Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.

     Андрій Самійлович Малишко — видатний український поет, який досяг вершин поетичної майстерності, зумів заглянути в душу українця, побачити там красу і велич та оспівати її. Ім'я цього майстра слова залишається одним з поетичнопісенних символів України. Народився Андрій Малишко 14 листопада 1912 року у мальовничому селищі Обухові, на Київщині, у багатодітній сім'ї сільського шевця. Дитинство Андрія проходило в суворих умовах трудового селянського життя. Його мати — Ївга Остапівна — хоч і була неписьменною, але, увібравши в себе багатство народної мудрості і добра, зуміла передати це своїм дітям.

   У дванадцять років Андрій почав писати вірші. У старших класах серйозно зацікавився літературою. Інтерес до віршування заохочував учитель мови та літератури.

  Перші вірші А. Малишка з’явилися в газетах і журналах ще в 1930 році, а через кілька років вийшла невеличка збірочка "Дружба" трьох молодих авторів, де було вміщено і твори А. Малишка. Ранні вірші А. Малишка (починаючи з 1936 року, поет друкував їх у збірках "Батьківщина", "Лірика", "Народження синів", "Березень", "Жайворонки" та інших) чарують і приваблюють простотою і безпосередністю світосприймання, світлим і щирим поглядом на життя.  Проте поет жив і творив у добу сталінського режиму, а тому змушений був віддати значну данину своєму складному часові: багато його поезій були ідеологічно тенденційними, в них оспівувалося трудове життя країни ("Урожай", "Учитель"), недавнє революційне минуле ("Бронепоїзд", "Заспів про Боженка"), культурна спадщина ("Пам'ятник Тарасові", "Пушкін"). Ця поезія була пройнята героїко-романтичним пафосом, що відповідав тодішній атмосфері в країні, яка будувала "суспільство сталінського казарменого соціалізму" і нівелювала особистість.

  У період Другої світової війни Андрій Малишко - на фронті: головним чином працює кореспондентом військових газет. Одна за другою виходять збірки його віршів: "До бою вставайте!" (1941), "Понад пожари" (1942), "Україно моя" (1942), "Слово о полку" (1943), "Битва" (1943), "Полонянка" (1944). Багато віршів, статей, нарисів поет друкує в газетах і журналах.

     Написав тексти пісень до фільмів: «Макар Нечай» (1940), «Богдан Хмельницький» (1941), «Роки молодії» (1942), «Щедре літо» (1950), «Долина синіх скель» (1956), «Лілея», «Таврія» (1959), «Чорноморочка» (1959), «Абітурієнтка» (1973).

  Автор сценаріїв кінокартин: «Навіки з російським народом» (1954), «Квітуча Україна» (1961), «Ми з України» (1962).

Мешкав у Києві в будинку письменників "Роліт" по вулиці Б. Хмельницького, 68.

 

 Помер 17 лютого 1970 року.

До дня народження поета бібліотекарі провели публічні читання його поезії.Пропонуємо вашій увазі: