"Код Перемоги: знання проти пропаганди

До Дня пам'яті та примирення в нашій бібліотеці проходить книжкова виставка. За допомогою представленої літератури ви можете побачити паралелі між нацистською Німеччиною в Другій світовій війні та нацистською росією в сучасній війні проти України.

Те, що зараз відбувається в Україні – не просто війна між двома державами. За незалежність, території, ресурси, безпечне чи багате майбутнє. Те, що зараз відбувається в Україні – це смертельне протистояння двох світів: цивілізованого і дикунського. Це глобальна битва добра проти зла! 

Як не дивно, але на чолі цієї новітньої орди, цих військ зла стоїть не якийсь помітний полководець, а сірий і миршавий екскадебіст. Не надто освічений, ідеологічно затурканий, закомплексований. Ненависть Путіна до України є настільки великою і неадекватною, що раціонально пояснити її неможливо. Навряд чи причина – тільки в тому, що Україна категорично не хоче повертатися в російсько-радянське імперське стійло, і більш "нічого особистого".

Мотив насправді може бути простим. Надто амбітні й закомплексовані люди бувають дуже образливими та мстивими. Навіть у дрібницях.

Зрозуміло, що агресією проти України Путін мститься не тільки непокірним і волелюбним українцям, а всьому цивілізованому світові. За відкритість, демократичність, інакшість. А також за розпад срср, який він вважає найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття. І ще за багато чого, що він там собі понапридумував.

З того божевілля, яке сьогодні відбувається по всій ще "вчора" мирній Україні, ясно, що Путін не просто дико ображений на весь світ, а хворий, як то кажуть, на всю голову!

Нацистська Німеччина та путінська росія: рівність у підлості. Паралелі з нападом гітлерівської Німеччини в 1941 році – очевидні. Війна навіть почалася в той самий час – рівно о 4-ій ранку!

1.Нацистська Німеччина виникла з поразки у Першій світовій війні і продукувала фашизм. Через роки, через відстані.

Росія виникла після розпаду срср. Поразка у “холодній війні” призвела до посилення тенденцій за “зростання величі росії”.

2. Гітлеру шляхом потужної пропаганди вдалося утвердити у свідомості німців тезу про визначну роль нації і її покликання панувати світом.

Путіну шляхом потужної пропаганди вдалося утвердити у свідомості росіян тезу про путіна-месію, який покликаний встановити новий світовий порядок з визначальним місцем росії у ньому.

3. Гітлер об'єднав навколо себе на ідеологічній основі палких прибічників сильної влади у сильній державі і спирався на них.

Путін об'єднав навколо себе на основі фінансових зв'язків невелику групу олігархів, за особисту відданість яких “закриває очі” на пограбування ними країни.

4. Гітлер був призначений рейхсканцлером у результаті політичної угоди в період економічної і політичної кризи в Німеччині.

Путін успадкував посаду в результаті політичної угоди у період економічної і політичної кризи в російській федерації.

5.Шляхом прийняття особливих законів Гітлер фактично призначив себе рейхсканцлером Німеччини довічно.

Шляхом обнуління президентських термінів та внесення змін до конституції рф путін призначив себе президентом росії довічно.

6. Через підконтрольну систему засобів масової інформації Гітлер встановив повний контроль над свідомістю народних мас і маніпулював нею.

Через систему державних засобів масової інформації путін встановив повний контроль над свідомістю народних мас і маніпулює нею.

7. Гітлер знищував політичних противників за допомогою підконтрольного репресивного органу партії - СД

Путін вдається до знищення опозиції шляхом репресій та фізичного усунення із задіянням підконтрольних спецслужб.

8. Для задоволення амбітних планів Гітлер пішов на порушення Сен-Жерменського договору.

Для задоволення амбітних планів путін пішов на порушення Будапештського меморандуму.

9. Головним ворогом Німеччини Гітлер призначив світове єврейство, звинувативши його у всіх бідах і проблемах для німців.

Головним ворогом путін призначив країни “західного світу”, які нібито прагнуть знищити росію.

