"Студенти - воїни, які боролись за свою державу"

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році, відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу та незалежність. Уряд Української Народної Республіки, опинившись без війська, кинув на протистояння з російською армією, що йшла на Київ, кілька сотень погано озброєних українських студентів та гімназистів. Майже всі вони полягли у нерівному бою.

В бібліотеці представлена книжкова виставка про події, що відбувалися біля станції Крути та молодь, які загинули.

                 

На кінець 1917 року Українська революція пройшла складний і, загалом, результативний шлях. Під проводом Центральної Ради національний ентузіазм, прагнення нації до всебічного відродження вдалося втілити в реальні досягнення. Так, всупереч величезній протидії Тимчасового уряду, було запроваджено автономію України. А після збройного повалення Тимчасового уряду й приходу до влади в Петрограді більшовицької Ради Народних Комісарів (Раднаркому), Центральна Рада отримала реальні можливості проголосити незалежність України та зосередити свої зусилля на внутрішній розбудові держави. Підґрунтям цього міг слугувати один із перших документів Раднаркому «Декларація прав народів Росії», яка урочисто проголошувала рівність і суверенність народів Росії та їх право на вільне самовизначення аж до відокремлення й утворення власної держави.

7 листопада 1917 року Українська Центральна Рада видала Третій Універсал, в якому декларувалося створення Української Народної Республіки (УНР) у межах дев’яти губерній.

В умовах загрози взяття Києва патріотизм виявила студентська та учнівська молодь. 5 (18) січня 1918 р. на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і новозаснованого Українського народного університету, скликаних за ініціативою студентів-галичан, було ухвалено приступити до створення Студентського куреня Січових Стрільців для участі у боротьбі проти більшовицьких військ. Збори вирішили, що до куреня мають записатися всі студенти-українці.
Крім студентів, до складу куреня було залучено учнів двох старших класів 2-ї Української імені Кирило-Мефодіївського братства гімназії. Загалом записалося близько 200 осіб. Військова влада призначили командиром старшину (сотника) Омельченка – штаб-капітана російської армії, який у 1917 році вступив до Українського народного університету. Його заступником був гімназист 8-го класу, прапорщик Павло Кольченко.

Трагічна загибель молоді одразу набула резонансу й стала аргументом у політичній боротьбі, яка точилася всередині політичного проводу. Опоненти Центральної Ради використовували це як аргумент у протистоянні з нею й саме на неї поклали всю відповідальність за трагічні
наслідки бою. Велелюдні похорони відбулися 19 березня 1918 року.

Тодішня преса широко висвітлювала перепоховання героїв: «Похорон жертв боротьби за волю України» – «Народня Воля», «Два похорони» –«Боротьба», Всеволод Чаговець «Pro patria mori» – «Киевская мысль» та ін. Практично всі газети переказали промову М. Грушевського. Подвиг молодих героїв надихнув Павла Тичину на вірш «Пам’яти тридцяти»
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих …