Наскільки ви толерантні?

16 листопада в публічній бібліотеці для дорослих №11 відбулася інтерактивна гра-тренінг «Наскільки ви толерантні?» для дітей 2–4 класів.
Мета заходу: сформувати у маленьких читачів уявлення про поняття «толерантність», розвинути вміння розуміти, приймати та поважати інших, а також виховати дружелюбність, співчуття та доброзичливість.
У доступній та цікавій формі дітям розповіли про те, що означає бути толерантним. Через прості приклади з їхнього шкільного життя ми обговорили, як важливо поважати однокласників, навіть якщо вони мають інші звички, зовнішність чи інтереси.
Тест «Чи різні ми?»під час проведення якого діти зрозуміли, які ми всі різні і всі живемо на одній планеті, і тому всім нам треба вміти жити разом.

Інтерактив “Як би ти вчинив?” Гра «Якщо ….то»:
Бібліотекар читав короткі життєві ситуації, діти розповідали якби вони вчинили б в цій ситуації.
Творча пауза “Долонька доброти”.

Під час гри "Квітка толерантності" на дошці розквітла велика чарівна квітка з пелюстками, на яких були написані ключові риси толерантної людини: доброта, повага, терпіння, дружба, щирість, підтримка. Діти активно ділилися своїми думками, розуміючи, що «бути толерантним — це приймати всіх такими, які вони є».

Підсумок і гра “Комплімент по колу”:
Діти передають м’ячик і говорять сусіду комплімент або добре слово.

🏅 Результат:
Діти засвоюють поняття толерантності через гру, спілкування та творчість, формують позитивне ставлення до різноманітності.
Мультфільм про дружбу і толерантність
https://www.youtube.com/watch?v=CY_WgE-WRT0

«Давайте жити, поважаючи один одного».

Сьогодні, 13 листопада, в бібліотеці №11 відбулася важлива та цікава подія — бесіда-обговорення з дітьми, присвячена Міжнародному дню толерантності, який щорічно відзначається 16 листопада.
На зустрічі діти разом з бібліотекарями обговорювали значення толерантного ставлення до інших, відкритість до різноманіття та вміння приймати відмінності між людьми. 

Толерантність (стійкість, витривалість, терпимість. ) – термін, що означає терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв, у загальному розумінні слова, — це «допустиме відхилення». Протилежністю толерантності є нетерпимість.

Толерантність – це вже давно не про стать, гендер, колір шкіри і сексуальні вподобання.

Толерантність – це розуміти, що інші люди абсолютно інші. Помилково приймати байдужість за толерантність. Віддавати перевагу не звертати уваги не дорівнює приймати людей такими, якими вони є. Це різні речі.

Толерантність – це перестати думати, що інша людина така ж, як ви. Перестати думати, що інші люди мислять так само швидко, як ви. Так само реагують, як ви. Так само діють в схожих ситуаціях. І зовсім недалекоглядно вважати, що інші люди можуть відчути точно те саме, що і ви.

Толерантність – це про повагу, прийняття і розуміння. Прийняти людей, які на вас не схожі, не означає відмовитися від своїх переконань, не означає поступитися, не означає програти.

Бути толерантним означає бути сильним і, найголовніше, людяним. Погодьтеся, дивно, маючи можливість жити в різноманітному світі, де існують море цікавих і різних людей, які стають героями неймовірних історій, продовжувати будувати стіни і ненавидіти, замість того, щоб прийняти і почати наповнювати своє життя різноманітністю.

Діти активно брали участь у бесіді, висловлювали свої думки та ділилися своїм баченням того, як проявляти доброзичливість, повагу і терпіння у спілкуванні з оточуючими.

Часто нетолерантне ставлення до кого-небудь спровоковане відсутністю інформації. Перш ніж почати ненавидіти, потрібно спробувати дізнатися більше, ближче і розібратися в питанні. Більшість українців дуже чуйні, що робить їх толерантними до чужих проблем, вони приймають їх існування, розуміють, як важко з ними жити, і готові допомогти.

Якщо ми навчилися бути толерантними до проблем, то, може, ми навчимося бути толерантними і до вибору кожної людини?

Нас приваблюють люди, які схожі на нас, але це не означає, що всі інші гірші за нас або якісь не такі. Не варто ділити всіх на своїх і чужих.

Толерантність – це можливість для кожної людини знайти розуміння і підтримку. Це про безпеку і довіру.

Захід пройшов у дружній атмосфері, що дозволило дітям почуватися комфортно, ставити запитання та отримувати на них відповіді.

Давайте ставати людьми, з чиїх життів толерантність забере злобу, ненависть і конфлікти.

Бібліотекарі, бібліотеки №11 продовжують створювати простір, де діти можуть розвивати важливі соціальні навички та вчитися бути толерантними.

