Т.Г. Шевченко - поема "Марія" - 11 листопада 1859 року С.- Петербург.
Історія створення поеми «Марія» засвідчує глибоку релігійність автора протягом всього періоду, починаючи від виникнення задуму 27 жовтня 1859 й закінчуючи 11 листопада 1859 у С. - Петербурзі після повернення з України. Уважається, що поема «Марія» становить вершину творчості поета після заслання. Для сюжету поеми Шевченко використав біблійну легенду, однак вніс певні зміни: Марія - наймичка Йосипа, вона виросла в його домі; старенький тесля одружується з уже спокушеною дівчиною пізніше, щоб уберегти її від каменування. Шевченко також уводить у євангельську фабулу й епізод зустрічі Марії з безіменним апостолом. Події євангельської історії, як підкреслював Іван Франко, поет поставив на «чистолюдський ґрунт». Тому біблійний сюжет постійно озивається реаліями українського життя - так, як і в колядках, щедрівках, вертепному дійстві. За зображення Марії покриткою Шевченкова поема викликала невдоволення церкви, хоча Шевченко не зробив замаху на священний образ - навпаки: задум поета полягав у освяченні материнства взагалі як найвищої, жертовної любові. У поемі «Марія» образ матері - один із найвеличніших у світовій літературі, це образ «матері святої - що в мир наш Бога принесла», жінки, що всю себе віддала турботі не лише про «хліб щоденний» для дитини, а й про навчання добра й вірності; яка пройшла із сином шлях на Голгофу, а після його смерті продовжила синову справу, надихнула своєю вірою апостолів, які розгубилися від страшної розв'язки на Голгофі, підняла дух «душеубогим». Образ Марії символічно-узагальнений, — він уособлює джерело добра, що змінює світ. Шевченко подивився на жінку як на берегиню національних скарбів, що до нього не існувало ані в художній, ані в суспільно-громадянській традиції. За шевченківською версією Марія порятувала християнство від загибелі, коли учні Христа зреклися його вчення, вона єдина стає опорою й надихає їх мандрувати світом та нести Слово Боже.
Пропонуємо завітати до нас у бібліотеку та віддати шану творчості Шевченка прочитанням одного його творів.
Щорічно 9 та 10 березня Україна відзначає Шевченківські дні − дати народження і смерті поета, що став головним українським пророком і народним символом. Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь.
З нагоди 207 річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка, у нашій бібліотеці №11 спільно з викладачем школи №159 Оксаною Плюхіною, провели захід для учнів 6 Б класу.
Бібліотекарі розповіли про маловідомі факти з життя і творчості Т.Г. Шевченка, разом з учнями відтворили сценку, читали вірші, співали, здійснили віртуальну подорож Шевченківськими місцями, відгадували вікторину.
Тарас Шевченко був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені народу.Життєвий шлях носив його по Україні, Росії, Європі. Але в нього було одне "кохання та пристрасть" - рідна Україна. Шевченко мріяв по ті часи, коли його каїна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.
У 1840 році вийшов його перший збірник віршів «Кобзар».
Перший в Україні “Буквар” з’явився завдяки Шевченку, який вийшов у 1861 році. Письменник оплатив наклад у 10 тисяч одиниць. Книга була видана з метою розповсюдження безкоштовних школах для вивчення грамоти.
У 1848 році Шевченко провів у морському поході 65 днів, а у 1849 році — 140 днів на шхуні «Констянтин». За результатами дослідницької роботи члени експедиції О.І. Макшеєв, А.О. Акишев, А.С. Голов і К.Д. Рибін були нагороджені орденами святої Анни третього ступеня, Т. Вернер — отримав звання унтер-офіцера, а Т.Г. Шевченко — лише п’ять рублів сріблом, хоча начальник експедицій — капітан-лейтенант Олексій Бутаков — також подавав клопотання про присвоєння йому звання унтер-офіцера «за заслуги в создании карты и альбома рисунков». Походи по морю Шевченко згадував усе життя (особливо — другий) з неприхованою відразою. Велике скупчення людей, жахливі побутові умови, непридатна вода та їжа, постійне перебування в мокрому одязі підірвали здоров’я Шевченка.
Шевченко був модним портретистом у Петербурзі, мав
добрий прибуток, а тому і вдягався досить модно. У
своєму щоденнику Тарас із задоволенням описував придбання ним за 100 рублів плаща-макінтоша.
Кобзар був не лише письменником, а й талановитим художником та обличчям українського народу. Його поезію перекладено понад ста мовами. Як виявляється, найбільшу популярність твори Шевченка здобули в Польщі, англомовних та російськомовних країнах. Також поезію Тараса Григоровича переклали на мову есперанто та східні мови: японська, корейська, арабська.
Шевченко і музика. Тарас Шевченко любив музику, грав на гармоніці. Першим українським композитором, який свідомо підійшов до музичного втілення поезії Шевченка, став Микола Лисенко. Композитор написав цикл творів «Музика до «Кобзаря», який містить 87 творів різних жанрів і форм. На вірші Шевченка Лисенко створив також 56 романсів, 19 хорів, 9 вокальних ансамблів і 3 кантати.
Також, крім того, що Шевченко був признаним живописцем, він захоплювався гравіруванням і ліпленням.
"Кобзарю" — в Черкасах присвячений цілий музей. Збірка переведена на більш ніж 100 мов. За час життя поета, "Кобзар" перевидавався 4 рази.
Перший пам'ятник на українській землі встановили у Харкові в 1897 році.
Майже на усіх континентах світу, окрім Африки, є пам'ятники Шевченкові, у 47 країнах світу - 100 монументів.
Вільнюс, Литва.
Полтава
Прилуки
Іменем Шевченка названо багато населених пунктів та географічних локацій по всій планеті. Наприклад, тільки в Україні — 164 назви. Окрім того, на честь Кобзаря названа гірська вершина Північного Кавказу (висота 4200 м), морська протока в Аральському морі та навіть кратер на Меркурії, діаметр якого — 137 кілометрів.
У Черкасах є бульвар Т.Г. Шевченка і «Музей однієї книги», «Кобзаря», розташований у колишньому будиночку Цибульських, де деякий час мешкав Шевченко. Найцінніший експонат музею – прижиттєве видання «Кобзаря» 1860 року.
Без вільної України, сильної єдністю і працею її синів та дочок, не буде добра ні нам, ні нащадкам нашим.Такий заповіт великого пророка землі української - Тараса Шевченка.
