Голос української землі

В бібліотеці 05 грудня 2018 року з нагоди 140-річчя від дня народження  українського письменника, поета та драматурга Олександра Олеся проходила година інформації.

  “Як жити хочеться!..”

Як жити хочеться! 
Несказанно, безмірно…
Не надивився я ні на зелену землю,
Ні на далекі сині небеса.
Я не наслухався ні шуму рік широких,
Ні шелесту лісів дремучих, темних,
Ні голосу пташок, що вихваляють світ.
Я все життя горів на огнищі людському,
Я все життя неначе був розп’ятий
За злочин чийсь на вічному хресті.
Я все життя збирався тільку жити,
Дивитись, слухати і пити
Нектар із келиха краси…

1919

Олександр Іванович Кандиба (справжнє ім'я Олександра Олеся) народився 5 грудня 1878 р. на хуторі біля містечка Білопілля (нині Сумська область), у родині дрібного службовця, який походив із чумацького роду. 

Олександр навчався в хліборобській школі. 1903 р. вступив до Харківського ветеринарного інституту. У цей час він розпочав літературну діяльність. 1907 р. побачила світ збірка поета «З журбою». 1909 р. в Петербурзі вийшла друком друга збірка, що дістала назву «Поезії. Книга II», а згодом у Києві було видано «Книжку третю».  

Молодий поет захоплювався музикою: грав на арфі, лірі й кобзі. 1911 р. Олесь переїхав до Києва й зосередився на творчо-видавничій праці. 1913 р поет побував в Італії, під враженнями від цієї країни він написав низку віршів з морськими мотивами («Мов келих срібного вина», «Італійська ніч підкралась» та ін.).  

1919 р. Олександр Олесь емігрував з України. Поет мешкав у Відні, а з 1923 р. й до кінця життя – у Празі. Збірки, написані в еміграції: «Чужиною» (1919), «Поезії» (1931), «Кому повім печаль мою» (1931), насамперед перейняті мотивом ностальгії. Не обминув поет і болісну тему Голодомору 1921-1922 рр. (цикл «Голод»), створив також низку іронічно-сатиричних відгуків на емігрантське життя: збірка «Перезва» (1921). Чимало творів Олесь написав для дітей. Це вірші, віршовані казки і п'єси – «Злидні», «Грицеві курчата», «Мисливець Хрін та його пси», «Водяничок» та ін.  

Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 р., похований на Ольшанському цвинтарі в Празі.  

" Олександр Олесь – найпопулярніший український лірик початку XX століття. У його особі Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка". 

Михайло Грушевський 

"Романтичне світосприйняття, щедро напоєне народнопоетичною образністю, музичним ладом народної пісні, динамічно визрівало до вершин бездоганного словесного інструментування. Читачів буквально зачаровували алітерації та асонанси поезій Олеся". 

Микола-Жулинський