10. У Гітлера була “велика Німеччина” з аншлюсом Австрії і запереченням існування Чехословаччини.

Путін вибудовує “велику росію” з аншлюсом Криму та запереченням існування України, яку вважає своєю колонією.

11.Путін стверджує, що українська держава не має права на існування.

Гітлер теж ставив під сумнів право інших народів та держав на існування.

12. Нацистська Німеччина примусово вивозила жителів окупованих територій.

Росія ж зараз викрадає та примусово вивозить тисячі українців: відомо про викрадення щонайменше 19 тисяч українських дітей. Саме за цей злочин Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт путіна та й уповноваженої з прав дитини рф Марії Львової-Бєлової.

13. Вже до великої війни Гітлер здобув статус “bad boy” (“поганий хлопець”) у світовій політиці, але співгромадяни обожнювали його.

Вже до великої війни путін здобув статус “bad boy” (“поганий хлопець”) у світовій політиці, але співгромадяни обожнюють його.

14.Гітлер проявляв свої загарбницькі плани в Австрії, Чехословаччині, Польщі.

Путін не приховує своїх загарбницьких планів в Республіці Ічкерія, Грузії, Молдові, Україні.

15. Мілітаризацію молоді і підготовку її до загарбницької війни Гітлер здійснював через систему молодіжних організацій “Гітлерюгенд".

Мілітаризацію молоді і підготовку її до загарбницької війни путін здійснює через систему молодіжних організацій “Юнармії”.

16.Гітлер сам себе призначив фюрером німецького народу.

Путін не проти, коли його підлеглі за очі називають царем.

17. Гітлер здійснив окупацію Судет під приводом захисту німецькомовного населення.

Путін здійснив інтервенцію на Донбасі під приводом захисту російськомовного населення.

18. Головним партнером Гітлера був диктатор Б. Муссоліні.

Головним партнером путіна виступає диктатор О. Лукашенко.

19.У 1939 році Гітлер разом з срср (Й. Сталін) здійснив поділ Європи на сфери впливу.

У 2021 р. путін спробував домовитися про відділення Східної Європи від НАТО.

 

Хочеться вірити, що всі злочини, скоєні супроти українських громадян, схоплених і закатованих москалями-членами збройних формувань будь-якої національності, що діють за вказівкою з москви, – отримають невдовзі належне покарання.

Борис Олійник: «І доки є пам’ять в людей і живуть матері, допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть».



.

“Героям країни, Воїнам світла – низький уклін”

Сьогодні День пам'яті захисників України. 

   На знак вдячності та пошани до захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, ми схиляємо голови та вшановуємо память загиблих хвилиною мовчання.

   Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. 29 серпня 2014 року під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. Таке віроломне вбивство кваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєнний злочин. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.
   Смертельний для наших захисників “зелений коридор” пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха. Іловайська трагедія стала важким випробуванням і продемонструвала, що в умовах гібридної війни міжнародне право не завжди працює, що потрібно сподіватися лише на власні сили.
   Згадуючи героїчний супротив полеглих побратимів, їхню жертовність в ім’я майбутнього вільної України, правди і справедливості, в нашій бібліотеці проходить виставка пам'яті 

Пам’ятаймо також і про те, яким тернистим був і є шлях нашого народу до омріяної свободи, скільки поколінь борців за волю полягли в нерівних боях. Україна сьогодні переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. У цій війні ми вже маємо сотні тисяч поранених і десятки тисяч загиблих мужніх оборонців. Вони стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.

