Насамперед я українець

Про світ увесь казати не берусь,
а все ж траплялась і мені нагода
у світі многоликім побувати,
що гув, як вулик, у стонадцять мов,
дивуючи одмінністю ландшафтів,
повір'їв, рас, і рис, і кольорів.

Та з-поміж див, дивин і дивовиж —
одне —
ніяк збагнути не в спромозі.
І щоб сказати: надто вже замудре,
так ні ж — простішого дарма й шукати!
Борис Олійник

У бібліотеці для дорослих № 11 організовано книжкову виставку, присвячену 90-річчю від дня народження Бориса Олійника (1935–2017) — видатного українського поета, перекладача, громадського та політичного діяча.
Бібліотекарі підготували для відвідувачів розповідь про життя та творчий шлях митця.

Борис Олійник увійшов у літературу наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років, у період становлення руху «шістдесятників», що виріс із хрущовської «відлиги». Це був час пошуків нових форм і тем, прагнення до демократичності й щирості в мистецтві.


Народився Борис Ілліч 22 жовтня 1935 році у селі Зачепилівка (нині — Полтавська область). Вірші почав писати ще в школі. Його перший твір було надруковано в районній газеті «Ленінським шляхом», коли він навчався у п’ятому класі.


Після закінчення школи в 1953 р. вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, а вже у 1958 році розпочав роботу в газеті «Молодь України». Як журналіст часто їздив у відрядження, зокрема на будівництво Лисичанського хімкомбінату, про що написав серію нарисів і документальну повість «За Сіверським Дінцем» (1959).


У 1958 році очолив відділ у газеті «Молодь України», а з 1962 року працював у журналі «Ранок», де пройшов шлях від кореспондента до головного редактора. Також був заступником головного редактора журналу «Дніпро» та старшим редактором однойменного видавництва.
У 1971–1974 роках— заступник голови Спілки письменників України. Активно займався громадською діяльністю, обіймав посади секретаря правління Спілки письменників України та СРСР, був депутатом Верховної Ради УРСР.
У 1974–1991 роках — член редколегії журналу «Вітчизна».


У 1987 році став одним із засновників Українського фонду культури, який очолював до 2017 року. За його ініціативи було відроджено Києво-Могилянську академію, встановлено хрест у пам'ять жертв Голодомору, створено Вищу школу кобзарського мистецтва, Спілку кобзарів України, Спілку краєзнавців, започатковано фестиваль «Червона рута» (1989).

Того ж року став дійсним членом Міжнародної слов’янської академії, а з 1990 р. — академіком НАН України. З 1992 р. — член Української екологічної академії наук, голова Українського фонду культури та співголова Форуму слов’янських народів.

Серед його заслуг — збереження могили Тараса Шевченка в Каневі та захист заповідного острова Хортиця від забудови.

        

Борис Олійник — автор понад 40 книжок віршів, есеїв і статей, які перекладено багатьма мовами світу.
Перший його друкований вірш з’явився 1948 році, а дебютна збірка «Б’ють у крицю ковалі» вийшла 1962 році.

У своїй поезії він торкався тем національної самосвідомості, моралі, правди, свободи й історичної пам’яті.
Помер 30 квітня 2017 року після тяжкої хвороби на 82-му році життя.

Запрошуємо до бібліотеки, на літературні зустрічі та події, для ознайомлення з авторами та культурою України.