Ми сильні духом, непоборні, вільні

У Публічній бібліотеці для дорослих №11 ЦБС Солом’янського району діє куточок пам’яті «Ми сильні духом, непоборні, вільні», присвячений нашим Захисникам і Захисницям, які віддали життя, захищаючи Україну, її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
Цей куточок — місце пам’яті, вдячності та пошани. Тут ми згадуємо тих, завдяки кому маємо можливість жити, працювати, читати, зустрічатися й будувати майбутнє. Їхній подвиг назавжди залишиться частиною історії нашої держави та пам’яті кожного з нас.

Одним із представлених у куточку пам’яті є фото Максима Олійника, позивний «Мінор». Максим навчався у 159-й школі, що розташована поруч із нашою бібліотекою. Він був частиною нашої громади — людиною, яка жила, мріяла, навчалася, будувала своє майбутнє, а згодом стала на захист рідної землі.

Пам’ять про Максима зберігається не лише у світлинах та спогадах. Ангеліна Олійник написала книгу «Прийду! (Щоденник вдячності)» — щиру й проникливу розповідь про любов, втрату та силу, яка допомагає жити далі після смерті близької людини.
Свою книгу авторка присвятила Максиму Олійнику та всім Захисникам і Захисницям України, які віддали життя або втратили здоров’я у боротьбі за незалежність нашої держави.
Ця книга — про біль, який неможливо виміряти словами. Але водночас — про вдячність. Про любов, яка сильніша за час. Про пам’ять, яка не дозволяє забути.
Бібліотекарі для виставки, підібрали книги про мужніх українських воїнів, письменників і поетів, які загинули або зникли безвісти, а також твори авторів, які самі пройшли через війну та залишили нам свої спогади, думки й поетичні рядки.

Кожна книга на цій виставці — це окрема історія. І водночас — частинка великої історії нашої країни.

📖 Сергій Лойко «Аеропорт»

Роман, написаний на основі реальних подій, переносить читача у героїчну та трагічну оборону Донецького аеропорту. Це історія незламності українських військових, яких ворог назвав «кіборгами». Книга розповідає про мужність, побратимство, силу духу та ціну свободи.

📖 Максим Птеренко «Спокійної ночі»

Роман-щоденник про війну очима людини, яка опинилася безпосередньо в її реальності. Це розповідь про фронт, бойове братерство, страх і відвагу, про людей, які щодня роблять свій вибір на користь свободи та життя своєї країни. 

Максим Петренко загинув у 2022 році. 

📖 Денис Галушко «Брат. #запискидилетантазсу»

Щира історія про досвід людини, яка стала до лав Збройних Сил України. Спогади про киянина, добровольця, батька трьох дітей Дениса Галушка (позивний «Брат»), який загинув на війні 8 січня 2023 року під Бахмутом. Багато людей стежили за Денисом у соцмережах. Свої дописи він підписував хештегом #запискидилетантазсу. «Я боронив Київ зі зрозумілих причин. Це моє рідне місто. А потім Харків і села навколо, а тепер Донеччина. Іноді сам питаєш, навіщо це все, і що я роблю саме тут? А все просто. Річ у тому, що у мене немає дому. Мій дім — це соборна Україна! Мій Київ, мій Макарів, мій Харків, моє Шестакове, Кутузівка, моя Донеччина!» — писав Денис Галушко.

📖 Ольга Донеччанка «Все буде добре, побратими»
Книга про долю українського воїна Івана Баранича, який став Героєм сучасної війни. Через його спогади та події однієї доби розкриваються дитинство, життєвий шлях і фронтові реалії. Твір показує силу бойового братерства, внутрішній світ військового та його переживання. За словами, які звучать у назві, — «Все буде добре, побратими» — стоїть велика віра в Перемогу та майбутнє України.

📖 Максим Кривцов «Вірші з бійниці»

Поетична збірка Захисника України Максима Кривцова, який загинув на війні. Його поезія народжувалася безпосередньо з фронтової реальності — у бліндажах, окопах, серед щоденних випробувань війни. У його віршах — любов до життя, біль, іронія, ніжність і незламність. Це голос людини, яка боролася за Україну не лише зброєю, а й словом.

