"Великий мислитель українського народу" Г.Сковорода

  Сковорода Григорій Савич -  просвітитель-гуманіст, філософ, поет, перекладач

  Народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Батьки відзначалися побожністю, миролюбством, гостинністю, чесністю. Зростаючи у середовищі мудрої праведності, їхній син з ранніх літ відзначався схильністю до зосередженості на своєму внутрішньому світі, твердістю духу, великим бажанням до науки і знань. Людина виняткових здібностей і гострого розуму, Г.Сковорода здобув  глибокі знання з філософії, вітчизняної, античної, західноєвропейської літератур, досконало опанував кілька іноземних мов, серед яких були латинська, грецька, німецька. У 1750 році трапляється нагода вирушити у тривалу поїздку за кордон, з якої Григорій Савич скористався. Він відвідує Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, де знайомиться з життям тамтешніх народів, вивчає їхні звичаї і ближче знайомиться з культурою, передовими філософськими ідеями, літературними течіями. Безсумнівно, ця подорож справила надзвичайно важливе значення на формування поглядів майбутнього філософа. Три роки тривала ця експедиція, повернувшись після якої в Україну, Г.Сковорода займається педагогічною діяльністю. Працює в Переяславському колегіумі, де запроваджує багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох. Після цього Г.Сковорода тривалий час працює придворним учителем у поміщика Степана Томари на Переяславщині. Залишаючись при дворі, він був сповнений щиросердним бажанням стати корисним людям. Ці роки відзначилися поглибленим зближенням з життям народу, його внутрішнім єством, і це допомагало йому у пізнанні як самого себе, так і навколишнього світу. Часто у вільні від основних обов’язків години він мандрував околицями села: гаї, діброви, поля були співрозмовниками або співучасниками його роздумів. Усе більше і більше віддаляючись від суєтності, він з хвилюючим самозреченням наближався до найпривабливішого свого пристанища — любомудрості.

 З 1759 по 1769 роки Г.Сковорода працює як викладач поетики і етики в Харківському колегіумі. Протест і несприйняття схоластичних догматів навчального процесу послужили причиною його звільнення. Понад чверть століття, "переповнюючись живим відчуттям істини", мандрує він містами і селами Лівобережної України, часто перебираючись і в сусідні губернії, даруючи народові знання й досвід духовного самопізнання.

 З 1753 по 1785 рік Г.Сковорода пише переважну більшість своїх поетичних творів, що склали збірку "Сад Божественних пісень".

 Простий і образний стрій думок, доступність вчення, власний життєвий подвиг привертали до його особистості увагу всієї спільноти. Особливість же його подвижництва полягає в тому, що він прагнув збудити "мислячу силу" в свого народу, підняти в людині все краще, закладене у неї природою й Богом, і розвивати, долучаючи до цінностей вищих і вічних. Досягнення ж їх означає спасіння й дарує щастя. Так, у "трудах праведних", і скінчив свій життєвий шлях один з найгеніальніших філософів світу Григорій Савич Сковорода. Помер він 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівці (нині — Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис: "Світ ловив мене, та не спіймав". Таким чином Г.Сковорода ще раз заявив про свою відданість духовному спасенному життю перед земними суєтністю і марнотою.

З 4 до 11 грудня в "Українському домі" з нагоди 300-річчя від дня народження філософа Григорія Сковороди відкриють мистецький проєкт "Світ Сковороди". На виставці будуть рукописи, автографи, першодруки.Також можна буде побачити вцілілу статую зі зруйнованого російськими обстрілами національного музею в селі Сковородинівка.

"Вся експозиція буде унікальною. Будь-яка культурна подія вже є унікальною, адже вона відбувається в часи війни. Бо зібрати ресурси, експонати, експертів, співпрацювати з різними інституціями зараз складно. Але не через це ми називаємо цю виставку унікальною.

Більша частина України перебуває зараз без світла. Тому будь-який проєкт можна вважати ризикованим. Ця темрява, в яку сьогодні Росія занурює нас через ракетні удари, вона, як метафора, повторює той стан і ситуацію, в якій жив і творив Григорій Сковорода.

XVIII століття багато істориків та культурологів називають темною добою для України. Це час, коли відходить Гетьманщина, коли Мазепа отримав поразку, вже втрачається українська державність, свобода, пізніше приходить кріпацтво. Але темна доба прорізається такими людьми, якими був Сковорода. Для яких відчуття і цінність власної свободи перебуває на першому місці. Те, чим він не готовий жертвувати і торгувати.

Ця постать не вписується в тогочасну ієрархію. Мандруючий статус Сковороди надзвичайно цікавий. Потяг Сковороди до свободи дозволяє зберегти вільний український дух ще на століття, щоб бути фундаментом і для Котляревського, і для Шевченка, і для Франка. І для відновлення України як поетичної нації.

На виставці в бібліотеці представлені твори Григорія Сковороди та книги про його життєвий шлях. 

Пропонуємо вашій увазі вікторину