Історична довідка, перегляд віртуальної виставки
Сьогодні, 22 січня, у нашій державі відзначають День Соборності України.
Слово Соборність включає в себе єдність і згуртованість. Це свято об’єднання всіх українських земель в одну спільну Соборну Українські державу.
Цього дня 1919 року проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Ураховуючи велике політичне та історичне значення цієї події, День Соборності України на офіційному рівні відзначають з 1999 року після підписання Президентом України відповідного Указу. Історична довідка
7 листопада 1917 року відбулося прийняття Українською Центральною Радою ІІІ Універсалу. У цьому документі УЦР проголосила створення Української Народної Республіки (УНР), як автономної республіки у складі Російської республіки. 22 січня 1918 року, після початку українсько - радянської війни, проголошена незалежною державою. УЦР оголошувала про намір взяти на себе історичну відповідальність за відновлення держаного життя. Вперше в ІІІ Універсалі УЦР визначила територіальні межі української автономії. Визначення державної приналежності земель відбувалося на основі етнічного принципу – там, де більшість населення складали українці, визнавалась їхня державна приналежність до УНР. Території Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Херсонської губерній, а також Таврія без Криму оголошувались землями, які мали увійти до складу УНР. Проголошення ІІІ Універсалу юридично оформлювало віковічну мрію українського народу про створення власної держави, яка отримала назву Української Народної Республіки. Після прийняття ІІІ Універсалу Українська революція вступила на якісно новий етап свого розвитку – почався період справжнього державного будівництва, відбулось пожвавлення національно-визвольного руху в регіонах України. Саме з цього часу УНР могла стати повноправним членом міжнародних відносин за умови її визнання з боку інших самостійних держав світу.
Історична довідка
Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні сприяла посиленню національно-визвольного руху у Західній Україні, яка прагнула до незалежності й власної державності.
18 жовтня 1918 року – у Львові українські політичні діячі Східної Галичини й Буковини створили Українську Національну Раду, яка заявила про прагнення об’єднати всі західноукраїнські землі в єдину державу.
1 листопада 1918 року – українські військові частини під командуванням Д. Вітовського взяли під свій контроль Львів та інші міста Галичини.
11 листопада 1918 року – Українська національна Рада призначила уряд – Державний секретаріат, який очолив К. Левицький.
13 листопада 1918 року – Українська національна Рада проголосила створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), президентом якої став Є. Петрушевич.
Уряд Західноукраїнської Народної Республіки у своїй зовнішній політиці під тиском народних мас та Української Галицької армії на перше місце поставив питання державного об'єднання з Наддніпрянською Україною. Досягнення державного об'єднання розглядалося, по-перше, як втілення в життя вікового прагнення українського народу до державної єдності, а по-друге, як засіб об'єднати сили в боротьбі проти зазіхання Польщі на українські землі. Незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради у 1918 році, а вже за рік, 22 січня, на Софійському майдані в Києві, відбулось офіційне об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в одну державу.
У статті Універсалу йшлося про те, що ЗУНР має намір об’єднатися з Українською Народною Республікою. У свою чергу УНР проголошувала, що дає згоду на прийняття всієї території та населення ЗУНР, як складової частини державної цілісності. Угода зазначала також те, що республіка галичан отримує територіальну автономію в межах УНР.
Історична довідка
Текст IV Універсалу датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.
Перед проголошенням IV Універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: “за” було 39, “проти” – 4, “утрималось” – 6 осіб.
Урочиста акція святкування й проголошення акта Злуки відбулася 22 січня 1919 р. на
Софіївській площі біля собору. На майдані зібралися тисячі мешканців столиці, військові частини,
духовенство Української православної церкви на чолі з архієпископом Агапітом і єпископами, які
відслужили службу Божу, члени Директорії, уряду УНР та делегація ЗУНР. О дванадцятій годині
урочисте свято розпочалося виступом Л. Цегельського, який зачитав грамоту – ухвалу Національної
Ради про возз’єднання.
В роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Із утвердженням влади російських більшовиків ці “контрреволюційні свята” стерли із суспільної свідомості. Однак, пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Європи й Америки.Історична довідка
Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.