   Український народ завжди з повагою ставився до своїх героїв, мав традицію поховання та увічнення полеглих. Віра і впевненість у тому, що у випадку загибелі на полі бою держава не забуде, а жертовність буде пошанована є дуже важливою складовою підняття морального духу військовослужбовців. Вшанування пам’яті борців і популяризація подвигів на державному рівні є вкрай необхідним завданням також і для формування національної ідентичності. У сучасній російсько-українській війні попри велику кількість втрат маємо і першу історичну перемогу – згуртовану націю, готову боротися за права і свободу. Вперше за довгі десятиліття Україна може опертись на широку підтримку громадян, бо захищати державу зголосились мешканці всіх, без винятку, регіонів нашої країни.
Українці — сильна нація, загартована кількасотлітньою боротьбою. Пам’ять про наше героїчне далеке й близьке минуле є важливим елементом національної свідомості, бо вона об’єднує і мобілізує українців, а також є постійним стрес-фактором для тих, у кого душі засмічені ворожою пропагандою. Тож пам’ятаймо про наших полеглих Героїв, які допомагають нам тримати прапор свободи!

Нам не забути днів війни… У нашій пам'яті вони

21 червня в бібліотеці пройшла година пам'яті до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні.

Читачам нагадали про події початку Другої Світової війни на Україні.

22 червня 1941 р. о 3-й годині 15 хвилин  німецька артилерія та авіація нанесли несподіваний масовий удар по радянських військах. Цей наступ став початком німецько-радянської війни, або бойових дій на Східному фронті Другої світової війни.    За кілька годин під бомбардування потрапило багато населених пунктів  серед яких були також Київ, Одеса, Севастополь, Мінськ, Мурманськ.Головною ціллю були аеродроми, лінії комунікацій, залізничні вузли, склади з боєприпасами тощо.
   "Не встигли...", - мабуть, така думка промайнула в багатьох киян, переважно жінок, дітей і літніх людей, які змогли переправитися через Дніпро й аж на лівому березі почули звістку: "Німці вже в Бортничах!" Київ оточили війська Вермахту, тож про жодну "евакуацію" не йшлося. Більшість утікачів мусила повертатися в невідоме - у вересневе місто 1941 року. Почалося тяжке. страшне і незвичне життя в окупованому Києві.   Німці увійшли до Києва впевнено, мов до себе додому. вправно орієнтуючись за точними мапами міста.  24 вересня, на пятий день окупації, почалися вибухи й грандіозна пожежа на Хрещатику та в прилеглих кварталах, заздалегідь замінованих.
    Населення окупованого Києва потерпало від голоду, холоду, злиднів. На початку 1942 року почалася масова депортація працездатного населення на примусові роботи до Німеччини. Загалом з Києва було вивезено на Захід понад 100 тисяч людей, переважно - молоді.

Перший день воєнних дій на Південно-Західному фронті ще не окреслив майбутньої трагедії радянської групи армій. Запеклі бої 22 червня зав’язалися на перемишльському укріп районі, а також в смузі 6-ї радянської армії генерала І. Музиченка, яка утримувала 170-кілометровий фронт від м. Христинополя (зараз м. Червоноград) до м. Радимна. До вечора 22 червня 1941 р. в Москві остаточно переконалися, що це справжня війна, адже вермахт прорвався на радянську територію на 35-50 км. Основний удар німецької 1-ї танкової групи та 6-ї піхотної армії був спрямований на «Сокальський кордон» (межу Львівської та Волинської областей). Радянські війська концентрувалися на південний захід від місця прориву противника на Львівському «балконі». Тільки тоді було вирішено реалізувати плани наступу на захід, розроблені перед тим. Незважаючи на ситуацію на фронтах, ввечері 22 червня 1941 р. нарком оборони С. Тимошенко надіслав командувачам фронтів директиву, в якій постановив, щоб до 23-24 червня спланованими і зосередженими ударами ліквідувати два угрупування противника, і таким чином перейти в наступ на територію Польщі для подальшого просування в Європу.

Німецькі війська на захід від Львова просувалися доволі повільно, подолавши 100 км за тиждень і досягнувши столиці Галичини тільки 30 червня 1941 р. Натомість на північний схід від Львова вермахт уже за тиждень боїв подолав 300 км і вийшов у район старого польсько-радянського кордону.