📖 Борис Гуменюк «Блокпост»

Книга письменника та військовослужбовця, який особисто пройшов через війну. «Блокпост» — це чесна й емоційні розповіді та вірші про Майдан та фронтову дійсність, про солдатів, побратимство, людські характери та життя на війні. 

📖 Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Особливе місце на виставці посідає ця збірка віршів, в якій присвячено багато віршів загиблим воїнам, яких автор знав особисто та з якими воював пліч-о-пліч у 2014 -2015 роках. Це поетична пам’ять про побратимів, які віддали життя за Україну. У кожному рядку — біль втрати, вдячність, повага та прагнення не дозволити забути тих, хто загинув.

Особливо важливо, що серед представлених видань є й збірка віршів нашої колеги Тетяни Олійникової, яка особисто пережила страшну втрату — її чоловік загинув на війні, захищаючи Україну та кожного з нас.

Її поезія — це особистий біль, який перетворився на слово. Це пам’ять про найдорожчу людину, про любов, яка не закінчується зі смертю, і про незламність тих, хто продовжує жити, пам’ятати та чекати Перемоги.

Напередодні Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих Героїв.
Пам’ятаємо кожного.
Шануємо кожного.
Дякуємо кожному.

Стіл пам'яті

29 серпня, у День пам’яті захисників і захисниць України, заклади громадського харчування долучаються до всеукраїнської акції «Стіл пам’яті» — «Цей стіл зарезервовано для найсміливіших серед нас».

Цього дня кав’ярні, ресторани та інші заклади резервують один символічний столик, який залишається порожнім. На ньому традиційно розміщують соняхи та свічку — як знак пам’яті й вдячності тим, хто віддав своє життя за Україну та наше майбутнє.

Публічна бібліотека 11 також щорічно приєднується до цієї акції. Столик в нашій бібліотеці зарезервований для Олійника Максима на псевдо "Мінор".

"Народився воїном, і залишився ним"  – це про 21-річного українського захисника Максима Олійника. Він подібно багатьом своїм ровесникам, після повномасштабного вторгнення в Україну російських військ влився в ряди добровольців. А добровольчі формування завдяки самоорганізації населення з’являлися тоді дуже швидко.
,,Мінор’’ був доброзичливим з відкритою душею хлопцем. 10 серпня 2022 року Максим Олійник ,,Мінор’’ та Андрій Губанов ,,Привид’’ віддали життя на бойовій позиції біля селища Зайцеве Бахмутського району Донецької області. ,,Кроха’’, ,,Бритва’’ та ,,Сонях’’ з їхньої бойової групи вважаються зниклими безвісти. ,,Чайник’’ після тяжкого поранення перебуває в строю.
Велику роботу по вшануванню пам’яті Максима Олійника здійснюють його батько Вячеслав та двоюрідна сестра Ангеліна. Фундаментом, на якому трималися рідні після загибелі Максима стала книга-щоденник ,,Воїн на псевдо Мінор: війна, прощання, пам’ять…’’ укладена його батьком Вячеславом Олійником. Вона послугувала своєрідною терапією у тяжкий час, коли потрібно було здолати біль втрати. Друга книга «Прийду» Ангеліни Олійник, двоюрідної сесрти Максима – це своєрідний щоденник вдячності, болючих і світлих спогадів, усвідомлених істин та бажання знову повернутися туди, де на тебе чекають. Книжка складається з двох розділів – «Мінор» та «Мажор». Перший вміщує тексти-присвяти пам’яті загиблого воїна з позивним «Мінор». Другий – рядки, що народилися внаслідок відвідування Ангеліною як волонтеркою військових шпиталів.

Всеукраїнську акцію «Стіл пам’яті» започаткували у 2023 році Благодійний фонд імені Іллі Грабара та платформа «Меморіал героїв».
Ця ініціатива — не просто символічний жест. Це спосіб зупинитися, згадати та вшанувати людей, які загинули, захищаючи нашу країну. Ми не можемо залишатися байдужими, коли йдеться про тих, хто віддав за Україну найдорожче — власне життя.

Культура пам’яті допомагає українському суспільству не збайдужіти до втрат, розділити біль із тисячами родин, які сьогодні переживають втрату, та зберегти особисті історії наших захисників і захисниць. Такі ритуали формують культуру вшанування, у якій пам’ять про полеглих стає невід’ємною частиною нашого суспільного й культурного життя.

