"Із храму стрітенську свічу Я принесу додому."

Продовжуємо цикл знайомств з оберегами України "Прадавні добрі символи захисники"

У віруваннях багатьох народів відображається зв’язок між життям в тілі людини та життям вогню в оселі. Згасає вогонь в домівці – має скінчитися і життя людини. Саме тому, вогонь намагалися усіляко підтримати. Перед образами горить лампадка – то є відлунням того самого уявлення про вогонь у домі як відображення життя людського, що подібно вогню горить у тілі.
 Свічка – один з головних оберегів українців. В житті українців, як повсякденному та і обрядовому, свічка набула не лише практичного а й глибокого обережного та символічного значення, сприймаючись як символ небесного вогню.   

Існував стародавній метод виготовлення свічки-оберега: її скручували вручну з аркушів чистого бджолиного воску. Але під час скручування майстер обов'язково застосовував особливу методику закладання позитивної енергії у виріб. Завдяки цьому методу палаюча свічка випромінювала колосальну по потужності позитивну енергію, здатну дуже активно енергетично очищати простір – випалювати негативну енергію, гармоніювати і прискорювати рух позитивною. Саме такою є Стрітенська свічка.
Стрітенська свічка, тобто свічка , яка є освячена у день свята Стрітення, вона наповнена великою духовною силою та Божою благодаттю.  Її використовують у багатьох важливих подіях людського життя. 

   Ця свічка має силу допомагати при стихійних лихах, особливо при грозах. Від цього і дістала назву "громовиця" або"громниця".

Стрітенські свічки прибирають зіллям і кольоровими стрічками та виплітають із соломки обереги. Розпочинають цю делікатну роботу обов’язково у гарному настрої і з молитвою.

Ми пропонуємо переглянути відео, як власноруч створити свічку.

Значення свічки – оберега:

Деякі люди вірять, що коли родині довгий час не щастить, хворіють члени сім’ї, то варто із запаленою свічкою обійти дім чи квартиру. Там, де вона найбільше тріщатиме, зібралась негативна енергія. Тож слід залишити свічку погоріти в цьому місці довше, а потім скропити його свяченою водою.

Цю свічку завжди намагалися зберігати на протязі року, тому й до храму несли на посвяту не одну, а декілька свічок. 

Благовіщенська свічка — нею злегка підпалювали волосся: на щастя й здоров’я.

Братська (мирська)  свічка  

Був звичай в Західній Україні. Виробляли спільну велику свічу загальною вагою до шістдесяти кілограмів, її час був присвячений окремим святим. Сама свіча за формою нагадувала людську постать, в неї були два виступи, що мали уподібнювати людські руки. Саме на них одягали сорочку, а в день того святого, якого таким чином мали вшанувати, всі селяни обходили село з такою свічкою. Процесія заходила до кожного двору, і її господар мав дати якесь збіжжя на громадські потреби. До наступного свята цю свічу зберігали після ритуального обходу в одній з родин. Така свіча, за віруваннями,  мала принести щастя та добробут в оселю, де вона зупиниться.

Свічка була атрибутом ворожіння і на Івана Купала. Дівчата ховали їх за пазухою, а прийшовши до річки, ліпили до своїх вінків, а вінки потім опускали на річкові хвилі і слідкували за ними: попливе вінок рівно, без пригод, і свічка горітиме не згасне – то вийде та дівка, щаслива хазяйка вінка, незабаром заміж. Якщо вінок зупинився на місці та крутиться – ще не час, ще подівує трохи. А як пристане до якогось берега той вінок – там і буде жити дівчина, як вийде заміж, що буде вже скоро. Та лихо буде, як свічу з вінком захопить та погасить хвиля – віщує той знак лихо.

Орданська свічка надає дитині розуму й сміливості. Вогонь орданської свічки благословен Сонцем Дажбога та богинею води Даною, яка колись на Водохрещу прийшла у світ, атому така свічка відводить бурю, грім, пожежу, усякі напасті та страхи. Вона також є символом плодючості, а тому її запалювали на весіллі. Вогнем такої свічки підпалювали біля скроні волосся, щоб росло густе і красиве, щоб голова просвітлювалася розумом, а людина була щасливою.

Вінчальна свічка.

Під час обряду вінчання молоді використовують спеціальні свічки, як символ чистого кохання та щирості. Після ритуалу вінчальні свічки зберігаються у будинку все життя, як оберіг сімейного благополуччя та вірності.

На хрещенні дитини запалену свічку належить тримати хрещеним батькам. Вогонь, що горить, символізує віру хрещених батьків у просвітництво їхнього хрещеника. Додаткові свічки встановлюються на купелі. Вони символізують Святу Трійцю, на честь якої відбувається обряд.

Свічка-трійця є оберегом від злих сил та всіляких напастей. Першу робили Матері-Землі; другу — всеправедному Сонцю, небу, Місяцю та зіркам ясним; третю — довкіллю всеправедного Господа, усім на добро та пожиток. 

Готували трійцю обов’язково з воску власної пасіки; потім їх складали в китицю з сухих «маковійських», «купальських» та «зеленосвятських» квітів, до яких додавали пучечки зеленої калини, колосочки з «дідуха» та перев’язували барвистими стрічками. 

Свічки можна використовувати не тільки для очищення приміщення, але і в тих випадках, коли хочеться розслабитися, медитувати, або провести вечір з коханою людиною.

В журналі "Дім. Сад. Город", у розділі Хатні обереги є цікава розповідь від Миколи Будлянського про чудодійну силу свічки. 

Журнал можна взяти почитати в нашій бібліотеці.