Навчи своє серце добру

16 листопада – Міжнародний день толерантності, що урочисто був проголошений «Декларацією принципів толерантності», затвердженою у 1995 р. на 28-й Генеральній конференції ЮНЕСКО.
Толерантність – це насамперед чесність… Це термін, який означає, що ви терпите думки інших, навіть якщо ви не погоджуєтесь. Це мистецтво жити у світі різних людей та ідей, виявляти свою точку зору, але при цьому адекватно сприймати думки інших людей, не порушуючи їх права та свободу. Водночас толерантність – це не якісь вчинки, поблажливість чи потурання, це – здатність сприймати без агресії інший спосіб життя, поведінку, інші погляди шляхом встановлення довірливих взаємовідносин, співпраці та компромісу.

  Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань.

Толерантність – це єдність у різноманітті.

Книжки, які вчать бути терпимими:

 "Майя та її мами"            Лариса Денисенко                        «Майя та її мами» — добра історія про сімейні цінності без кордонів та стереотипів. Це смілива книжка, яка навчить толерантності та поваги до оточуючих незалежно від їх національності, зовнішності, статі та складу сім'ї. Адже головне, щоб діти росли в любові.

 «Рікі та дороги» автора Марк Лівін   

Дедалі більше з’являється у нас та наших дітей можливостей дізнатися про тих людей, які не вписуються у рамки так званої «норми». Принцип інклюзивності шкільного навчання наближає інші реальності та інші способи взаємодії із дітьми з розладами аутистичного спектру. Саме цій тематиці письменник Марк Лівін присвятив свою книгу про підлітка з синдромом Аспергера. Що ж це за синдром?

Рі(з)дні люди” Тані Стус і Марти Кошулінської описує толерантність у широкому розумінні. Ми різнимося великою кількістю рис та особливостей: починаючи від статі, віку, кольору шкіри та закінчуючи темпераментом, характером та звичками. Книга “Рі(з)дні люди” навчає бути терпимими до таких самих, але інших людей. Завдяки вмілим ілюстраціям Марти Кошулінської та контурам різних людей ми можемо уявити себе на місці цих інших людей і стати трохи ближчими до них, зрозуміти та полюбити.

Бібліотекарі підготували для вас вікторину про толерантність. 

Ґудзики чудові, різнокольорові.

16 листопада - Всесвітній День ґудзиків.  

День був заснований американською організацією National Button Society, в 1938-му році, в XX столітті. Деякі з нас іноді навіть не помічають, який є важливий для нас цей елемент нашого одягу, але ж без нього було б все набагато складніше.

 Ми настільки  звикли до звичайнісінького ґудзика , що й не помічаємо його, але часто і не уявляємо без нього одягу.  Мало хто знає, що в давнину ці застібки майже не мали утилітарної функції. 

   Зараз ґудзик - буденна застібка. Свою звичну функцію він виконує з XIV століття нашої ери. Саме тоді зброярі стали ним оснащувати лицарські обладунки, спростивши процес підготовки до бою. Однак археологи знаходили ґудзики в дуже давніх розкопках на території Індії в Мохенджо-Даро, які датуються 2500-3000 років до нашої ери. Вони представляли собою сплющені заготовки з двома або трьома отворами для пришивання.Ґудзики були присутні в гардеробі древніх єгиптян, греків, римлян, слов'ян. Але що цікаво - одяг тих часів не мала петель. Це наштовхує на думку, що аксесуар використовувався як прикраса.

   Ґудзики, давно стали предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є в музеях Швеції, США, Польщі та Чехії. 

Майстер-клас з виготовлення листівки із ґудзиків.

Перейдіть за посиланням(текст виділений синім)

Ґудзикам також встановлюють пам’ятники.

Пам’ятник ґудзику в Монреалі, Канада

Пам’ятник ґудзику в Осло, Норвегія

Пам'ятник ґудзику в Латвії

Пам'ятник голці в ґудзику в Нью-Йорку, США

Пам’ятник ґудзику в Києві, Україна

Пам’ятник ґудзику в Києві, Україна

Пам'ятник ґудзику в Філадельфії, Пенсільванія, США

У середні століття велика кількість ґудзиків на одязі вказувала на високий статус людини в суспільстві. Скажімо, парадний костюм короля Франції Франциска I прикрашало 13,6 тис. ґудзиків.