Особливо важливо, що «Стіл пам’яті» допомагає персоналізувати пам’ять про загиблих. За кожним порожнім стільцем — конкретна людина, її життя, мрії, родина, друзі та історія. Це також знак підтримки для близьких, які втратили найдорожчих.

Культура пам’яті про загиблих — це спосіб зберегти нашу історію та ідентичність і віддати шану тим, хто боровся за право України на майбутнє.
Пам’ятати — означає дякувати. Вшановувати — означає не дозволяти забути. І щира емпатична вдячність має стати частиною культурного коду нашої країни — звичкою свідомого українця сьогодні та цінністю, яку ми передамо майбутнім поколінням.

«Стіл пам’яті» — це про вшанування, вдячність і повагу до тих, кого вже немає поруч, але завдяки кому ми маємо можливість жити, працювати, любити й будувати майбутнє.

242 дні мужності

20 січня 2026 року Україна вшановує захисників Донецького аеропорту.

З нагоди Дня вшанування захисників Донецького аеропорту в бібліотеці для дорослих №11 бібліотекарями було організовано перегляд документального фільму «Добровольці Божої чоти» (режисери Леонід Кантер та Іван Ясній), присвяченого оборонцям Донецького аеропорту. Після перегляду відбулося обговорення, під час якого учасники заходу поділилися враженнями, емоціями та спогадами, викликаними фільмом.

Із 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року українські військовослужбовці, добровольці, медичні працівники та волонтери здійснювали оборону Донецького аеропорту протягом 242 днів. За виняткову стійкість і незламність захисників летовища назвали «кіборгами». Вони стали символом мужності, героїзму та відданості ідеалам вільної і незалежної України.

У період із 18 по 21 січня 2015 року внаслідок підриву окупантами терміналів Донецького аеропорту загинуло 58 українських воїнів. 21 січня було ухвалено рішення про відведення українських військовослужбовців із нового терміналу, який був повністю зруйнований та непридатний для подальшої оборони.

Загалом під час оборони Донецького аеропорту загинуло понад 200 українських захисників, ще понад 500 осіб зазнали поранень. Багато учасників оборони були відзначені державними нагородами, зокрема посмертно.

Бої за Донецький аеропорт стали одними з найзапекліших у війні на сході України. Героїчна оборона летовища увійшла в історію як символ незламності та бойового духу Збройних Сил України. Подвиг захисників Донецького аеропорту є невід’ємною частиною національної пам’яті та не підлягає забуттю.

Підбірка фільмів про Захисників Донецького аеропорту: «Добровольці Божої чоти», 

«Кіборги», 

“Аеропорт. Неповернення”
Під час окупації Донбасу таких аеродромів на тимчасово захопленій території було три - Луганськ, Донецьк, Краматорськ. Утримування під власним контролем аеродромів мало і має стратегічне значення. Про оборону Луганського аеропорту читайте в книзі " У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту"

Вічна пам’ять, вічна слава і честь захисникам України.

Героям країни, Воїнам світла – низький уклін.

Сьогодні, в День пам'яті захисників України, ми вшановуємо пам'ять усіх, хто віддав життя за нашу свободу і незалежність. Кожен із них – герой, який назавжди залишиться в наших серцях.
 

ЗАХИСНИКАМ УКЛІН

Сергій Борчук

Ми духом сильні, волею, мечем.

В боях завжди є мудрість і відвага.

Якщо потрібно, світ перевернем.

І буде воля, слава і повага.

Черговий виклик — постріли, війна...

Черговий раз ми здобуваємо свободу.

Нажаль життям і кров'ю козака...

Дітьми Вкраїни — славного народу.

Героям слава — всім ЗАХИСНИКАМ,

Що полягли за нашу Україну.

Наше майбутнє, щастя і талан

Завдячуєм Тобі, ВКРАЇНСЬКИЙ СИНУ!

Цього дня ми схиляємо голови перед їхньою мужністю та самопожертвою. Вони боролися за те, щоб ми могли жити в мирній і незалежній країні. Їхній подвиг надихає нас і надає сили рухатися вперед.
Наша бібліотека, як осередок знань та культури, вшановує подвиг захисників України, організувавши книжкову виставку. На ній представлені твори та спогади, що розповідають про героїчні сторінки нашої історії, про життя та подвиги воїнів, які відважно боролися за нашу свободу.

