“Титан української справи”

Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на Харківщині. Українську мову вивчив всупереч батьковій забороні. Поштовхом до цього став "Кобзар" Т. Шевченка. Глибоко співчуваючи знедоленому простому люду, критично ставлячись до тогочасного суспільного ладу, Б. Грінченко підтримує зв'язок з гуртком революційних народників, читає і розповсюджує заборонену літературу (женевські видання позацензурних статей Михайла Драгоманова, популярні брошури Сергія Подолинського "Про багатство та бідність", "Про Правду" — самі назви яких вже розкривають їх зміст). У 1879 році юнака заарештовують (не без до­помоги батька, наляканого вільнодумством сина) і допитують у в'яз­ниці. Ця обставина мала сумні наслідки — виключення з гімназії, заборона продовжувати навчання, постійний жандармський нагляд, набута у тюрмі хвороба легень ( взимку в камері робили сильний протяг, що і стало в майбутньому причиною сухот письменника). Вийшовши з в'язниці, Б. Грінченко займається самоосвітою, успішно вивчає німецьку та французьку мови. Майбутній письмен­ник остаточно утверджується на позиціях інтелігента-народника, просвітителя. Він наполегливо шукає практичної реалізації своєї всебічно продуманої культурно-освітньої програми.

Важливе місце у цій програмі надавалося книжкам для народу, зокре­ма для дітей. У Харкові письменник видає три книжки для народного читання — художні "Бідний вовк", "Два морози"

 і науково-популярну брошуру "Про грім та блискавку". Грінченко мріяв скласти таку популярну бібліотеку для простих людей, яка б допомогла здобу­ти хоча б елементарну освіту. Він складає іспити на народного вчите­ля і розпочинає педагогічну діяльність на селі.

А як педагог відзначився прогресивними поглядами, дбав про розвиток національної школи за широкою програмою, гостро критикував існуючу самодержавну систему освіти.

"Яка тепер народна школа на Вкраїні", "Народні вчителі і українська школа, "На беспросветном пути"(російськомовна) - ці праці засвідчували його погляди. Він написав підручники "Читанка" і "Рідне слово", "Українська граматика до читання й писання".
Усе життя Б. Грінченко втілював ідею створення національної школи.

В нашій бібліотеці проходить книжкова виставка присвячена письменнику та народному вчителеві Б.Д.Грінченку

Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання, закладав основи української педагогіки.

Працюючи на посаді завідувача відділу народної просвіти Чернігівського губернського земства, у підготовлених доповідях Борис Грінченко постійно ставить питання про створення сільських, учительських, учнівських бібліотек та земських книжкових складів. Він домагався, щоб у кожній бібліотеці "…було усе, що треба для такої початкової загальної просвіти, од котрої можна було б перейти до просвіти вищої".

Великого значення Борис Грінченко надавав не тільки книзі, а й народному театру як важливим чинникам освіти. Він провів перше соціологічне дослідження про народні читання, вплив книги на сільського читача, яке описав у праці "Перед широким світом". На посаді земця в Чернігові Борис Грінченко велику увагу приділяв організації народних труп. Він і сам виконував роль Мартина Борулі в однойменному спектаклі Чернігівського народного театру. Своє дослідження освітньої ролі театру вмістив у статті "Народные спектакли"(російськомовна). Друга книга "Педагогічної спадщини" містить також малознані статті письменника, опубліковані ним у київських часописах.

Важливою частиною спадщини Б.Грінченка є його народопросвітницькі твори. Просвітник розумів: "У нас, українців, справа просвіти є справою національного відродження". Він склав програму просвітньої роботи, головна мета якої – підняти народ із темряви, щоб він став повноправним членом європейської спільноти. Письменник розробив тематику науково-популярних книг: про природу, про історію, про відомих людей та просвітня література для дітей і виконував її впродовж свого короткого віку.
Саме він створив у Чернігові перше в Східній Україні видавництво популярної дешевої літератури для народного читання. Кошти на видавництво надав Іван Череватенко (1865-1893) – драматург-початківець. Наклад чернігівських видань (майже 50 книг) складав біля 200 тис. примірників.

Продовжив цю роботу Б.Грінченко в організованій і очолюваній ним київській «Просвіті», де побачили світ ще 35 народопросвітніх статей та книг. 

Неймовірно напружена праця разом із тяжким особистим горем, що спіткало письменника (майже одночасна смерть єдиної доньки, онука й матері Грінченка), загострили набуту у в'язниці хворобу легень — ту­беркульоз. На позичені гроші Грінченко у вересні 1909 р. їде лікуватися до Італії, де тяжко переживає розлуку з Україною, звістку про закриття «Просвіти», утиски демократії.
Помер письменник 6 травня 1910 ро­ку в м. Оспедалетті. Тіло його перевезено до Києва й поховано на Байковому кладо­вищі.