Проживання в родині Алленів в Англії (1815-1820), де Едгар По навчався в престижній лондонській школі-пансіоні, прищепило йому любов до англійської поезії та слова загалом. Там він провчився п'ять років і виявив природний талант (у п'ять років Едгар вже вмів читати, малювати, декламувати вірші та їздити верхи). Шкільні завдання давалися йому легко, особливо з англійської літератури, яку він багато читав. Він також мав великий інтерес до математики, історії, різних галузей біології та природознавства, фізики та астрономії. По продовжував цікавитися різними галузями науки і в подальшому житті, про що свідчать багато його оповідань. Пізніше письменник описав деякі деталі свого навчання в інтернаті в романі "Вільям Вільсон", який має автобіографічні риси.
Улітку 1835 р. По залишив Балтимор і переїхав у Річмонд, де невдовзі отримав роботу в редакції журналу «Південний літературний вісник»
1836 році По одружився з далекою родичкою, молодою Вірджинією Клемм, яку знав з дитинства. Це була дуже вродлива жінка, що нагадувала ідеальну героїню його оповідань.
Будь-яка відкрита навмання сторінка його детектива читається з завмиранням серця, навіть якщо не знаєш, що передувало цьому витку історії. Ця риса всіх творів Едгара По принесла йому воістину заслужений статус короля хоррору.
Найвідоміші твори Едгара По:
"Береніка" (1835)
"Золотий жук" (1843)
"Чорний кіт" (1843)
"Серце виказало" (1843)
"Людина натовпу" (1840)
"Барильце амонтильядо" (1846)
"Вбивства на вулиці Морг" (1841)
"Падіння дому Ашерів" (1839)
Вірші: "Ворон" (1845) та "Ельдорадо" (1849)
"Allan" пісня Мілен Фармер, яка стала синглом з її першого концертного альбому En concert, є даниною поваги Едгару Аллану По, американському поетові та письменнику якому Фармер не раз висловлювала вдячність у численних інтерв'ю. Один куплет з пісні містить слово "Лігейя", яке відноситься до назви одного з оповідань Едгара По опублікованого в 1837 році. Фармер також згадує рядок "Бідні Ляльки, які приходять", яка є витримкою з "Лігейї".
У приспіві співачка скочується на шкірі Леді Ровени, однієї з героїнь оповідання.
Тяжка спадковість, сирітство, непосильна боротьба з перешкодами, що стояли на шляху волелюбного духу й високих устремлінь, зіткнення з життєвими дрібницями, хвороба серця, Надзвичайна вразливість, травмована й неврівноважена психіка, а головне — неможливість розв'язання основного життєвого конфлікту вкорочували йому віку.
Смерть По досі залишається загадкою: у вересні 1849 року він з великим успіхом прочитав лекцію про "Поетичний принцип" у Річмонді, відкілля виїхав маючи в кишені 1,5 тисячі доларів. Невідомо, що сталося з ним потім, але його знайшли в таверні у важкому стані і доставили до лікарні Балтимора, де він невдовзі помер.
В нашій бібліотеці №11, є твори автора з якими ви зможете ознайомитися.
Немає коментарів:
Дописати коментар