Три колоски ціною життя

У Бібліотеці для дорослих №11 відбувся вечір пам'яті до Дня вшанування жертв Голодоморів.

Голодомор 1932-1933 років – це одна з найстрашніших і найболючіших сторінок історії України, злочин геноциду, який забрав мільйони невинних життів. Щороку, в останню суботу листопада, ми схиляємо голови у скорботі, вшановуючи пам'ять жертв цієї жахливої трагедії.

Цьогоріч 20 листопада Бібліотека для дорослих №11 не залишилася осторонь, провівши Вечір пам'яті та представивши тематичну книжкову виставку «Три колоски ціною життя».

Метою заходу було акцентувати на тому, що Голодомор 1932 – 1933 років був наслідком не стихійного лиха, а спланованих системних заходів тоталітарного комуністичного режиму, був злочином геноциду та вшанувати світлу пам'ять безвинно замучених голодом людей.

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерна вимели до тла?

Дмитро Білоус

Відвідувачі дізналися про "закон про п'ять колосків", про "чорні дошки" та інші злочинні інструменти, які перетворили родючу українську землю на поле смерті. Особливий акцент було зроблено на книжковій виставці «Три колоски ціною життя». Її експозиція представила історичні дослідження, документальні свідчення, спогади очевидців та художні твори, які є живим нагадуванням про нелюдські випробування, через які пройшли українці. Кожна книга на виставці – це свідчення злочину і заклик до пам'яті.
Найбільш зворушливою та значущою частиною вечора стала можливість для присутніх поділитися особистими спогадами. Відвідувачі бібліотеки розповідали про те, як їхнім родинам довелося виживати у ті роки, про силу духу та надлюдську винахідливість у пошуках їжі.
Хтось згадав розповіді бабусь про врятування від голоду завдяки пошуку їстівних трав, ягід, каштанів...
Інші ділилися історіями про те, як комуністична система намагалася стерти пам'ять про померлих і забороняла згадувати про голод., знищення документів. 

Була розповідь і про те, що люди в закритому колгоспі навіть не знали і не уявляли, що в Україні голод.
Завершився вечір хвилиною мовчання на вшанування пам'яті всіх загиблих.
Пам'ять про мільйони жертв зобов'язує нас бути стійкими, єдиними та рішуче боротися за правду і справедливість.

“Не знищені 1933-го - непереможні сьогодні”

 До Дня пам’яті жертв голодоморів

Сьогодні в нашій бібліотеці був проведений інформативний день до Дня памяті жертв голодоморів та присвячена виставка - реквієм.

Хлібний потенціал України приваблював західних політиків, котрі розуміли, що дешеве збіжжя тут можна буде вирощувати вдосталь, коли українські хлібороби стануть вільними землевласниками. Але тодішня західна демократія не підтримала молоду Українську державу, яка була потоплена в крові.

1933 рік для України став часом національної катастрофи, яка поставила націю на межу зникнення. Цей голод не був наслідком стихійного лиха, засухи або неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного тоталітарного режиму. Насильницьким вилученням продовольства, блокадою сіл і цілих районів, забороною виїзду за межі України, згортанням сільської торгівлі та репресіями комуністи створили для українців умови, несумісні з життям, і тим самим здійснили масове вбивство голодом. 

Причини Голодомору

Внаслідок окупації комуністичним режимом Української Народної Республіки значна частина України на початку 1920-х років опинилась у складі союзу. Для утримання влади комуністичний режим був змушений погодитись на створення квазідержавного утворення – Української Соціалістичної Радянської Республіки. У 1920-х роках комуністичний режим для зміцнення своїх позицій у національних регіонах і, зокрема, в Україні розпочинає політику «коренізації», тобто «вкорінення» партії у ці регіони, що передбачало й заохочення розвитку місцевих культур. В Україні 1920-х відбувався культурний ренесанс європейського зразка й формувалися відмінні від російських культурні традиції, які орієнтувалися на Європу під гаслом «Геть від Москви» (письменник Микола Хвильовий), створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму (економіст Михайло Волобуєв).

