«Літературна мандрівка»

    3 березня за рішенням Конгресу Міжнародного ПЕН-клубу від 1986 року відзначається Всесвітній день письменника(повна назва — Всесвітній день миру для письменника).

  2012 року за підтримки голови фонду «Нові традиції» Сергія Бондарчука українська письменниця Лариса Ніцой ініціювала щорічне святкування Всесвітнього дня письменника в Україні.

     Якісна сучасна українська література допомагає осягнути нюанси свого часу. Адже саме письменник, як ніхто інший, має сили та наснагу хоробро дивитись в очі дійсності і не приховувати правду.

   Головний критерій якості літератури – адекватність існуючій дійсності – життєвій правді. Письменник мусить писати правду, а для цього треба в житті цю правду пізнавати. Аби її пізнавати, письменник мусить не просто «тримати руку на пульсі життя» (Джек Лондон), а бути суб’єктом практично-перетворюючої діяльності. Тобто, не спостерігати, не досліджувати зовні, а втягувати її (правду), насичуватися нею через практику.  Це і є способом пізнання дійсності.

   У Всесвітній день письменника наша бібліотека запросила читачів на інтерактивні заходи та цікаві книжкові виставки метою яких є популяризація творів українських письменників.

  Ми ж, у свою чергу, пропонуємо познайомитись із творчістю сучасних українських авторів:

Юрій Андрухович

"Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов’язково з нами стається. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так"

  Його вже називають класиком “актуальної” української літератури, а романами зачитуються не лише в Україні, але за кордоном.   Український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, кандидат філологічних наук. Живе і працює в Івано-Франківську. 

Під час перебування в Берліні в 2005-2006 році Андрухович вирішив написати шедевральний роман. Почав і ... Сам знищив. Причиною тому послужила якась «Таємниця». Робота над розшифруванням і переписуванням реальних розмов автора книги з німецьким журналістом настільки поглинула й захопила автора, що Андрухович вирішив зосередитися виключно і повністю на цьому «замість-романі». Написати і вважати його, на сьогоднішній момент, головною своєю книгою.

 Як і в «реальній дійсності», ще одна революція зазнала поразки. Можливо, тому, що втратила свого загадкового лідера. Йосип Ротський (не плутати ні з Йосіфом Бродським, ні з Йозефом Ротом), музичний герой барикад, змушений хоч кудись утікати, приміряючи на себе долю багатьох інших Йосипів. Його переслідують, і режимні спецслужби – це лише пів біди. Є ще недоречна любов, з якою не звладати, і банківська таємниця, з якою не впоратися. В’язничний досвід і мимовільно успішний теракт. А також розум і забуття, сміх і темрява, холод і пекло, іронія і щем. Останній сховок, звідки дозволено вести нічний етер. Чи справді останній?..

  «Радіо Ніч» – найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір Юрія Андруховича. Простір, у якому авантюрний роман зустрічається з фентезі, а Девід Бові – з мандрівними музикантами Середньовіччя.

 

Кожного з семи днів, проведених у відвертих розмовах із німецьким журналістом, Юрій Андрухович наново переживав добрячий шмат свого життя. Після таємничої загибелі журналіста в руках письменника опинилися диктофонні записи цих розповідей про найпотаємніше... Із них виринув герой книги, який здатен щиро кохати, захоплюватися геніальним і геніями. Читач отримав історію про "alter ego" великого містифікатора.  

Перший роман Юрія Андруховича, опублікований у 1992 р. Оповідка про початок 90-х і такий собі український варіант бразильського карнавалу — Свято Воскресаючого Духу, на яке потрапила компанія українських поетів. Роман «Рекреації» уже давно зайняв почесне місце в пантеоні сучасної української літератури. У ньому якнайяскравіше розкрився потяг автора до гротеску і фантасмагорії. Окрім роману до збірки увійшло ще 5 оповідань.

«Коханці Юстиції» - паранормальний роман, у якому окремі життєписи з притаманною автору композиційно-стилістичною майстерністю об’єднуються в художню цілість і аж волають про восьми-з-половиною-серійну кінематографічну реалізацію. Родинно-побутові і політичні вбивства, зґвалтування і грабунки, розбещення малолітніх і загадкове відокремлення голови, ідейні зради і зради заради ідеї, закладені різним дияволам душі й не завжди справедливі, але часто жахливі покарання. Чого ще треба, щоб читач відчув себе благим і з насолодою усвідомив свою моральну перевагу над нещасними коханцями примхливої Юстиції? Та вже - за старою доброю традицією - й над автором, якому спало на думку увічнити таких пропащих істот.

Люко Дашвар

  Люко Дашвар (справжнє ім’я Ірина Іванівна Чернова; 3 жовтня 1957, Херсон) — українська письменниця, сценарист, журналіст.

