"Я воїн і помру на фронті»

«Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого,

хоч би все найкраще для нас складалося.

Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно

з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба»

Євген Коновалець

  Цьогоріч минає 130 років від дня народження першого голови ОУН, командира Січових Стрільців, полковника Армії УНР, одного з ідеологів українського націоналізму, випускника правничого факультету Львівського університету Євгена Коновальця.

Полковник Євген Коновалець — постать, здавалося б, добре відома українцям. Проте насправді — чи так багато ми знаємо про нього?

  В бібліотеці відбулась онлайн зустріч з кандидатом історичних наук, автором наукових статей та праць з історії України, автором книги "Євген Коновалець" - Іваном Хомою. 

 Іван Ярославович,  на зустрічі розкрив історію фронтового офіцера, творця однієї з найкращих частин української армії у війні за державність 1917—1921 років - Євгена Коновальця.  

  Життя і діяльність полковника Армії Української народної республіки, командира Української військової організації, голови Проводу українських націоналістів, першого голови Організації українських націоналістів розпочалось в галицько-українському селі Зашкові поблизу Львова на межі століть, 14 червня 1891 року, коли Україна була поділена між різними державами-сусідами.

   В 1901—1909 роках хлопець навчався у львівській Українській академічній гімназії, після закінчення якої вступив на юридичний факультет Львівського університету.

 в 1912 році Євгена Коновальця покликано до військової служби в австрійській армії. Як студент відслужив однорічну військову службу в Львові, із ступенем «лейтенант» повернувся до цивільного життя та закінчив навчання у 1914 році. Під час навчання він завжди активно брав участь громадсько-політичному політичному житті.

 

Під час Першої Світової війни побував на фронті та в червні 1915-го, під час боїв на Маківці, потрапив до російського полону. І до початку 1916-го перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царицином і Астраханню), а з кінця 1916 — у таборі в Царицині.   Перебуваючи у таборах він згуртовує навколо себе галичан. Вперше замислюється над створенням організації опору.

     Євгеній Коновалець, перед яким гостро стало питання власної безпеки, був вимушений відправитися в еміграцію. Він переїжджав з місця на місце, зупиняючись в Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії і Італії.

  Євген Коновалець пройшов безліч битв, полонів у таборах, пережив  допити та багато жорстоких знущань. Та все це не зломило ні дух Євгена, ні фізичні сили. Та тільки підстава, яка була організована КГБ, за наказом самого Йосифа Сталіна, змусила Євгена Коновальця замовчати назавжди.  Було відомо, що слабкістю Коновальця була любов до шоколаду. Саме вона стала причиною його загибелі. Йому було вручено коробку цукерок з українським орнаментом та запискою «від друзів», але після її відкриття, вибуховий пристрій, що лежав в середині, спрацював. Загинув 23 травня 1938 року у Нідерландах, місто Роттердам.