Юрій Романович Іздрик (нар. 16 серпня 1962, місто Калуш, Івано-Франківська область, УРСР) — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проєкту «Четвер». Живе і працює у Калуші.
Батько, Роман Андрійович, молоді роки провів у селищі Грем'ячинськ Пермської області, куди вони (шестеро дітей) були заслані з матір'ю, а їхній батько, отець Андрій Іздрик, перебував в ув'язненні у сталінських концтаборах.
Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому, надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.
Іздрик "Флешка-2GB", 2009 р. Під цією майже чорною обкладинкою ховається збірка есеїв одного з найконцептуальніших письменників-модерністів сучасної української літератури. Тож якщо четвер для вас не лише один із семи днів тижня – ця книга саме для вас. Як зазначив Тарас Прохасько – «… це найпрозоріша книжка найточнішого Іздрика. Вона є підбіркою «Есею, шкіців та колажів Юрія Іздрика, вперше зібраних під однією обкладинкою» (сама обкладинка теж є бездоганним шкіцом і колажем того ж Іздрика).
Адже існує містика слова, містика словосплетінь, яка заворожує при читанні настільки, що врешті-решт перестаєш замислюватися над змістом сказаного чи прочитаного: просто - тече - Мова. Ці дивні ігри з мовою, з мовою що неспроможні знайти шанувальників. Вони, природно, є у письменника Юрія Іздрика, для якого слово є не просто носієм інформації, а – живою матерією, яку можна вирощувати, плекати, плекати, та – зачаровувати. А ще – змушують розшифрувати філософські ідеї, зашифровані у цьому потоці слів.
Іздрик "Після прози", 2020 р. «Після прози» – добірка поетичного доробку Юрія Іздрика. Знайдемо тут і «перехідні» у стосунку до прози верлібри, і ритмізовані нариси, і традиційну римовану поезію.Не всім він прийдеться до смаку, ба більше того - я б порекомендував читати "Після прози" дозовано. Настільки шикарні алегорії і максимальна влучність тоді проникнуть глибоко під шкіру і поселяться там. Іздрик-прозаїк і Іздрик-поет, певно, не взаємовиключні, а нерозлучні, хоча я знайома поки що тільки з другим. І точно скажу, що в його вірші закохалася. Але, мабуть, всі представники Станіславського феномену такі - вони гіпнотизують, прилюблюють і чарують, а коли оговтуєшся, то все - рятуй, мамо.
Іздрик "Папіроси", 2017 р. Папіроси: 25 віршів без фільтра — добірка найновіших віршів Юрія Іздрика. Цього разу — жодної слинявої романтики і мармеладної лірики. Це жорстка пацанська поезія про життя і смерть, про пошуки сенсів і способів виходу з безвиході.
Іздрик "Острів КРК та інші історії", 1998 р. До цієї книжки увійшли речі, написані кількома роками раніше, коли світ ще не виглядав таким приреченим, але, безперечно, вже був приречений. «Острів КРК», повість «про кохання як порятунок і свободу як прокляття», та кілька коротких новел — ото, властиво, і весь її вміст. Та ще авторські коментарі, котрі, можливо, крім самого автора, нікому не потрібні. Та ще передмова Юрія Андруховича, більше схожа на післямову до всього корпусу теперішнього українського письменства.
Іздрик "Ліниві і ніжні", 2018 р. До збірки «Ліниві і ніжні» увійшли найкращі вірші геніального поета, а також нові роботи – про любов, життя та Бога, які не залишають байдужим. Всього 50 творів, кожен з яких має особливу ніжність, теплоту. Читаєш, і одразу відчувається, що це Іздрик, - неповторний, загадковий. Його вірші зносять наповал, залишають свій слід у душі, занурюють у глибини підсвідомості. Певною мірою, вони філософські, водночас, легкі й невимушені. Кожен окремий вірш – це лабіринт, яким можна пробігти у своїй уяві. І коли це робиш, то відчуваєш, як він буквально матеріалізується. Однак треба бути обережним, щоб не заблукати. Бо доведеться розпочати заново.
Іздрик "Інші речі", 2021 р. Вірші Юрка Іздрика мають особливий оптичний ефект наближення до самої зіниці ока. Так близько, що опиняєшся всередині вірша, зрештою, всередині життя поета чи ліричного героя і проживаєш як своє власне, таким воно є реальним. Може, в цьому і полягає феномен Іздрика. Яким би він не був тонально різним — чи пронизливо ліричним, чи жорстко іронічним, він залишається рідним, твоїм, тобою віддзеркаленим. Тут, окрім віршів, є ще й колажі поета, ці «інші речі» проступають у словах і малюнках, тим самим творять тіло однієї єдиної речі — книжки як артефакту життя.
Іздрик "Флешка. Дефрагментація", 2009 р. Під старою авторською обкладинкою – новий книжковий проект письменника. Для тих, хто вже читав перше видання «Флешки», «Дефрагментація» видасться цілком новою книжкою. Так воно і є.Перечитана автором, виправлена, доповнена новими кілобайтами інформації, Іздрикова «Флешка» розкриває нові сторони нових(старих) текстів і здогадок. Автор намагається простіше і системніше подати ті тексти, які побачили світ два роки тому, хоча значення вони вже набули иншого. Тобто, за словами Іздрика «зібрати порох в первинний камінь».
Іздрик "Воццек & воццекургія", 2002 р. Герой цієї книги майже невловимий — у пошуках власного «я» він то розпадається на кількох осіб, то об'єднує в собі цілі гурти найрізноманітніших особистостей, а то й просто зникає в нетрях безконечних рефлексій. Історія його життя й кохання подана в фрагментах снів і марень; уся ця книга, зрештою, — один великий сон, часом моторошний, часом веселий, часом сумний.
«Воццек», безперечно, належить до найпомітніших творів української прози 90-х років. «Воццек» так само показує, що про Іздрика треба говорити не лише в контексті української літератури, а в контексті Кафки і Музіля, Кундери й Боргеса, європейських традицій та інтелектуальних шукань у двадцятому столітті. «Воццек» — роман для літературних ґурманів.#бібліотека_11_ #бібліотеки_соломянки #інформаційна_година #письменники_України #письменники #сучасні_письменники #книги
Немає коментарів:
Дописати коментар