На Русі ґудзик мав значення амулета. Його використовували від пристріту і відлякування злих сил. Можливо, із цим пов'язана і назва "ґудзик".

У ранньому середньовіччі одяг, як правило, зав'язували, а ось дещо пізніше, у XIII–XIV століттях, ґудзик стає необхідним, оскільки в моду входить одяг, який щільно облягає фігуру.

https://korali.info/svyata/16-listopada-vsesvitnii-den-gudzikiv.html

Т.Г. Шевченко - поема "Марія"

 

Т.Г. Шевченко - поема "Марія" - 11 листопада 1859 року С.- Петербург.

     Історія створення поеми «Марія» засвідчує глибоку релігійність автора протягом всього періоду, починаючи від виникнення задуму 27 жовтня 1859 й закінчуючи 11 листопада 1859 у С. - Петербурзі після повернення з України.
     Уважається, що поема «Марія» становить вершину творчості поета після заслання.
    Для сюжету поеми Шевченко використав біблійну легенду, однак вніс певні зміни: Марія - наймичка Йосипа, вона виросла в його домі; старенький тесля одружується з уже спокушеною дівчиною пізніше, щоб уберегти її від каменування. Шевченко також уводить у євангельську фабулу й епізод зустрічі Марії з безіменним апостолом. Події євангельської історії, як підкреслював Іван Франко, поет поставив на «чистолюдський ґрунт». Тому біблійний сюжет постійно озивається реаліями українського життя - так, як і в колядках, щедрівках, вертепному дійстві.
    За зображення Марії покриткою Шевченкова поема викликала невдоволення церкви, хоча Шевченко не зробив замаху на священний образ - навпаки: задум поета полягав у освяченні материнства взагалі як найвищої, жертовної любові.
    У поемі «Марія» образ матері - один із найвеличніших у світовій літературі, це образ «матері святої - що в мир наш Бога принесла», жінки, що всю себе віддала турботі не лише про «хліб щоденний» для дитини, а й про навчання добра й вірності; яка пройшла із сином шлях на Голгофу, а після його смерті продовжила синову справу, надихнула своєю вірою апостолів, які розгубилися від страшної розв'язки на Голгофі, підняла дух «душеубогим». Образ Марії символічно-узагальнений, — він уособлює джерело добра, що змінює світ. Шевченко подивився на жінку як на берегиню національних скарбів, що до нього не існувало ані в художній, ані в суспільно-громадянській традиції. За шевченківською версією Марія порятувала християнство від загибелі, коли учні Христа зреклися його вчення, вона єдина стає опорою й надихає їх мандрувати світом та нести Слово Боже. 

   Пропонуємо завітати до нас у бібліотеку та віддати шану творчості Шевченка прочитанням одного його творів.

Наука - це цікаво

Щорічно 10 листопада в усьому світі відзначають Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку. 

Свято було офіційно проголошене в 2001 році, під егідою ЮНЕСКО, проте стали відзначати його з 2002 року. Рішення про заснування Всесвітнього дня науки за мир і розвиток було прийнято під час Всесвітньої наукової конференції у Будапешті в 1999 році. Саме тоді вчені вирішили зайнятися більш щільною взаємодією зсуспільством.
Заходи цього дня спрямовані на популяризацію науки в суспільстві, необхідність взаємодії науки та громадськості, стимулювання праці науковців.
   Всесвітній день науки в Україні.
Починаючи з 2013 року відбувається відзначання Всесвітнього дня науки і в Україні. Найперше День Науки був проведений молодими вченими Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України 10 листопада. Наступні роки до святкування долучились інші установи Національної академії наук України та ВНЗ зі Львову, Харкова, Дніпра та Одеси.
Цей день – чудова нагода, аби вшановувати наукові традиції, популяризувати досягнення вчених, залучати молодь до світу науки.