Наприкінці 1920-х років усю повноту влади в СРСР захопив Йосип Сталін, який почав встановлювати тоталітарний контроль над суспільством. Це викликало посилення антивладних настроїв і відкритих протестів у різних регіонах і республіках . І в Україні, що мала історичний досвід власної державності, цей спротив був найактивніший. 

У 1930 році Україною прокочується масштабна хвиля масових протестів і збройних виступів проти насильної колективізації селянських господарств. Того року в Україні було зафіксовано понад 4 тисячі масових протестних виступів, у яких брало участь до 1,2 мільйона селян.

Цей спротив і суспільні настрої сформували в комуністичного керівництва фобії щодо хисткості становища в Україні й загрози національного виступу. Тож комуністична влада сприймала українських інтелектуалів, економічно незалежне та національно свідоме селянство як реальну загрозу існуванню союзу.

Нова хвиля масових протестів в Україні почала підійматись у 1932 році. Ці протести були спричинені голодом, який охопив Україну весною того року внаслідок надмірного вилучення зернових у селянських господарствах. Адже на виконання хлібозаготівель  1931 року в селян забрали майже весь вирощений урожай. 

У критичній ситуації, що склалася в Україні навесні 1932 року, цивілізована альтернатива виходу з кризи полягала у кардинальному перегляді надмірних планів хлібозаготівель, оголошенні районів голодування зонами гуманітарного лиха та наданні їм термінової широкомасштабної допомоги. Замість цього тоталітарний режим не тільки не відмовився від реалізації надмірних планів хлібозаготівель, але й застосував до українців безпрецедентні репресії, спрямовані на позбавлення їх харчових продуктів.

Головною причиною критичної ситуації, що склалася в Україні на той час, була неефективна колгоспна система. Селяни, котрі працювали за умовні трудодні, не мали жодного зацікавлення виконувати роботу якісно. А керівництво колгоспів, що рекрутувалось переважно з партійних активістів, часто виявлялось некомпетентним та неефективним. Але в усьому цьому комуністичне керівництво бачило злий умисел і саботаж українців. Отож їх вирішено було покарати та «перевиховати».

Комуністична влада злочинно замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було. Навіть у власному діловому листуванні державні й партійні функціонери, описуючи опухання десятків і сотень тисяч сімей, не згадують голод, а лише «продовольчі труднощі». У книгах реєстрації смертності на позначення смерті з голоду з’являються нові терміни, як, наприклад, «безбілковий набряк».

Жертви Голодомору обчислюються мільйонами. Страшні обставини злочину роблять неможливим встановлення і точної кількості викликаних голодом смертей невинних людей, і вичерпного поіменного списку. 

Проблема підрахунків кількості жертв Голодомору має тривалу історію, і спричинена недостатньою базою даних, на основі яких здійснювалися та здійснюються такі підрахунки (через загальну слабкість статистичної роботи в СРСР, недооблік і численні маніпуляції статистичними даними у той період). Унаслідок застосування різних методологій, врахування чи неврахування певних чинників і даних, дослідники, які займалися такими підрахунками, приходили до різних висновків. Оцінки втрат коливаються від 3 до 7 мільйонів жертв. Називаються й більші цифри.

Голодомор "Чому сумує, плаче дзвін. І біль сердець в одне єднає?"

Встає історія з пітьми,

Словами фактів промовляє

І хоче, щоб судили ми,

Бо заповіт від мертвих має.

Вона бідою, горем вчить,

Щоб не забулось незабутнє,

Бо там, де пам'ять не мовчить,

Там щастям повниться майбутнє.

У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. 

В бібліотеці відбувся захід, присвячений 90 -м роковинам пам'яті жертв Голодомору. Розповіли про хронологію подій репресій 1932-1933 років та пояснили, як у селян забирали останні харчі. Під час заходу транслювалися фрагменти документального фільму про ці жахливі події.