У 71-у річницю Акта злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель та знак ушанування подій Української революції. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала одним зі свідчень того, що українці подолали страх перед комуністичним режимом і готові протистояти політиці комуністичної партії.
Сьогодні бійці в зоні ООС так само відстоюють не лише незалежність, а й соборність України, як і їхні попередники 100 років тому. Важливо проаналізувати і врахувати помилки минулого: брак національної єдності на початку ХХ ст., брак досвіду і містечковість інтересів тодішніх українських керманичів призвели до втрати української державності.
Сьогодні, коли маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності – це привід нагадати, що Крим та Донеччина та Луганщина– це Україна.
Віртуальна виставка
Рум'янцев В.О. Українська державність: 1917-1922 рр.(форми і проблеми розбудови) / В. О. Рум'янцев. - Х.: Основа, 1996. - 164 с. - К-2 [9(С2)2 / Р86].
В монографії розглядається державотворчий процес в Україні під час бурхливих подій 1917-1922 рр. Аналізуються форми української державності за часів Центральної Ради, гетьмана П.Скоропадського, Директорії, радянської влади. На цьому фоні висвітлюються основні проблеми, які виникли в процесі творення української державності
Рудницький С.Л. Чому ми хочемо самостійної України / С. Л. Рудницький. - Л.: Світ, 1995. - 416 с. - К-2 [9(С2) / Р83].
Чому ми, українці, хочемо самостійної України? Які чинники сприяють процесам становлення, зміцнення і розвитку української державності та які гальмують їх? Яка роль географічного фактора - території, її природно-ресурсного потенціалу, просторового розташування землі України - у повноцінному функціонуванні Української Самостійної Соборної Держави? Автор, відповідаючи на ці питання, обґрунтував геополітичне бачення зародження і становлення самостійної суверенної Української держави.
. Винниченко В. Відродження нації. Ч. ІІІ: Історія української революції (марець 1917 р. - грудень 1919 р.) / В. Винниченко. - репринт. вид. - К.: Видавництво політичної літератури України, 1990. - 542 с. - (Бібліотека репринтних видань). - К-2 [9(С2) / В48].
"Відродження нації" - твір певною мірою підсумковий, написаний по гарячих слідах подій. Автор роздумує над втраченими можливостями, аналізує причини поразки Центральної Ради і Директорії, дає в цілому об'єктивні характеристики політичним партіям, окремим діячам того часу.
Сергієнко П.П. Соборна Україна: від ідеї до життя / П. П. Сергієнко. - К.: Т-во "Знання" України, 1993. - 64 с. - К-2 [1ФС(С2) / С-32].
Аналізується зміст поняття "соборність". Простежується розвиток ідеї соборності на різних історичних етапах. Розглядаються шляхи розбудови соборної України у сучасних умовах.
Шляхи та механізм консолідації українського суспільства, утвердження ідеалів соборності, свободи та демократії : Матеріали наук.- практ. конф. (м. Київ, 15-16 березня 2012 р.) / Голова ред. Д.В. Табачник. – К. : Вид-во КНТЕУ, 2012. – 294 с. – К-2 [32С(С2) / Ш70].
Матеріали конференції присвячені всебічному розгляду й обговоренню історичного досвіду боротьби українського народу за свою соборність. Актуальність зазначеного заходу визначається невідкладністю завдань сучасного державотворення в Україні щодо консолідації української нації, всіх громадян, збереження територіальної цілісності держави, зміцнення єдності її регіонів.
Степико М.Т. Українська ідентичність: феномен і засади формування / М. Т. Степико ; НІСД. – К. : НІСД, 2011. – 336 с. – К-2 [32С(С2) / С79].
Монографія є комплексним науковим дослідженням української ідентичності у взаємообумовленості усіх її складників - національного, етнічного, а також ідентичності держави та країни.
Сеньків М.В. З історії соборності українських земель . 1917-1945 / М. В. Сеньків. - Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження", 1999. - 164 с. - К-2 [9(С2) / С-3
У монографії автор робить спробу на основі багатого фактичного матеріалу висвітлити тернистий шлях боротьби народу західноукраїнських земель за злучення з Наддніпрянщиною.
Немає коментарів:
Дописати коментар