Складно собі уявити сучасне життя без досягнень науки. Саме завдяки їм людство в своєму науково-технічному розвитку пройшло шлях від перших спроб вивчення світу до космічних польотів у всесвіт. Наука не стоїть на місці, розвиваючись, вона приносить в наше життя все нові і нові технології, службовці на благо людству. День науки об'єднує працю багатьох творчих людей різних напрямків. Незважаючи на складність професії це нелегка, але цікава праця, а люди, які присвятили йому своє життя, це люди віддані і зацікавлені в кінцевому результаті своєї праці.

Винаходи українців які змінили світ.
Українці дуже працьовита і талановита нація, а наш перелік винаходів, який є заслугою наших співвітчизників, цьому доказ. На жаль не завжди повністю реалізувати себе наші вчені можуть саме в Україні, але і за її межами вони вигідно виділяються в науковому світі.

1. Розпочинає наш списо Ігор Сікорський якийстав творцем перших у світі літаків - чотиримоторного “Руський витязь”, вавжкого чотиримоторного бомбардувальника і пасажирського літака “Ілля Муромець”, трансатлантичного гідроплата та серійного гелікоптера одногвинтової схеми. Один із них - бомбардувальник “Ілля Муромець” здійснив свій перший політ 23 грудня 1913 року.

2. У Львові 1853 року місцеві аптекарі Ян Зегом та Ігнатій Лукасевич винайшли гасову лампу, яка свого часу також відіграв важливу роль в розвитку людства.

3. Мало кому відомо, що поштовий індекс винайшли в Україні. Перші поштові індекс мали в собі число, яке означало місто, всередині букву «У», яка означала «Україна», та ще одне число яке відповідало меншому поштовому району.

4. Завдяки конструкторам київського підприємства імені Антонова на світ з'явився справжній велетень, та привід для гордості Ан-225 «Мрія». Ан-225 є найпотужнішим та найбільшим у світі транспортним літаком. «Мрія» може прийняти на борт 250 тонн вантажу, що на 100 тонн більше свого попередника Ан-124 «Руслан», який до появи «Мрії» також був найбільшим у світі літаком. Фактично Ан-225 «Мрія» може взяти на борт два Ан-124 «Руслан».

5. До 1814 року через вилучення меду з вуликів тогочасні пасічники практично винищували бджіл димом, революційним стало відкриття мешканця Чернігівщини Петра Прокоповича який винайшов перший у світі рамковий вулик і тим самим започаткував раціональне бджільництво. Сьогодні рамкові вулики використовують мільйони пасічників по всьому світі.

Більше цікавих фактів про науку та винаходи ви зможете дізнатись завітавши до нашої бібліотеки.

Слово - то мудрості промінь.

  Щороку 9 листопада ми святкуємо День української писемності та мови й вшановується пам'ять Преподобного Нестора-Літописця. 

Українська мова пройшла довгий та тернистий шлях розвитку й сьогодні кожен з нас відповідальний за її популяризацію та процвітання. 

 

 

У 448 році відомий  візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав нові слова – «мед» та «страва». Це була перша історична згадка українських слів.

За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.

Офіційна мова України, також має офіційний статус у Молдові, Румунії, Словаччині, Сербії, Польщі, Угорщині, Хорватії, Боснії і Герцеговині та Чехії.

Країни, в яких теж люблять і шанують українську мову. Це передусім пов’язано з наявністю в них української діаспори чи спільного кордону з нашою країною.

Австралія

Вважається, що в Австралії проживає одна з найбільш організованих діаспор українців. 

Велика Британія

У Великій Британії проживає близько 30 тисяч етнічних українців. Українських шкіл у Англії немає, проте є суботні школи, де діти етнічних українців вивчають українознавство раз на тиждень.

Білорусь

Білоруси непогано розуміють українську мову. На території сусідньої країни мешкають люди, що у повсякденному житті користуються українською. Це переважно мешканці Берестейщини і Пінщини, це південно-західні регіони Білорусі.
Канада

Одна з найбільших діаспор українців знаходиться у Канаді, тож не дивно, що у північній країні розуміють і говорять українською мовою. У провінціях Манітоба, Саскачеван, Альберта ще з 1898 року започатковані україно-англійські класи, в яких діти перших переселенців могли вивчати окрім англійської, ще й українську.