Дезорганізація і хаос серед радянських військ, спричинені несподіваним німецьким бліцкригом та неадекватністю наказів радянського командування, призвели врешті-решт до катастрофи Південно-Західного фронту Червоної армії та окупації території України військами Третього Рейху і його союзниками.

Наші читачі передивилися сторінки історії і деякі з них згадали своє дитинство.

  

І, двадцять міліонів поховавши, Не повалив до ніг своїх рейхстаг

8 травня у бібліотеці проходила година пам'яті до Дня пам’яті та примирення в Україні.

8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ці дні важливо нагадати про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки.

8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини.

З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону. Після капітуляції прем’єр-міністра Анрі Петена у червні 1940 року в країні розгорнувся рух опору німецьким загарбникам. На боці французьких партизанів воювали українці звідусіль. Серед них – представники передвоєнної еміграції, наприклад, командир загону Осип Круковський. Були також радянські військовополонені і дезертири з військових частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик з Вінничини сформував власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер Дмитрук став партизаном після того, як в небі над окупованою країною підбили його літак. Обидва, Порик і Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для боротьби з французькими партизанами українські поліцейські цілими підрозділами переходили на бік сил опору. У 1944 році з них було створено два партизанські батальйони: імені Тараса Шевченка та імені Івана Богуна.

8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором.

13 грудня до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  у бібліотеці №11 пройшла година пам'яті.

Аварія, що сталася в квітні 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства.

14 грудня 1986 року на Чорнобильській АЕС було завершено спорудження захисного саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це, по суті, була перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху.

14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС». Це визначено Указом Президентом України № 945/2006 року від 10 листопада 2006 року.

За роки, що минули, ми всі пройшли складний шлях усвідомлення і переосмислення того величезного комплексу проблем, який пов'язаний з використанням високих і, нерідко, небезпечних технологій. Незмінним залишається лише одне – найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося зі зруйнованого четвертого блоку ЧАЕС. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити
значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.

У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР.
Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, задля збереження життя і здоров'я майбутніх поколінь.

Героїв завжди пам'ятають на небі й на рідній землі

21 червня в бібліотеці з приводу Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни відбулася  зустріч-спогад. Поступово, збираючи  важкі та гострі камінці подій першого дня того чотирирічного пекла, яке випало на долю таких самих як ми мешканців Києва, вибудовувався, неначе величезна, лякаюча та громіздка споруда, малюнок  останього звичайного дня до війни та всього, що було після....

Киев. 21 июня 1941 года.

Еще вчера был обычный день
Такой же как множество дней теперь,
Сулящих, звенящих, немного тревожных....
Завтра открытие стадиона,
С названием в честь Никиты Хрущева,
В 17:00.  Матч Киев-Москва,
Команды встречались в десятый раз.
Интрига росла.
А возле уже оживали ковры
Из тысячи калл и георгин...
И смех наполнял пространства дворов,
В те дни выпускных вечеров.
В газетах - заметки о кинопремьерах,
Списки вузов для поступлений,
Эдди Рознер дает концерт
В госцирке. Билетов, конечно, нет.
И все это было еще вчера....
Но «Дортмунд» уже прозвучал
Сегодня около часа дня.
И в самой короткой грядущей ночи,
Наш мир задувая как пламя свечи,
Танки с крестами в белый цвет
Шли на рассвет. 

21 июня 2018 г.        

Друга Світова Війна. Перпосмисленння

08 травня у бібліотеці № 11, напередодні Дня Перемоги, проводилася зустріч з ветеранами. Безцінні спогади, зворушливі історії, найцінніші уроки... година пам'яті, ніби подарунок... Чи заклик.... 

Пішли у бій – Ввійшли в безсмертя

Година пам'яті. Тематична виставка.

За незалежність заплачено великою кров'ю тисячолітньої нації, кров'ю народів, які живуть в Україні, і кров'ю зовсім юних трьохсот героїв Крутів,

"Їх – юних сміливців, лиш жменька була –

Із серцем зі сталі і духом з граніту.

О, велич летіла у вічність з їх лав

І чин їх навіки став юності міфом".