Сьогодні ми вас познайомимо з художніми та документальними творами української літератури, які варто прочитати для осмислення одної з найтрагічніших сторінок в історії людства загалом та України зокрема. Друга світова війна була переживанням фактично для кожної української родини, але літератури, яку ми активно читаємо сьогодні, залишилося не так багато. Напередодні було знищено цілу когорту українських письменників і фактично через це сьогодні залишилося дуже мало текстів, написаних всередині війни, які би ми читали без якихось обмовок.
Безперечним лідером серед авторів про Другу Світову є Олександр Довженко з його твором "Україна у вогні". Повість було написано у 1943 році, тобто у самий розпал війни. Її краще читати разом з його щоденниками 41-45 років – щоб розуміти ту драму, в якій знаходився сам письменник.«Україна у огні» - це трагічний портрет нашого смертельно зраненого й усе ж безсмертного народу. Цей твір О. Довженко розпочав писати із найперших днів війни (назва з'явилась ще у Ашхабаді). Під гул війни, на руїнах визволених українських сіл, при світлі пожеж творився цей епос. В серпні 1943 року Довженко уже читав «Україну у огні» друзям на фронті під Харковом.
В кіноповісті письменник зобразив найтяжчий, найтрагічніший період Другої світової війни – її початок, показав невимовні страждання українців й сумні здобутки довоєнного більшовицького панування. О. Довженко написав кіносценарій й зняв фільм. Однак кінофільм й повість були засуджені і заборонені. Фільм узагалі не вийшов на екрани (досі єдиний примірник його є у архівах московського держфільмфонду), а повість вперше опублікували уже після смерті письменника, в 1966 році. Таким чином, доля цього твору, як й доля самого письменника, як доля народу, котрий жив в той час, була трагічною. Крім цього письменник в дні війни створив цілу низку оповідань: «Стій, смерть, зупинись!», «Відступник», «На колючому дроті», «Незабутнє», «Ніч перед боєм», «Мати», «Перемога», «Тризна», «Воля до життя», «Житло», а теж невеликі за величиною новели – «Федорченко», «Невідомий», «Помилка».
Друга постать – це Олесь Гончар з його новелістикою періоду Другої світової війни, наприклад, твір "Модри камень". На жаль, звичні для багатьох "Прапороносці" чи "Людина і зброя" – це надто заідеологізовані тексти, і вони не дають об’єктивного погляду на події війни.
Гончар, О. Т. Спогад про океан: новели : для ст. шк. віку / О. Т. Гончар. – Київ : Веселка, 1995. – 396 с.
Нову книгу класика української літератури Олеся Гончара складають новели, що увійшли до золотого фонду національного письменства. Насичені глибокими роздумами про долю природи і долю світу, пройняті тривогою за духовність сучасної людини, лаконічні й дотепні, ліричні й водночас сповнені тонкого психологічного аналізу, ці перлини української новелістики спонукають знову й знову замислитись над сенсом буття, будять своїм живим словом у людських серцях любов до України.
Нову книгу класика української літератури Олеся Гончара складають новели, що увійшли до золотого фонду національного письменства. Насичені глибокими роздумами про долю природи і долю світу, пройняті тривогою за духовність сучасної людини, лаконічні й дотепні, ліричні й водночас сповнені тонкого психологічного аналізу, ці перлини української новелістики спонукають знову й знову замислитись над сенсом буття, будять своїм живим словом у людських серцях любов до України.
Гончар, О. Щоденники : у 3 т. Т. 1 : 1943-1967 / О. Гончар. – Київ : Веселка, 2002. – 455 с.
Перший том «Щоденників» видатного письменника, фронтовика, громадського діяча Олеся Гончара охоплює значний часовий період – з 1943 року по 1967 рік, період, коли вже були написані романи «Прапороносці» і «Собор», період, коли прийшли світова слава і всенародне визнання та любов. «Щоденники» публікуються такими, якими вони свого часу вилилися з його душі. Вони писалися в різних умовах: на фронті і в полоні, у мандрах рідною землею і поза її межами, у рідному київському домі та в затишній, любій серцю письменника Кончі- Озерній.
Записи дають глибше уявлення про автора як людину високого духовного заряду, людину щиру і принципову, патріота рідної України.
Завітайте в бібліотеку аби ознайомитись з творами інших авторів.
Друга світова війна стала найбільшою трагедією людства у ХХ ст. Про неї слід пам’ятати, бо війна не повинна повторюватися!
Ніколи знову!
На жаль, нині це гасло не спрацювало.
Вкотре. Знову.Українське і світове «Ніколи знову!» не зупинило російських агресорів з їхнім «Можем повторить». І росіяни повторюють. А українці зупиняють. Росіяни прагнуть зруйнувати мир і славлять війну. Українці нищать війну і боронять мир. Щоб зупинити російське «можем повторить».
Щоб перемогло українське і загальносвітове — «Ніколи знову!».
Перший том «Щоденників» видатного письменника, фронтовика, громадського діяча Олеся Гончара охоплює значний часовий період – з 1943 року по 1967 рік, період, коли вже були написані романи «Прапороносці» і «Собор», період, коли прийшли світова слава і всенародне визнання та любов. «Щоденники» публікуються такими, якими вони свого часу вилилися з його душі. Вони писалися в різних умовах: на фронті і в полоні, у мандрах рідною землею і поза її межами, у рідному київському домі та в затишній, любій серцю письменника Кончі- Озерній.
Записи дають глибше уявлення про автора як людину високого духовного заряду, людину щиру і принципову, патріота рідної України.
Завітайте в бібліотеку аби ознайомитись з творами інших авторів.
Друга світова війна стала найбільшою трагедією людства у ХХ ст. Про неї слід пам’ятати, бо війна не повинна повторюватися!
Ніколи знову!
На жаль, нині це гасло не спрацювало.
Вкотре. Знову.Українське і світове «Ніколи знову!» не зупинило російських агресорів з їхнім «Можем повторить». І росіяни повторюють. А українці зупиняють. Росіяни прагнуть зруйнувати мир і славлять війну. Українці нищать війну і боронять мир. Щоб зупинити російське «можем повторить».
Щоб перемогло українське і загальносвітове — «Ніколи знову!».
Немає коментарів:
Дописати коментар