Запрошуємо всіх небайдужих відвідати нашу бібліотеку та долучитися до вшанування пам'яті загиблих героїв. Читаючи книги з виставки, ми не тільки вшановуємо їхню пам'ять, але й надихаємося їхнім прикладом, зміцнюємо свій патріотичний дух та глибше розуміємо цінність свободи.
Адже пам'ять про Героїв – це не лише схиляння голови, а й продовження їхньої справи, будівництво сильної та незалежної України.

“Героям країни, Воїнам світла – низький уклін”

Сьогодні День пам'яті захисників України. 

   На знак вдячності та пошани до захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, ми схиляємо голови та вшановуємо память загиблих хвилиною мовчання.

   Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. 29 серпня 2014 року під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. Таке віроломне вбивство кваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєнний злочин. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.
   Смертельний для наших захисників “зелений коридор” пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха. Іловайська трагедія стала важким випробуванням і продемонструвала, що в умовах гібридної війни міжнародне право не завжди працює, що потрібно сподіватися лише на власні сили.
   Згадуючи героїчний супротив полеглих побратимів, їхню жертовність в ім’я майбутнього вільної України, правди і справедливості, в нашій бібліотеці проходить виставка пам'яті 

Пам’ятаймо також і про те, яким тернистим був і є шлях нашого народу до омріяної свободи, скільки поколінь борців за волю полягли в нерівних боях. Україна сьогодні переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. У цій війні ми вже маємо сотні тисяч поранених і десятки тисяч загиблих мужніх оборонців. Вони стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.

   Український народ завжди з повагою ставився до своїх героїв, мав традицію поховання та увічнення полеглих. Віра і впевненість у тому, що у випадку загибелі на полі бою держава не забуде, а жертовність буде пошанована є дуже важливою складовою підняття морального духу військовослужбовців. Вшанування пам’яті борців і популяризація подвигів на державному рівні є вкрай необхідним завданням також і для формування національної ідентичності. У сучасній російсько-українській війні попри велику кількість втрат маємо і першу історичну перемогу – згуртовану націю, готову боротися за права і свободу. Вперше за довгі десятиліття Україна може опертись на широку підтримку громадян, бо захищати державу зголосились мешканці всіх, без винятку, регіонів нашої країни.
Українці — сильна нація, загартована кількасотлітньою боротьбою. Пам’ять про наше героїчне далеке й близьке минуле є важливим елементом національної свідомості, бо вона об’єднує і мобілізує українців, а також є постійним стрес-фактором для тих, у кого душі засмічені ворожою пропагандою. Тож пам’ятаймо про наших полеглих Героїв, які допомагають нам тримати прапор свободи!

За синеє небо, за жовте колосся

 В цей день у 2014 році, в ході російсько - української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів.

Ті трагічні події російсько - української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. Сонях пам'яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов'язково проросте, бо українці і далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити. Саме тому сонях повинен бути тим символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Рекомендується виготовляти стилізовані соняхи з тканини та розміщувати їх на одязі на лівій стороні грудей. При процесі створення соняхів варто залучати молоде покоління, щоб з дитинства формувати шанобливе ставлення до захисників України та пояснювати значення цього дня для нашої країни.

Сонях має 15 пелюсток жовтого кольору. Пелюстку рекомендовано робити висотою 23 мм і шириною 12 мм. Верхній край пелюстки – загострений. Нижні краї кожної пелюстки закріплені на великому колі діаметром 40 мм з чорного фетру товщиною 1 мм. Маленьке коло з фетру чорного кольору товщиною 1 мм діаметром 30 мм розміщено посередині соняха поверх жовтих пелюсток. Сонях закріплено на основу для значків у вигляді піну (кліпси).

"Іловайський щоденник" Романа Зіненка - чесна і відверта книжка, написана безпосереднім учасником подій, бійцем добровольчого батальйону "Дніпро - 1", який пройшов "Іловайський котел" від початку до кінція. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців "кривавим коридором" дозволяє читачеві пережити разом з українськими солдатами одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України, відчути все те, чого зазнали бійці добровольчих батальйонів, а численні фотографії дають можливість краще уявити описані події.