Толерантність. Це стосується кожного.

Толерантність - одна з якостей сучасної людини.

Сьогодні гостро стоїть питання нехтування учнями та молоддю загальнолюдськими цінностями, порушення особистих прав людини та нетерпимості один до одного. Тому дуже важливо навчити дітей бути толерантними, жити в злагоді та добросусідстві, поважати інших людей та їхні думки.
З метою ознайомити учнів з поняттям "толерантність", визначити основні характеристики толерантності, навчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі та виховувати чуйність, взаємоповагу, бібліотекарі запросили учнів молодших класів на бібліотечний урок толерантності.
Читали казки про толерантність і доброту, виконувати ролі різних персонажів та відтворювали ситуації, які вказують на важливість толерантності.

 

Вміння поводитися толерантно може стати рисою характеру і таким чином забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди краще усвідомлюють власні недоліки та вчителів. Вони критично ставляться до себе і не звинувачують інших у своїх проблемах. Вони не перекладають провину на інших. Толерантні люди не малюють світ у двох кольорах - чорному і білому. Вони готові слухати і розуміти погляди інших, тому що не зациклюються на відмінностях між "я" та "іншими". Почуття гумору та вміння сміятися над власними слабкостями - особлива риса толерантних людей.

Толерантність у суспільстві є чи не найяскравішим показником культурного рівня його членів. У суспільствах з низьким культурним рівнем проблема толерантності стоїть гостріше. Толерантність розвивається з раннього віку. Діти беруть за взірець свою сім'ю та батьків, формують певні погляди та принципи. Перевиховати їх у майбутньому не завжди вдається, навіть під загрозою державного примусу, особливо застосування юридичної відповідальності. Толерантність означає повагу до людей, які сповідують різні релігії, мають різні політичні погляди та переконання.

Толерантність – це готовність прийняти інших такими, як вони є, це повага до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки, прийняття і правильне розуміння різноманіття культур нашого світу.

«Толерантність – шлях до миру»

  Толерантність не притаманна людині від народження, і може ніколи й не з’явитися, якщо не буде спеціально вихована, сформована. Шлях до толерантності – це емоційна, інтелектуальна праця, оскільки її досягнення можливе лише на основі зміни самого себе, власних стереотипів та свідомості.

  Розвиток толерантності починається з дитинства, в оточенні сім’ї. Значну роль у вихованні толерантності відіграють держава, релігія, культура, ЗМІ, а також заклади освіти. Толерантна особистість продовжує формуватися у школі та іншому навчальному закладі. Саме система освіти здатна налагодити зв’язок з усіма іншими соціальними інститутами та стати сполучною ланкою між ними та людиною, створюючи умови для успішного розвитку особистості. Отже, вектор освіти потрібно спрямувати на формування толерантної свідомості та поведінки.
Про толерантність ми провели годину спілкування, для учнів 5-х класів 159 школи. Вчили учнів виявляти толерантність до думок, поглядів, поведінки інших людей; визначати значення толерантності в житті людей та в суспільстві, обговорили терпиме ставлення до інших.
В кінці закріпили свої знання, створивши дерева толерантності.

 

   Багато філософів та педагогів безпосередньо пов’язують досягнення миру з розвитком освіти. Головною причиною війн вважають відмінність у поглядах, що виникає саме від неосвіченості людей. У теоретичній і практичній спадщині В. Сухомлинського основою  концепції виховання і формування особистості є особистість, «яка базується не на принципах авторитарної педагогіки, а на загальнолюдських моральних цінностях».

  Зважаючи на це, на допомогу приходить педагогіка толерантності, головним завданням якої є розвиток здатності до терпіння, витримки, самоконтролю та вміння вирішувати проблемні ситуації без агресії.

   Педагогіка толерантності передбачає вирішення мирним шляхом суперечностей та конфліктів, створення соціально-педагогічних умов толерантної взаємодії, культури спілкування, оскільки толерантність є гарантією суспільної стабільності.  Навчання толерантності поступово входить в освіту, воно повинно стати абсолютним пріоритетом.
Молодь повинна усвідомлювати, що всі люди рівні. 

   Важливим складником такого процесу є, звичайно, виховна робота. Мета її – підготовка всебічно вихованої особистості, фахово спроможної до роботи, загалом до життя за сучасних ринкових умов. І тут велика роль усіх без винятку педагогів. Виховання толерантності визначається як одне з провідних освітніх завдань. Учням потрібно допомогти навчитися розуміти інших людей, пізнавати їхні проблеми, виявляти шляхи взаємодопомоги і взаємодії у повсякденних ситуаціях.