  Понад 500 тисяч примірників творів Люко Дашвар уже знайшли свого читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно і чуйно, що торкається струн душі кожного… Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця…

 Благими намірами вимощений шлях до пекла. Галя сповна відчула сенс цього вислову. Її життя перевернулося лише через те, що вона прагнула допомогти іншій людині. Дівчина втратила все: роботу, чоловіка, друзів, віру в людей. Та що, як усе найбільш значуще і неймовірне починає відбуватися з нами саме тоді, коми ми намагаємося видряпатися з пекла? Це непросто, бо людина по-справжньому втрачає голову лише від двох речей: від страху і від кохання. Однак що робити, коли тебе одночасно накривають і страх, і кохання?..

"Мати все" - історія професорської доньки у якої було все: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира, вдосталь грошей – ідеальне життя. Але не завжди все складається чудово. Підступ і брехня – ось на чому «авторитарна» мати побудувала родинну ідилію. Назва «Мати все», як і назви усіх книжок Дашвар, що побудовані на грі слів, мають неперевершену властивість з ювелірною точністю передавати захований у сюжетні лінії зміст. В основу роману письменниця поклала реальну життєву історію, яку колись побачила на одеському пляжі і в якій, переконана письменниця, багато людей побачать своє власне невигадане життя. 

 

Останні дні листопада 2013-го, країну лихоманить. Мар`яна не звертає уваги на це — усі її думки лише про чоловіка, який насправді не вартий сліз. Зустріч із дивним хлопцем Ярком змінює все. «Ти моя жінка», — сказав він. І від того стало так солодко... Та тепер не час насолоджуватися життям. Дівчина опиняється у вирі подій: чергування на Майдані, зникнення коханого, пошуки нащадків козака Дороша — спадкоємців величезного статку... Звідки ж Мар`яні знати, що чекає на того нащадка. Предки заповіли йому не лише скарб, а й родинне прокляття...

Стара Костомарова не пам’ятає, як опинилася на тому забутому богом хуторі. «Чорні ріелтери» відібрали її квартиру, а жінку спровадили подалі від Києва. Селянин Перегуда дав їй притулок, він навіть вийшов на нотаріуса Германа, який обдурив стару. А коли повернувся на хутір, то вже ні хати, ні Костомарової не було…

Тим часом у Києві одна дівчина потрапляє у вир дивних подій. Усе починається зі снів про мерців, далі — зустріч із нотаріусом Германом та його зникнення. І Блейк, у якого Меланія закохується до нестями, і який зраджує її. Від того часу дівчині сниться вже інший сон: про розлючений натовп, стару жінку, Блейка, який прохає про допомогу… От-от шляхи всіх героїв перетнуться. І тоді кожен з них — хоче він того чи ні — пройде свою ініціацію. Ініціацію на право вважати себе людиною…

    

Софія Андрухович

 Софія Юріївна Андрухович — українська письменниця і перекладачка. Дочка письменника Юрія Андруховича. Народилася в Івано-Франківську в 1982 році. Вищу освіту здобула у Львівському національному університеті за спеціальністю «Українська філологія». Заміжня за українським поетом Андрієм Бондарем.   

Що прочитати: "Фелікс Австрія", "Сьомга", "Амадока".

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яті: чоловік не пам’ятає ні свого імені, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомості, зшивати докупи спільну історію.

Кінець ХІХ - початок ХХ століття. Містечко Станіславів. Це звичайне містечко на теренах "щасливої Австрії", де живуть і закохуються нероздільно, страждають від кохання, а також захоплюються науковими працями та шарлатанськими виступами славетних відомих на увесь світ ілюзіоністів. У книзі розважаються на яскравих карнавалах і пишних балах, відвідують шпалер і ховають великі та малі таємниці і шафах та різьблених комодах. І на тлі цієї епохи, що для майбутніх нащадків все більше та більше обростає легендами та міфами про життя-ідилію - частка двох жінок, які так тісно переплелися, у такому нерозривному зв"язку, що не дає їм ні жити, ні дихати, ні піти, ні залишитися.

 

«Сьомга» - це не тільки риба родини лососевих. Роман «Сьомга», на відміну від риби з тією ж назвою, не соромиться брудної води досвіду життя. Це складна та вишукана страва літератури, у якій змішано психологічний роман, детектив, трилер і роман-виховання в різноманітних пропорціях. «Сьомга» - витончена та уважна історія, болісний і вузлуватий згусток досвіду життя, де частка іронії виважена й зважена так само, як і частка болю. Якби Абрис Мердок, Генрі Міллер, Джейн Остен жили в наш час, вони б могли написати цей роман. Нарешті в українській літературі можлива по-справжньому відверта проза.

Оксана Забужко

  Оксана Забужко — одна з ключових і найбільш відомих особистостей у сучасній українській літературі. Лауреатка Шевченківської премії (2019), а також численних нагород: фундації Антоновичів (2008), ордена княгині Ольги (2009), Angelus (2013). З її ім’ям пов’язують вихід сучасної української літератури на світову арену. Перекладена 20 мовами світу. Окремими виданнями праці автора виходили в США, Італії, Чехії, Польщі, Болгарії, Нідерландах, Сербії, Росії та інших країнах Європи і Азії.

