameroyu-i-knyzhkoyu

Його книги — це більше, ніж біографії. Це живі історії людей, які творили українську культуру. Він умів побачити за відомими іменами людину, її сумніви, перемоги, пошуки та силу духу.

У своїх численних спогадах сучасники відзначають його відданість українській книзі та неймовірну працездатність. Він був справжнім максималістом, а його зусиллями було втілено багато потужних культурних проєктів. Багато цікавих деталей про його життя та епоху можна знайти у виданій книзі ⁠П'ятий "дзеркальний" том, де зібрані недруковані твори автора та спогади про нього.

Учасникам заходу розповіли, що Михайло Слабошпицький був не лише письменником, а й активним будівничим української культурної інфраструктури:

• від 2006 року — секретар ради Національної спілки письменників України;
• виконавчий директор Ліги українських меценатів та директор видавництва «Ярославів Вал», яке видавало книжки українських авторів;
• співголова координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика — конкурсу, що популяризує грамотність і любов до рідної мови серед мільйонів школярів;
• лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2005) за роман-біографію «Поет із пекла», а також лауреат ще майже десятка літературних премій — імені Олександра Білецького, Лесі Українки, Олени Пчілки, Михайла Коцюбинського, братів Лепких.

Присутні відзначили: Слабошпицький усе життя присвятив тому, щоб «повертати» українців — переважно діячів культури, яких замовчувала чи забувала історія, — у контекст національної пам'яті.








Особливу нішу в українській літературі Михайло Слабошпицький посів як майстер художньо-біографічної прози — жанру, що поєднує документальну точність із живою художньою мовою. На заході детальніше говорили про кілька його знакових творів:
«Поет із пекла (Тодось Осьмачка)» — роман-біографія про трагічну долю українського поета Тодося Осьмачки, за який автор отримав Шевченківську премію.

«Марія Башкирцева» — роман-есе про життя знаменитої художниці й щоденникарки українського походження Марії Башкирцевої, який згодом видавався у перекладах французькою та російською мовами.

«Никифор Дровняк із Криниці» — роман-колаж, присвячений відомому наївному художнику Никифору.

«Українець, який відмовився бути бідним» — біографічна повість про мецената Петра Яцика, історія людини, яка попри бідне дитинство стала успішним підприємцем і присвятила статки підтримці української мови та культури.
«Не загублена українська людина» — збірка з 55 біографічних нарисів про постатей української діаспори, чиї імена десятиліттями лишалися невідомими на батьківщині.

«З голосу нашої Кліо» — книжка художніх оповідей з національної історії, що набула особливої популярності завдяки доступному й захопливому викладу історичних подій.

«Що записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші» — масштабний роман, над яким письменник працював п'ять років, а матеріали до нього збирав майже десять. У творі устами Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Володимира Самійленка та інших постатей відтворено драматичні події початку ХХ століття.
Крім того, Михайло Слабошпицький писав і для наймолодших читачів — казки, оповідання й повісті для дітей, а також створив літературні портрети Василя Земляка, Павла Загребельного, Романа Іваничука.










Захід «У вимірі слова і часу» дав змогу відвідувачам бібліотеки глибше познайомитися з постаттю письменника, який усе життя вважав своїм обов'язком «колекціонувати людей» — визначних українців, чиї імена мали лишитися в пам'яті нації. Літературний калейдоскоп нагадав присутнім: справжня місія письменника, за словами самого Слабошпицького, полягає в особливій відповідальності перед своїм народом.

Сьогодні ми відкриваємо ще одну яскраву сторінку сучасної української літератури. Наш літературний калейдоскоп «У вимірі слова і часу» присвячений письменнику, літературознавцю, критику, журналісту, біографу, громадському діячеві Михайлу Слабошпицькому.

(На екрані – фотографії різних років.)