Іван Сулима - гетьман, який прославив запорожців на всю Європу.
Народився кінець XVI століття, в селі Рогощах (нині Чернігівського району Чернігівської області). Його син Федір був полковником Переяславським, а син останнього Іван — генеральним хорунжим. Рід Сулима занесено в родову книгу Полтавської губернії.
Іван Сулима походив із дрібної шляхти. Маючи непогану освіту, він вступив на службу до гетьмана Станіслава Жолкевського, а згодом отримав підвищення по службі. Перша згадка про його службу у Жолкевського датується 1614 роком.
Прагнення випробувати власну долю підштовхнули Сулиму на Січ, його вабили морські походи. У одному з них в його чайку влучили османські гармати, козаки були взяті в полон та на роки стали галерними бранцями. Неволя галерного бранця продовжувалася для Сулими довгих 15 років. Сулима духу не втрачав і затявся вирватися на волю при першому зручному випадку.
Під час бою біля Венеції йому дивом вдалося звільнитися самому та звільнити побратимів. Разом вони захопили бойову галеру разом із її екіпажем (біля 300 яничарів) та пришвартувались в Римі. Це справило враження на місцевих, а чутки про подію дійшли до Папи Римського, який побажав зустрітися з відважним командиром.
Повернувся в Україну Сулима з європейською славою, удостоєний найвищої в Європі папської золотої медалі.
В травні 1629 року виступає вже як управитель маєтку коронного гетьмана С. Жолкевського в Переяславі. Іван Сулима обирається гетьманом низового (нереєстрового) козацтва і стає по суті морським гетьманом України. Походи козацького флоту на море проходять по кілька разів на рік. Наприклад, львівський літопис свідчить, що 1635 року „козаки п’ять разів ходили на море”. Турки скаржилися польському королю, що „запорозькі розбійники” дійшли до Босфору і зла багато там поробили: потопили галери, забрали гармати.
1633 року Сулима ходив із козаками проти турок, йому вдалося взяти Азов.
Після зруйнування Кодацької фортеці в 1635 році козаки задля залагодження конфлікту видали Сулиму польським властям. 
Рішенням сейму гетьмана та декількох його сподвижників було страчено на центральній площі у Варшаві: відрубано голови, потім четвертовано, а частини тіл були розвішені на міських мурах Варшави. Іван Сулима став вічною легендою українського флоту.
Рід Сулими, досить славний, бо користувався осібним гербом “Сулима”, що являв собою поділений навпіл щит.
Цікаві факти: У «Актах Бориспольского мейского уряда» він згадується як виконавець адміністративної влади: «сидел на службе в маєтностях помошником урядника Бориспольских и Баришевских земель». Очевидно, гетьман Жолкевський цінував Сулиму, бо подарував тому значний наділ землі «за заслуги навічно, щоб він там господарював і збирав осілих людей до свого підданства».
У перечневій книзі актів на земельні володіння Сулим записано, що поселення Сулимівка і Лебедин «уступлены» Івану Сулимі від Станіслава Жолкевського з зобов'язанням заплатити 600 золотих, якщо діти чи дружина гетьмана надумали б відібрати у нього маєтність. Отримана ділянка землі на той час була непрохідними болотами та лісами. Перші поселенці будувалися на нечисленних пагорбах і перелісках. Засновані ними села Лебедин і Кучаків, очевидно, отримали назви від першопоселенців Лебедя і Кучака. Сулиминці ( Іван Сулима, перейменує село як Сулимівка, коли стане гетьманом Війська Запорізького) мали 14 дворів.
В маєтку гетьмана Івана Сулими,
в сучасному селі, що зветься Сулимівка,
до кінських грив припадені грудьми,
промчали хлопці – загула бруківка –
і тільки гриви... курява... і свист...
лунких копит оддаленілий цокіт...
і ми... і степ... і жовтий падолист...
і цих дворів передвечірній клопіт...
І як за сонцем повертає сонях,
так довго вслід чомусь дивились ми.
А що такого? Підлітки на конях...
В маєтку гетьмана... Івана Сулими...
Ліна Костенко
Маєток гетьмана в с. Сулимівка Бориспільського району
Немає коментарів:
Дописати коментар