   Сьогодні в освітніх закладах не лише готують майбутніх спеціалістів, але й навчають їх нести відповідальність за свої вчинки, будувати гармонійні стосунки. Надзвичайно актуальною стає потреба формування в учнів духовних, культурних, моральних цінностей у їх національному та загальнолюдському розумінні. Головне завдання – сформувати у молоді ставлення до толерантності як до цінності. Зважаючи на прояви нетерпимості, жорстокості, расизму, дискримінації, соціальної ізоляції, які простежуються в сучасному світі, необхідно шукати шляхи мирного та толерантного співіснування в умовах полікультурності, оскільки толерантні взаємини молодих людей, які навчаються в одному середовищі, є однією із ланок формування незалежного громадянського суспільства. Здобуваючи навички не тільки професійного, але й соціального спілкування, учні засвоюють і закріплюють ті норми та правила, які прийняті в тому чи іншому професійному середовищі, тобто оволодівають основами культури толерантної поведінки.

   Освіта, з одного боку, повинна розвивати людину як індивіда, а з іншого, формувати людину, яка вміє і бажає співіснувати з іншими людьми, виховувати в ній гуманні цінності. Адже виховання толерантності у майбутніх фахівців, які після закінчення навчального закладу будуть творити долю не лише нашої держави, але й всієї планети, є важливою запорукою майбутнього всього людства.

   Толерантність є дієвою тоді, коли пронизує всі сфери і види діяльності учнів,а також сприяє об’єднанню педагогів, які не сприймають ніяких форм агресії в освітніх закладах.

Толерантність - це культура добрих

 «Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю»
                                                                Григорій Сковорода

Існує типологізація толерантності за соціальними сферами її буття:

• 1) тендерна толерантність – неупереджене ставлення до представників іншої статі, неприпустимість апріорного приписування людині недоліків іншої статі, відсутність ідей про перевагу однієї статі над іншою;

• 2) вікова толерантність – неупередженість до апріорних "недоліків" людини, пов'язаних з її віком. Вікова толерантність цілком може поєднуватися із прийнятою у багатьох культурах повагою до осіб похилого віку;

• 3) освітня толерантність; очевидно, що даний тип толерантності має відношення до побутової сфери і не пов'язаний з обговорюваним питанням, де рівень освіти суб'єктів права є вирішальним чинником;

• 4) міжнаціональна толерантність – неупереджене ставлення до представників різних націй, здатність не переносити недоліки і негативні дії окремих представників національності на інших людей, ставитися до будь-якої людини з позиції "презумпції національної невинності";

• 5) расова толерантність – відсутність упереджень до представників іншої раси;

• 6) релігійна толерантність – терпиме ставлення до догматів різних конфесій, релігійності з боку віруючих і невіруючих, представників різних конфесіональних груп;

• 7) географічна толерантність – неупередженість до жителів невеликих або провінційних міст, сіл і інших регіонів з боку столичних жителів, і навпаки;

• 8) міжкласова толерантність – терпиме ставлення до представників різних майнових шарів – багатих до бідних, бідних до багатих;

• 9) фізіологічна толерантність – неупереджена ставлення до хворих, інвалідів, фізично неповноцінних, осіб із зовнішніми недоліками і т. д.;

• 10) політична толерантність – терпиме ставлення до діяльності різних партій і об'єднань, висловлювань ЇХ членів і т. д.;

• 11) сексуально орієнтована толерантність – неупередженість стосовно осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією;

• 12) маргінальна толерантність (толерантність стосовно маргіналів) – терпиме ставлення до бомжів, жебраків, наркоманів, алкоголіків, ув'язнених і т. д.

  З кожним днем світ стає жорстокіше. Непоодинокими стають акти нетерпимості, насильства, тероризму, агресивного націоналізму, расизму, антисемітизму та дискримінації щодо національних, етнічних, релігійних і мовних меншин, біженців, робітників-мігрантів, іммігрантів та соціально найменш захищених груп у суспільстві. Почастішали також акти насильства та залякування щодо окремих осіб, які реалізують своє право на свободу думки і висловлювання переконань. Спостерігається зростання сепаратизму та екстремізму. Особливо це становить загрозу дитячому та молодіжному середовищу, оскільки в цьому віці психіка ще не зміцнилася, в дитини відсутній життєвий досвід. Не завжди діти можуть відрізнити, які моральні цінності їм нав’язують. Взаємна нетерпимість, злоба, агресивність все частіше притаманні дитячому та молодіжному середовищу. Значною мірою в цьому винні засоби масової інформації та соціальне оточення дітей та підлітків.На противагу зазначеним негативним проявам потрібно виховувати (і в дітях, і в дорослих) толерантність – здатність без агресії сприймати думки, поведінку, спосіб життя іншої людини, що відрізняються від власних. Батькам потрібно з уважністю поставитися до виховання дитячої толерантності як інтегративної якості і знати шляхи її формування.
 Стиль виховання, що переважає в сім’ї, визначає, якою виросте майбутня людина. Отже, головними методами виховання в родині мають стати приклад, спільні з батьками заняття, бесіди, уболівання один за одного у різних справах, допомога у вирішенні проблем, залучення в різних видах сімейної та суспільно-корисної діяльності.
У старшому шкільному віці сімейне виховання в дусі толерантності сприяє формуванню у молоді навичок незалежного мислення, критичного осмислення навколишньої дійсності й вироблення суджень, заснованих на моральних цінностях. Загалом це сприятиме розбудові суверенності нашої молодої держави, захисту національних інтересів з одночасною повагою і визнанням цінності інших культур, релігій, поглядів і позицій.
    Знаменита китайська притча «Гарна родина» найбільш повно розкриває суть щасливих сімейних відносин. 