 

Зібрання найяскравіших зразків малої прози за три десятиліття — від найуспішнішої української авторки. Читач знайде тут як визнані шедеври, перекладені багатьма мовами та поставлені на численних європейських сценах («Інопланетянка», «Дівчатка», «Казка про калинову сопілку»), так і маловідомі юнацькі спроби письменниці в різних прозових жанрах. Завершує книжку нова, щойно дописана повість, у якій драма непорозуміння між матір’ю й дочкою стає своєрідним підсумком історії цілого покоління — «покоління відкладеної війни».

Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Нагороджений Центральноєвропейською літературною премією «Анґелус» 2013, перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі, «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» Newsweek Polska; по праву став візитною карткою нової української літератури. Це - сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда - про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

 

Хто ми — Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність — це те саме, що візантійське православ’я? Чи й справді українці — «селянська нація»? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян ХІХ століття? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована легенда про Грааль? Що є демократія, а що — хамократія? У чому полягав модерний «український проект», і чи вдалося нам його реалізувати?.. Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко, вперше видана 2007 року й відзна­чена багатьма престижними нагородами, пропонує читачеві вражаючу інтелектуальну подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає міф Лесі Українки — найгірше прочитаної і найдра­матичніше недооціненої письменниці з пантеону наших національних класиків. Це не лише фундаментальна історико-культурна праця та вишукана філологіч­на екзегетика. Це ще й книга-попередження про наше сьогодення — про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату й забуття багатовікової лицарської культури.

 

Гаська Шиян

Перекладач, видавець, підприємець, аматор фото і поезії. Живе у Львові. Народилася у 1980 році у Львові. За освітою філолог.

 У 2012 переклала та опублікувала роман Букерівського лауреата ДіБіСі П’єра «Світло згасло в Країні Див», створила на основі твору проект «Декаданс Бере Своє», який синтезував текст, візуальне мистецтво і музику.

⭐Літературна премія Європейського союзу (2019 року)

⭐Всеукраїнска премія "ЛітАкцент Року" (2019)

27-річна Марта із покоління солом’яних сиріт — понуре дитинство у маленькому містечку, мама, яка покинула сім’ю заради заробітків в Італії. Але це лише стало поштовхом до того, щоб зробити успішну кар’єру ейчара в айті-галузі. Марта щиро насолоджується комфортом та добробутом, який створює для себе і для свого бойфренда Макса, і намагається триматися осторонь політичних новин. Аж ось в один момент її затишний світ перевертається догори ногами. Макс бере повістку в армію. Марта намагається відповідати суспільним очікуванням і прийняти такий крок, але внутрішній конфлікт і образа за те, що він не залишився з нею, не дають їй спокою. Їй здається, що це дуже хибний спосіб довести свою маскулінність, і це відчуття загострюється із наростанням сексуальної фрустрації. Гострий внутрішній конфлікт, який намагається подолати головна героїня, спровокований переоцінкою цінностей і тілесністю, яку не завжди вдається приборкати. Як вона долає депресію? Які рішення приймає? І головне: куди її приводить намагання втечі?    

   Література для письменника — найважливіша справа. Та навіть справжні фанати свого ремесла мають додаткові заняття, які допомагають відволіктися, відпочити і на певний час змінити рід діяльності. Ми розповімо вам  — про цікаві хобі відомих поетів, письменників і не тільки про це...

Український фізик Іван Пулюй не тільки зробив великий вклад у відкриття Рентгенівського випромінювання, але і вперше переклав Євангеліє українською мовою.

Микола Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.

Марк Твен був непоганим винахідником, наприклад, він винайшов клейкі аркуші для блокнотів. 

      

 Ернест Хемінгуей. Лауреат Нобелівської премії серйозно захоплювався боксом. На думку багатьох, він міг розраховувати навіть на чемпіонство. Письменник також пристрасно захоплювався риболовлею і полюванням, боями биків і жінками, війною і випивкою. При цьому мав приголомшливу письменницьку працездатність.

 

             

Іван Франко був не лише добрим письменником, журналістом та редактором, а й рибалкою. А ще обожнював збирати гриби. Риболовну сітку він плів власноруч. І.Франко не визнавав вудок. Вважав, що вудки – це для несерйозних ловців. Любив ловити сітями, ятерами і найважливіше – голіруч. Особливо любив ловити пстругів, форель, у гірських річках – робив це винятково голими руками.

         

   У 33 роки Харукі Муракамі почав бігати. Це хобі стало для нього розрадою: під час бігу письменник очищає думки і має можливість справді побути на самоті з собою. Про своє захоплення Муракамі написав нон-фікшн «Про що я говорю, коли говорю про біг».  Харукі Муракамі є великим шанувальником джазу, який він слухає по 10 годин на добу. Цікавий факт, що в його колекції налічується приблизно 40 000 пластинок.

  

Ренсом Ріґґз, автор серії книг «Дім дивних дітей» колекціонує чудернацькі вінтажні фото. Старі фотокартки незнайомих йому людей якраз і надихнули письменника на творчість; історію з книг про «Дім дивних дітей» він почав писати, розглядаючи ці світлини та вигадуючи, що могло бути з їхніми героями. З 11 років Ренсом обходив блошині ринки та секондхенди у пошуках таких речей.