Лине вістка Великодня

 Великдень - це найзначніше християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа.

Традиційно в Україні, на Великдень печуть паску і розмальовують писанки. Наша бібліотечна "родина" теж готується до свята. Провели майстер клас з розпису писанки в бібліотеці та завітали до дитячого садочку провели захід "Великодня радість" та навчили фарбувати і прикрашати яйця в техніці декупаж. За час кропіткої роботи, бібліотекарі розповідали про роль Великодня у житті людини, про традиції святкування і як вони зберігаються та примножуються в різних регіонах України. 

 Традиції 
До Великодня українці беруться ще за 40 днів до свята. Саме тоді починається Великий піст - час відмови від м'ясної, молочної їжі, яєць, а також час духовного загартування. У такий спосіб віряни очищають не лише тіло, а й душу.
Кожний день Страсного тижня Великого посту присвячений спогадам про останні дні перебування на землі Ісуса Христа.
 До свята весни і Великодня (тобто Пасхи) в Україні готувалися завжди: білили хату, мастили долівку в хаті глиною (дерев’яної підлоги не було), наводили порядок у дворі.
 З давніх-давен з вівторка українці починали готувати святковий одяг. У Страсну середу затівали генеральне прибирання, яке тривало й наступного дня.
 У Чистий четвер купалися до світанку, прали, приводили будинок у порядок, готували паски та крашанки. 

ЧОМУ ЧЕТВЕРГ НАЗИВАЮТЬ ЧИСТИМ? 
На початку Таємної Вечері Христос омив ноги Своїм учням, тим самим показавши їм приклад істинного смирення і служіння ближньому.
Також цього дня, до сходу сонця, "поки ворон дітей не купав", українці брали освячену напередодні вербу, додавали її до купелі та вмивалися. Дехто запарював її ще звечора.
Потрібно було гарно вмитися й тоді взяти цю воду та вилити на перехресті, аби віддати всі хвороби туди. 
Ще у чистий четвер стригли дітей, вважалось, якщо цього дня постригтися - голова не болітиме. 
За давньою православною традицією, під час читання дванадцяти Страсних Євангелій віруючі стоять в храмі з запаленими свічками. І потім, після служби, цей вогник приноситься додому, і на палітурках вікон, на одвірках коптиться хрестик. Це — захищає дім від всякої нечисті.
А коли людина захворіє, вона запалює цю свічку, читає молитви і хвороба швидко минає.
У четвер господині починали готувати головні атрибути до Великодня: ритуальний хліб, фарбовані або розписані яйця, великодній кошик зі стравами для посвячення їх у церкві.
Під час Страсної п’ятниці дотримувалися суворого посту і проводили її в молитвах і спогадах про земні страждання Сина Божого. 
Суботу вважають днем спокою, переходом від Страстей Христових до Світлого Христового Воскресіння. В цей день починають фарбувати крашанки.
У суботу ввечері починається всенічна служба, на яку беруть кошики з продуктовими харчами для освячення.
Що кладуть до великоднього кошика? 
До кошика вкладають Пасха, яйце, ковбасу, сало, хліб, масло і сир, а також предмети, такі як хрестики, медальйони, ікони та різноманітні обереги.

Чому на Великдень фарбують яйця?

Легенда свідчить, що за часів існування Римської імперії, для того, щоб потрапити на аудієнцію до імператора, потрібно принести йому щось у дар. Багатії приносили золото, а звичайні люди несли все, що було у них в домашньому господарстві. Так, Марія Магдалина, збираючись повідомити правителю Тиберію про воскресіння Христа, змогла принести в дар всього лише біле куряче яйце зі словами: «Христос Воскрес!»

Побачивши його, імператор розсміявся і сказав, що повірить у це, якщо тільки яйце стане червоного кольору, і в ту ж мить яйце набуло кривавий відтінок. Тоді приголомшений Тиберій вигукнув: «Во истину Воскрес!»

З давніх-давен розфарбовані яйця вважались символом відродження життя, природи і сонця,  а без нього не існує життя. Кожен вид прикрашання яєць мав свою назву.

 Писанки, фарбовані в один колір, називаються Крашанками, різниця між ними полягає не лише в способі розписування. Крашанка завжди була вареною або печеною, її використовували в їжу. Писанку ніколи не варили, аби не знищити в ній життєдайну силу, й ніколи не використовували в їжу.
Починали робити у суботу і писанки. Розписували яйця як жінки, так і чоловіки. У центральній Україні - здебільшого жінки. Малюючи писанки, замовляли собі та сім'ї долю на весь наступний рік.
Яйце бралося "живе", з-під курки, й оскільки повністю покривається воском, то віск його консервував так, що воно поволі засихало. Пізніше з'явилася традиція видувати яйця. Такими писанками прикрашали ікони.
Народні великодні звичаї.
Розвагами на Великдень, які в деяких регіонах країни тривають до двох тижнів, можна назвати:
• хороводи, які в Західній Україні називають «гаївками», бо в давнину такі розваги влаштовували у священних гаях;
• катання на гойдалках;
• ігри: хлопці утворюють «вежу»: на плечі чотирьом хлопцям стають троє, трьом — двоє, а вгорі цієї піраміди — один. «Вежа» має обійти навкруги церкви, не розпавшись.
Всі святкування супроводжувалися так званими Пасхальними привітаннями або христосування зі словами: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!» з розбиванням писанок (гра битви) і триразовим поцілунком в щоку.

Дуже хорошою прикметою вважають, якщо паска  вийде високою та добре випечеться. Це символізує щастя й добробут для всієї родини.
Великодню неділю за традицією зустрічають усією сім’єю за великим столом з великодніми стравами. Члени родини зазвичай мають поділити між собою один великодній хліб та крашанку. Вірять, що цей звичай наділяє «доброю долею» — щастям — кожного члена родини.

Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеке минуле і пов’язана з ритуалом весняного відродження на землі.Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов’янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточка-вилка, узята з півнячих грудок.

Непочатий вогонь добував господар сім’ї, непочату воду господиня брала опівночі з семи джерел. Фарби добували з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок – з року в рік, від бабусь-прабабусь. 

Порада:Жовтий колір дають череда, дрік красильний та гірчак зміїний, зелений – полин гіркий, собача кропива та материнка;

фіолетовий – чорниці, чорний – кора вільхи, звіробій – червоно-коричневий, лушпиння цибулі – брунатний. Аби настої цих трав дали потрібну фарбу, до них слід додати алюмінієві чи залізні галуни (мінерали, подвійні солі сірчаної кислоти – продаються також в аптеках).

Про візерунки, символи і їх значення ми публікували раніше, переходьте за посиланням  https://publ-library11.blogspot.com/2021/05/blog-post.html?m=1

Сьогодні як ніколи традиції потрібно зберігати, особливо для дітей це дуже важливо.