"Голокост: невиплакана сльози"

 Голокост - це термін, який використовується для опису жахливої смерті мільйонів невинних людей. Людей, яких за наказом однієї людини позбавили всього людського, що було в інших людей.
27 січня у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. 

Дату обрали не випадково: цього дня  27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. Україна приєдналася до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту у 2012 році.
 Напередодні  Дня вшанування пам'яті жертв Голокосту працівники нашої бібліотеки провели годину скорботи. Для відвідувачів бібліотекарі зробили підбірку книжок прочитавши які, можна довідатися деталі  тих трагедій  1933- 1945 років. Також бібліотекарі розповіли, що спричинило Голокост, та про наслідки цієї трагедії.  

Сьогодні втрачається покоління, яке пережило Голокост, жах масового знищення та жахливу трагедію людства. Але пам’ять залишається мовою документалістики та художнього  слова. 

Голокост - це спонсороване державою систематичне переслідування і вбивство шести мільйонів європейських євреїв німецьким нацистським режимом та його союзниками і колабораціоністами. Голокост був безперервним процесом, що відбувався по всій Європі з 1933 по 1945 рік. В основі Голокосту лежав антисемітизм.
 

 Хто розпочав Голокост?
Голокост був задуманий і спланований нацистським німецьким режимом на чолі з Адольфом Гітлером. Вони стверджували, що німецькі євреї зрадили Німеччину під час Першої світової війни і є відповідальними за її поразку.

Режим нацистської Німеччини вчинив масові розстріли мирних жителів у безпрецедентних масштабах. 

Методи ідентифікації євреїв 

Нацисти використовували звичайні записи для ідентифікації євреїв. Використовувалися дані переписів населення, податкові декларації, списки членів синагог і парафіяльних записів.

Євреям було наказано носити на одязі позначку, так звану "жовту зірку Давида". Їх виселяли з домівок і переселяли в гетто, де вони мали жити ізольовано від решти населення. Євреїв також використовували як робочу силу на фабриках і в промисловості.

Євреїв одразу ж масово розстрілювали або спочатку "концентрували" в гетто, а потім відправляли до таборів смерті в Аушвіці, Майданеку, Хелмно, Белжеці, Собіборі та Треблінці. За статистикою, нацисти закатували 6 мільйонів євреїв (1,5 мільйона з яких - діти).

Концентраційні табори і табори смерті

Нацистська влада створила на окупованих територіях концентраційні табори для утримання євреїв та інших людей.

Перший з таких таборів був відкритий у березні 1933 року в Дахау, поблизу Мюнхена в Баварії. Однак тоді туди також інтернували комуністів, соціалістів і кримінальних злочинців. Згодом табори були відкриті в Треблінці, Аушвіці та Вестерборку.
Треблінка, відомий як "табір смерті", не мав майже ніякої інфраструктури, окрім газових камер, житлових приміщень СС та приміщень для захоронення померлих.

Табір Аушвіц був єдиним об'єктом, де в'язням систематично робили татуювання з їхніми номерами, щоб полегшити ідентифікацію після їхньої смерті від голоду, хвороб або звірств у таборі.

Бухенвальд, нацистський концентраційний табір, розташований за шість миль від міста Ваймар в Тюринґії, центральна Німеччина, був створений нацистами влітку 1937 року і діяв протягом восьми років до 1945 року.

Лише 29 та 30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 

33 000 київських євреїв.
 За різними оцінками, загальна кількість людей, вбитих у Бабиному Яру між 1941 і 1943 роками, становить від 70 000 до 100 000 осіб.