В історії бурхливого ХХ- го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце. Ці події сьогодні продовжують тримати одну із першочергових актуальностей в українському суспільному та політичному житті. Змінилось не одне покоління, більшість очевидців уже не має серед живих…

Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції охопив значну частину України. Голодомор 1932-33 років мав, насамперед, політичні чинники, він був наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних та незалежних від держави селян- підприємців, але й цілі покоління землеробського населення.

Коли говорять про Голодомор 1932-33 років, мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 років. Саме за ці 17 місяців в Україні загинули мільйони людей. Пік Голодомору прийшовся на весну 1933 року. Тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000- щогодини, майже 25 тисяч щодня…

Про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу свідчать спогади зібрані в книгах про цю страшну трагедію. Спогади очевидців викликають біль, сльози та співчуття.

“Зима тягнулась занадто довго. В багатьох опухали ноги, набрякало обличчя, в дітей роздулись животи, повсихали ручки і ніжки. Люди падали, як мухи. Їх підбирали на підводу, вивозили на цвинтар і там хоронили — закидали землею без домовини, священика, а бувало і без рідних, бо нікого не зосталося.

Люди сподівалися тепла, весни, думали, що, може, тоді виживуть. А коли вона прийшла, то скубли все, що почало зеленіти: кропиву, пшінку, лободу. Їли все, хто що бачив…” -Панасюк Василь.

“Коли почалася голодовка, стало багато людей вмирати. Ми з чоловіком тримали корову і коня. І от одного разу захворів кінь і чоловік попросив ветеринара, щоб прийшов подивитися. Ходив лікар декілька разів, ось прийшов і цього разу. Подивився та й сказав, щоб ми вийшли, він впорається сам. Ми повиходили. Через деякий час чоловік вирішив зайти подивитися. Тільки переступив поріг хліва, бачить — кінь лежить вже зарізаний, а лікар ріже м’ясо на кусочки і роздає сусідам. Я як побачила, стала дуже плакати. А люди їли м’ясо сире…"

"Рано навесні, тільки сніг зійде, біжимо на поле і шукаємо гнилої бараболі, щоб з’їсти. Збирали бруньки ліщини і пекли млинці. А то буває зберуся з молоком на базар до Стрижавки, продам його, а за ті грошенята йшла до магазину і купляла хліба. Несла його додому і не сміла і кусочка з’їсти сама.” -Панченко Ялина.

Великим порятунком була рослинна їжа. Щоправда, вона була сезонною, з весни до осені. Всі свідки розповідають, що дійсно, тоді в хід ішло все, що можна було знайти.

Млинчики, коржики, маторженики
Дуже часто використовували різні сурогати, щоб зміцнити страву, робили щось схоже на хліб. У різних регіонах цю страву називали по-різному: млинці, коржики, маторженики.Щоб зробити їх, брали лободу і додавали тирсу, висівки чи мелені жолуді, щоб трималося купи. Жолуді були гіркими. Тому спочатку їх вимочували, позбувалися гіркоти, а потім перемелювали і додавали до певних висівок.

Мільйони невинних жертв є постійним нагадуванням про загрозу режиму, який зневажає права і свободи людини. Тоталітарна комуністична влада свідомо чинила злочини проти людяності, знищувала українців як націю та намагалася викорінити нашу мову і культуру.

Ця трагедія назавжди залишиться в наших спогадах та наших серцях.  Кожне покоління повинно пам’ятати цю дату..Пам’ятати, щоб не повторити…

25 листопада, о 16:00 долучайтеся до загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті» в пам’ять про загиблих під час Голодомору 1932–33 років.

«…В руках, що виростили хліб, Не залишили ні зернини»до Дня пам’яті жертв голодоморів

В бібліотеці проведено годину-реквієм, приурочену роковинам Голодомору в Україні. 

На якому бібліотекарі зачитали спогади очевидців Голодомору 1932-1933 років. 

 Згадали ті страшні роки, коли за 5 колосків розстрілювали на місці, геноцид українського народу - "скорботні жнива" назавжди буде в пам'яті людській. 

Читачі розповіли історії своїх родин, як пережили ті жахливі роки, що їли, як рятувалися..

