Свіча Голокосту не згасне

Міжнаро́дний де́нь па́м'яті жертв Голокос́ту,   пам'ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року . Відзначається щорічно — 27 січня. Саме цього дня 1945 року солдати 1-го Українського фронту з лав Радянської Армії визволили в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.

За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн людей. За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни, разом з 4,5 млн дорослих, стали 1,5 млн дітей.

"Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість", — йдеться в резолюції ГА ООН. Ініціаторами ухвалення документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами - ще понад 90 держав.

Аушвіц (Аушвіц Біркенау) — один із найбільших нацистських концтаборів, що існував із кінця тарвня 1940 до січня 1945 року біля міста Освенцима (Польща).

Концтабір Аушвіц був створений за наказом Рейхсфюрера СС Г. Гіммлера від 20 травня 1940 року.

Про концтабір Аушвіц та деякі спогади  ви можете прочитати у книзі Тімоті Снайдера "Криваві землі". 

 Основними таборами були:
   Аушвіц І, перший табір, що служив адміністративним центром для всього комплексу. В ньому загинуло понад 70 000 полонених, в основному поляки та радянські військовополонені.
   Аушвіц ІІ (Біркенау), табір винищення. Став місцем знищення близько 1 млн євреїв, 75 000 поляків та 19 000 циган.
   Аушвіц ІІІ (Моновіц), робочий табір . Полонені використовувались як робоча сила на фабриці по виробництву фарби Buna-Werke концерну I.G. Farben.
    Комендантом табору був призначений оберштурмбанфюрер СС Рудольф Гьосс . Пізніше на цій посаді його замінили Артур Лібеншель та Ріхард Бер . На Нюрнберзькому процесі Гьосс свідчив, що за його період загинуло понад 3 млн людей, пізніше він зменшив цю цифру до 1,1 млн.

  Освенцім являв собою цілий табірний комплекс, до складу якого входили кілька таборів.
   Слід розділяти «концтабір Аушвіц» і «табір військовополонених Аушвіц». Табори військовополонених і концентраційні табори — це не одне і те ж. Концентраційні табори підпорядковувалися СС. Табори військовополонених відрізнялися за своїми підпорядкування — вермахту, люфтваффе або флоту. Табори військовополонених поділялись на «Dulag» — транзитні табори, «Oflag» — табори для офіцерів-військовополонених і «Stalag» — табори для полонених з числа рядового та сержантського складу. Крім того, існували табори для інтернованих («Лад») та ін.

кухонні бараки, паркан під напругою та ворота основного табору Освенцім (Освенцім I). На передньому плані напис "Arbeit Macht Frei" ("Робота робить вільним"). Фотографію зроблено після звільнення табору радянськими військами. Освенцім, Польща, 1945

  Основний табір, Освенцім I, був першим табором, організованим поблизу міста Освенцім. Будівельні роботи розпочалися у травні 1940 р. у передмісті Освенціма, у покинутих артилерійських казармах, які раніше займала польська армія. Есесовська влада постійно розширювала територію табору, використовуючи примусову працю ув'язнених. За перший рік існування табору есесівці та поліцейські розчистили зону площею близько 40 квадратних кілометрів, назвавши її «зоною забудови», призначеною виключно для використання як табір.

  Першими ув'язненими Освенціма стали німецькі кримінальники-рецидивісти, переведені з концентраційного табору Заксенхаузен у Німеччині, а також 728 польські політичні ув'язнені, переведені з Лодзі 14 червня 1940 року.

  Так само як і більшість інших німецьких концентраційних таборів, Освенцім I виконував три основні цілі:

 1) утримувати ув'язнення реальних та підозрюваних ворогів нацистського режиму та німецької окупаційної влади Польщі протягом необмеженого часу;

 2) постачати робочу силу для примусової праці на належних СС підприємствах будівельної промисловості (пізніше також на підприємствах, які робили боєприпаси та іншу військову продукцію); 

 3) здійснювати фізичне винищення невеликих цільових груп населення, знищення яких, на думку есесівської та поліцейської влади, було необхідним для забезпечення безпеки нацистської Німеччини.

Протягом двох років кількість ув'язнених варіювалася від 13 до 16 тисяч, а до 1942 досягла 20 000. СС відбирало деяких ув'язнених, переважно німців, для стеження за іншими. Ув'язнені в таборі ділилися на класи, що було візуально відбито нашивками на одязі.

Усі заарештовані ділилися на категорії та отримували трикутники різного кольору, які пришивались на тюремні роби разом із номерами. Червоний трикутник носили політичні ув'язнені, євреї – шестикутну зірку, що складалася з трикутника жовтого кольору та трикутника, що показує причину арешту. Чорні трикутники носили "антисуспільні елементи" (наприклад, цигани). Гомосексуалісти носили рожеві трикутники, а "Свідки Єгови" - фіолетові. Інші були марковані зеленими трикутниками.

 6 днів на тиждень, крім неділі, ув'язнені повинні були працювати. Виснажливий графік робіт і мізерна їжа стали причиною численних смертей. 

У таборі Освенцім 1 існували окремі блоки, що служили для різних цілей. У блоках 11 і 13 покарання для порушників правил табору. Людей по 4 особи поміщали в так звані стоячі камери розміром 90 см x 90 см, де їм доводилося стояти всю ніч.Більш жорсткі заходи мали на увазі повільні вбивства: провинившихся або садили в герметичну камеру, де вони помирали від нестачі кисню, або просто морили голодом до смерті.

Як і багато інших концентраційних таборів, Освенцім I був оснащений газовою камерою та крематорієм. Спочатку есесівські інженери спорудили імпровізовану газову камеру у підвалі тюремного барака (блок 11). Пізніше, більша постійна газова камера була побудована в першому крематорії, розміщеному в окремій будівлі за межами зони бараків для ув'язнених.

Перше випробування отруєння людей газом «Циклон Б» було проведено 3 вересня 1941 за наказом заступника коменданта табору оберштурмфюрера СС Карла Фріцша. Тоді загинуло 600 радянських військовополонених і 250 польських в'язнів, які страждали на хвороби.

  У таборі Освенцім I есесівські лікарі проводили медичні експерименти в госпіталі, що знаходився в бараку (блок10). Вони проводили псевдонаукові експерименти на новонароджених, близнюках і карликах, виконували примусову стерилізацію, кастрацію та експерименти з сильного охолодження. Найвідомішим із цих лікарів був штурмбанфюрер СС д р Йозеф Менгеле. 

  Між крематорієм та бараком, де проводилися медичні експерименти, знаходилася «чорна стіна», біля якої есесівські охоронці стратили тисячі в'язнів.

Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду і охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства .