Рабіндранат Таґор - адепт незалежності Індії

 "Ми пізнаємо людину не по тому, що вона знає, а по тому, чому вона радіє."

160 років від дня народження Рабіндраната Тагора 

7 травня у 1861 році народився Рабіндранат Тагор - індійський письменник, поет, композитор, художник, громадський діяч. 

    Рабіндранат Тагор - поет, який зблизив східну і західну культури, мріючи про вселюдської єдності.   

 Його творчість сформувало літературу і музику Бенгалії. Він став першим серед неєвропейців, хто був удостоєний Нобелівської премії з літератури. Переклади його поезії розглядалися як духовна література і разом з його харизматичністю, створили образ Тагора-пророка на Заході.

"Я попросив дерево: розкажи мені про Бога. І воно зацвіло."

  Тагор почав писати вірші у віці восьми років. У шістнадцять років він написав перші новели і драми, опублікував свої поетичні спроби під псевдонімом Сонячний Лев. У житті і творчості Тагора відбився один з найскладніших періодів в історії Індії: від колонізації країни до здобуття незалежності.

 Їм були організовані Університет Вішва Бхараті і Інститут реконструкції сільського господарства. Вірші Тагора сьогодні є гімнами Індії і Бангладеш.

  Він справив вплив на всі літератури Індії. Тагору належить кілька тисяч пісень у народному стилі; його вірш "Душа народу" (1911) став національним гімном Індії, а пісня "Моя золота Бенгалія" — тепер національний гімн Республіки Бангладеш. Значний внесок Тагора і в малярство, яким він почав займатися у 1928 році. Дві тисячі рисунків і картин, виконаних здебільшого в умовній манері, значно розширюють уявлення про духовний світ поета.

   

"Людина не має права руйнувати те, що вона не може створити сама."

У 90-х роках створив більшість своїх найкращих оповідань, поетичні цикли "Маноші" (1980), "золотий човен" (1893), "Строкате" ("Чітра , 1896), "Збір урожаю"("Чойталі", 1896),"Маліні" (1895), комедію "Клуб холостяків" ("Чірокумаррер шобха", 1901), та інші.

                  "Піщинка"                                                                 Яка вона, любов Індії, описана понад сто років тому? Або і тоді, як і зараз - чужа жінка в домі, навіть якщо вона далека родичка, молода, самотня, більш досвідчена в господарюванні і обігу, ніж юна і невміла дружина, створює проблеми? «Чокер бали», «піщинка в оці» - таке прізвисько вибрала вона собі, і спрага любові висушила її серце.

"Дочка Гангу "          Головний герой роману "Дочка Гангу" - молодий початківець адвокат Ромеш пристрасно закоханий в красуню Хемноліні, сестру свого кращого друга. Однак батько Ромеш вже підшукав синові наречену на власний розсуд і навіть призначив день весілля ... Складна сюжетна лінія, в якій тісно переплелися таємниці і їх викриття, пристрасть і підступність, втрата любові і її набуття, тримає читача в напрузі від першої до останньої сторінки і доставить йому справжнє задоволення.

"Садхана" є збіркою есе, присвячених індійській культурі, релігії, філософії. Ці есе були написані на матеріалі лекцій Рабіндраната Тагора, прочитаних в Болькурском університеті в Бенгалії. Згодом автор читав їх в Гарвардському університеті. Особливістю цієї книги, що відрізняє її від інших індійських філософських праць, є її орієнтованість на західного читача, не знайому або тільки поверхнево знайомого з древньою мудрістю Індії.

"Гітанджалі"          «Гітанджалі» - найбільш відомий твір індійського письменника, поета, композитора і художника Рабіндраната Тагора (Бенг. রবীন্দ্রনাথ ঠাকুর, Робіндронатх Тхакур, 1861-1941). *** Дослівний переклад «Гітанджалі» - жертовні піснеспіви. Це вірші про круговерті життя в природі, божественний початок і людської мудрості на землі. Іншими значними творами автора є збірники «Гора», а також «Будинок і мир», де на прикладі побутових образів Тагор будує споглядальну філософську концепцію. Рабіндранат Тагор відомий як борець за незалежність Індії, духовний лідер і «східний пророк», як називали його на Заході.

 "...Це не сон! (Збірник)"  До книги увійшли романи "Піщинка" і "Катастрофа", вірші зі збірки "Гітанджалі", відмічені Нобелівською премією з літератури (1913 р), "за глибоко відчуті, оригінальні й прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю виразилося його поетичне мислення" і вірш з роману "Остання поема".

  Тагор помер 7 серпня 1941 році після важкої ниркової хвороби й операції.

Українською мовою твори Тагора переклали М. Бажан, В. Мисик, Д. Паламарчук.

   
  Тагор — почесний доктор Оксфордського університету, удостоєний почесного ступеня чотирьох університетів Індії.