   "Пам'ятаю, як курай варили, як жаб, горобців, гав ловили і їли. Є така висока рослина, рожею ми її називаємо, на стеблі багато червоних квіточок, так ото варили її коріння, збирали на луках щавель, дикий часник, цибулю. Оце візьміть наш провулок. В кожній сім'ї хтось помер від голоду, а у Миколаєнків, Сокуренків – сім'ями повмирали. Бувало, викопують для когось яму, принесуть померлого, а там уже декілька трупів лежить. Ще пам'ятаю, як приходили до нас зерно забирати. Була в нас остання торбинка з житом, мама викинула її в цеберко на печі, а мене зверху посадила. Так залізли ж і на піч, зіштовхнули мене, аж боляче стало, і забрали останні зернини. Мама плакала і проклинала дівчат, які з реготом несли оту маленьку торбинку. Не хочеться згадувати ці часи."

   Голодомор 1932-1933 років - безпрецедентний злочин сталінської тоталітарної системи проти українського народу, який спричинив національну катастрофу.

   Конфіскацію продовольства комуністичний режим застосував як зброю масового знищення населення.

   На виставці представлені книги, в яких зафіксовано історію нашої трагедії, спогади очевидців, книги пам'яті, літературні твори про жахи тих подій. 

     В кінці заходу всі вшанували пам'ять жертв голодомору хвилиною мовчання. 

   Десь в душі ота свічка житиме вічно, як нагадування про мільйони жертв геноциду.

  Щорічно четверту суботу листопада у країні проголошено Днем пам’яті про жертви цієї трагедії.

В руках, що виростили хліб, Не залишили ні зернини"

Щороку в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів. Це нагода згадати історію, вшанувати тих, чиє життя було зруйноване або знищене у ті страшні часи сталінського режиму.

Голодомор 1932-1933 років охопив період з квітня 1932 року по листопад 1933 року. За ці 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, що історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан. Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня... Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим.

Пам'ять про Голодомор стала невід’ємною частиною національної пам’яті українського народу. Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про вбитих голодом.
   О 16.00 год. оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам'ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні.
    В нашій бібліотеці проводиться інформаційний день до Дня пам' яті та тематична виставка.

Також рекомендуємо до прочитання:

Василь Барка "Жовтий князь"
 

Василь Барка створив "Жовтого князя" - символа демона зла, що приносить лише спустошення, руйнування, біль та смерть. У своєму творі автор відобразив власні спогади про страшне лихо, а також точні свідчення очевидців Голодомору, зокрема його рідного брата та родини. У центрі сюжету – сім'я Катранників, серед яких залишився живим лише молодший син. Життя сім'ї сповнене вражаючих, страшних подій. Але герої в усіх ситуаціях не втрачають людяності. Історична правдивість робить твір Василя Барки цінним для кожного читача.

Улас Самчук "Марія"
 

Вважається, що роман «Марія» - перший художній твір про Голодомор. Він був заборонений у часи радянської влади, адже розкривав жорстку правду про штучний голод, створений для знищення української нації. Власний досвід та свідчення очевидців трагедії лягли в основу твору письменника. Головна героїня – сімдесятирічна Марія, разом із рештою українців зазнає страшного голоду. Сильна характером жінка пережила у своєму житті багато горя. У образі Марії уособлена сама Україна. Твір відображає реальний стан речей у 30-х роках, дає розуміння, наскільки важко було жити селянам, змушує задуматись про істинні цінності.

Кульчицький Станіслав Владиславович "Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення".
 

На підставі багатьох документів і свідчень автор встановлює, що Голодомор 1932-1933 рр. в українському селі являв собою результат замаскованої під хлібозаготівлі каральної акції з вилучення у селян всього наявного у них продовольства. В книзі доведено, що Сталін застосував цю терористичну акцію в ситуації гострої кризи і голоду в багатьох регіонах СРСР, які були наслідком здійснюваної Кремлем прискореної «революції згори».

Великий голод в Україні 1932-1933 років. У 4 томах. Том 2.

 Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США

Другий том чотиритомного видання матеріалів Конгресово-президентської Комісії США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. містить свідчення очевидців-емігрантів з України, що були зібрані впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою oral history і є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду (конфіскація всіх продовольчих продуктів тривалого зберігання в українських селах у січні 1933 р.) була здійснена на основі усних вказівок. Вона може бути встановлена тільки за подібністю дій чекістів і комнезамівців у різних селах України, засвідченою людьми, які бачили такі дії на власні очі. Тому свідчення є одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932-1933 рр.

"Репресовані" щоденники. Голодомор 1932 - 1933 років в Україні."

В Українському інституті національної пам’яті вийшла книга «Репресовані» щоденники. Голодомор 1932-33 років в Україні», яка зібрала в собі щоденникові записи очевидців Голодомору. Видання вирізняється безпосередністю опису, адже за винятком вступної статті її «авторами» є «учасники» або спостерігачі подій 1932-33 років. Вони подають неоціненні факти, але разом з тим не цураються суб’єктивних думок – що їх дивує, у що неможливо повірити, як це виглядало насправді. Книга складається з щоденників 7 людей, які проживали на Київщині, Харківщині та Одещині та належали до різних соціальних груп – селянство, інтелігенція, партробітник. Деякі з текстів частково або повністю раніше публікувалися.

Семен Стратів "Страта голодом"

Семен Старів вперше опублікував спогади про драматичні події 1930–1933 років в рідному селі Вергуни на Черкащині за кордоном англійською мовою під псевдонімом Мирон Долот, щоб не підставляти своїх рідних в Україні. Над книжкою автор працював майже все своє еміграційне життя і дуже хотів, щоб світ довідався про нечуваний злочин проти українського народу, який замовчувався тодішнім режимом.

У книзі автор описує все те, що сам пережив у страшні роки — від 1929 до 1933. Автор докладно описує період примусової колективізації, боротьбу неозброєних селян за свої ділянки землі, за що їх було нещадно придушено, а самі села спустошені.

У передмові він зазначає: «Історія не занотувала жодного іншого такого злочину, як цей голодомор, направлений проти цілої нації… У світовій історії траплялося багато голодоморів, але голод в Україні 1932–1933 років був політичним голодом… Це був голод народовбивчий, що його Сталін зі своїми однодумцями використовував як спосіб підкорити собі українське селянство».

Голодомор геноцид українського народу 1932-1933

Брошура у стислій формі розповідає про головні причини найжахливішої за масштабом та перебігом подій трагедії, яку пережив 1932-1933 рр. український народ. Автори розкривають тло трагедії, наголошують на її штучності. Вони аргументовано доводять, що творцями Голодомору була верхівка комуністичної партії на чолі з 

Й. Сталіним. У центрі авторської уваги пошук відповіді на питання, чому терор голодом був спрямований проти України. Брошура описує механізм Голодомору, його зловмисність, кваліфікує його відповідно до Конвенції ООН 1948 р. як геноцид, злочин проти людства. Брошура написана на основі детального вивчення історіографії проблеми, в ній широко використано документальні матеріали, свідчення очевидців.

"Свіча пам'яті. Усна історія про геноцид українців у 1932-1933 роках"

У книзі на основі матеріалів усної історії розкривається глибина трагедії українського народу під час Голодомору-геноциду у 1932–1933 роках. Усні свідчення неспростовно доводять, що акція геноциду українських селян була чітко спланованою більшовицькою владою Кремля. 

Наслідком злочину геноциду, окрім фізичного вбивства мільйонів людей, стало руйнування традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. Традиційна культура та народні звичаї зазнали деформації. Голодомор повністю змінив звичний порядок господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені до становища безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій.

Українці ніколи не були байдужі до цієї трагедії, зокрема, про акт геноциду писали свої твори українські письменники, Голодомор став темою багатьох мистецьких творів.
У понад 40 містах 15 країн світу споруджені пам’ятники чи встановлені інші пам’ятні знаки на вшанування пам’яті жертв Голодомору.