«Бабин Яр – подих вічного болю»

 

Голокост під час Другої світової війни є серйозною, незагоєною раною в історії України. Жертвами цього злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну та релігійну спільноту.

Чому це важливо пам'ятати. Трагедія у Бабиному Яру — один із найжахливіших символів Голокосту. Вона, поряд із нацистським «табором смерті» Освенцимом, стала символом масового знищення євреїв у Східній Європі та прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі ідеології.

В бібліотеці представлена виставка - пам'ять, про події, що відбувалися в ті часи в Бабиному Яру.

Що трапилося в Бабиному Яру?

Бабин Яр у Києві був "ареною" одного з найбільших масових розстрілів євреїв на окупованій Німеччиною території. Операція проходила 29 і 30 вересня 1941 року.

 Детальніше. Формальним приводом для розстрілів була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало німецьких солдатів та офіцерів. Місцем масових розстрілів обрали Бабин Яр — балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри (її ще називають Дорогою смерті). Подекуди вона сягала 50-метрової глибини. Наприкінці її влаштували ворота. За них пропускали групами по 30-40 людей. Попередньо жертв примушували роздягатися, відбирали особисті речі.

Поліцаї дубинками гнали людей до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники.Тіла розстріляних скочувалися по на дно балки. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею. З 29 вересня по 11 жовтня 1941 року вбили майже все єврейське населення міста, а це понад 50 тисяч чоловіків, жінок та дітей. Тільки у перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом — ще близько 17 тисяч осіб. За роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч людей: євреїв, ромів, радянських військовополонених, учасників українського руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». 

У щоденниках і спогадах багатьох киян згадується зловісний наказ, що з'явився напередодні 28 вересня 1941 року, написаний трьома мовами (російською, українською та німецькою). У наказі йшлося про те, що всі євреї міста Києва повинні зібратися зі своїми документами, речами та продуктами харчування "на вулицях Мельника і Доктерівській (Мельникова і Дегтярівській)". Ті, хто не з'явиться, будуть розстріляні. Тих, хто наважиться пограбувати залишені євреями будинки, також розстріляють.

Німецькі війська продовжували чинити тут масові вбивства, поки радянські війська не зайняли Київ у 1943 році.
Це місце об’єднує нас у скорботі та об’єднує в усвідомленні необхідності шукати та підтримувати взаєморозуміння між нашими народами.

Бабин Яр - це трагедія всього людства, але вона сталася на українській землі. Саме тому українці не мають права її забувати.