   В одному селі жила родина з 100 чоловік. У ній панувала особлива атмосфера миру, злагоди та взаєморозуміння. Ніколи тут не сварилися, не лаялися. Цей слух дійшов до правителя країни. Вирішив перевірити, чи так це насправді. Приїхав владика в село, знайшов голову сім'ї і запитав про те, як йому вдається зберігати гармонію між близькими людьми. Старий узяв аркуш паперу, довго на нього писав, а потім вручив його правителя. На папері було написано 3 слова: "Любов", "Терпіння" і "Прощення". «І це все?» - здивувався правитель. На що старий відповів: «Так! Це основа не тільки хорошої сім'ї, але й світу в цілому...»

 В основі діяльності більшості бібліотек світу лежить принцип толерантності. Українські бібліотеки вже толерантні по своїй суті. У ст. 21 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» визначено, що громадяни України незалежно від статі, віку, національності, освіти, соціального походження, політичних та релігійних переконань, місця проживання мають право на бібліотечне обслуговування.

• ГРА = ВІКТОРИНА

    Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

Що таке ТОЛЕРАНТНІСТЬ?

 Співробітництво, дух партнерства. Готовність миритися з чужою думкою;

 Повага людської гідності;

 Повага прав інших. Прийняття іншого таким, яким він є;

 Здатність поставити себе на місце іншого;

 Повага права бути іншим;

 Визнання рівності інших;

 Терпимість до чужих думок, вірувань і поведінки;

 Відмова від домінування шкоди й насильства.

Інакше кажучи, постійні, цілеспрямовані зусилля для створення такого інформаційного поля, яке б культивувало в людині і суспільстві настанову на самообмеження, злагоду та співробітництво, на емоційну мобілізацію, на злагоду культур. Це також визнання легітимності законних інтересів іншого, що не розходяться з мораллю, і відвертість по відношенню до його досвіду, готовність до діалогу і до розширення власного досвіду у цьому випадку.

В одному селі жила сім'я з 100 чоловік. У ній панувала особлива атмосфера миру, злагоди і взаєморозуміння. Ніколи тут не сварилися, ні лаялися. Цей слух дійшов до правителя країни. Вирішив він перевірити, чи так це насправді. Приїхав владика в село, знайшов голову сім'ї і запитав про те, як йому вдається зберігати гармонію між близькими людьми. Старий узяв аркуш паперу, довго на ньому писав, а потім вручив його правителю. На папері було накреслено 3 слова: "Любов", "Терпіння" і "Прощення". «І це все?» - Здивувався правитель. На що старий відповів: «Так! Це основа не тільки хорошої сім'ї, а й світу в цілому ... »

Чи навчилися ми бути толерантними?

Люди створені у світі різнобарвними

Білі,чорні,жовті і мулати

Для всіх Земля одна,як мати.

Чи можемо бути ми терплячими

Коли в спорах буваємо гарячими

Коли зневажаємо невинну ми людину?

Але ж ми із одного тіста,одного млину.

Люди ! Схаменіться ,будьте добрими

Не личит нам вже бути погордими

Толерантність і терпіння до людей,-

Це те що нам треба на сьогоднішній день.

               

Ми всі діти однієї планети

15 листопада в бібліотеці відзначався День толерантності. Відбулася бесіда-обговорення присвячена питанням терпимості, взаєморозуміння та почуттю поваги до людини незалежно від її відмінностей.

Міжнаро́дний день толера́нтності — свято, яке відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, сексуальної орієнтації, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього. 

Декларація принципів терпимості звертається до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей. 

До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення законодавства це лише так звана «матеріальна» умова для формування реальної толерантності в суспільстві. Сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність — це ознака нашого життя. 

Навчання починається з дітей, яких варто вчити не просто бути «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів ООН.