«Святий Володимир – України Хреститель» .

   З метою розвитку культурної та історичної спадщини нашої країни, бібліотекою підготовлена виставка церковно-богословської та історичної літератури.

  Відвідувачі бібліотеки мають змогу поринути у подорож минулих років.

 Виставка своїми матеріалами демонструє, що за князювання Володимира Київська Русь міцніла, і їй дедалі частіше доводилося мати стосунки з іноземними країнами, в яких державною релігією було християнство - віра в єдиного Бога. Також тут є матеріали про те, як у 998 році князь Володимир прийняв нову віру і охрестився, після чого охрестив своїх дванадцятьох синів, а згодом - і всю Русь. Київська Русь стала великою європейською державою, знаною у багатьох країнах світу.

   Кілька причин, які спонукали князя Володимира Великого хрестити Русь.
Це були конкретні політичні та економічні чинники. 

По-перше, об’єднання земель вимагало відмови від "племінних богів" і запровадження релігії за принципом "одна держава, один князь, один Бог". 

По-друге, це відкривало шлях приєднання до європейської спільноти, яка сповідувала християнство.

 По-третє, як вважав Володимир, прилучення до християнської віри стане поштовхом для розвитку культури, освіти, виховання високої моралі, поліпшення матеріального добробуту. 

На цьому, зокрема, наголошує у своїх творах український вчений і церковний діяч Іван Огієнко. "Хрещення Русі мало сприяти зросту народного самоусвідомлення і формуванню вітчизняної духовної культури. Це робило Київську Русь одним із тодішніх центрів Європейської цивілізації".

  Володимир - був князь великого державного розуму, це був розумний та енергійний володар величезної могутньої держави, і вже тому йому постійно доводилося стикатися з представниками різних європейських тодішніх земель. Володимир наочно бачив культурну перевагу Заходу над культурою його держави; можливо, що й різні посли європейських держав, що шукали зближення з могутнім українським князем, самі не раз звертали увагу Володимира на цю вищість європейської культури.  Князь Русі бачив увесь блиск та пишноту грецьких царів, бачив їхню культуру, яка йому дуже імпонувала. Культурний розвиток власної держави, її добробут настирливо говорили Володимиру про те, що він мусить якнайбільше зблизитися із Заходом, з Європою, мусить пересадити в Україну цю європейську культуру. А найпершим ключем до всього цього було одне – християнство, зміна старої віри на нову, охрещення. 

  Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи власну. Саме церква підтримувала населення різних земель Русі, виховувала усвідомлення спільної релігійної приналежності та політичного підданства і виступала головним обєднавчим фактором роздрібнених руських князівств. Церква знайомила київських правителів із новими моделями управління, стала головним поширювачем писемної культури. За літопиcoм, початок шкільній (книжній) освіті покладено Володимиром, який одразу після охрещення киян "став у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне". У Києві й інших містах почали влаштовувати школи і книгописні майстерні.

Християнізація вплинула на розвиток будівництва, архітектури, малярства. Почалося будівництво православних храмів. Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, розвитку мистецтва (особливо іконографії). Більшістю кам’яних споруд, збудованих у Х–ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом.

Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції.
  З прийняттям християнства значно розширилися економічні та культурні зв’язки Київської Русі з багатьма європейськими країнами, передусім з Візантією, що позитивно позначилося на торгових і культурних відносинах.
  В українській історії Володимира вважають одним із засновників і покровителів української державності, а день хрещення Русі символізує спадкоємність тисячолітньої історії нашої держави, соборність усіх українців і всіх українських земель навколо духовної столиці – Києва.