США 

Українське Село - невеликий оазис нашої національної культури в США. Цей район Чикаго українці та вихідці зі Східної Європи почали заселяти ще XIX столітті. На даний момент в Ukrainian Village проживає близько 15 тисяч українців, а також поляки, італійці і мексиканці.

Традиційно у цей день проводиться радіодиктант національної єдності. Всі охочі можуть приєднатися до його написання та перевірити, наскільки добре вони знають українську мову.

Багато українців приділяють час вивченню англійської мови та інших мов, але чи так добре ми знаємо та шануємо нашу рідну мову? Пройдіть тест і дізнайтеся!

На нашому ютуб каналі ви можете прослухати казку і легенду про мову.

"Поет-це слово. Це його життя"

 

7 листопада 1936 в селі Богопіль (нині Первомайськ) Миколаївської області народився Микола Вінграновський.

1958 Перші вірші з'явилися на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»).

1959 Повість «Світ без війни»

1960 Повість «Президент»

7 квітня 1961 «Літературна газета» вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було надруковано аж п'ятнадцять віршів молодого автора.

1962 Перша поетична збірка «Атомні прелюди»

1964 Режисер художнього фільму «Дочка Стратіона»

1967 Побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій».Щоправда, завдяки старанням цензорів в остаточному варіанті поезій залишилося 99…

1971 Збірка «Поезії»

1982 Збірка «На срібнім березі» «Київ»

1984 Збірка «Губами теплими і оком золотим»

Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984) за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівко біля вікна», «На добраніч».

1986 Повість «Кінь на вечірній зорі»

1990 Збірка «Цю жінку я люблю»

1991 Роман «Наливайко»

1993 Збірка «З обійманих тобою днів»

1997 Збірка «Любове, не прощавай!», Історичний нарис «Чотирнадцять столиць України»

2003 Повість «Манюня»

2004 Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах»

27 травня 2004 Помер 27 травня 2004 року в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

  Читаючи книжки Вінграновського, багато хто, певне, зверне увагу на багатство і часом незвичність поетичної мови. Кожен із нас володіє в найкращому разі лексиконом із кількох тисяч слів, а всього їх у мові народу — сотні тисяч, і жоден словник не спроможний охопити всього національного мовного багатства. Тому мови треба вчитися все життя і з довірою та вдячністю пізнавати нове, кожне незнане тобі слово чи незвичний зворот. Особливо коли читаєш поета, бо поет не раб мови, а її творець, він максимально використовує всі очевидні і приховані можливості національної мови, може вдаватися до словотворення, а може й просто поставити слово в такий контекст, що воно зазвучить по-новому, або ж за допомогою якогось префікса чи суфікса повернути новою гранню відоме слово, надати йому несподіваної барви.

      От таким чарівником слова був і Микола Вінграновський. Українське слово постає з його вуст шляхетним і вишуканим, гнучким і улягливим, всією своєю природою чутливим до найтонших нюансів думки й чуття. І водночас при всій легкоплинності, натхненній грайливості слова — воно в нього буває грізне, суворе і завжди ненапружено точне.

Творчість Миколи Вінграновського визнана як одна з окрас нашої літератури, один із яскравих її здобутків.

Запрошуємо до літературного вернісажу:

"...бути людиною можна по-різному..."

7 листопада відзначається Міжнародний день африканського письменника. Його святкування було ініційоване у 1992 році панафриканською Асоціацією письменників. Метою цього дня є поширення унікальної літератури Африки на інших континентах. Завдяки їй читачі в усьому світі можуть знайомитися з дивовижними автентичними культурами корінних народів більше ніж 54 країн материка.

Зараз африканські письменники часто нагороджуються престижними преміями, а четверо з них вже стали нобелівськими лауреатами. Вони беруть участь у книжкових ярмарках, літературних форумах та міжнародних конференціях, а деяких запрошують як сценаристів на знімальні майданчики.

Представники літературної світової спільноти стверджують, що на сьогодні Африка є континентом, найбагатшим на людей, що пишуть та читають літературу. А завдяки африканським письменникам зараз знову набуває популярності постколоніальна література. На відміну від європейського розуміння літератури в основному як письмового твору, значну частину літератури Африки складають усні твори. Усні твори, що включаються в африканську літературу, є у всіх народів, що населяють Африку. Ці твори належать до різних жанрів: казки, міфи, пісні, загадки, байки Найдавнішим жанром усної літератури Африки є казка про тварин. Дуже часто в цих творах виводиться хитромудрий герой , у ролі якого можуть виступати заєць, черепаха, павук. Особливістю африканських казок про тварин є те, що вони (у класичному вигляді) не містять моралізації.
У лютому 2000 року найбільший кенійський історик африканських суспільств і культур Алі Мазруї оголосив про початок колективної роботи над проектом «Сто кращих африканських книг XX століття». Проект розгортався під егідою Міжнародної книжкової ярмарки у Хараре за сприяння Мережа африканських книговидавців Асоціації книготорговців Африки та Асоціації африканських письменників. Список включав 1 521 назв. На цій основі журі з 16 авторитетних учених і радників посольств відібрало остаточні 100 назв. Нарешті, зі 100 книг-фіналістів були обрані 12 переможців.Одна з них - всесвітньо відома книга Нельсона Мандели "Довгий шлях до свободи".

Лише за 85 років після оголошення першим Нобелівським лауреатом з літератури французького письменника Сюллі-Прюдома премія дісталася вихідцю з Африканського континенту Воле Шоїнці (1986). Два роки по тому премію отримав єгиптянин Нагіб Махфуз (1988), Після Махфуза удостоїлись нагороди африканські письменники з ПАР Надін Ґордімер (1991) та Джон Максвелл Кутзеє (2003).

1986 року письменник з Нігерії Воле Шоїнка був нагороджений Нобелівською премією з літератури «за створення театру величезної культурної перспективи і поезії». Вірші Шоїнка пише виключно мовою йоруба, а п’єси та прозу — англійською.У 26 років Шоїнка ставить кілька п’єс, що приносять йому популярність. Неодноразово був заарештований за антиурядові висловлювання. Професор англійської мови університету Іфе. Письменника дуже шанують в Нігерії, але владі це не заважає забороняти його твори.

Перша п’єса Шоїнки «Дорога» була поставлення 1955 року, у ній багато хаосу, жорстокості та непорозуміння, як стверджують літературознавці, але водночас це спроба філософсько-образного осмислення суті буття та небуття. Опісля з’явилися п’єси «Жителі боліт» («The Swamp Dwellers») та «Лев і Перлина» («The Lion and the Jewel») — обидві побачили світ у 1958 році. Що ж до поезії, то перша публікація віршів датована травнем 1959 року.
Варто прочитати: п’єса «Людина померла», новела «Інтерпретатори»

«Людина, яка своїм прекрасним епосом принесла величезну користь людству» - саме за це отримала «Нобеля» у 1991 році письменниця з ПАР Надін Ґордімер.
Перше оповідання написала у віці 9 років під враженням обшуку поліції в кімнаті темношікрої покоївки.Перше оповідання Ґордімер «Завтра приходь знову» («Come Again Tomorrow») у 1939 році опублікував знаний південно-африканський журнал «Форум», коли авторці було лише 15. Найперший роман «Брехливі дні» вона написала у 30. А потім було ще 15 романів.
З часом вирішила боротися проти апартеїду своїми творами.

 В епоху апартеїду, з 1948 по 1994 роки, книги Ґордімер були заборонені у ПАР. Заборона почалася з її другого роману, що був опублікований 1958 року і мав назву «Земля чужинців» («A World of Strangers»). Цей роман стосувався долі молодого британця, який нещодавно прибув у ПАР. Роман «Земля чужинців» був заборонений 12 років, а наступний - «Загублений буржуазний світ» («The Late Bourgeois World», 1966) - 10. «Після такого довгого чекання деякі книги вже майже мертві», - сказала Ґордімер в одному з інтерв’ю.
Варто прочитати: романи «Домашня рушниця», «Народ Джулая», «Земля чужинців», оповідання.

Ще один представник Південно-Африканської Республіки, «…який в незліченних образах зображує дивну долю аутсайдерів» - Джон Максвелл Кутзеє, що отримав Нобелівську премію 2003 року. Цей  письменник займається перекладами з нідерландської та африканської літератури і зовсім не любить виходити на люди.

Захистив дисертацію з творчості Семюеля Беккета. Отримав відмову у візі США через свої протести війни у В’єтнамі. Двічі отримував Букерівську премію (Man Booker Prize for Fiction) - у 1983 («The Life and Times of Michael K.») і 1999 («Disgrace») роках - і жодного разу не прийшов на вручення.

Кутзеє завжди хотів вирватися з ПАР, і це йому вдається лише у 21. Його трилогія «Сцени із провінційного життя», що складається із романів-спогадів «Отроцтво» (1997), «Молодість» (2002) і «Літо» (2009), уже сама назва містить іронію, адже для Кутзеє провінцією є вся Південня Африка. Саме заради мистецтва автор вирішує залишити свою країну. Світовідчуття Кутзеє і теми, описані в його книгах для нас особливо близькі, адже постколоніальне минуле було недоліком, баластом, що заважав йому жити своїм життям. але водночас він дуже болісно переживає за її народ (це стосується корінних африканців, яких білі колоністи примушують виконувати найважчу і низькооплачувану, «чорну» роботу). Саме тому, можливо, Кутзеє такий похмурий у своїх творах, в’їдливий скептик.

Цей африканський письменник цікавий і своїм романом «Осінь у Петербурзі», адже вихідець із неслов’янського середовища пише про російського письменника Федора Достоєвського та його прийомного сина Павла Ісаєва, оперуючи достовірними біографічними реаліями.

Варто прочитати: романи «Сутінкова земля», «У серці країни», «Залізна доба», «Життя та час Міхаела К.», «Очікуючи на варварів», «Безчестя».

«...Місто, вільне й неполегле, Встає з руїн, світліє і живе»

До Дня визволення Києва від німецько-фашистських загарбників в нашій бібліотеці представлена книжкова виставка, яка допомагає поринути у ті часи та події, які ми не маємо права забувати, заради процвітання України та її мирного майбутнього!

Довгим і небезпечним був шлях до визволення Києва. Він проліг через окопи і партизанські ліси, через підпілля і застінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя.
   Окупантам не вдалося терором зломити волю городян до боротьби. Найбільших результатів підпілля Києва досягло в агітаційній роботі, у диверсіях на залізничному транспорті та саботажі на промислових підприємствах міст. 

 Вже в перші дні окупації Києва підпільники підірвали залізничну станцію Київ-Товарний, два основних цехи на паровозоремонтному заводі, головні залізничні майстерні, будівлю привокзального поштового відділення, Солом’янський та Повітрофлотський мости, знищили 280 вагонів з різними вантажами. Підпільники Лебедєв і Тацков підпалили Дарницьке депо, вивели з ладу всі паровози. Станція Дарниця не діяла 25 діб.

  У Києві з нацистами боролися 680 антифашистів, з яких 176 загинули. За весь час окупації підпільники вбили 920 солдатів та офіцерів окупаційних військ, звільнили з німецького полону 970 військовослужбовців, допомогли уникнути відправленню в Німеччину 7680 людям, підірвали 2 мости, потопили 15 пароплавів і катерів, знищили і пошкодили 50 паровозів, 488 автомашин, розгромили 10 речових і продовольчих складів, 8 складів з озброєнням.

Веганський пікнік.

Міжнародний день вегана - відзначається з 1994 року щорічно 1 листопада, в річницю першої «Веганської спільноти» , утвореної 1944 року у Великій Британії. Цього дня проводяться заходи та акції, присвячені веганам і веганізму.

Веганізм (веганство) — це спосіб життя, який характеризується, зокрема, надзвичайно ретельним вегетаріанством. Вегани — прихильники веганізму — харчуються і користуються тільки рослинними продуктами, без жодних компонентів тваринного походження.
Слово «веган» утворив Дональд Вотсон із перших трьох і двох останніх букв англійського слова «vegetarian» (українською «вегетаріанець», «вегетаріанський»). Цей термін стало вживати «Веганське товариство», засноване Вотсоном у листопаді 1944 року в Лондоні.
Вегани — це надзвичайно ретельні вегетаріанці, які не тільки вилучили зі свого раціону м'ясо та рибу, але й будь-які інші продукти тваринного походження — яйця, молоко, мед тощо.
Існують інші близькі до вегетаріанства дієти й життєві філософії:
Пескетаріанство - відмова від вживання в їжу м'яса теплокровних. Допускається вживання в їжу риби, крабів і молюсків.
Поллотаріанство - це харчування, що виключає вживання в їжу червоного м'яса. При цьому допускаються м'ясо птиці, риба, а також яйця і молоко.
Флексітаріанство - переважно рослинна дієта, яка допускає вживання м'яса. Флексітаріанці прагнуть їсти якомога менше м'яса, але повністю не виключають його зі свого раціону.
Фріганізм - стиль життя, який заперечує принципи споживацтва. Як джерело харчових продуктів та інших матеріальних благ фрігани використовують звалища, сміттєві контейнери та інші місця, де можна знайти відходи цивілізації.
Фрукторіанство - харчування плодами рослин, переважно сирими - як фруктами і ягодами, так і овочами, без додавання горіхів, бобових, зернових і насіння. Фрукторіанці їдять тільки ту їжу, заради якої рослини не потрібно знищувати.
Лакто-ово-вегетаріанство (походить від латинських слів: lacto - молоко, ovo - яйце, vege - рослинність). Дієта допускає вживання в їжу молока і молочних продуктів, яєць і будь-яких продуктів рослинного походження. Виключаються м'ясо, птиця, риба або морепродукти.

Як вегани отримують кальцій і білок?
З юних років нам кажуть, що кальцій робить наші кістки міцнішими.
Зазвичай кальцій асоціюється з продуктами тваринного походження, наприклад, з молоком або йогуртом.

Якщо ви плануєте перейти на рослинну дієту, вам потрібно запастися такими продуктами як салат, рукола, петрушка і капуста, а також тими, які ви зазвичай не купуєте: боби едамаме або сушений інжир.
Ті, хто пробує вегетаріанство часто хвилюються з приводу того, чи достатньо в їх раціоні білка.
Але зараз є великий вибір продуктів, які містять білок, наприклад, горіхи, насіння або протеїнові батончики.
Не забувайте про продукти з цільного зерна: ви можете придумати смачне білкове меню, поєднуючи коричневий рис з бобовими, такими як нут і сочевиця.У наші дні ви зможете навіть приготувати пасту з сочевиці. Бобові всіх видів також можуть бути хорошим джерелом білка, а ще - соєві продукти, такі як тофу і темпі. Варіантів багато.
Але вегани ризикують недоотримати необхідні поживні речовини, яких потребує організм - наприклад, вітамін B12, який міститься тільки в продуктах тваринного походження. Тому так важливо планувати свій раціон.
Як вегани готують торти й пироги?
Яйця, молоко, борошно, цукор, масло, шоколад.
Всі ці звичні інгредієнти для приготування пирогів є веганськими або доступні в веганській формі. Крім яєць.
Багато веганів люблять використовувати замінники яєць, які легко приготувати в домашніх умовах. Типові замінники - банани, насіння льону, яблучне пюре або насіння чіа.
Поширена помилка - думати, що веган - це просто той, хто не вживає продукти тваринного походження, оскільки в реальності все складніше.
Вони не носять одягу зі шкіри, хутра, вовни, шовку та навіть не користуються продуктами, які тестувалися на тваринах.
Причини відмови можуть бути різними, але головна — небажання бути причетним до вбивства тварин і жорстокого поводження з ними.
Пропонуємо вам перевірити себе на знання цікавинок про овочі.